Постанова № 17294135, 22.07.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

м. Сімферополь

22 липня 2011 р. (11:23) Справа №2а-5587/11/0170/2 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Яковлєва С.В., при секретарі Дрягін В.П.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Державного унітарного підприємства міста Москви "Медичний центр Управління справами Мера та Уряду Москви"

до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача ОСОБА_1 пред-к, дов. №118 від 06.04.2011 р.

від відповідача ОСОБА_2 пред-к, дов. №11387/10/10-0 від 20.10.2010 р.

Суть спору: Державне унітарне підприємство міста Москви «Медичний центр Управління справами Мера та Уряду Москви» (далі позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом , в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Євпаторії (далі відповідач) №000010220 від 29.04.2011 р. та № 0001271701 від 29.04.2011 р. Вимоги мотивовані тим, що працівники відповідача під час проведення планової виїзної перевірки представництва позивача «Дитячого санаторію ім.Т.Г.Шевченко» склали акт, в якому зробили помилкові висновки про порушення Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», необгрутованно визначили податкові зобовязання по податку на прибуток та по податку з доходів фізичних осіб .

Під час розгляду справи представник позивача наполягав на позовних вимогах, з підстав, визначених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 06.07.2011 р. , надав заперечення на позов (вих. № 7517/10/10-0 від 06.07.2011 р.), в яких з позовними вимогами не погодився, вказав, що під час проведення перевірки позивача було встановлено порушення ним вимог Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок з доходів фізичних осіб». На думку відповідача позивачу обґрунтовано визначено податкові зобовязання , нараховані штрафні санкції.

Під час розгляду справи представники сторін наполягали на вимогах та запереченнях, викладених у позові та відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін , суд

ВСТАНОВИВ:

Відповідач провів планову виїзну перевірку Представництва позивача «Дитячого санаторію ім.Т.Г.Шевченко» (далі платник податків) за період часу з 01.01.2008р. по 31.12.2010 р. ,за результатами якої 11.04.2011 р. був складений акт №664/22-0/05261171 .

У зазначеному Акті перевірки зафіксовано , порушення позивачем п.1.32 ст.1, п.5.1., п.п.5.2.1 п.5.2., п.п 5.4.8., п. 5.4. ст.5, п.п. 7.3.5. п. 7.3. ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, в наслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 60016 грн., абз. «е» п.п. 4.2. ст.4 Закону України «Про податок з доходів ізичних осіб» , в результаті чого донараховано податок з доходів фізичних осіб у сумі 9627,88 грн.

За результатами вивчення матеріалів зазначеної перевірки відповідачем 29.04.2011 р. прийняти податкові повідомлення рішення № 0000102200 , відповідно до якого платнику податків збільшено податкове зобовязання по податку на прибуток у сумі 60016 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 15004 грн. та № 0001271701 , згідно з яким йому збільшене податкове зобовязання по податку з доходів фізичних осіб та нараховані штрафні санкції у розмірі 2406,97 грн.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 67 Конституції України визначає, що кожен зобовязаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п.1.32 ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств», який діяв на час здійснення платником податків господарської діяльності в період часу, який перевірявся відповідачем, господарською діяльністю визначалась будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

У п.3.1 ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» було визначено, що об'єктом оподаткування був прибуток, який визначався шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на:

суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону;

суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” встановлювала, що валовими витратами виробництва та обігу була сума будь-яких витрат платника податку у грошовій , матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбавалися (виготовлювалися) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Відповідно до п.5.2.1 п. 5.2. ст.5 Закону до складу валових витрат включались суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну). П.п. 5.3.9 п.5.3. ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” визначав, що не належали до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення та зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Уразі знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів .

У п.7.3 ст.7 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ” був встановлений порядок оподаткування операцій із розрахунками в іноземній валюті. Відповідно до п.п. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 цього Закону у разі продажу іноземної валюти за гривні валові доходи платника податку збільшувались на суму гривень, отриманих від покупця у зв'язку з таким продажем, а валові витрати такого платника податку збільшувались на суму балансової вартості такої іноземної валюти.

Порядок оподаткування доходів фізичних осіб був визначений у Законі України “Про податок з доходів фізичних осіб”. У п.1.15 ст.1 Закону було визначено, що податковим агентом вважалась юридична особа або фізична особа чи представництво нерезидента юридичної особи, які незалежна від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками були зобовязані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок від імені та за рахунок платника податку , вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

У ст. 1 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” було встановлено, що дохід сума будь-яких коштів , вартість матеріального і нематеріального майна, інших активів, що мали вартість, одержаних платником податку у власність або нарахованих на його користь, протягом відповідного звітного податкового періоду з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Ст.4 цього Закону визначала складові загального оподатковуваного доходу, який відповідно до п.4.1. складався з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.

