Постанова № 17291458, 27.07.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" липня 2011 р. Справа № 5023/024/11

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенко М.М. головуючий

Кривда Д.С.

Студенець В.І.

за участю представників:

позивача Бочаров С.О., представник

відповідача не зявились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргуУкраїнсько-російської товарної біржі

на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 23.05.2011 року

у справі№ 5023/024/11 господарського суду Харківської області

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Діалогбанк"

доУкраїнсько-російської товарної біржі

простягнення 40000, 00 грн. матеріальної шкоди та 3600, 00 грн. збитків, В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Діалогбанк" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до Українсько-російської товарної біржі про стягнення 40000,00 грн. матеріальної шкоди та 3600,00 грн. збитків та судових витратах.

Рішенням господарського суду Харківської області від 09.03.2011 року (суддя Жельне С.Ч.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2011 року (судді: Могилєвкін Ю.О. - головуючий, Пушай В.І., Плужник О.В.) по справі № 5023/024/11 позов задоволено. Стягнуто з Українсько-російської товарної біржі 40000 грн. 00 коп. відшкодування матеріальної шкоди та 3600 грн. 00 коп. збитків та судові витрати.

Не погоджуючись з рішенням та постановою суду, Українсько-російська товарна біржа звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову та рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.

Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено господарськими судами першої та апеляційної інстанції, між ТОВ "Діалогбанк", що є замовником, та Українсько-Російською товарною біржею, що є виконавцем, укладений договір № 22/10/10/01 від 22.10.2010 року на проведення оцінки майна, відповідно до умов якого, Українсько-Російська товарна біржа згідно Закону України “Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні зобов'язалась провести незалежну оцінку: - нерухомого майна та обладнання, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Магаданська, буд. 70, та належить ТОВ “Граніт-Капітал”;- цілісного майнового комплексу, що знаходиться за адресою:Дніпропетровська область, Магдалинівський район, с. Жданівка, вул. Робоча, 6-б, та належить ТОВ “Самарський гранітний кар'єр”; - будівель та споруд бази відпочинку (дитячий оздоровчий заклад "Прибій") у кількос 43 одиниці, які розташовані за адресою: Запоріжська обл. Якимівській р-н., с. Богатир, вул. Лісна № 7 та знаходяться на балансі ТОВ “АЗОВКУРОРТСЕРВІС ПЛЮС”.

Умовами договору передбачено, що метою проведення оцінки є визначення ринкової вартості об'єктів, що є предметом іпотеки, для подальшого оформленні іпотечного майна у власність Іпотекодержателем - ТОВ “Діалогбанк”; дата оцінки - 04.11.2010 року; вартість робіт по даному договору оцінки становила 40000 (сорок тисяч) гривень 00 коп., у тому числі ПДВ (20 %) 6 666,67 грн.; аванс складає 100% вартості робіт. На виконання умов договору позивачем, відповідно до умов п. 2.2. договору оцінки, оплачений 100 % авансовий платіж.

05 листопада 2010 року між відповідачем та позивачем підписаний акт виконаних робіт відповідно до пунктів 4.1., 4.2. договору оцінки та отримані 3 звіти про оцінку майна № 22/10/10/01/01, № 22/10/10/01/02, № 22/10/10/01/03, щодо об'єктів нерухомості, визначених в п. п. 1.1.1., 1.1.2., 1.1.3. договору оцінки. За результатами проведеної оцінки ринкова вартість дитячого оздоровчого закладу “Прибій” (звіт № 22/10/10/01/01) на момент оцінки 04.11.2010 року. становить: 339326000 грн. без ПДВ; ринкова вартість цілісного майнового комплексу ТОВ “Самарський гранітний кар'єр” (звіт № 22/10/10/01/02) на момент оцінки 04.11.2010 року становить: 228250 000 грн. 00 коп., без ПДВ; ринкова вартість нерухомого майна та обладнання, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Магаданська, буд. 70, та належить ТОВ “Граніт-Капітал” (звіт № 22/10/10/01/03) на момент оцінки 04.11.2010 р. становить: 192340000 грн. без ПДВ.

Однак, як встановлено судами, 30 березня 2010 р. по вказаним об'єктам також була проведена оцінка для встановлення їх вартості, результати якої суттєво відрізняються від вартості станом на 04.11.2010 p., а саме ринкова вартість дитячого оздоровчого закладу “Прибій” на момент оцінки 30.03.2010 р. становить: 248839310 грн. 00 коп. без ПДВ; ринкова вартість цілісного майнового комплексу ТОВ “Самарський гранітний кар'єр” на момент оцінки 30.03.2010 р. становить: 161058150 грн. 00 коп. без ПДВ; нерухомого майна та обладнання, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Магаданська, буд. 70, та належить ТОВ “Граніт-Капітал”на момент оцінки 30.03.2010 р. становить: 42721180 гривень, без ПДВ.

