Рішення № 17289713, 22.07.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "22" липня 2011 р. Справа № 3/5007/17/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

Головуючого судді Машевської О.П.

при секретарі Адамович Ж.В.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1. - дов. №08/4006-000508 від 12.04.2011р., предст. ПАТ ЕК"Житомиробленерго"

від відповідача не з'явився

Розглянув справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (м.Житомир)

до Акціонерного товариства закритого типу "Коростенський фарфор" (м. Коростень)

про стягнення 20677,78 грн.

Позивач ПАТ "ЕК "Житомиробленерго" звернувся з позовом до відповідача АТЗТ "Коростенський фарфор" (м. Коростень) про стягнення боргу за спожиту, але не оплачену активну та реактивну електроенергію з врахуванням інфляційних втрат, 3% річних, пені та двократної вартості різниці фактичної спожитої і договірної величини на загальну суму 20 677, 78 грн.

В засіданні суду 22.07.11р. представник позивача надав суду обгрунтований розрахунок інфляційних та 3 % річних, яким фактично зменшено розмір зазначених позовних вимог. Однак правом сторони подати заяву про зменшення розміру позовних вимог - не скористався.

Відповідач відзиву на позов та інших витребуваних судом доказів в ході вирішення спору не подав, явку уповноваженого представника в засідання суду не забезпечив, хоча про дату, час та місце засідань суду повідомлявся належним чином рекомендованою з повідомленням кореспонденцією (а. с. 43, 58, 64).

За правилами ст. 75 ГПК України, якщо відзиву на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України, господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Для підготовки справи до розгляду господарським судом було витребувано в Державного реєстратора виконавчого комітету Коростенської міської ради довідку з ЄДР із внесеними відомостями про юридичну особу відповідача із внесеним записом 14.07.10р. про судове рішення про порушення провадження у справі про банкрутство, а а також долучено до матеріалів цієї справи копію ухвали суду про порушення провадження у справі № 3/24-Б про банкрутство відповідача від 29.04.10 року з АС "Документообіг господарських судів" .

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, подані ним матеріали, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Коростенським РЕМ, що здійснює діяльність на підставі ліцензії на постачання електроенергію №ПС0818, діє на підставі доручення ВАТ "ЕК "Житомиробленерго" (постачальник) та ЗАТ "Акціонерне товариство закритого типу "Коростенський фарфор" (м. Коростень) (споживач) був укладений Договір №17 від 27.06.07р. про постачання електричної енергії споживачам (надалі - Договір постачання) (а. с. 6-18).

У предметі Договору постачання передбачено, що постачальник постачає електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами.

Так, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік сторони у п.5.1 Договору обумовили, що споживач (відповідач) не пізніше 1 листопада поточного року надає постачальнику електричної енергії ( позивачу) відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії.

На виконання зазначеної договірної умови сторони 25.11.2010 року уклали додаток до Договору № 017 "Обсяги постачання електричної енергії" на 2011 рік ( а.с. 19).

Порядок зняття показників приладів обліку та надання інформації про фактичне споживання електричної енергії також визначено за домовленістю сторін у п.2.2.3 2.2.3 Договору постачання, у якому зазначено наступне: споживач (відповідач) зобов'язується знімати та надавати постачальнику (позивачу) показники розрахункових електролічильників ( додатки 3.1, 3.2, 3.3 Договору ) за формою згідно з додатком № 9.

Стосовно порядку розрахунків за фактично використану електричну енергію, то сторони обумовили його у п. 2.2.3, п.7.2 та 7.3 Договору постачання. При цьому визначили, що розрахунковим період вважається період з 23 числа по 22 число включно і вказаний період прирівнюється до періоду дії тарифу (календарного місяця).

Остаточний розрахунок повинен здійснюватися споживачем ( відповідачем) в розмірі фактичного споживання електричної енергії за розрахунковий місяць, з врахуванням сальдо на початок місяця не пізніше 5 операційних днів з дня отримання рахунку, включаючи день його отримання, як для споживача, який оплачує електричну енергію самостійно.

Визначити сторони в Договорі постачання також умови відповідальності кожної за порушення його умов, і зокрема:

- при відсутності оплати за електричну енергію в терміни, обумовлені в. п. 7.3 цього Договору, постачальник повідомляє споживача про дату і час відключення чи обмеження споживання електроенергії;

- на суму, вказану в платіжному документі, нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, інфляційні та річні згідно з діючим законодавством;

- у випадку споживання електроенергії та потужності понад кількість, обумовлену розділом 5 цього Договору за відповідний період (місяць) при одно-, дво- чи тризонній системі обліку, споживач, виключно грошовими коштами, зобов'язаний сплатити постачальнику двократну вартість електроенергії та потужності, витраченої понад обумовлений даним Договором обсяг електричної енергії та потужності згідно із Законом України "Про електроенергетику" за тарифами, які діяли в період, коли було виявлено перевищення тощо.

