Постанова № 17294133, 09.06.2011, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 червня 2011 р.

11:25 Справа №2а-15643/10/16/0170 Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі : Головуючого судді Александрова О.Ю.

при секретарі судового засідання Сидельової М.В.,

розглянувши адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства " Платан",

до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Кримпро визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю:

представника позивача ОСОБА_1, довіреність № 7 від 15.09.09р., паспорт НОМЕР_1;

представника відповідача ОСОБА_2, довіреність № 12/10-0 від 18.03.11р., посвідчення НОМЕР_2.Суть спору: Приватне підприємство «Платан» (далі - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду АРК з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим (далі відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.11.2010 р. № 0005981502/3, відповідно до якого визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 33714,00грн. та застосовані штрафні санкції у сумі 10114,20 грн.

Заявою, що надана до суду 10.03.2011 року, представник позивача уточнив позовні вимоги та просить суд також визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, яке було прийнято на підставі акту невиїзної документальної перевірки № 4757/30645832/15-2 від 14.04.2010 р., а саме рішення № 0005981502/0 від 22.04.2010р. та податкові повідомлення-рішення, яки були прийняти за результатами адміністративного оскарження, а саме рішення № 0005981502/1 від 09.09.21010р., № 0005981502/2 від 08.10.2010р., № 0005981502/3 від 25.11.2010р., відповідно до яких позивач має сплати до бюджету податку на додану вартість у сумі 43828,20грн., з них 33714,00грн. основного платежу, 10114,20грн. штрафні санкції.

Ухвалами Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.12.10р. відкрито провадження по справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, надав пояснення по суті спору. Вимоги мотивовані тим, що під час винесення вказаного повідомлення-рішення податковим органом невірно застосовані положення Закону України “Про податок на додану вартість”.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 09.06.2011 р., надав заперечення на позов (а.с. 102) , в яких з позовними вимогами не погодився, вказав, що у позивача згідно з Законом України “Про податок на додану вартість” не було підстав для включення сум податку на додану вартість, по податковим накладним отриманих від постачальників за періоди, які були перевірені ДПІ актом документальної виїзної перевірки № 11047/23-2 від 13.11.2009р., до складу податкового кредиту у січні 2010 року.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим проведено невиїзну документальну перевірку ПП «Платан» з питань правомірності нарахування податкового кредиту та повноти нарахування податку на додану вартість за січень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 4757/30645832/15-2 від 14.04.2010 р. (а.с.22-30).

У висновках зазначеного акту зафіксовано, що в порушення п. 7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та абз.2 п.1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування» платником податків занижено податкове зобовязання у сумі 33714 грн.

На підставі акту перевірки № 4757/30645832/15-2 від 14.04.2010 р. ДПІ м. Сімферополя АР Крим прийнято податкове повідомлення рішення № 0005981502/0 від 22.04.2010р., відповідно до якого визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 33714,00грн. та, на підставі п. 17.1.3 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” застосовані штрафні санкції у сумі 10114,20 грн..(а.с.36, 197).

За результатами адміністративного оскарження відповідачем прийняти податкові повідомлення рішення № 0005981502/1 від 09.09.21010р. (а.с. 198), № 0005981502/2 від 08.10.2010р. (а.с.199), № 0005981502/3 від 25.11.2010р. (а.с.37), відповідно до яких позивач має сплати до бюджету податку на додану вартість у сумі 43828,20грн., з них 33714,00грн. основного платежу, 10114,20грн. штрафні санкції.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та надані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав:

Приватне підприємство «Платан» зареєстровано 11.02.2000р. Сімферопольскою районною державною адміністрацією АР Крим в якості юридичної особи, що підтверджується Довідкою з ЄДРПОУ № 05/3-6-06/1924 від 19.12.2007р. (а.с. 19).

Відповідно до Довідки від 23.01.2008р. № 193/29-0, позивач узятий на облік в органах ДПІ 16.02.2000 за № 1118 (а.с. 20).

Таким чином, судом встановлено, що ПП «Платан» являється субєктом господарювання, юридичною особою, зобовязано виконувати обовязки, покладені на нього законами у звязку зі здійсненням господарської діяльності.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією або законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п. 1 частини 1 статті 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Справою адміністративної юрисдикції (адміністративною справою) є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п.1 ч.1 ст.3 КАС України).

Пунктом 7 частини 1 статті 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зазначений спір має ознаки публічно-правового спору та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобовязує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже “на підставі” означає, що субєкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобовязаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

“У межах повноважень” означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обовязків, встановлених законами.

