Постанова № 17294179, 25.07.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

25 липня 2011 р. (12:41) Справа №2а-6962/11/0170/2 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В., при секретарі Дрягін В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шакуда-Інвест"

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1 пред-к, дов. від №716/11 від 06.07.2011 р.

від відповідача ОСОБА_2 пред-к, дов. №2729/10/10-0 від 04.03.2011 р.

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Шакуда-Інвест» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом , в якому просило визнати недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі (далі відповідач) №0000882301 від 31.05.2011 р. Вимоги мотивовані тим, що під час проведення податковим органом позапланової невиїзної документальної перевірки було безпідставно встановлено факт недоплати ПДВ, в наслідок чого неправомірно прийняте рішення про збільшення суми грошового зобовязання по ПДВ та застосовані штрафні санкції.

Представник позивача наполягав на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві.

У судовому засіданні, яке відбулось 25.07.2011 р. , представник відповідача надав заперечення на позов (вих..№ 15840/10/10-0 від 22.07.2011 р.) , в яких вказав на відсутність підстав для задоволення позову, представник позивача зазначив ,що позовні вимоги підлягають задоволенню з підстав, визначених у позовній заяві.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей,отриманих від особи, яка мала правові відносини з ТОВ «НоваГруп» за грудень 2010 р. та січень 2011 р. За результатами зазначеної перевірки 13.05.2011 р. був складений акт № 375/23-1/3076206, в якому зафіксоване порушення позивачем п.п. 7.2.3 п. 72, п.п.7.4.1., п.п. 7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» , п. 198.1, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в наслідок чого завищено сума податкового кредиту на 148788,31 грн., в тому числі в грудні 2010р. на 71097,21 грн. та в січні 2011 р. на 77691,10 грн.

Після вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 31.05.2011 р. було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000882301 , згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобовязання по податку на додану вартість на 51745 грн., застосовані штрафні санкції у сумі 1 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На час проведення позивачем господарської діяльності у грудні 2010 р. платники податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування , перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій були визначені в Законі України “Про податок на додану вартість”.

П.п. 1.8 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” було визначено поняття бюджетного відшкодування , яким визначалась сума, яка підлягала поверненню платнику податків з бюджету, у звязку з надмірною сплатою податку у випадках визначених у законі.

Порядок обчислення та сплати податку був визначений у ст.7 вказаного Закону.

У п.п .7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” було визначено, що платник податку був зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, яка складалась у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надавався покупцю, копія залишалась у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписувалась на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні були зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків ( п. 7.2.3. п. 7.2 ст.7 Закону).

Згідно з п.п. 7.2.6. ст.7 7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видавалась платником податку, який поставляв товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та була підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит звітного періоду визначався, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

У випадку якщо товари (роботи, послуги), були виготовлені і/або придбані , частково використовувались в оподаткованих операціях , а частково ні, в суму податкового кредиту включалась та частина сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідала частині використання таких товарів (робіт, послуг) в оподаткованих операціях звітного періоду (п.п. 7.4.3. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”).

У п.п.7.4.4. п. 7.4 .ст. 7 цього Закону було визначено, що якщо платник податків використовував (виготовляв) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника , т о сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням) не включалась до складу податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” сума податку, що підлягала сплаті ( перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначалась як різниця між сумою податкового зобовязання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При відємному значенні суми розрахованої згідно з п.п.7.7.1 цього пункту закону, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди , а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, мала відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягала частина такого відємного значення, яка дорівнювала сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включався до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

На час проведення перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення набрав чинності Податковий Кодекс України (далі ПК України), розділ V якого визначає платників податку на додану вартість, обєкти, базу та ставки оподаткування.

У п.187.1. ст. 187 ПК України зазначено,що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України)..

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

У п. 200.2 ст. 200 ПК України встановлено, що при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3. ст.200 ПК України).

У п.200.4. ст.200 ПК України визначено,що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином стає зрозумілим, що згідно з Законом України “Про податок на додану вартість” та ПК України сума бюджетного відшкодування формується як відємне значення різниці між податковими зобовязаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягає бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг). При цьому необхідною умовою є фактичне отримання товару (послуги) для його використання в господарській діяльності платника податків.

