Постанова № 17288666, 19.07.2011, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2011 р. Справа № 5019/771/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Гулова А.Г.

суддя Маціщук А.В. , суддя Петухов М.Г. при секретарі Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився

від відповідача: ОСОБА_1 - представника за дорученням від 15.02.2011р. №57

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс ЛТД", м.Дубно Рівненської області

на рішення господарського суду Рівненської області

від 17.05.11 р. у справі № 5019/771/11 (суддя Крейбух О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Малахіт-59", м.Луцьк

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс ЛТД", м.Дубно Рівненської області

про стягнення 39381 грн. 69 коп.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 17.05.2011р. у справі №5019/771/11 задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Малахіт-59" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Зевс ЛТД" про стягнення 39381 грн. 69 коп.

Стягнуто з відповідача на користь позивача 39381,69 грн. боргу, 393,82 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржене рішення скасувати та прийняти нове, яким виконання рішення в частині стягнення заборгованості розстрочити на чотири місяці рівними частинами по 9845,42 грн. щомісяця (а.с.27-28).

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

- на момент подання позовної заяви заборгованість відповідача складала 39381,69 грн., проте в силу скрутного фінансового становища, що стало наслідком світової фінансової кризи, товариство не має змоги погасити борг одним платежем, однак відповідач має намір в подальшому погасити існуючу заборгованість, в зв"язку з чим просить розстрочити виконання рішення суду від 17.05.2011р.;

- розгляд справи було призначено судом на 17.05.2011р. о 09 год. 50 хв., однак, в зв"язку з проведенням ремонтних робот на автомобільній дорозі Київ-Чоп між м.Дубно та м.Рівне, відповідач прибув до господарського суду Рівненської області із запізненням, а тому не зміг прийняти участь в судовому засіданні та подати відповідні клопотання;

- в оскарженому рішенні вказано, що участь уповноважених представників сторін в судовому засіданні 17.05.2011р. не визнавалася обов"язковою, однак в ухвалі суду від 13.04.2011р. про порушення провадження у справі такого не зазначено.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вказавши, що ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД" неодноразово запевняло про те, що оплату за товар буде здійснено в найкоротші строки, в зв"язку з чим ТОВ "Малахіт-59" тривалий час не зверталося до суду з позовом. Позивач також зазначає, що світова фінансова криза стосується всіх суб"єктів господарювання в Україні, в тому числі і ТОВ "Малахіт-59" (а.с.40-41).

Представник позивача в засідання суду не з"явився.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника позивача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, на підставі накладних №3 від 23.11.2010р. на суму 27973,22 грн., №5 від 11.12.2010р. на суму 16171,37 грн., №14 від 01.01.2011р. на суму 16750,70 грн. ТОВ "Малахіт-59" поставило ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД" товар на загальну суму 60895,29 грн. (а.с.5-7).

Відповідач свої зобов'язання щодо проведення розрахунків за отриманий товар не виконав, в звязку з чим у нього утворилась заборгованість у розмірі 60895,29 грн.

17.02.2011р. ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД" повернуло ТОВ "Малахіт-59" товар на суму 21513,60 грн. по видатковій накладній (повернення) №00000001 від 17.02.2011р. (а.с.8).

В зв"язку з непроведенням ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД" повного розрахунку за отриманий товар, ТОВ "Малахіт-59" направило йому претензію від 24.03.2011р. з вимогою погасити існуючу заборгованість у розмірі 39381,69 грн. (а.с.9).

Вказану претензію відповідач отримав 26.03.2011р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, однак її вимог не виконав (а.с.10).

За вказаних обставин справи, ТОВ "Малахіт-59" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення з ТОВ "Компанія "Зевс ЛТД" 39381,69 грн. боргу (а.с.3-4).

Як вже зазначалося, рішенням господарського суду Рівненської області від 17.05.2011р. позов задоволено: стягнуто з відповідача на користь позивача 39381,69 грн. боргу, 393,82 грн. витрат по сплаті державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу (а.с.21-22).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Згідно ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною другою зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші юридичні акти. При чому, у наведеній нормі відсутній вичерпний перелік підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою правовідносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є правовідносинами з купівлі-продажу товару за накладними №3 від 23.11.2010р., №5 від 11.12.2010р., №14 від 01.01.2011р.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Як передбачено ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 і ч.2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Відповідно до ст.ст.525, 527 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідач не надав господарському суду належних та допустимих доказів на підтвердження виконання в повному обсязі свого зобовязання щодо оплати отриманого від позивача товару.

Так, згідно акту звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2010р. по 31.03.2011р. відповідач визнав заборгованість перед позивачем в сумі 39381,69 грн. (а.с.11).

Докази оплати цієї суми в матеріалах справи відсутні, та і відповідач не спростовує факт наявності боргу у зазначеному розмірі.

З врахуванням наведеного вище, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 39381,69грн. боргу правомірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо доводів відповідача про неможливість прибути у судове засідання завчасно, що позбавило його можливості прийняти у ньому участь, слід зазначити таке.

Ухвалу господарського суду Рівненської області від 13.04.2011р. про порушення провадження у даній справі та призначення її до розгляду на 17.05.2011р. відповідачу вручено 14.04.2011р., що підтверджується повідомленням відділення поштового зв"язку про вручення поштового відправлення (а.с.17).

Таким чином, у відповідача було достатньо часу для використання своїх процесуальних прав, які надані сторонам ст.22 ГПК України, зокрема: право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань.

Ремонт участку дороги, про який зазначає в апеляційній скарзі скаржник, не спричинив припинення сполучення між м.Дубно та м.Рівне і така обставина не може бути поважною причиною, з якої суду першої інстанції не були надані відповідні заяви, клопотання, пояснення тощо.

Стосовно доводів відповідача про складне фінансове становище, пов"язане з світовою фінансовою кризою, чим останній обґрунтовує свою вимогу про розстрочку виконання рішення, слід зазначити, що суд апеляційної інстанції переглядає оскаржене рішення за наявними у справі доказами (ст.101 ГПК України). Обґрунтована належними доказами заява про розстрочку виконання рішення в суд першої інстанції, як свідчать матеріали справи, відповідачем не подавалась.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскарженого рішення.

Доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 17.05.2011р. прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 17.05.2011р. у справі №5019/771/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ "Компанія "Зевс ЛТД", м.Дубно Рівненської області - без задоволення.

2. Справу №5019/771/11 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Гулова А.Г.

Суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Віддрук. 4 прим.:

1 до справи,

2,3 сторонам,

4 в наряд.