Рішення № 17292106, 14.07.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.07.2011 Справа № 5008/322/2011

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю „Західна інвестиційна компанія”, м. Ужгород

до відповідача 1 Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача 2Управління Державного агентства земельних ресурсів в м. Ужгород, м. Ужгород

до відповідача 3 фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Ужгород

третя особа, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет

спору на стороні позивача комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м. Ужгорода” Ужгородської міської ради Закарпатської області, м. Ужгород

про визнання права власності на земельну ділянку та зобовязання зареєструвати державний акт на право власності на земельну ділянку

Суддя О.В. Васьковський

Представники:

від позивача ОСОБА_2 (дов. від 29.03.11 №8)

від відповідача 1 не зявився

від відповідача 2 не зявився

від відповідача 3 ОСОБА_3 (дов. від 26.05.11 №1503)

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача не зявився

СУТЬ СПОРУ: про визнання права власності та зобовязання відповідача 2 зареєструвати за позивачем державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,0755 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 під будівлею літери В та для її обслуговування.

Позивач просить позов задоволити, мотивуючи тим, що він має право на отримання у приватну власність земельної ділянки під належною йому будівлею під літ. В загальною площею 125,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та для її обслуговування, у відповідності до ст. 120 Земельного кодексу України, однак відповідачем 1 залишено без розгляду його заяву про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки під належною йому будівлею та для її обслуговування, а тому його право підлягає захисту у судовому порядку у відповідності до п. 11 ст. 118 Земельного кодексу України.

Відповідач 1 у письмовому поясненні по суті позову, поданому до суду 29.04.11. вказав, що позивач, який є власником будівлі під літ. В загальною площею 125,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 має встановлене законом право на отримання на загальних підставах в оренду чи у власність земельної ділянки під належною йому будівлею та необхідною для її обслуговування в поза конкурентному порядку. Однак. законом не передбачена можливість юридичних осіб на безоплатне отримання права власності чи права користування земельною ділянкою комунальної чи державної власності навіть якщо на такій земельній ділянці розташовані належні їм на праві приватної власності будівлі та споруди. Такі земельні ділянки із земель комунальної власності підлягають передачі на підставі оплатного договору в оренду або власність. Рішенням Ужгородської міської ради від 19.06.09 №1135 „Про перелік земельних ділянок, які підлягають продажу шляхом аукціону” до переліку земельних ділянок, які підлягають продажу у власність шляхом аукціону було включено земельну ділянку по АДРЕСА_2, загальною площею 0,004 на під комерційну діяльність. Аукціон проведено 17.05.10 на підставі розпорядження міського голови м. Ужгород „Про проведення аукціону з продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення” від 05.03.10 №48. За результатами проведеного аукціону переможцем став відповідач 3, що підтверджується відповідним договором купівлі-продажу. Позивачу, як власнику розташованій на відчужуваній земельній ділянці будівлі, який користується пріоритетним правом на викуп земельної ділянки під будівлю та для її обслуговування в поза конкурсному порядку, придбати зазначену земельну ділянку за визначеною ціною не пропонувалося, незважаючи на наявне від нього звернення. Таким чином, частина спірної земельної ділянки вибула із комунальної власності, тобто відбулась зміна власника земельної ділянки загальною площею 0,04 га по АДРЕСА_2 і у позивача втрачена можливість користування чи набуття у власність земельної ділянки, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 0,0755 га під будівлею (літ. В) та необхідної для її обслуговування.

Відповідач 2 у письмовому поясненні, поданому до суду 28.04.11 вказав, що виникнення права власності на обєкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи права користування земельною ділянкою. Оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку. Порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлено ст. 123 Земельного кодексу України. Лист позивача від 18.12.09 №20 за змістом не є заявою про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки. Щодо вимоги про зобовязання його зареєструвати акт на право власності на земельну ділянку за позивачем, відповідач 2 вказав. що оскільки відповідне рішення Ужгородською міською радою про передачу у власність спірної земельної ділянки позивачу не приймалось, технічна документація щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку не розроблялась, то право підстави для реєстрації державного акту на право власності на земельну ділянку відсутні.

Відповідач 3 з позовними вимогами не погоджується та у письмовому відзиві, поданому до суду 08.06.11, вказує наступне з посиланням на ст. ст. 116, 126 Земельного кодексу України, ст. 377 Цивільного кодексу України та рекомендації Вищого господарського суду України, викладені в Узагальненнях судової практики розгляду господарськими судами справ у спорах, повязаних із земельними правовідносинами (станом на 01.01.10). Позивачем не доведено наявність чи відсутність обставин, які входять до предмету доказування і з якими закон, на який посилається позивач, повязує виникнення у нього права на позов в обраний ним спосіб захисту, а у відповідача відповідного передбаченого законом обвязку. Документами, які надані позивачем, спростовується той факт, що під час придбання ним за договором купівлі-продажу будівлі під літ. В, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, було обумовлено, що разом із нею до покупця (позивача) мала переходити і земельна ділянка площею 0.004 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2. Посилаючись на порушення відповідачами положень ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України, позивач не довів, яким саме чином такі положення були порушені кожним з відповідачів, а також не надав належних доказів тому, що земельна ділянка, яка була предметом спірного договору, не могла бути відчужена на конкурентних засадах (земельних торгах, аукціоні). Поданими самим же позивачем документами, зокрема, таблицею довжин ліній та кутів, протоколом погодження та відновлення в натурі зовнішніх меж землекористування, підтверджується, що належна ОСОБА_1 земельна ділянка на момент її продажу була вільна від обєктів нерухомого майна, на неї не були встановлені обмеження чи обтяження, а також були відсутні умови, які робили неможливим її відчуження шляхом продажу на аукціоні, що підтверджується і наданими висновками Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Закарпатській області, Управління архітектури та містобудування, відділу землекористування Ужгородської міської ради та відділу Держкомзему у м. Ужгород.