Відповідно до п.п. 4.2.9 п. 4.2. ст. 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” до складу загального місячного оподатковуваного доходу включався, зокрема дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (за винятками, передбаченими пунктом 4.3 цієї статті), у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки з ціни (вартості) товарів (послуг), що перевищує звичайну, розраховану за правилами визначення звичайних цін (у розмірі такої знижки), крім випадків, передбачених пунктом 4.3 цієї статті.

У п.п. 4.3.2 п. 4.3. ст.4 4 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” було встановлено, до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включалась сума коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт, з урахуванням норм пункту 9.10 статті 9 цього Закону.

Ставки податку були визначені у ст. 7 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Згідно п.п.8.1.1. п. 8.1 ст. 8 Закону податковий агент, який нараховував (виплачував ) оподатковуваний дохід на користь платника податку , утримував податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у ст.7.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач в акті перевірки № 664/22-0/05261171 від 11.04.2011 р. зазначив, що платник податків необґрунтовано зависив валові витрати за 2010 р. шляхом включення до їх складу вартість робіт , виконаних ТОВ «Бренд Строй», щодо ремонту приміщень санаторію , трубопроводів лабораторії, аварійного ремонту трубопроводів системи опалення.

До матеріалів справи позивачем залучені копії договорів підряду № 3795/12 від 13.10.2010р. № 7/620 від 28.09.2010р., № 5/618 від 28.09.2010р. № 4/ 617 від 28.09.2010р. , додатковий угод до них, укладених з ТОВ «Бренд Строй» в період часу , який перевірявся, предметом яких було здійснення останнім робіт щодо ремонту приміщень санаторію , трубопроводів лабораторії, аварійного ремонту трубопроводів системи опалення. Крім того ним залучені копії документів, яки підтверджують виконання цих робіт ТОВ «Бренд Строй» та їх прийняття платником податків.

В порядку передбаченому ст. 71 КАС України, відповідачем не надано доказів невиконання ТОВ «Бренд Строй» цих робіт або їх виконання в обсягах, яки відрізняються від зазначених в актах приймання виконаних робіт.

Вивчивши зазначені документи, суд , приймаючи до уваги надання доказів виконання робіт по ремонту приміщень санаторія, яки використовувались платником податків для ведення господарської діяльності, керуючись зазначеними вище положеннями Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств ”, прийшов до висновку, що ним обґрунтовано віднесено до складу валових витрат за період часу, який перевірявся, витрати в розмірі 48860,58 грн. На думку суду твердження відповідача про встановлення недобросовісності контрагентів ТОВ «Бренд Строй» , а саме ПП «Фрегат ХХІ» та ПП «Родіна ХХІ» , щодо надання податкової звітності по реалізованим товарам, в умовах реального виконання першим підрядних робіт щодо ремонту приміщень санаторію та їх прийняття платником податків відповідно до ст.70 КАС України не можуть бути належними доказами неправильного формування ним обсягу валових витрат.

Проаналізувавши зазначені факти, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи , суд встановив, що матеріалами справи спростовується твердження відповідача про неправомірність віднесення платником додатків до складу валових витрат 48860,58 грн., сплачених ТОВ «Бренд Строй» за виконані ним роботи.

В акті перевірки № 664/22-0/05261171 від 11.04.2011 р. та в своїх запереченнях на позов відповідач зазначив,про безпідставність віднесення до складу валових витрат 54558 грн. суми добових. Відповідач наполягав на тому,що перевіркою встановлено, що до авансових звітів при відряджені працівників платника податків за кордон (до Москви) включені рахунки на оплату вартості проживання з дворазовим харчуванням, в наслідок чого на його думку завищено граничну норму добових витрат на 126 грн.

Позивачем надані докази того,що відповідно до наказу № 486 від 14.05.2008р. «Про затвердження Положення про службові відрядження працівників ДУП «Медичний центр» витрати, повязані з проживанням поза межами постійного перебування , компенсуються у розмірі 550 рос. рублів за добу ( в тому числі ПДВ). До зазначеної суми входить тільки вартість проживання (п.5.2 Наказу № 486). В матеріалах справи відсутні докази того,що платник податків під час оплати добових сплачував також вартість харчування , інших послуг, яки надавались Санаторієм «Отрадне 2» .

