Постанова № 17291533, 27.07.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"27" липня 2011 р. Справа № 5005/2414/2011

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Божок В.С. - головуючого,

Костенко Т. Ф.,

Полянського А.Г.,

розглянувши матеріали

касаційної скаргиТОВ "Виробниче підприємство "Агро-Союз"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду від 24.05.11р.

у справігосподарського суду Дніпропетровської області

за позовомТОВ "Техноград"

доТОВ "Виробниче підприємство "Агро-Союз"

простягнення 7 851,09 грн.,

в судовому засіданні взяли участь представники:

позивача: не з’явились,

відповідача: не з’явились,

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням від 20.04.2011 господарського суду Дніпропетровської позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача стягнуто 1808, 23 грн. інфляційних, 825, 68 грн. річних, 4694, 80 грн. пені та судові витрати. В решті позову відмовлено.

Постановою від 24.05.11 Київського апеляційного господарського суду вказане вище рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з судовими рішеннями, ТОВ "Виробниче підприємство "Агро-Союз" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою і просить їх скасувати як прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення в частині стягнення пені та збитків від інфляції.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваного судового акту знаходить необхідним касаційну скаргу залишити без задоволення.

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, які приймали рішення у даній справі, рішенням від 08.09.2010 господарського суду Дніпропетровської області (залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 25.11.2010) у справі № 14/336-09 позов ТОВ "Техноград" задоволено, з ТОВ "Виробниче підприємство "Агро-Союз" на користь позивача стягнуто 40182, 98 грн. основного боргу, 4483, 15 грн. інфляційних, 1287, 84 грн. річних, 9200, 21 грн. пені, проведено розподіл судових витрат.

На виконання вказаного рішення суду 03.12.2010 видано наказ про його примусове виконання.

Звертаючись з позовом у даній справі, позивач послався на те, що зазначені вище суми боргу погашено відповідачем згідно наказу господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2010 лише 28.12.2010, тобто виконання грошового зобов’язання було прострочено.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій обгрунтовано взято до уваги приписи ст.ст. 599, 625 ЦК України, перевірено правильність розрахунку інфляційних та річних за відповідні періоди, а також те, що винесення судом рішення про стягнення заборгованості не припиняє грошове зобов’язання, у зв’язку з чим дійшли вмотивованого висновку про задоволення позову в цій частині.

В частині вимог про стягнення пені, судами враховано п. 4 додаткової угоди № 1 про зміну порядку та строків оплати та поставки по специфікації № 12 від 16.09.2008 до договору поставки № 1880 від 12.07.2007, згідно якого у випадку прострочки більше, ніж на один день, виконання покупцем умов оплати за продукцію, постачальник має право нарахувати пеню за кожний день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від всієї суми, яка підлягає до сплати за графіком. При цьому нарахування пені не обмежене будь-якими строками. Строк позовної давності за даними правовідносинами складає 5 років.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що встановлення сторонами строку позовної давності в п’ять років не суперечить ст. 259 ЦК України.

При цьому згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Тобто, законом чи договором може бути встановлено інший період для нарахування неустойки, ніж передбачений вказаною вище нормою.

З огляду на те, що зазначеним вище п. 4 додаткової угоди № 1 встановлено, що нарахування пені не обмежується будь-яким терміном, суди попередніх інстанцій правомірно задовольнили позов і в цій частині.

На підставі викладеного, судові рішення прийнято при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права і підстави для їх скасування відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову від 24.05.11 Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі № 5005/2414/2011 залишити без змін.

Головуючий Божок В.С.

Судді Костенко Т.Ф.

Полянський А.Г.