Рішення № 17291781, 21.07.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

21.07.11р.Справа № 13/5005/7453/2011 За позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізинг», м. Київ

до відповідача -1 фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

м. Дніпропетровськ

відповідача -2 фізичної особи - підприємця ОСОБА_2,

м. Дніпропетровськ

відповідача -3 товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Астар-Дніпро»,

м. Дніпропетровськ

про стягнення 72 193,52 грн.

Суддя Первушин Ю.Ю.

Представники:

від позивача: ОСОБА_3 - представник, довіреність від ЄЛ/УКР-07/11;

від відповідача-1: не зявився;

від відповідача-2: ОСОБА_4-представник, довіреність №1536 від 29.06.2010р.

від відповідача-3: не зявився;

СУТЬ СПОРУ:

07.06.2011р. до господарського суду Дніпропетровської області звернулося товариство з обмеженою відповідальністю «Елемент Лізінг»до відповідача 1 фізичної особи підприємця ОСОБА_1, відповідача 2 фізичної особи підприємця ОСОБА_2, відповідача 3 товариства з обмеженою відповідальністю «торговий дім «Астар- Дніпро»з позовом про стягнення з відповідачів солідарно 72 193,52 грн.

Позивач наполягає на невиконанні Відповідачем 1 грошових зобовязань за договором фінансового лізингу транспортних засобів №ЭЛ/Днп-0488/ДЛ від 03.09.2008 року. Позовні вимоги щодо солідарного стягнення заборгованості Відповідача 1 з Відповідачів 2 та 3 позивач обґрунтовує посиланням на договори поруки №ЭЛ/Днп-0488/ДП1 від 03.09.2008р. з ТОВ «ТД «Астар-Дніпро»(а.с. 28- 29) та №ЭЛ/Днп-0488/ДП2 від 03.09.2008р. з підприємцем ОСОБА_5.(а.с. 30-31).

Відповідач 1 та Відповідач 3 до судового засідання не зявилися, відзиви не надали. Відповідач 2 забезпечив явку повноважного представника до судового засідання, надав відзив на позов. Представник Відповідача 1 заперечував проти солідарної відповідальності з огляду на припинення договору поруки №ЭЛ/Днп-0488/ДП2 від 03.09.2008р. в порядку передбаченому ст. 559 ЦК України у звязку із підписанням додаткової угоди №1 від 10.12.2009р. до договору фінансового лізингу транспортних засобів № ЭЛ/Днп-0488/ДЛ від 03.09.2008 року.

Справу розглянуто в порядку передбаченому ст. 75 ГПК України на підставі наявних в ній матеріалів.

Місцезнаходження Відповідачів 1-3 зясовано згідно витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 20.06.2011р. (а.с. 61, 62, 63).

В порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 21.07.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача 2, господарський суд, -

встановив:

03 вересня 2008 року був укладений договір фінансового лізингу транспортних засобів №ЭЛ/Днп-0488/ДЛ між Позивачем (за Договором - Лізингодавець) та Відповідачем 1 (Лізингоотримувач). Загальна сума договору лізингу 165971,19 гривень. Транспортний засіб як предмет лізингу визначений сторонами у специфікації до Договору (додаток 2 до Договору), графік лізингових платежів визначений сторонами у додатку 3 до Договору, в якості додатку 4 до Договору лізингу сторонами було підписано акт прийому-передачі предмета лізингу в лізинг.

10 грудня 2009 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до Договору лізингу № ЭЛ/Днп-0488/ДЛ за змістом якої сторони домовилися доповнити додаток 1 до Договору лізингу пункт 4.1 змістом про визначення розміру та порядку виплати Лізингоотримувачем Лізингодавцю страхової премії у разі дострокового припинення договору лізингу; також домовилися про добровільне припинення Договору лізингу з 10.12.2009р.; визначили вартість транспортного засобу що повертається в сумі 40000,00 гривень; визначили, що заборгованість лізингоотримувача на час підписання додаткової угоди по поточним лізинговим платежам складає 59996,85 гривень, визначили незавершений лізинговий платіж, в поряду п. 10.7 додатку 1 до Договору лізингу, складає 5069,46 гривень; нарахована в порядку п. 5.1 Додатку 1 до Договору пеня за 310 днів складає 10986,98 гривень; визначили розмір страхової премії яку лізингоотримувач повинен сплатити Лізингодавцю в розмірі 2149,88 гривень. Таким чином, сторони домовилися про припинення Договору лізингу, встановили обовязок Відповідача 1 протягом 10 календарних днів сплатити Позивачу 78203,17 гривень.