Під час проведення перевірки податковим органом було зазначено, що в період часу,що перевірявся, між позивачем та ТОВ «НоваГруп» був кладений договір купівлі-продажу навтопродуктів від 19.11.2010 р. , до перевірки надані первинні документи , на підставі яких в бухгалтерському та податковому обліку платника податків відображення отримання товару від ТОВ «НоваГруп» на суму 892729,9 грн. ( в тому числі ПДВ 148788,31 грн.). Податковим органом вивчені документи , яки підтверджують перерахування позивачем в період часу,що перевірявся ,у повному обсязі вартості отриманого у ТОВ «НоваГруп» товару нафтопродуктів. Суми ПДВ, перераховані ТОВ «НоваГруп» при оплаті вартості придбаних нафтопродуктів , віднесені позивачем до складу податкового кредиту за грудень 2010р. у розмірі 71097,21грн., за січень 2011 р. - у сумі 77691,10 грн. Відповідач вважає,що такі дій позивача є неправомірними в наслідок того, що при відпрацюванні питання другого та третього ланцюга постачання по ТОВ «НоваГруп» встановлено неможливість проведення перевірки постачальників контрагентів останнього ( ПП «Айконмедіа» , а подальшому ПП «КАС і Л») , що є доказом невиконання законодавчо встановлених обовязків по сплаті податку на додану вартість, підтвердженням факту порушення інтересів держави та суспільства на отримання належних сум ПДВ, нікчемності правочинів, укладених з ТОВ «НоваГруп» .

Судом встановлено,що між позивачем та ТОВ «НоваГруп» 19.11.2010 р. був кладений договір купівлі-продажу навтопродукітів . На виконання умов зазначеного договору позивач придбав нафтопродукти - дизпаливо в період часу ,що перевірявся, на суму 892729,9 грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 148788,31 грн. ).

Позивачем до матеріалів справи залучені копії платіжних доручень №1675 від 09.12.2010р., № 1686 від 14.12.2010р., №1718 від 15.12.2010р., №41 від 14.01.2011р., №91 від 25.01.2011р., №135 від 09.02.2011 р., яки свідчать про перерахування ним в повному обсязі ТОВ «НоваГруп» вартості придбаного палива ,в тому числі ПДВ.

Позивачем також надані документи, яки свідчать про те,що придбане у ТОВ «НоваГруп» паливо в період часу,що перевірявся, було ним використане для забезпечення експлуатації належних йому транспортних засобів ( буксирів) для здійснення господарської діяльності.

Вивчивши надані сторонами документи, приймаючи до уваги факт підтвердження наявності у позивача товару в обсягах, яки не відрізняються від зазначених у документах , оформлених з ТОВ «НоваГруп» , відсутність доказів наявності у платника податків можливості придбати в період часу, що перевірявся, товар у інших контрагентів, для подальшої його використання в господарській діяльності , суд приходить до висновку, що податковим органом в акті перевірки твердження про безтоварність правочину , укладеного з зазначеним вище контрагентом, зроблені на підставі припущень.

В порядку, передбаченому ст. 72 КАС України, відповідачем не надано документів, яки б спростовували твердження позивача щодо отримання дизпалива від ТОВ «НоваГруп», оплату ним його вартості, подальше використання в його господарській діяльності.

Під час розгляду справи судом встановлено, що на час формування податкового кредиту за грудень 2010 р. та січень 2011 р., позивачем не тільки отримане ТОВ «НоваГруп» пальне, сплачена його вартість , але і здійснено його використання для забезпечення господарської діяльності.

В силу викладеного, приймаючи до уваги наявність доказів оформлення податкових накладних , проведення розрахунків платником податків, отримання ним товару (пального), керуючись зазначеними вище положеннями ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , ПК України , суд приходить до висновку, що позивач мав право віднести до податкового кредиту суми ПДВ , сплачені ТОВ «НоваГруп» під час розрахунків за придбане у нього пальне по договору купівлі-продажу навтопродуктів б/н від 19.11.2010 р.

За таких обставин суд вважає, що існують підстави для визнання протиправним та скасуванню податкового повідомлення - рішення відповідача №0000882301 від 31.05.2011 р.

Під час судового засідання, яке відбулось 25.07..2011р. , були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 28.07.2011 р.

Керуючись ст.ст.160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити .

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м.Керчі № 0000882301 від 31.05.2011 р.

3.Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шакуда-Інвест» ( м.Керч, пер.1-й Ново-Карантинний ,13, код ЄДРПОУ 30762069) 3,40 грн. судового збору.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Яковлєв С.В.