Постановою Правління Національного банку України № 486 від 09.11.2010 р. “Про призначення тимчасової адміністрації в ТОВ “Діалогбанк”, в останньому з 10.11.2010 р. призначено тимчасову адміністрацію та тимчасовим адміністратором призначено заступника начальника Управління Національного банку України в Дніпропетровській області - Рогожу Олену Анатоліївну.

Судами встановлено, що між тимчасовим адміністратором ТОВ “Діалогбанк” та ПП “Експерт - Борисфен” укладений договір № 76/10 від 16.11.2010 р. про надання послуг з рецензування 3 звітів про оцінку майна за № 22/10/10/01/01, № 22/10/10/01/02, № 22/10/10/01/03.

26.11.2010 року позивачем від ПП “Експерт - Борисфен” отриманні 3 рецензії на звіти про оцінку майна № 22/10/10/01/01, № 22/10/10/01/02, № 22/10/10/01/03 від 05.11.2010 pоку, виконанні експертом ПП “Експерт - Борисфен” Давиденко Є.О., який є членом представництва Експертної ради Українського Товариства Оцінювачів в Дніпропетровській області (свідоцтво № НОМЕР_1 від 02.07.2009 p.), членом центральної Експертної ради Асоціації Фахівців оцінки, членом Екзаменаційної комісії ФДМУ провідним експертом - оцінювачем Українського Товариства оцінювачів з 28 - річним досвідом практичної діяльності з оцінки майна (сертифікат оцінювача № 1518-Ц від 28.01.2000 p., свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів № 3560 від 11.06.2005 р.).

Згідно зазначених рецензій, звіти про оцінку майна № 22/10/10/01/01, № 22/10/10/01/02, № 22/10/10/01/03 від 05.11.2010 р. не відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісними і не можуть бути використані.

Правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб'єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів, визначені Законом України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні".

Положення цього Закону поширюються на правовідносини, які виникають у процесі здійснення оцінки майна, майнових прав, що належать фізичним та юридичним особам України на території України та за її межами, а також фізичним та юридичним особам інших держав на території України та за її межами, якщо угода укладається відповідно до законодавства України, використання результатів оцінки та здійснення професійної оціночної діяльності в Україні (стаття 1 Закону).

Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону, методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України.

Положення (національні стандарти) оцінки майна визначають випадки застосування оцінювачами методичних підходів оцінки ринкової вартості майна та випадки і обмеження щодо застосування методичних підходів до визначення неринкових видів вартості майна. При цьому, якщо законами або нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України, договором на проведення оцінки майна або ухвалою суду не зазначено вид вартості, який повинен бути визначений в результаті оцінки, визначається ринкова вартість.

Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов'язковими до виконання суб'єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення (частина 5 статті 9 Закону).

Статтею 12 Закону визначено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003, № 1440 затверджено Національний стандарт N 1 "Загальні засади оцінки майна і майнових прав", що є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав (далі - майно) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.

Згідно пункту 56 Національного стандарту N 1, звіт про оцінку майна може складатися у повній чи у стислій формі.

Звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об'єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; дату оцінки та дату завершення складення звіту, а у разі потреби - строк дії звіту та висновку про вартість майна відповідно до вимог законодавства; мету проведення оцінки та обґрунтування вибору відповідної бази оцінки; перелік нормативно-правових актів, відповідно до яких проводиться оцінка; перелік обмежень щодо застосування результатів оцінки; виклад усіх припущень, у межах яких проводилася оцінка; опис та аналіз зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; висновки щодо аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об'єкта оцінки; виклад змісту застосованих методичних підходів, методів та оціночних процедур, а також відповідних розрахунків, за допомогою яких підготовлено висновок про вартість майна; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об'єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об'єктивності оцінки майна і висновку про його вартість; висновок про вартість майна; додатки з копіями всіх вихідних даних, а також у разі потреби - інші інформаційні джерела, які роз'яснюють і підтверджують припущення та розрахунки.

Відповідно до пунктів 62 - 67 Національного стандарту N 1 перевірка дотримання вимог нормативно-правових актів з оцінки майна під час проведення оцінки здійснюється шляхом рецензування звіту про оцінку майна.

Рецензія повинна містити висновок про відповідність звіту вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та про можливість його використання з відповідною метою, у тому числі про достовірність оцінки майна. Звіт класифікується за такими ознаками: звіт повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна; звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки; звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків; звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний.

Як встановлено судами, отримані позивачем рецензії містять висновок про те, що звіти про оцінку майна від 05.11.2010 року, складені відповідачем, не відповідають вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісними і не можуть бути використані.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

Згідно статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Враховуючи викладене, господарські суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення судами не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.

Отже, з огляду на те, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку про неможливість задоволення касаційної скарги.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесені рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.

Твердження заявника про порушення судами норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, в звязку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Українсько-російської товарної біржі залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 23.05.2011 року у справі № 5023/024/11 господарського суду Харківської області залишити без змін.

Головуючий М. Черкащенко

Судді Д. Кривда

В. Студенець