Постанова № 17288538, 07.07.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

04.07.2011 р. справа №20/72

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:

суддівДонця О.Є.

Ломовцевої Н.В., Скакуна О.А.

при секретарі судового засідання Ісаковій А.В.

за участю представників: від позивача: не зявився від відповідача:ОСОБА_1 за довіреністю № 03-175 від 03.03.11 р.

розглянувши у відкритому

судовому засіданні апеляційну скаргуПублічного акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка

на рішення господарського судуДонецької області

від31.05.2011 р.

по справі№ 20/72 (суддя Лейба М.О.)

за позовомПублічного акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка

до Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”, м.Донецьк

простягнення 4855494,14 грн. В С Т А Н О В И В:

Відкрите акціонерне товариство “Донецькобленерго”, м.Горлівка, звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”, м.Донецьк, про стягнення 4855494,14 грн., з яких 4678131,26 грн. сума боргу з несплати спожитої у листопаді-грудні 2010 р. січні 2011 р. активної електричної енергії, 90660,32 грн. сума пені, 69155,38 грн. сума інфляційних нарахувань, 17547,18 грн. сума 3% річних.

Позивач також звернувся до господарського суду із клопотанням від 25.05.11 р. про заміну позивача по справі його правонаступником, в якому просив здійснити заміну позивача по справі № 20/72 з Відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” на його правонаступника Публічне акціонерне товариство “Донецькобленерго”.

Вищезазначене клопотання задоволено господарським судом Донецької області.

Рішенням господарського суду Донецької області від 31.05.20011 р. по справі № 20/72 (суддя Лейба М.О.) позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка, до Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу”, м.Донецьк, задоволені частково.

Позивач з прийнятим рішенням господарського суду Донецької області від 31.05.2011 р. по справі № 20/72 не погодився та звернувся до Донецького апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення господарського суду Донецької області від 31.05.11 р. по справі № 20/72 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” пені в сумі 90660,32 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ “Донецькобленерго” в повному обсязі.

У якості підстав для скасування рішення суду першої інстанції апелянт зазначає, що господарським судом Донецької області неповно зясовані обставини, які мають значення для справи, визнані встановленими обставини, які насправді є недоведеними, висновки, які викладені в рішенні місцевого господарського суду, не відповідають обставинам справи, неправильно застосовані норми матеріального права.

Відповідач із доводами апеляційної скарги не погодився, про що надав суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що вищезазначене рішення є таким, що прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права та відповідає фактичним обставинам справи, у звязку із чим просив суд залишити рішення господарського суду Донецької області від 31.05.11 р. по справі № 20/74 без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка, в особі Центральних електричних мереж без задоволення.

Представник позивача у судове засідання 04.07.11 р. не зявився, причин незявлення апеляційному суду не повідомив.

Неявка без поважних причин у судове засідання представника позивача не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється учасникам процесу в установленому порядку.

Фіксування судового засідання апеляційної інстанції здійснювалось за допомогою звукозаписувального технічного засобу у порядку, встановленому ст.ст.4-4, 81-1, 99, 101 Господарського процесуального кодексу України.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 28.12.08 р. між Відкритим акціонерним товариством “Донецькобленерго” в особі Центральних електричних мереж (Постачальник електричної енергії) та Комунальним підприємством “Компанія “Вода Донбасу” (Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії № 15 (далі-Договір).

Договір було укладено в редакції рішення господарського суду Донецької області від 19.03.09 р. по справі № 25/26пд та додаткового рішення господарського суду Донецької області від 04.08.09 р. по справі № 25/26пд.

Відповідно до п.1 Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача із загальною (за всіма обєктами) приєднаною потужністю 35296 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору.

Згідно із п.2.3.4 Договору, Споживач зобовязався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків № 3 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” та № 5 “Порядок розрахунків” до Договору.

Пунктом 4.2.1 Договору передбачено, що за внесення платежів, передбачених п.п.2.3.4 2.3.5 Договору, з порушенням термінів, визначених Додатком № 5 “Порядок розрахунків” до Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Відповідно до п.9.5 Договору, Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31 грудня 2008 року. Договір вважається щорічно продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії Договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов.

