Постанова № 17291522, 26.07.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2011 р. Справа № 5005/415/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. головуючого,

Катеринчук Л.Й.., Коробенка Г.П.

розглянувши матеріали

касаційної скарги публічного акціонерного товариства "ДніпроАзот"

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду

від 17.05.2011р.

у справігосподарського суду Дніпропетровської області

за позовомпрокурора Баглійського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради

допублічного акціонерного товариства "ДніпроАзот"

провнесення змін до договору оренди земельної ділянки

за участю представників:

прокуратури: Савицька О.В. (прокурор Генеральної прокуратури України, за посв. від 20.07.2005р. № 231),

позивача: ОСОБА_1. (представник за дов. від 23.03.2011р. № 10/016-юр),

відповідача: не зявився

/у справі оголошувалась перерва з 19.07.2011р. до 26.07.2011р./

ВСТАНОВИВ:

Прокурор Баглійського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради з уточненою позовною заявою до публічного акціонерного товариства "ДніпроАзот" про внесення змін до п. 4.1 договору оренди земельної ділянки від 29.12.2006р.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2011 р. у справі № 5005/415/2011, залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2011р., позов задоволено.

Внесено зміни до п. 4.1 договору оренди земельної ділянки від 29.12.2006р. шляхом викладення його в такій редакції: “4.1. Річна орендна плата вноситься "Орендарем" виключно у грошовій формі на рахунок місцевого бюджету. Відповідно до положень ст. 288 Податкового Кодексу України розмір річної суми платежу орендної плати не може бути меншим (п. 288.5.1) для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється розділом ХІІ Податкового кодексу України".

Не погоджуючись з рішенням та постановою, ПАТ "ДніпроАзот" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити, мотивуючи скаргу порушенням та неправильним застосуванням судом норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним касаційну скаргу задовольнити частково, враховуючи наступне.

Як свідчать матеріали справи, між Дніпродзержинською міською радою (орендодавець) і ВАТ "ДніпроАзот" (орендар) 29.12.2006 р. був укладений договір оренди земельної ділянки (далі Договір), відповідно до умов якого орендодавець надає, а орендар приймає у строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення, що знаходиться за адресою: м. Дніпродзержинськ, вул. Горобця, 1 (прилегла територія до головного виробництва) згідно з планом земельної ділянки, що додається. Підставою для надання земельної ділянки в оренду є рішення Дніпродзержинської міської ради від 23.03.2006р. №697-21/ІV. В оренду передана земельна ділянка загальною площею 23,4120 га (пункти 1.1, 1.2, 2.1 договору).

Пунктом 4.1 договору сторони встановили, що орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі в розмірі: 456744,00 грн. без ПДВ, на рік, що становить 38062,00 грн., без ПДВ, на місяць і вноситься на рахунок місцевого бюджету.

Згідно п.4.4 Договору розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни розмірів ставки земельного податку; підвищення цін і тарифів; зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках передбачених законодавчими актами України.

Згідно п. 9.2.3 Договору орендодавець має право вимагати від орендаря збільшення розмірів орендної плати у разі збільшення відповідно до законодавства розмірів земельного податку та інших мотивів, визначених у пункті 4.4 цього договору.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №309-VI від 03.06.2008 р. в Закон України "Про оренду землі" були внесені зміни, зокрема, ч. 4 та 5 ст. 21 викладені в наступній редакції: "Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині". Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування 04.06.2008 року.

В звязку із введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.2011р. (від 02.12.2010 № 2755-VI) Закон України "Про плату за землю" втратив чинність згідно ч. 2 Прикінцевих положень Кодексу. Питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою з 01.01.2011 р. регулюється виключно Податковим кодексом України.

Відповідно до ст.ст. 288.5-288.5.2 Податкового кодексу України розмір орендної плати за земельні ділянки встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом, а також не може перевищувати для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації обєктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких обєктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Судом попередніх інстанцій встановлено, що з метою приведення діючих договорів оренди землі у відповідність до вимог чинного законодавства, Дніпродзержинською міською радою було прийнято рішення №60-04/VІ від 28.01.2011р. "Про внесення змін до договорів оренди землі", яким доручено управлінню земельних відносин міської ради проводити роботу з орендарями земельних ділянок щодо приведення діючих договорів оренди землі у відповідність до вимог ст. 288 Податкового кодексу України.

Зазначене рішення органу місцевого самоврядування є чинним і у встановленому порядку недійсним не визнавалось та не скасовувалось.

Статтею 144 Конституції України передбачено, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обовязковими до виконання на відповідній території.

Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

Отже, нормами чинного законодавства передбачено можливість зміни умов договору за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у випадках встановлених договором або законом.

Оскільки сторонами в договорі оренди передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Разом з тим, дійшовши правильного висновку щодо необхідності захисту прав позивача, суд попередніх інстанцій не врахував положення ч. 1 ст. 15 Закону України "Про оренду землі", згідно з якою орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату є однією з істотних умов договору.

Згідно з ч. 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України, статтею 288 якого також передбачено встановлення розміру орендної плати в договорі оренди з урахуванням відповідних меж.

Оскаржуваними судовими актами внесено зміни до договору оренди землі за змістом та суттю яких розмір орендної плати, форма її платежу, тощо залишились поза регулюванням договору, оскільки новою редакцією п. 4.1 договору ці умови не визначені.

Натомість матеріали справи містять заяву Дніпродзержинської міської ради від 01.02.2011р. про уточнення позовних вимог, яка відповідає вимогам наведених норм матеріального права та відповідно до змісту якої позивач просить внести зміни до п. 4.1 договору оренди земельної ділянки від 29.12.2006р. шляхом викладення його в такій редакції: "4.1. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється на рівні трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України. Орендна плата вноситься "Орендарем" виключно в грошовій формі в розмірі 1448161,56 грн/рік без ПДВ, що становить 120680,13 грн/міс без ПДВ, і вноситься на рахунок місцевого бюджету".

В подальшому заявою від 21.02.2011р. (т.1 а.с.126) позивач підтримав заяву прокурора про уточнення позовних вимог та просив задовольнити позов з урахуванням наданих прокурором уточнень.

Однак відмови позивача від своєї заяви про уточнення позовних вимог від 01.02.2011р. матеріали справи не містять.

Наведене залишено судом попередніх інстанцій поза увагою, що свідчить про неповне дослідження судом матеріалів та обставин справи, які мають суттєве значення для розгляду спору.

Порушення господарськими судами вимог ст. 43 ГПК України щодо оцінки доказів на підставі всебічного, повного і обєктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності є підставою для скасування постановлених по справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 17.05.2011р. та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2011р. у справі №5005/415/2011 скасувати.

Справу направити до господарського суду Дніпропетровської області на новий розгляд.

Головуючий суддя: Н.Г.Ткаченко

Судді: Л.Й. Катеринчук

Г.П. Коробенко