10 грудня 2009 року, в порядку передбаченому п. 8.1 Договору, сторони підписали акт приймання-передачі повернення предмету лізингу Лізингодавцю (Позивачу), визначили домовленість про припинення Договору лізингу саме з 10.12.2009р. та визначили обовязок Відповідача 1 (як лізингоотримувача за Договором лізингу) на протязі 10 календарних днів оплатити заборгованість за Договором в сумі 78203,17 гривень із посиланням на додаткову угоду № 1 від 10.12.2009р. (а.с. 27)

З огляду на вказане шляхом підписання вищезазначених документів відбулася новація в розумінні ст. 604 ЦК України.

Відповідно до приписів ст.33 ГПК України: кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідачем належних доказів на спростування обставин, викладених в позовній заяві, не надано.

З метою забезпечення виконання основного зобовязання позивачем було укладено договори поруки. Так 3 вересня 2008 року Позивачем було укладено договір поруки №ЭЛ/Днп-0488/ДП1 з ТОВ «ТД «Астар-Дніпро»(а.с. 28- 29) та № ЭЛ/Днп-0488/ДП2 з приватним підприємцем ОСОБА_5 (а.с. 30- 31).

За загальним правилом, визначеним ч. 4 ст. 604 ЦК України, підписання договору про новацію припиняє не тільки основне зобов'язання, але й інші додаткові зобов'язання, пов'язані із основним (застава, зокрема, іпотека, порука, гарантія тощо). Причому таке припинення має місце автоматично, незалежно від вказівки на це в договорі. А для того щоб залишити додаткове зобов'язання чинним, сторони мають прямо зазначити про це в договорі про новацію або погодити це будь-яким іншим чином.

Відповідно правил встановлених ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Крім того, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Як зазначив Позивач у позовній заяві Відповідач 1 не сплачував лізингові платежі починаючи з 03.12.2008 року, що вказує не початок невиконання зобовязання Лізингоотримувачем.

Приймаючи до уваги умови додаткової угоди № 1 від 10.12.2009р. сторони встановили строк виконання грошового зобовязання до 20.12.2009 р. включно.

На підставі вказаного суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог щодо солідарного стягнення з Відповідачів 2 та 3 за договорами поруки, оскільки, вказані договори було припинено в порядку ст. 604 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Виходячи з умов п. 5.1 Додатку 1 до Договору лізингу Позивач наполягав на стягненні пені в сумі 7127,21 гривень за період починаючи з 09.01.2009 року по 09.07.2009р. (за період 182 дні) за лізинговий платіж станом на 08.01.2009 рік та лізингові платежі по 03.12.2009р. за період з 04.12.2009р. по 03.06.2010р.

При цьому пунктом 7 додаткової угоди № 1 від 10.12.2009р. сторонами було узгоджено нарахована пеня в розмірі 10968,98 гривень, яку відповідно до п. 9 додаткової угоди Відповідач 1 зобовязався сплатити разом із іншими сумами на протязі 10-ти календарних днів з моменту підписання угоди.

Таким чином, з урахуванням умов додаткової угоди № 1 від 10.12.2009р. суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги до Відповідача 1 в рамках позову та стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 72193,52 гривень яка визначена пунктами 5, 6, 7 додаткової угоди № 1 від 10.12.2009р.

З урахуванням встановлених обставин, суд вважає позовні вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню лише в частині вимог до Відповідача 1, при цьому що до стягнення пені.

Судові витрати у справі покладаються на відповідача 1, згідно зі ст. 49 ГПК України.

Відповідно умов встановлених ст. 49 ГПК України, з огляду на наведене, суд не знаходить підстав для покладання судових витрат на Відповідачів 2 та 3.

Керуючись ст.ст. 525, 526, 559, 604 ЦК України, ст.ст. 4, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85, 116-117 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 АДРЕСА_1; ідентифікаційний №НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Елемент Лізинг” (03038, м. Київ, вул. М. Грінченка, 4, оф. 130; код ЄДРПОУ 34832663) заборгованість у розмірі 72193,52 (сімдесят дві тисячі сто девяносто три грн. 52 коп.) гривень, витрати на оплату державного мита у розмірі 721,94 грн. (сімсот двадцять одна грн. 94 коп.), витрати на оплату інформаційно технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.)

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

СуддяЮ.Ю. Первушин Повний текст рішення складено

27.07.2011 р.