Постанова № 17288259, 01.07.2011, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

22.06.2011 р. справа №7/5009/567/11

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Бойченка К.І.

Суддів: Діброви Г.І., Шевкової Т.А.

Розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дружківський завод металевих виробів" м.Дружківка Донецька область

на рішення господарського суду Запорізької області від 06.04.2011р. по справі № 7/5009/567/11 ( суддя Кутіщева-Арнет Н.С.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дружківський завод металевих виробів" м.Дружківка Донецька область

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Бірс" м.Запоріжжя

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Корунд" м.Запоріжжя

про стягнення 20 130,00грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1- довіреність № 25 від 23.05.2011р.

від відповідача не з`явився

від третьої особи - не з`явився

В С Т А Н О В И В:

Публічне акціонерне товариство "Дружківський завод металевих виробів" м.Дружківка Донецька область звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бірс" м.Запоріжжя 20 130,00грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 06.04.2011р. по справі № 7/5009/567/11 в задоволенні позову відмовлено.

Дане рішення мотивовано наступним:

-умовами договору поставки № 9845;

-положеннями ч.1 ст.218, ст.224, ст.225 Господарського кодексу України, ч.1 п.2 постанови Пленуму Верховного суду України №6 від 27.03.1992р. "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди";

-необгрунтованістю та недоведеністю позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду Запорізької області від 06.04.2011р. у справі № 7/5009/567/11 позивач подав до Донецького апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати згадане рішення та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обгрунтування апеляційної скарги позивач вказує на те, що:

- згідно висновку незалежної комісії, визначеному в акті трубка МКР, поставлена відповідачем позивачу, у кількості 300 штук за якістю не відповідає вимогам, визначеним сертифікатом якості відповідача. Тобто під час перевірки якості поставленої продукції встановлено наявність браку, що підтверджується актом від 05.04.2010р., актом від 01.02.2010р.

-суд помилково дійшов висновку щодо проведення відповідних випробувань на термостійкість та вогнетривкість, при здійсненні приймання продукції по якості та її перевірки.

У відзивах на апеляційну скаргу відповідач та третя особа просять рішення господарського суду Запорізької області від 06.04.2011р. по справі № 7/5009/567/11 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Частиною 2 ст.101 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційний господарський суд не звґязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 23.11.2009р. між ВАТ “Дружківський завод металевих виробів” та ТОВ “Бірс” укладено договір поставки № 9845, згідно з яким, на адресу позивача відповідачем було поставлено трубку МКР у кількості 300 штук.

Продукція була отримана підприємством позивача 16.12.2009р. за накладною №РН-0000288 на суму 16986,00грн. і 15.01.2010р. за накладною № РН-0000003 на суму 3144,00 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що трубка МКР у кількості 300 штук (“трубки муллитокремнеземистые МКР (группа товаров/керамика високоплотная технічна ( далі у тексті - “вироби”), поставлена відповідачем на адресу позивача (ВАТ “ДрЗМВ”), за якісними показниками по вогнетривкості не відповідає ТУ.У - 26,2-33273315-001:2005р. (далі у тексті “ТУ”), при цьому позивач посилається на сертифікат якості № 31 від 28.12.2010р., відповідно до якого вогнетрівкість цих виробів складає 1770°С та на акт про приховані недоліки від 05.04.2010р., в якому вказує, що з наданих для перевірки трубок МКР в кількості 15шт., 15 шт. не витримали перевірки на вогнетривкість і зруйнувалися при випробуванні.

У письмових поясненнях третьої особи зазначено, що термін “вогнетривкість” властивість матеріалів (в даному випадку глинистих порід) протистояти впливу високих температур без істотного розм'якшення і розплавлення (деформації).

Таким чином, значення вогнетривкості не визначає робочу (допустиму) температуру застосування виробів, вироблених з цих матеріалів, тобто використання виробів неможливе при температурі при якій неодмінно відбувається руйнування самих матеріалів, з яких вироблено трубку МКР, сумніви в якості якої і є предметом розгляду по справі.

Показник вогнетривкості матеріалу не може температурою експлуатації виробу.