“У спосіб” означає, що суб'єкт владних повноважень зобовязаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Приймаючи до уваги, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України, суд вважає за необхідне керуватися нормами, чинними на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з п.п. 1.6 та 1.7 ст. 1 Закону України “Про податок на додану вартість” податкове зобовязання це загальна сума податку, одержана ( нарахована) платнику податку у звітному ( податковому) періоді, визначена згідно з Законом, а податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду , визначена цим законом. При цьому датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається, зокрема, дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг) (пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону).

Порядок обчислення та сплати податку визначений у ст.7 вказаного Закону.

Згідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.2.1 п. 7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника (пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими податковою накладною, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій.

Відповідно до пп.7.7.1, 7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону України «Про податок на додану вартість» свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму податку на додану вартість, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ. Відсутність податкової накладної позбавляє права платника податку на включення до складу податкового кредиту сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість. При цьому, право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Матеріали справи свідчать про те, що позивачем у податковій декларації за січень 2010 року та відповідно

до уточнюючого розрахунку з ПДВ № 9002372740 за лютий 2009р. (а.с. 166-167),

до уточнюючого розрахунку з ПДВ № 9002377938 за листопад 2008р. (141-142),

до уточнюючого розрахунку з ПДВ № 9002376958 за вересень 2008р. (а.с.123-124),

до уточнюючого розрахунку з ПДВ № 900237373119 за січень 2009р. (а.с. 159-160),

до уточнюючого розрахунку з ПДВ № 9002377816 за травень 2008р. (а.с. 90-91),

до уточнюючого розрахунку з ПДВ № 9002376155 за червень 2009р. (а.с. 180-181),

до уточнюючого розрахунку з ПДВ № 9002377863 за червень 2008р. (а.с. 99-100),

до уточнюючого розрахунку з ПДВ № 9002377074 за серпень 2008р. (а.с. 116-117),

до уточнюючого розрахунку з ПДВ № 9002378066 за грудень 2008р. (а.с. 150-151),

до уточнюючого розрахунку з ПДВ № 9002376865 за жовтень 2008р. (а.с. 132-133),

до уточнюючого розрахунку з ПДВ № 9002372779 за квітень 2009р. (а.с. 173-174),

до уточнюючого розрахунку з ПДВ № 9002377142 за липень 2008р. (а.с. 108-109), ПП «Платан» задекларовано податковий кредит минулих періодів у загальній сумі 33714,00 грн., період виписки податкових накладних - з травня по грудень 2008р., січень-лютий, квітень, червень 2009р.

Судом встановлено, що підставою для включення суми ПДВ до податкового кредиту у січні 2010 року стали наступні податкові накладні: податкова накладна від 13.06.2009р. № 2-0069973-316 (а.с. 69), податкова накладна від 30.06.2009р. № 845/г (а.с. 70), податкова накладна від 14.04.2009р. № 0000000868 (а.с. 72), податкова накладна від 28.02.2009р. № G943021885 (а.с. 74), податкова накладна від 31.01.2009р. № 6201/5 (а.с. 76), податкова накладна від 31.12.2008р. № G841606380 (а.с. 78), податкова накладна від 13.12.2008р. № 2-0059047-316 (а.с. 79), податкова накладна від 30.11.2008р. № G840904798 (а.с. 81), податкова накладна від 30.11.2008р. № 85021/5 (а.с. 82), податкова накладна від 31.10.2008р. № G840196770 (а.с. 85), податкова накладна від 31.10.2008р. № 73868/5 (а.с. 86), податкова накладна від 30.09.2008р. № G839491750 (а.с. 89), податкова накладна від 30.09.2008р. № 67682/5 (а.с. 90), податкова накладна від 31.08.2008р. № G838779373 (а.с. 93), податкова накладна від 31.082008р. № 60390/5 (а.с. 94), податкова накладна від 31.07.2008р. № G838151597 (а.с. 97), податкова накладна від 31.07.2008р. № 55573/5 (а.с. 98), податкова накладна від 30.06.2008р. № 47749/5 (а.с. 101), податкова накладна від 30.06.2008р. № G837355841 (а.с. 102), податкова накладна від 31.05.2008р. № G836638186 (а.с. 105), податкова накладна від 31.05.2008р. № 43052/5 (а.с. 106).

Факт отримання податкових накладних підтверджується Реєстром отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2009р. (а.с. 58-67).

Таким чином, отримавши податкові накладні від постачальників за травень- грудень 2008р., січень-лютий, квітень, червень 2009р., позивачем до ДПІ м. Сімферополя у грудні 2009 року були надані уточнюючи розрахунки у звязку з самостійним виправленням помилок за ці періоди. Оскільки позивач у вищевказаних періодах завишав податкові зобовязання з ПДВ, сплачуючи більші суми до бюджету, не включаючи до складу податкового кредиту суми ПДВ, що зазначені у вищезазначених податкових накладних, тим самим позивач сплативши більші суми з ПДВ у минулих періодах, відкоригував всі суми ПДВ уточнюючими розрахунками, отримавши податкові накладні від постачальників.