Як вбачається з матеріалів справи, ані позивачем, ані відповідачем доказів припинення дії договору не надано.

Таким чином, господарський суд дійшов вірного висновку, що договір був пролонгованим, а сторони на момент виникнення спору перебували у договірних відносинах.

Згідно із ст.193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 527 Цивільного кодексу України, боржник зобовязаний виконати свій обовязок та зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобовязання за Договором виконав належним чином, що підтверджується актами прийому-передачі електроенергії за листопад 2010 р., грудень 2010 р., січень 2011 р. та рахунками за електроенергію № 12/15 за листопад 2010 р. грудень 2010 р., січень 2011 р.

Відповідач свої зобовязання за Договором належним чином не виконав, у звязку із чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення боргу з несплати спожитої у листопаді-грудні 2010 р. січні 2011 р. активної електричної енергії у розмірі 4678131,26 грн.

На підставі вищевикладеного, судова колегія погоджується з висновком господарського суду Донецької області про обґрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача боргу за спожиту у листопаді-грудні 2010 р. січні 2011 р. активну електричну енергію в розмірі 4678131,26 грн.

Крім того, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, позивачем було заявлено до стягнення суму 3% річних в розмірі 17547,18 грн. та суму інфляції у розмірі 69155,38 грн.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також сплатити 3% річних від простроченої суми.

Отже, судова колегія апеляційної інстанції вважає вірними висновки господарського суду Донецької області щодо правомірного та обґрунтованого присудження до стягнення 3% річних в розмірі 17547,18 грн. та інфляційних у розмірі 69155,38 грн.

Також позивач просив господарський суд Донецької області стягнути з відповідача на його користь 90660,32 грн. суми пені, посилаючись на п.4.2.1 Договору.

Відповідно до п.4.2.1 Договору, за внесення платежів, передбачених п.п.2.3.4 2.3.5 Договору, з порушенням термінів, визначених Додатком № 5 “Порядок розрахунків” до Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Господарський суд Донецької області дійшов висновку про те, що оскільки пункт 4.2.1 Договору, яким передбачена сплата Споживачем пені за внесення платежів з порушенням умов Договору, виключений з Договору відповідно до додаткового рішення господарського суду Донецької області від 04.08.09 р. по справі № 25/26пд, умовами Договору не передбачено сплату винною стороною пені за невиконання або неналежне виконання грошового зобовязання.

Як вбачається з матеріалів справи, під час розгляду справи № 20/72 відповідач звертався до суду із письмовим клопотанням про зменшення розміру пені на 95%.

У задоволенні вищезазначеного клопотання господарським судом відмовлено, оскільки позовні вимоги в частині стягнення пені не підлягають задоволенню.

Публічне акціонерне товариство “Донецькобленерго”, м.Горлівка, не погодившись з прийнятим судовим рішенням в частині стягнення суми пені, звернувся до Донецького апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив суд скасувати рішення господарського суду Донецької області від 31.05.11 р. по справі № 20/72 в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” пені в сумі 90660,32 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ “Донецькобленерго” в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області від 19.03.09 р. по справі № 25/26пд п.4.2.1 Договору про постачання електричної енергії № 15 від 26.12.08 р. викладено в наступній редакції: “За внесення платежів, передбачених п.п.2.3.4 2.3.5 Договору, з порушенням термінів, визначених Додатком № 5 “Порядок розрахунків” до Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати”.

В матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, в якому відповідач, зокрема, суму пені у розмірі 90660,32 грн. визнав у повному обсязі.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобовязання”, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 зазначеного закону передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно із ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст.217 зазначеного кодексу, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно із ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

В силу ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема:

припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору;

зміна умов зобов'язання;

сплата неустойки;

відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст.549 зазначеного кодексу, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог щодо стягнення пені, суд першої інстанції виходив з того, що додатковим рішенням господарського суду Донецької області від 04.08.09 р. по справі № 25/26пд п.4.2.1 Договору щодо відповідальності Споживача у вигляді пені виключений з його тексту.

Однак, при цьому суд не врахував того, що згідно із ст.89 Господарського процесуального кодексу України, їх змісту, а також за заявою сторони або за своєю ініціативою виправляє допущені в рішенні, ухвалі описки чи арифметичні помилки, не зачіпаючи суті рішення.