Кількістно вогнетривкість характеризується температурой, при якій стандартний зразок матеріалу, наклоняючись в наслідок розм'якшення торкнеться своєю верхівкою поверхні подставки.

Відповідно до п. 3.3. ТУ,У - 26,2-33273315-001:2005р. правила відбору зразків та проведення лабораторних досліджень трубок МКР визначається ГОСТом 8179.

Згідно п. 3.4. ТУ, для визначення вогнетривкості дозволяється використовувати зразки, що пройшли випробування на термічну стійкість.

Термостійкість це здатність матеріалу витримувати без руйнування різкі перепади температур.

Пунктом 4.4. ТУ встановлений чіткий порядок проведення випробування виробів на термостійкість.

Згідно п. 4.2. ТУ, вогнетривкість трубок МКР визначають відповідно до ГОСТу 4069, що розповсюджується на вогнетриви та вогнетривну сировину та встановлює методи визначення вогнетривкості в межах 1580-2000°С.

У матеріалах справи не має фактичних даних про додержання позивачем під час випробування виробів на вогнетривкість вищезазначених стандартів як і немає доказів того, що вироби перед випробуванням на вогнетривкість пройшли випробування на термостійкість, в порядку визначеному п. 4.4. ТУ.

З актів, що складені позивачем, про перевірку якості трубки МКР від 01.02.2010р. та про приховані недоліки продукції від 05.04.2010р. не вбачається того, що в результаті випробування вироби розм'якшилися або розплавилися, при цьому немає жодних посилань на ГОСТ 4069, з чого слідує, що позивачем випробування виробів на вогнетривкість відповідно до ГОСТу не проводилися.

Відповідно до п. 4.3. ГОСТУ 4069, запис результатів досліджень на вогнетривність здійснюється по відповідній формі (додаток до ГОСту 4069).

Дана форма позивачем суду не надана.

Враховуючи викладене, твердження позивача про невідповідність виробів за якісними показниками ТУ по вогнетривності є безпідставними.

Акти, складені позивачем про перевірку якості трубки МКР від 01.02.2010р. та про приховані недоліки продукції від 05.04.2010р., є неналежними доказами.

Показник вогнетривкості виробів, зазначений у сертифікаті № 31 від 28.12.2009р., не встановлює температуру експлуатації виробів в розмірі 1770°С.

Крім того, судом прийняті до уваги розбіжності у твердженнях позивача щодо температури руйнування трубки МКР, а саме:

- у позовній заяві, претензіях № 017-2-7 від 17.02.2010р. та № 017-2-68 від 10.01.2011р., акті про перевірку якості трубки МКР від 01.02.2010р. температура руйнування виробів вказана як 1300°С;

- в акті про приховані недоліки продукції від 05.04.2010р. зазначена температура складає 1200°С;

- у листі на адресу ТОВ "Бірс" № 09/58 від 05.02.2010р., позивачем зазначена температура складає 1000°С. Такі розбіжності у значеннях температур (до 300°С) викликають сумніви відносно правильності вимірювання позивачем температури руйнування трубок.

Відповідно до акту від 01.02.2010р. “Про перевірку якості трубок МКР (постачальних ТОВ "Бірс", виробник ТОВ "Корунд") комісією представників позивача для вирішення витання про використання трубок МКР було вирішено викликати представника заводу-виробника ТОВ "Корунд", проте станом на 22.03.2011р. позивачем виклик представника ТОВ "Корунд" не здійснювався.

Частиною 3 ТУ встановлений порядок приймання виробів.

Пунктом 3.2. ТУ встановлено, що перевірці на зовнішній вигляд підлягають 100% виробів (деталей).

В судовому засіданні, продовженому 14.03.2011р., представники позивача пояснили, що при прийомі виробів від ТОВ “БІРС”, останні не мали будь-яких тріщин або сколів (відомості про існування тріщин, будь-яких інших зауважень позивача щодо якості виробів під час прийому товару від ТОВ “БІРС”відсутні).

Позивач зазначив, що тріщини на виробах були виявленні після їх надходження зі складу позивача у лютому 2010р., тобто після тривалого зберігання виробів на складі, при цьому позивачем не надано жодних доказів, які б містили будь-які фактичні дані щодо умов належного зберігання виробів на його складі.