На думку відповідача, позивачем неправомірно було включено до складу податкового кредиту за січень 2010 року, оскільки податкові накладні виписані в інших податкових періодах, які були охоплені перевіркою, за результатами якої складено акт № 11047/23-2 від 13.11.2009р. Зазначене свідчить, як стверджує відповідач, про порушення п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», згідно якого датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: - або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; - або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Порушення позивачем податкового законодавства полягає у тому, що до складу перевірених звітних періодів позивачем включені суми ПДВ за податковими накладними, дата складання (виписки) яких припадає на період, який вже був охоплений іншою перевіркою, в звязку з чим відповідач вважає, що позивач позбавлений права на включення до складу податкового кредиту звітного періоду сум податку на додану вартість, що були сплачені позивачем у складі вартості товару (робіт, послуг) у попередніх періодах і підтверджені податковими накладними, виписаними постачальниками у таких попередніх періодах, але отримані позивачем із запізненням.

Оскільки позивач не звернувся до податкового органу з заявою або скаргою на постачальників товарів (послуг) про те, що ними не надано податкові накладні у порядку, визначеному п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», то, відповідно, у позивача не має права на включення суми ПДВ до складу податкового кредиту за січень 2010р.

Однак, такий висновок відповідача є помилковим, тому що положення п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлює не обовязок платника податків щодо звернення з відповідною заявою або скаргою на постачальників товарів (послуг), а його право на таке звернення, що, відповідно, обумовлює право платника податків на включення до складу податкового кредиту суми ПДВ у відповідному податковому періоді, згідно п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, позивачем за період з травня по грудень 2008р., січень-лютий, квітень, червень 2009р. були завищені податкові зобовязання перед бюджетом на суму 33714,00грн., відповідач безпідставно та необґрунтовано дійшов до висновку про заниження позивачем податкового зобовязання за перевіряє мий період - січень 2010р. на цю суму з тих підстав, що податкові накладні отримані від постачальників за періоди, які вже були охоплені перевіркою відповідача.

Відповідно до п. 15.1.1 п. 15.1 ст. 15 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000 року №2181-ІІІ (надалі Закон №2181) (що діяв на момент виникнення спірних правовідносин), За винятком випадків, визначених підпунктом 15.1.2 цього пункту, податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Податкові накладні, виписані постачальниками в період з травня по грудень 2008р., січень-лютий, квітень, червень 2009р. на адресу ПП "Платан" і включені підприємством до складу податкового кредиту згідно податковій декларації за січень 2010р., були направлені і отримані підприємством у грудні 2009р. тобто, не пізніше терміну, встановленого п. п. 15.1.1 п.15.1 ст. 15 Закона № 2181.

Крім того, як свідчать матеріали справи, податкові накладні виписані постачальниками за вказаний період на адресу позивача та включені підприємством до складу податкового кредиту згідно податковій декларації за січень 2010р. в ранніх податкових періодах не були включені підприємством до складу податкового кредиту.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ствердження відповідача про необґрунтованість податкового кредиту, відповідно податковій декларації за січень 2010р., не є відповідним нормам діючого законодавства.

Положеннями частини 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням визначеного можна зробити висновок, що не відповідають нормам податкового законодавства викладений відповідачем в акті № 4757/30645832/15-2 від 14.04.2010 р., на підставі якого складені спірні податкові повідомлення рішення, висновок про те, щодо позивач порушив норми п. 7.2.6 п.7.2 ст.7, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та абз.2 п.1 ст. 9 Закону України «Про систему оподаткування».

У звязку з наведеним суд вважає, що у відповідача не було правових підстав для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 33714,00грн. та застосування штрафних санкцій у сумі 10114,20 грн.

В силу викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Під час судового засідання, яке відбулось 09.06.2011 р. були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст.ст.160, 163 КАСУ постанову складено 15.06.2010 р.

Керуючись ст.ст. 98, 160-163 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0005981502/0 від 22.04.2010р.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0005981502/1 від 09.09.21010р.

4. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0005981502/2 від 08.10.2010р.

5. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим № 0005981502/3 від 25.11.2010р.

6. Стягнути на користь Приватного підприємства «Платан» (м. Сімферополь, вул.. Глінки/Дерюгіної, 57Б/2, код ЄДРПОУ 30645832) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 3,40 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Александров О.Ю.