Постанова № 17288546, 07.07.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

05.07.2011 р. справа №16/45пн/2011

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Шевкової Т.А.

суддівБойченка К.І., Черноти Л.Ф.

за участю представників сторін:

від позивача: не зявився

від відповідача:Денінзон Е.Г. директор, наказ № 2 від 15.11.1991 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Антей» м. Луганськ

на рішення господарського суду Луганської області

від28.04.2010р.

у справі№ 16/45пн/2011 (суддя Шеліхіна Р.М.)

за позовомЛуганської обласної клінічної лікарні м. Луганськ

доМалого приватного підприємства «Антей» м. Луганськ

про звільнення нежитлового приміщення

ВСТАНОВИВ:

Луганська обласна клінічна лікарня м. Луганськ звернулась до господарського суду Луганської області з позовом до Малого приватного підприємства «Антей»м. Луганськ про примусове звільнення відповідачем окремого індивідуально визначеного майна частки вбудованого нежитлового приміщення площею 42,3 кв.м., розміщеного за адресою: м. Луганська, кв. "50 річчя Оборони Луганська",14, на другому поверсі будівлі головного корпусу.

Господарський суд Луганської області рішенням від 28.04.2011р. у справі № 16/45пн/2011 позовні вимоги задовольнив, встановив, що відповідач, в порушення умов договору та приписів чинного законодавства, не повернув позивачеві орендоване приміщення по закінченню строку дії договору оренди. Зобовязав Мале приватне підприємство “Антей"”, м. Луганськ, вул. «Волгоградська», 104, ід. Код 13377249 звільнити орендоване комунальне майно частку вбудованого нежитлового приміщення площею 42,3 кв.м., розміщеного за адресою: м. Луганська, кв. "50 річчя Оборони Луганська",14, на другому поверсі будівлі головного корпусу по закінченню строку договору оренди.

Мале приватне підприємство «Антей»м. Луганськ, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Луганської області від 28.04.2011р. у справі №16/45пн/2011 скасувати, прийняти нове рішення, яким зобовязати орендодавця - позивача у справі, продовжити дію додаткової угоди від 19.12.2007 року.

Заявник скарги вважає, що господарський суд Луганської області задовольняючи позовні вимоги щодо звільнення орендованого приміщення безпідставно не прийняв до уваги той факт, що договір оренди спірного приміщення укладений у відповідності із договорами між МПП «Антей»та Луганською обласною клінічною лікарнею про співпрацю від 04.04.1991р. та 09.04.1994року, які не розірвані до теперішнього часу.

На думку заявника скарги договір оренди № 213 від 01.01.2003 року та додаткова угода № 1 від 19.12.2007 року укладені з порушенням ст.17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна». Відмову у продовженні строку дії додаткової угоди із посиланням на рішення сесії Луганської обласної ради від 03.12.2009 року № 32/17 заявник скарги вважає необґрунтованою, тоді як площі лікарні здаються в оренду новим орендаторам.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, про поважність причин неявки суд не повідомив. Враховуючи ті обставини, що в апеляційній скарзі заявник посилається лише на ті документи, які вже досліджувались судом, приймаючи до уваги те, що явка представників сторін у судове засідання не була визнана обов'язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу без участі представника позивача.

Відповідно до статей 4-4,81-1Господарського процесуального кодексу України складено протокол судового засідання.

Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає рішення господарського суду винесеним з дотриманням встановлених до нього вимог, враховуючи наступне.

Між МПП «Антей»(орендар) та Луганською обласною клінічною лікарнею (орендодавець) 01.01.2003року укладено договір оренди нежитлового приміщення №213, за умовами якого орендодавець зобовязувався передати, а орендар прийняти за актом приймання-передачі (додаток №1 до договору) в оренду нежитлове приміщення загальною площею 42,34кв. метрів (як вказано в додатковій угоді від 01.01.03) за адресою: м. Луганськ, квартал ім.. 50 років Оборони Луганська, 14, яке є комунальною власністю, для здійснення відповідачем своєї діяльності строком до 31.11.10 (як вказано в додатковій угоді від 19.12.07, а.с.45) за плату у сумі 143,56грн. за кожен місяць, починаючи з 01.07.05 (додаткова угода від 01.07.05 до договору), яку відповідач зобовязався вносити щомісячно до 25 числа кожного місяця з урахуванням індексу інфляції за кожний місяць. Орендна плата за кожний наступний місяць коригується на індекс інфляції за попередній місяць.