Вироби (трубки МКР) відповідно до ТУ є крихкими, тобто можуть бути зруйновані внаслідок удару.

Відповідно до п. 5.1 ТУ, маркіровка, пакування та зберігання виробів здійснюється по ГОСТу 24717.

Пунктом 5.3 встановлено, що зберігання виробів в частині впливу кліматичних факторів повинно відповідати умовам 1 ГОСТ 15150.

В матеріалах справи відсутні докази належного зберігання виробів на складі позивача відповідно до вимог ГОСТ 24717 та ГОСТ 15150.

Відповідач та третя особа вважають, що руйнування виробів відбулося внаслідок неналежного зберігання та/або транспортування виробів позивачем вже після їх отримання від ТОВ "Бірс", оскільки як вже було зазначено жодних доказів протилежного позивачем до матеріалів справи не надано.

Крім того, трубки МКР могли зруйнуватися внаслідок неналежної їх експлуатації позивачем, тобто внаслідок термоудару.

Термоудар - одноразове високошвидкісне (до 103 К/с) та неоднорідне зміна температури виробу. За звичай до термоударів відносять випадки швидкого нагріву, проте термоударом є і різке охолодження також з великою швидкістю. Термоудар призводить до зміни форми деталі, появленню тріщин та як наслідок руйнуванню. Так, наприклад при термоударі руйнуються крихкі матеріали с низькою теплопровідністю. вогнетриви, кераміка скло та інш.).

Поверхня, на яку впливає висока температура практично миттєво нагрівається і відповідно розширюється, тоді як більш глибокі шари матеріалу у цей час залишається холодними та незмінними за розміром, внаслідок чого з'являються тріщини.

Відповідно до п. 6.1. ТУ, виробник гарантує відповідність виробів цих технічних умов при додержанні належних умов транспортування та зберігання.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ч.1 ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обґєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. (ч.2 ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Притягнення до господарсько-правової відповідальності можливе лише при наявності всіх передбачених законом умов, їх сукупність утворює склад господарського правопорушення, який є підставою господарсько - правової відповідальності.

В ст.218 ГК України вказано, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Згідно з п.1 ч.1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання, або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, право або законні інтереси якого порушено.

Під збитками розуміють витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання, або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до ч. 1 п. 2 постанови Пленуму Верховного суду України № 6 від 27.03.1992р. “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди”, для настання відповідальності по відшкодуванню шкоди необхідна наявність складу правопорушення, а саме:

- протиправна поведінка особи, що завдала шкоду (збитки);

- причинно-наслідковий звязок між шкодою і протиправною поведінкою особи, що її спричинила;

- вина.

З обставин не вбачається протиправна поведінка відповідача, причинно-наслідковий звязок між шкодою (збитками) і протиправною поведінкою особи, що її спричинила, відсутня вина відповідача.

Судовою колегією зґясовувалось питання щодо призначення відповідної судової експертизи для встановлення причин виходу з ладу спірної продукції. Відповідач свою думку з цього приводу не висловив, а представник позивача у судовому засіданні, яке відбулося 22.06.2011р. усно пояснив, що проведення такої судової експертизи є недоцільним.

Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено обґрунтованість своїх позовних вимог належними доказами. Відповідач довів відсутність своєї вини в утворенні збитків у позивача.

Отже, оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, а тому підлягає залишенню в силі.

За таких обставин доводи апелянта судова колегія залишає поза увагою.

Судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника скарги.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

1) Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дружківський завод металевих виробів" м.Дружківка Донецька область на рішення господарського суду Запорізької області від 06.04.2011р. по справі №7/5009/567/11 залишити без задоволення.

2) Рішення господарського суду Запорізької області від 06.04.2011р. по справі №7/5009/567/11 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через Донецький апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

Головуючий К.І.Бойченко

Судді Г.І.Діброва

Т.А.Шевкова

Надіслано 6 примірників:

1-позивачу

1-відповідачу

1-третій особі

1-до справи

1-ДАГС

1-госп.суду