Постанова № 17290790, 14.07.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2011 № 61/77

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Скрипка І.М.

суддів: Іваненко Я.Л.

Остапенка О.М.

від позивача:ОСОБА_1 дов. № 004/2011 від 31.03.2011 р.;

від відповідача :ОСОБА_2 дов. № 53 від 30.06.2011 р.;

розглянувши апеляційну скаргу

Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Проксіма”

на рiшення

Господарського суду м. Києва

від25.03.2011р.

у справі№ 61/77 (суддя: Івченко А.М.)

за позовомТовариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Проксіма” (позивач)

доПриватного акціонерного товариства “Українська охоронно-страхова компанія” (відповідач )

простягнення частки страхового відшкодування у розмірі 5 991, 65 грн.

В судовому засіданні 14.07.2011 року відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рiшенням Господарського суду м. Києва вiд 25.03.2011 у справі № 61/77 в задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Проксіма” відмовлено.

Не погоджуючись iз вказаним рiшенням суду, позивач звернувся до Київського апеляцiйного господарського суду з апеляційною скаргою, в якiй просить скасувати рiшення Господарського суду м. Києва вiд 25.03.2011 у справі № 61/77 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням процесуального права та неповним зясуванням обставин справи, зокрема апелянт вважає, відповідачем не було доведено володіння позивачем після настання ДТП 18.10.2007 р. інформацією про те, що збитки перевищують 40 000,00 грн.

Апелянт зазначає, що позивачеві стало відомо про перевищення суми збитку 40 000,00 грн. лише 06.12.2007 р. зі змісту рахунку-фактури № 3349, а тому вважає, що відповідач був вчасно повідомлений 13.12.2007 р. (на пятий робочий день), як передбачено п. 3.2.7 Договору, а тому підстав для відмови у виплаті не було.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.05.2011 року колегією суддів у складі головуючий-суддя Іваненко Ю.Г., судді: Разіна Т.І., Лосєв А.М. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено на 01.06.2011р.

У звязку з припиненням повноважень судді Іваненко Ю.Г. у звязку з обранням її на посаду судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, було проведено повторний автоматичний розподіл справи № 61/77.

Відповідно до протоколу розподілу справи між суддями від 26.05.2011 р., справа №61/77 призначена до розгляду у наступному складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді: Іваненко Я.Л., Остапенко О.М.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2011 року апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено на 23.06.2011р.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.06.2011 р. розгляд справи було відкладено на 14.07.2011 р. та зобовязано позивача надати суду письмове обґрунтування розміру позовних вимог, заявлених до стягнення, з посиланням на пункти договору облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум № 03-2006 від 01.03.2006 р., а також надати апеляційному суду належним чином завірену копію договору облігаторного пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум № 03-2006 від 01.03.2006 р. належної якості, придатної для читання.

В судовому засіданні 14.07.2011 р. представник відповідача подав письмові пояснення на апеляційну скаргу, заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача, просив оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив рішення скасувати, прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 15.12.2006 р. між Товариством з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Проксіма” та ОСОБА_3 був укладений договір добровільного страхування наземного транспорту № 20-0101-0079, відповідно до якого було застраховано автомобіль “Subaru Outback”, державний номер НОМЕР_1 (а. с. 11-15).

01.03.2006 р. між Товариством з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Проксіма” (перестрахувальник) та Акціонерним товариством “Українська охоронно-страхова компанія” (перестраховик) було укладено договір пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум № 03-2006 (надалі Договір).

Пунктами 1.1, 1.2 Договору визначено, що предметом даного договору є облігаторне (обовязкове) пропорційне перестрахування Перестраховиком на засаді ексцеденту сум частини відповідальності Перестрахувальника, прийнятої ним за Договорами добровільного страхування засобів наземного транспорту (КАСКО транспортних засобів) на умовах “Правил добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного)” від 16.08.2005.

Відповідно до п. 1.3 Договору, дія цього договору розповсюджується на всі Договори добровільного страхування наземних транспортних засобів (КАСКО транспортних засобів), які укладені Перестрахувальником зі Страхувальниками (юридичними та фізичними особами).

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України “Про страхування” перестрахування являє собою страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обовязків перед страхувальником у іншого страховика (перестраховика) резидента або нерезидента, який має статус страховика або перестраховика, згідно з законодавством країни, в якій він зареєстрований.

Згідно із ч. 1 ст. 987 Цивільного кодексу України за договором перестрахування страховик, який уклав договір страхування, страхує в іншого страховика (перестраховика) ризик виконання частини своїх обовязків перед страхувальником.

Відповідно до п. 2.1 Договору перестрахування здійснюється на облігаторній пропорційній основі на засаді ексцеденту сум з пропорційним розподілом суми ексцеденту між перестраховиками.