Як свідчать матеріали справи, відповідач подав позивачу звіт про використану електроенергію ( активну, реактивну) в 03 місяці 2011 року 22.03.11 року ( а. с. 59).

На підставі зазначеного звіту відповідача, позивач надіслав відповідачу для оплати рахунок за активну електроенергію № 8346 від 23.03.11 року за березень 2011 року на суму 24 828,14 грн., за реактивну електроенергію № 8347від 23.03.11 року за березень 2011 на суму 94, 45 грн., а також рахунок № 8348 від 23.03.11 року на суму 352,35 грн. застосованої санкції за перевищення договірних величин споживання у березні 2011 року ( 25-27).

До звернення з позовом до суду, позивач надіслав на адресу відповідача претензію за вих. № 1610 від 11.05.11 року з вимогою сплатити заборгованість, а саме: 19254, 12 грн. - боргу за активну електроенергію, 187, 91 грн. - боргу за реактивну електроенергію, 355, 02 грн. - пені, 68, 71 грн. - 3% річних з простроченої суми, 252, 75 грн. - суму інфляційних нарахувань, 352, 35 грн. - як санкції за перевищення договірної величини споживання електроенергії (а. с. 23).

Зазначену претензію відповідачем залишено без відповіді, однак 23.05.11р. підписано з позивачем Акт звірки розрахунків, згідно якого погоджено суму 19 254, 12 грн. боргу за активну електроенергію, 187, 91 грн. боргу за реактивну електроенергію та 352, 35 грн. - за перевищення ліміту споживання (а. с. 29). Відповідно з претензійними вимогами позивача в частині сплати пені, інфляційних та 3% річних відповідач не погодився.

Оскільки відповідачем визнану за актом звірки розрахунків суму боргу так і не було оплачено добровільно, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення її в примусовому порядку, а також про стягнення пені, інфляційних та 3% річних у визначеному позивачем розмірі.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, на підставі ст.ст. 4-7, 33, 43 ГПК України господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України вказано, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

За таких обставин, господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача на суму 19 254, 12 грн. боргу за активну електроенергію та на суму 187, 91 грн. боргу за реактивну електроенергію заявлено правомірно, оскільки останні підтверджені звітом відповідача про використану електроенергію в 03 місяці 2011р., актом звірки розрахунків станом на 23.05.11 року.

Господарський суд вважає обгрунтованою позовну вимогу про стягнення 352, 35 грн. двократної вартості різниці фактично спожитої і договірної величини, оскільки відповідачем допущено у березні 2011 року споживання електричної енергії понад договірну величину споживання 25 000 кВт.год., оскільки фактично спожито 25 455кВт.год. Зазначена обставина визнається відповідачем самостійно у звіті про використану електроенергію в 03 місяці 2011р. ( а.с. 59).

Відповідальність за цей вид правопорушення встановлена як в Договорі постачання ( п.4.2.2), так і в ст. 26 Закону України "Про електроенергетику". Обгрунтованість розміру застосованої санкції перевірено за наявними в справі доказами ( тарифом, який діяв в період, коли було виявлено порушення ( а с. 60).

Окрім вище зазначених матеріально-правової вимог, позивачем додатково заявлено вимоги про: стягнення пені у зв'язку з порушенням п. 7.4 Договору постачання на суму 528, 39 грн. , суми інфляційних нарахувань у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, згідно уточненого розрахунку на суму 161, 91 грн. та 3% річних з простроченої суми згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, згідно уточненого розрахунку на суму 86, 89 грн.

В обгрунтуванні до позовної заяви за №1932 від 20.06.11р. позивач доводив, що пеня в сумі 528, 39 грн. нарахована відповідачу за несвоєчасну оплату вартості спожитої активної та реактивної електроенергії, яка є поточною заборгованістю, на яку не поширюється мораторій на задоволення вимог кредиторів згідно Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (а. с. 45).

Господарський суд на спростування заявленим доводам вважає за необхідне зазначити наступне.

29.04.2010р. господарським судом Житомирської області порушено провадження у справі №3/24-Б про банкрутство ЗАТ "Акціонерне товариство закритого типу "Коростенський фарфор", одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

У відповідності до ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі - Закон №2343) в період дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), інші фінансові (економічні) санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

В абз. 3 п. 17 Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.09р. за №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" зазначається про те, що за змістом ст. 12 Закону №2343, м о р а т о р і й не з у п и н я є в и к о н а н н я боржником г р о ш о в и х з о б о в ' я з а н ь і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), які виникли після введення мораторію; ї х в и к о н а н н я для боржника є о б о в ' я з к о в и м, але п е н я, штраф та інші фінансові санкції за н е в и к о н а н н я чи неналежне виконання зобов'язань зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що застосовуються до платника податків за порушення податкового законодавства, н е н а р а х о в у ю т ь с я, оскільки ця норма визначає конкретний проміжок часу, який відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, але ніяк не пов'язаний із його суттю.