Третя особа письмові пояснення по суті заявлених вимог не подала та участь уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечила.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Позивачу на праві приватної власності належить будівля під літ. В загальною площею 125,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується свідоцтвом про право власності на нежитлові приміщення №440 від 30.04.03 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно комунального підприємства „Ужгородське міжрегіональне бюро технічної інвентаризації” від 04.06.03.

Право власності на вказану будівлю позивачем набуте на підставі договору купівлі-продажу №443 від 27.03.03 (далі договір купівлі-продажу), укладеного між позивачем та Управлінням майнової політики міста Ужгородської міської ради.

Передача вищезгаданої будівлі здійснена згідно акту передачі приватизованого обєкта від 28.03.2003 р.

30.04.03 Ужгородською міською радою, позивачу, видане свідоцтво №449 про право власності на будівлю літери В загальною площею 125,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Пунктом 5.3. договору купівлі-продажу, зокрема, встановлено, що питання приватизації чи оренди земельної ділянки покупець вирішує самостійно з місцевою владою у порядку, встановленому чинним законодавством.

Позивач звертався до відповідача 1 із заявою №20 від 18.12.09 про надання дозволу на виготовлення проекту відводу на забудовану земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 755 кв.м.

Позивач стверджує, що відповідач 1 належної відповіді на заяву не надав, незважаючи на те, що згідно протоколу погоджено та встановлено межі земельної ділянки, чим порушив його право на отримання вказаної земельної ділянки, яке підлягає захисту у судовому порядку згідно ст. 118 Земельного кодексу України шляхом визнання за ним права власності на земельну ділянку загальною площею 0,0755 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 під будівлею літери В та для її обслуговування.

У ході розгляду справ також встановлено, що частина спірної земельної ділянки площею 0,004 належить на праві власності відповідачу 3. Так, згідно рішенням V сесії V скликання Ужгородської міської ради від 19.06.09 №1135 „Про перелік земельних ділянок, які підлягають продажу шляхом аукціону” до переліку земельних ділянок, які підлягають продажу у власність шляхом аукціону було включено земельну ділянку по АДРЕСА_2, загальною площею 0,004 на під комерційну діяльність. Аукціон проведено 17.05.10 на підставі розпорядження міського голови м. Ужгород „Про проведення аукціону з продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення” від 05.03.10 №48. За результатами проведеного аукціону переможцем став відповідач 3.

Між відповідачем 1 та відповідачем 3 укладено договору купівлі-продажу №92 земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 21.05.10, згідно якого відповідач придбав земельну ділянку несільськогосподарського призначення загальною площею 0,04 га під комерційну діяльність, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, за кадастровим №2110100000:50:00260201.

Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є безпідставними, виходячи з наступного.

У відповідності до ч1. ст.120 Земельного кодексу України, у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, що перебувають у власності, користуванні іншої особи, припиняється право власності, право користування земельною ділянкою, на якій розташовані ці об'єкти. До особи, яка набула право власності на жилий будинок, будівлю або споруду, розміщені на земельній ділянці, що перебуває у власності іншої особи, переходить право власності на земельну ділянку або її частину, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення.

У відповідності до ст.126 Земельного кодексу України (ч.1) право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті. Право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: а) цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною в порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; б) свідоцтвом про право на спадщину.

Позивач належним та допустимими доказами не довів, що спірна земельна ділянка належала на праві власності колишньому власнику будівлі під літ. В загальною площею 125,7 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Отже, суд не вправі приймати рішення з питань, віднесених до виключної компетенції цих органів, наприклад, про надання земельних ділянок у власність.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту та підстави позовних вимог, у позові слід відмовити повністю.

Клопотання позивача про зупинення провадження у справі від 07.06.11 до вирішення господарським судом Закарпатської області справи №5008/626/2011 за позовом позивача до Ужгородської міської ради, фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення №92 від 21.05.10 недійсним та спонукання вчинити певні дії слід відхилити. При цьому суд виходив з того, що враховуючи предмет даного позову та вищенаведені висновки суду, розгляд справи №5008/626/2011 не перешкоджає розгляду даної справи та винесенню в ній рішення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 1, 15, 27, 32, 33, 34, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

у позові відмовити повністю.

У задоволенні клопотання про зупинення провадження відмовити.

Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обовязковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Васьковський

Повний текст рішення виготовлено та підписано 27.07.11.