Пунктом 2.2 Договору з урахуванням змін до договору облігаторного пропорційного перестрахування наземного транспорту на засаді ексцеденту сум № 03-2006 від 01.03.2006 р., ліміт власного утримання Перестрахувальника за кожним Договором добровільного страхування наземного транспорту складає 10,0 % від розміру відповідальності, але не більше 40000 грн. 00 коп.

Пунктом 4.2. Договору передбачено, що відшкодування Перестраховиком своєї частки збитків Перестрахувальнику здійснюється шляхом оплати складеного Перестрахувальником Рахунку-бордеро збитків (за умови надання Перестрахувальником документів, передбачених в п. 3.2.3 цього Договору), в який включаються всі збитки, що були врегульовані Перестрахувальником за звітний період (місяць) і в яких Перестраховик, згідно умов цього Договору, зобовязаний прийняти участь.

Пунктом 4.3. Договору передбачено, що збитки, суми страхового відшкодування за якими, за попередніми прогнозними розрахунками, можуть перевищувати суму 40000 грн. 00 коп., врегульовуються окремо (індивідуально) і не включаються до щомісячного рахунку-бордеро збитків.

Як вбачається з довідки № 945 УДПС ДАІ (а. с. 29), застрахований автомобіль - “Subaru Outback”, державний номер НОМЕР_1, отримав механічні пошкодження внаслідок ДТП, яка сталася 18.10.2007 р. о 10:20 год. на бул. Шевченка-Комінтерна у м. Києві, у звязку із чим позивач на підставі звіту № 21 з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу від 05.12.2007 р. (а. с. 30-33), рахунку-фактури ТОВ “Фольксмоторс-ЛТД” № 3349 від 06.12.2007 р. (а. с. 50-51) та страхового акту №1-20-0101-0079 від 07.12.2007 р. (а. с. 54), виплатив страхувальнику страхове відшкодування у розмірі 40038,49 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1782 від 10.12.2007 р. (а. с. 53). Крім того, позивачем було здійснено оплату витрат на проведення автотоварознавчого дослідження, що підтверджується платіжними дорученнями № 1696 від 14.11.2007 р. та №1749 від 06.12.2007 р. (а. с. 52) на загальну суму 450,00 грн.

Пунктом 4.3.1 Договору сторонами встановлено, що при отриманні Перестраховиком інформації від Страхувальника (його довіреної особи) про настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, із врахуванням п. 3.2.7 Договору, Перестрахувальник зобовязаний протягом 2-х робочих днів сповістити про це Перестраховика.

Пунктом 3.2.7 Договору передбачено, що Перестрахувальник зобовязаний протягом 5-ти робочих днів з дня, коли Перестрахувальнику стало про це відомо, повідомити Перестраховика про настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, сума страхового відшкодування за яким, за попередніми прогнозними розрахунками, може перевищувати суму 40000,00 грн.

Відповідно до наявного в матеріалах справи звіту № 21 від 05.12.2007 р. з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля “Subaru Outback”, державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження в ДТП, складає 39 125,08 грн.

06.12.2007р. позивач, отримавши рахунок-фактуру ТОВ “Фольксмоторс-ЛТД” № 3349 від 06.12.2007 р., дізнався, що сума страхового відшкодування по страховому випадку перевищує суму 40000,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами в судовому засіданні, 13.12.2007 р. позивачем було надіслано відповідачу лист № 1312/8 щодо страхової виплати згідно Договору перестрахування, яким повідомлено про настання страхової події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок (ДТП, що сталася 18.10.2007 р.), по якому розмір страхового відшкодування перевищує 40000,00 грн.

Приймаючи до уваги те, що про подію зі збитком більше ніж 40000,00 грн. позивачеві стало відомо 06.12.2007 р., відповідно перший день строку для повідомлення 07.12.2007 р. (пятниця).

08.12.2007 р. та 09.12.2007 р. є вихідними днями (субота та неділя), відповідно пятим робочим днем для повідомлення Перестраховика, у відповідності до вимог п. 3.2.7 Договору, являється 13.12.2007 р., отже, як встановлено судом першої інстанції, позивачем виконано умови укладеного між сторонами договору.

Згідно листа № 1324 відповідач повідомив позивача про відмову у виплаті частки страхового відшкодування у звязку з порушенням позивачем Договору перестрахування, а саме згідно п. 3.2.7, 3.3.6 протягом 5 робочих днів з дня, коли Перестрахувальнику стало відомо про випадок, повідомити Перестраховика про настання події, яка може бути кваліфікована як страховий випадок, сума страхового відшкодування за яким, за попередніми прогрозними розрахунками, може перевищувати суму 40000 грн.00 коп., несвоєчасне повідомлення про страховий випадок, що в свою чергу позбавило відповідача права направити свого представника для участі у розслідуванні страхового випадку.

Перелік випадків відмови у страхових виплатах або страховому відшкодуванні визначений у ст. 26 Закону України “Про страхування”.