Про роз'яснення рішення, ухвали, а також про виправлення описок чи арифметичних помилок виноситься ухвала.

Подання заяви про роз'яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред'явлене до примусового виконання.

Заява про роз'яснення рішення суду розглядається протягом десяти днів. Неявка осіб, які брали участь у справі, і (або) державного виконавця не перешкоджає розгляду питання про роз'яснення рішення суду.

При цьому, резолютивна частина рішення господарського суду Донецької області від 19.03.09 р. по справі № 25/26пд містила положення щодо змісту п.4.2.1, наявного в Договорі.

Додатковим рішенням від 04.08.09 р. будь-які зміни до резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 19.03.09 р. по справі № 25/26пд внесені не були, положення п.4.2.1 Договору стосовно відповідальності відповідача за несвоєчасну сплату спожитої електричної енергії з резолютивної частини рішення не виключалися.

Згідно із ст.4-5 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України рішень, ухвал, постанов.

Відповідно до ст.115 зазначеного кодексу, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

За даних обставин судова колегія дійшла висновку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень п.4.2.1 Договору в редакції рішення господарського суду Донецької області від 19.03.09 р. по справі № 25/26пд.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача пені у сумі 90660,32 грн. є обґрунтованими.

Разом з тим, під час розгляду справи господарським судом Донецької області відповідач, посилаючись на тяжке фінансове становище підприємства, просив суд зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню, на 95%. Дане клопотання міститься в матеріалах справи (а.с.93) та в процесі розгляду апеляційної скарги представник відповідача наполягав на його задоволенні. Отже, дане клопотання має бути вирішено судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

До клопотання про зменшення розміру пені відповідачем додані наявні в матеріалах справи документи: постанова про арешт коштів боржника від 03.11.09 р. (а.с.95-96), постанова про арешт коштів боржника від 15.04.10 р. (а.с.97), звіт про фінансові результати за 2010 рік (а.с.98), баланс станом на 31.12.10 р. (а.с.99), які свідчать про те, що відповідач, який є підприємством, заснованим на власності територіальної громади, перебуває в незадовільному фінансовому стані, покращенню якого не сприятиме сплата у повному обсязі штрафних санкцій, заявлених позивачем до стягнення.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги майнові інтереси позивача, суд частково задовольняє клопотання відповідача та зменшує розмір стягуваної пені на 20%, тобто до 72528,26 грн., скориставшись правом, наданим п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно зясовані всі обставини, що мають значення для справи та висновки суду частково не відповідають обставинам справи, тому апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка, підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Донецької області від 31.05.20011 р. по справі № 20/72 - частковому скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита за подання апеляційної скарги частково покладаються на Комунальне підприємство “Компанія “Вода Донбасу”, м.Донецьк.

Керуючись ст. ст. 4-7, 49, 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго”, м.Горлівка, на рішення господарського суду Донецької області від 31.05.20011 р. по справі № 20/72 задовольнити.

Рішення господарського суду Донецької області від 31.05.20011 р. по справі № 20/72 скасувати частково.

Стягнути з Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 85; код ЄДРПОУ 00191678) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр-тЛеніна, 11; на розрахунковий рахунок № 26003045265000 в АКІБ “УкрСіббанк” м.Харків, МФО 35105, код ЄДРПОУ 00130903) 72528,26 грн. суму пені.

Стягнути з Комунального підприємства “Компанія “Вода Донбасу” (83001, м.Донецьк, вул.Артема, 85; код ЄДРПОУ 00191678) на користь Публічного акціонерного товариства “Донецькобленерго” (84600, Донецька область, м.Горлівка, пр-тЛеніна, 11; на поточний рахунок № 26001307550283 у філії Центрально-Міського відділення АК ПІБ м.Горлівка, МФО 334464, код за ЄДРПОУ 00131268) 380,90 грн. суму держмита, 3,53 грн. суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, 363,20 грн. суму державного мита за подання апеляційної скарги.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 31.05.20011 р. по справі № 20/72 - залишити без змін.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя О.Є.Донець

Суддя Н.В.Ломовцева

СуддяО.А.Скакун