Посилання відповідача на бланки путівок до Санаторію «Отрадне 2» , в якому проживали працівники платника податків під час знаходження у відряджені, не можуть підтверджувати отримання ними додаткових послуг, вартість яких нібито було сплачена платником податків. В наведених бланках путівок перелічені послуги , яки надаються відпочиваючим Санаторієм «Отрадне 2», в той же час в них відсутні відмітки щодо надання таких послуг працівникам санаторію під час їх знаходження у відряджені.

Вивчивши зазначені документи, вислухавши пояснення представників сторін, суд приходить до висновку, що матеріалами справи спростовуються твердження відповідача ,щодо оплати платником податків при відряджені працівників за кордом вартості отриманих ними додаткових послуг.

За таких обставин суд вважає доведеним факт правомірності віднесення платником податків до складу валових витрат 54558 грн. суми добових.

З огляду на зазначено вище стає зрозумілим,що висновок податкового органу про отримання працівниками платника податків додаткових благ у вигляді сплати вартості харчування та послуг Санаторію «Отрадне 2» під час їх знаходження у відряджені за кордон зроблений на підставі припущень , без зясування дійсних обставин справи. В силу викладеного матеріалами справи спростовуються твердження відповідача щодо порушення позивачем вимог Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”.

Проаналізувавши зазначені факти, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи , суд вважає,що існують підстави для визнання протиправними та скасуванню податкових повідомлень - рішень відповідача №001271701 від 29.04.2011р. та № 0000010200 від 29.04.2011 в частині нарахування податкового зобовязання у сумі 25855 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 6459,75 грн.

Судом встановлено,що в порушення п.п7.3.5 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» платник податків в 4 кварталі 2010р. включив до складу валових витрат собівартість нереалізованої валюти в сумі 136645,90 грн. (521190рос.руб) , що надійшла на його рахунок 30.12.2010 р. і залишилась нереалізованою на кінець періоду , який перевірявся. В силу викладеного суд вважає обґрунтованим висновок відповідача, викладений в акті перевірки № 664/22-0/05261171 від 11.04.2011 р., про завищення його валових витрат на цю суму та нарахування податкового зобовязання податку на прибуток у розмірі 34161,20 грн.

В той же час до матеріалів справи залучена копія платіжного доручення платникам податків № 295 від 28.03.2011 р. , яким було перераховано 34161,20 грн. податку на прибуток. Відповідачем надана виписка з картки особового рахунку платника податків по податку на прибуток ,в який відображено переплата по податку в сумі 34162грн.

Суд погоджується з тим, що податковим оралом в акті перевірки № 664/22-0/05261171 від 11.04.2011 р. обґрунтовано встановлено порушення позивачем вимог п.п7.3.5 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

В той же час суд , керуючись встановленим у п.4.1.4 Податкового кодексу України принципом презумпції правомірності рішень платника податків , вважає,що в умовах наявності інформації щодо сплати платником податків суми податкового зобовязання по податку на прибуток в розмірі 34161,20 грн. , яка не відрізнялась від суми, зазначеної в акті перевірки, не існувало підстав для повторного нарахування цього зобовязання під час прийняття податкового - повідомлення рішення №000010200 від 29.04.2011р.

Суд зазначає, що штрафні санкції за порушення позивачем п.п7.3.5 п.7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в умовах сплати суми податкового зобовязання під час проведення перевірки податковим органом нараховані правомірно.

На підставі викладеного існують підстави для скасування податкового-повідомлення-рішення відповідача № 000010200 від 29.04.2011 р. в частині нарахування податкового зобовязання в сумі 34161 грн.

Під час судового засідання, яке відбулось 22.07.2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено 26.07.2011 р.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м.Євпаторії № 0001271701 від 29.04.2011 р.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м.Євпаторії № 000010200 від 29.04.2011р. в частині нарахування податкового зобовязання в сумі 25855 грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 6459,75 грн.

4. Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м.Євпаторії № 000010200 від 29.04.2011р. в частині нарахування податкового зобовязання в сумі 34161 грн.

5. Стягнути з Державного бюджету України на користь Державного унітарного підприємства міста Москва «Медичний центр Управління справами Мера та Уряду Москви» 1,70 грн. судових витрат.

6. В іншій частині позовних вимог - у позові відмовити.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Яковлєв С.В.