Згідно п. 5 ст. 26 Закону України “Про страхування” підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування: є несвоєчасне повідомлення страхувальника про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Пунктом 5 ст. 991 Цивільного кодексу України встановлено право страховика на відмову від здійснення страхової виплати у разі: несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних не те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Відповідно до п.п. 3.3.6, 3.3.6.3. Договору передбачено право Перестраховика відмовити у виплаті своєї частки страхового відшкодування, якщо Перестрахувальник несвоєчасно повідомив Перестраховика про настання страхового випадку без поважних на те причин.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач вчасно повідомив відповідача про настання страхового випадку у відповідності до п. 3.2.7 Договору, та не створював відповідачеві перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків, а тому відмова відповідача у виплаті частки страхового відшкодування є неправомірною, на що місцевий господарський суд не звернув уваги.

Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договори та інші правочини.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Що стосується частки страхового відшкодування по Договору перестрахування, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Пунктом 2.6. Договору встановлено, що частка відповідальності Перестраховика за окремим транспортним засобом розраховується наступним чином:

ЧВП = ОВП/СС * 100, де ЧВП частка відповідальності Перестраховика (%).

ОВП = (СС 40 000,00) * ЧП%, де ОВП обсяг відповідальності Перестраховика (грн.), СС страхова сума за договором страхування (грн.) (п. 2.5.1. Договору).

ЧП частка Перестраховика в ексцеденті становить 17% (п. 2.4. Договору).

Відповідно до п. 3.2. договору добровільного страхування наземного транспорту №20-0101-0079 від 15.12.2006 р. страхова сума за договором страхування становить 207 000,00 грн.

Отже, ЧВП = ((207 000,00 40 000,00) * 17%) / 207 000,00 * 100 = 13,71%.

Пунктом 1.5.4 Договору встановлено франшизу за ризиками ДТП на рівні 0,20%

Пунктом 3.4.5 Договору встановлено, що Перестраховик зобовязаний відшкодувати Перестрахувальнику свою частку в витратах Перестрахувальника на розслідування та врегулювання страхового випадку, включаючи витрати на визначення причин та розмірів збитку (оплата послуг незалежної експертизи, плата за видачу довідки ДАІ, тощо).

Відповідно до звіту № 21 від 05.12.2007 р. з визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля “Subaru Outback”, державний номер НОМЕР_1, в результаті його пошкодження в ДТП, складає 39 125,08 грн.

Отже, частка страхового відшкодування, по укладеному між сторонами Договору пропорційного перестрахування наземних транспортних засобів на засаді ексцеденту сум №03-2006, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 5 368,98 грн., виходячи із розрахунку (39 125,08 грн. 414,00 грн. (розмір франшизи) + 450 грн. (вартість автотоварознавчого дослідження)) * 13,71% = 5 368,98 грн., а не 5 991,65 грн., як було розраховано позивачем.

Враховуючи вищевикладені норми матеріального права, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Проксіма” щодо стягнення з відповідача частини виплаченого страхового відшкодування підлягають задоволенню частково в сумі 5 368,98 грн.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги позивача частково підтвердились під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що свідчить про неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права.

Відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1)неповне зясування обставин, що мають значення для справи;

2)недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3)невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4)порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Проксіма” підлягає задоволенню частково, а рішення Господарського суду м. Києва від 25.03.2011 р. у справі № 61/77 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове задоволення позову та апеляційної скарги позивача, судові витрати у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Проксіма” задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду м. Києва від 25.03.2011 р. у справі № 61/77 скасувати, прийняти нове рішення, яким:

“1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Українська охоронно-страхова компанія” (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, 5, фактична адреса: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, код ЄДРПОУ 23734213, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Проксіма” (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 34, код ЄДРПОУ 33592726) частину виплаченого страхового відшкодування у сумі 5 368 (пять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 98 коп.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Українська охоронно-страхова компанія” (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, 5, фактична адреса: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, код ЄДРПОУ 23734213, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Проксіма” (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 34, код ЄДРПОУ 33592726) державне мито в розмірі 91 (девяносто одна) грн. 39 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 211 (двісті одинадцять) грн. 46 коп.

4. В решті позовних вимог відмовити.”

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Українська охоронно-страхова компанія” (юридична адреса: 01001, м. Київ, вул. Малопідвальна, 5, фактична адреса: 03056, м. Київ, вул. Борщагівська, 154, код ЄДРПОУ 23734213, з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь Товариства з додатковою відповідальністю “Страхова компанія “Проксіма” (01004, м. Київ, вул. Червоноармійська, 34, код ЄДРПОУ 33592726) 45 (сорок пять) грн. 70 коп. державного мита за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду м. Києва видати накази.

5. Матеріали справи № 61/77 повернути до Господарського суду м. Києва.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписаний 18.07.2011 р.

Головуючий суддяСкрипка І.М.

СуддіІваненко Я.Л.

Остапенко О.М.

21.07.11 (відправлено)