За наведених обставин, позовна вимога про стягнення пені під час дії мораторію за невиконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати спожитої електроенергії задоволенню не підлягає.

Щодо матеріально-правової вимоги про стягнення з відповідача суми інфляційних нарахувань та 3%річних з простроченої суми, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням обставин порушення 29.04.2010р. господарським судом Житомирської області справи про банкрутство відповідача №3/24-Б, господарський суд вважає за необхідне наголосити на тому, що на передбачені статтями 536 та 625 ЦК України проценти та індекс інфляції за весь час прострочення грошового зобов'язання не поширюється заборона на їх нарахування в період провадження справи про банкрутство відповідача (п. 50 Постанови Пленуму ВСУ №15 від 18.12.09р. "Про судову практику у справах про банкрутство").

При обрахунку суми інфляційних втрат слід враховувати, що індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, який визначається виключно Держкомстатом і його найменший період визначення становить місяць, а тому прострочка платежу за менший період не тягне за собою нарахування інфляційних втрат, а р о з м і р б о р г у з врахуванням індексу інфляції визначається виходячи з с у м и б о р г у, що м а л а м і с ц е на о с т а н н і й д е н ь м і с я ц я, в якому платіж мав бути здійснений, помножений на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Розрахунки індексу інфляції за квартал, період з початку року і т.п. проводяться "ланцюговим" методом, тобто шляхом множення місячних (квартальних) індексів (наказ Держкомстату від 27.07.2007р. №265 "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін").

Індекс інфляції має нараховуватися в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

При зверненні з позовом до суду позивач розрахував суму інфляційних в квітні 2011р. (індекс інфляції -101, 3) із загальної суми боргу 19442,03 грн. (а. с. 58).

Однак провівши перерахунок суми інфляційних відповідно до вимог ухвали суду, позивач розрахував суму інфляційних за квітень 2011р. вже із загальної суми боргу 12454,94 грн. на суму 161, 91 грн. Зазначений розрахунок є правильним.

Оскільки позивач не скористався правом на подання заяви про зменшення розміру зазначеної позовної вимоги в порядку ст. 22 ГПК України, господарський суд відмовляє у стягнення 90, 83 грн. безпідставно нарахованих позивачем інфляційних при зверненні з позовом вперше (252,74 грн.-161,91 грн.=90,83 грн.).

Згідно позовної заяви позивач також просив стягнути з відповідача 102, 27 грн. 3% річних за період з 29.03.11 року по 31.05.11 року, розраховані із загальної суми боргк 19442,03 грн. ( а.с.31).

Однак провівши перерахунок суми 3% річних відповідно до вимог ухвали суду, позивач розрахував їх за період з 30.03.11р. по 22.04.11 року із суми боргу 12454,94 грн. та за період з 23.04.11 р. по 31.05.11р. із суми 19442,03 грн. , у зв'язку з цим визначив обгрунтований їх розмір - 86, 89 грн.

Оскільки позивач не скористався правом на подання заяви про зменшення розміру зазначеної позовної вимоги в порядку ст. 22 ГПК України, господарський суд відмовляє у стягненні 15,38 грн. безпідставно нарахованих позивачем 3% річних при зверненні з позовом вперше.

Підсумовуючи вище викладене, господарський суд зазначає про те, що відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачем зазначений принцип змагальності судового процесу дотримано. Відповідач правом на спростування наявності вище зазначених обставин не скористався.

Таким чином, оскільки за наслідками вирішення спору позовні вимоги задовольняються частково, судові витрати, згідно ст. 49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, ч. 2 ст. 625 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України та керуючись ст.ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства "Акціонерне товариство закритого типу "Коростенський фарфор" (11500, Житомирська обл., м. Коростень, вул. Б. Хмельницького, 4, ідентифікаційний код 00310350) на користь Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Житомиробленерго" (10014, м. Житомир, вул. Пушкінська, 32/8, ідентифікаційний код 22048622):

- 19254,12 грн. боргу за активну електроенергію, 352, 35 грн. підвищеної плати за споживання електричної енергії понад договірні величини - на р/р 26037301783 в філії Житомирського обласного управління ВАТ "Ощадбанк", МФО 311647, код 33802250;

- 187, 91 грн. боргу за реактивну електроенергію, 161, 91 грн. - суми інфляції, 86, 89 грн. - 3% річних з простроченої суми, 200,42 грн. витрат по сплаті державного мита, 228, 75 грн. витрат за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу - на р/р 26008002011613 в ПАТ "Перший Інвестиційний Банк", МФО 300506, код 22048622.

3. В задоволенні 528, 39 грн. пені, 90, 83 грн. суми інфляції, 15, 38 грн. - 3% річних з простроченої суми - відмовити.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Машевська О.П.

Дата підписання 26.07.11р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу

3- відповідачу (рек. з повідомл.)