Додатковою угодою від 19.12.2007року сторони встановили, що орендна плата розподіляється між обласним бюджетом та позивачем по 50% від суми оплати.

За актом приймання-передачі нежитлового приміщення, на виконання умов договору №213 від 01.01.2003 року, позивач передав відповідачеві в оренду приміщення.

У додатковій угоді № 1 від 19.12.2007року (а.с. 46) сторони узгодили, що даний договір діє по 31.11.2010 року включно (п.10.1).

Відповідач, вважаючи, що позивач неправомірно відмовляє йому у продовженні строку дії договору оренди, додаткова угода від 19.12.07року є недійсною, відмовився звільняти орендоване приміщення.

У звязку з вищенаведеним, позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просить зобовязати відповідача звільнити орендоване приміщення частку вбудованого нежитлового приміщення площею 42,3кв.м., за адресою: м. Луганськ, кв. "50 річчя Оборони Луганська",14, на другому поверсі будівлі головного корпусу.

Як вказано вище, додатковою угодою від 19.12.2007року до договору оренди від 01.01.2003року №213 сторони встановили, що даний договір діє по 31.11.2010 року включно.

Дана угода підписана сторонами без заперечень, у встановленому порядку не визнана недійсною.

Згідно ст.26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Статтею 27 вказаного Закону встановлено правові наслідки припинення дії договору оренди комунального майна і вказано, що у разі закінчення строку дії договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до статті 785 ЦК України орендар зобовязаний повернути орендоване приміщення у разі припинення договору найму - наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Згідно п.11.7 договору дія договору оренди припиняється у випадку закінчення строку дії договору, загибелі обєкту оренди, достроково - за згодою сторін або за рішенням суду, банкрутства орендатора.

У пункті 11.5 договору сторони узгодили, що у випадку відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну договору протягом одного місяця після закінчення строку його дії, він вважається продовженим на той же термін і на тих же умовах, які були передбачені договором.

Позивач листом № 01-07/1017 від 14.10.2010 року повідомив відповідача про те, що договір оренди від 01.01.2003 року № 213/06/269 продовжуватись не буде.

Про факт отримання відповідачем даного листа свідчить наявна в матеріалах справи копія поштового повідомлення з відміткою про вручення особисто Денінзон 03.01.2010року даного листа.

Таким чином, з наведеного слідує, що відповідач орендар (відповідач) не звільнив орендованого приміщення по закінченню строку дії договору, чим порушив приписи ст.27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», ст.785 ЦК України, п.п. 2.2, 2.3 договору оренди від 01.01.03року №213, якими встановлено обовязок відповідача негайно повернути позивачу приміщення у тому стані, в якому воно було одержано, у разі припинення договору найму (оренди).

За приписами статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Доводи заявника скарги про незаконність додаткової угоди від 19.12.07 до договору оренди від 01.01.03 №213 не доведені належним чином. Так, згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім того, орендар користувався комунальним майном з січня 2003 року до грудня 2010 року, що значно більше ніж 5 років, тобто договір оренди комунального майна в частині строку користування майном не порушує приписів Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Доводи стосовно займаної площі спростовуються додатковою угодою від 01.01.03 до договору оренди від 01.01.03 №213, якою встановлено, що площа орендованого приміщення дорівнює 42,34 квадратних метри, з яких корисна26,3 квадратних метри. В позовній заяві позивач просить звільнити займану орендовану площу розміром 42,3 квадратних метри, що відповідає умовам вказаної додаткової угоди.

Враховуючи наведені вище обставини, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що рішення господарського суду Луганської області від 28.04.2011р. у справі № 16/45пн/2011 про задоволення позовних вимог щодо примусового звільнення відповідачем окремого індивідуально визначеного майна частки вбудованого нежитлового приміщення площею 42,3 кв.м., розміщеного за адресою: м. Луганська, кв. "50 річчя Оборони Луганська",14, на другому поверсі будівлі головного корпусу є таким, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, підстав для його скасування та задоволення вимог апеляційної скарги за наведеними в ній мотивами не вбачається.

Відповідно до вимог ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита при зверненні з апеляційною скаргою покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Малого приватного підприємства «Антей» м. Луганськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 28.04.2011р. у справі № 16/45пн/2011 залишити без змін.

Головуючий Т.А. Шевкова

СуддіК.І. Бойченко

Л.Ф. Чернота

Надруковано 5 прим:

1 позивачу

2 відповідачу

3 до справи

4 гос. суду 5 ДАГС