Рішення № 17288039, 20.07.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" липня 2011 р. Справа № 5023/3047/11 (н.р. 63/262-10)

вх. № 3047/11 (н.р. 8373/6-63)

Суддя господарського суду Жигалкін І.П.

при секретарі судовогозасідання Бережанова Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 (договір № 25-12/10 від 25.12.2010 р.)

відповідача - не з'явився

третьої особи - не з'явився

розглянувши справу за позовом Фізичної особи ОСОБА_2, м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого об'єднання "Сузір'я", м. Харків

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_3, м. Харків

про визнання недійсним рішення загальних зборів учасників товариства

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа ОСОБА_2 (надалі - Позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним рішення загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого обєднання «Сузіря» (ІК 31982294) надалі Відповідач від 15 червня 2010 р. (протокол № 13) про звільнення з посади директора товариства ОСОБА_4 з 15.06.2010 р., призначення на посаду директора товариства ОСОБА_5 з ІНФОРМАЦІЯ_1 р., призначення відповідальним за реєстрацію зміни директора товариства ОСОБА_5 згідно з діючим законодавством України.

Рішенням господарського суду Харківської області від 27 вересня 2010 року по справі № 63/262-10 позов задоволено повністю, визнано недійсним рішення загальних зборів учасників Відповідача від 15 червня 2010 р. (протокол № 13) про звільнення з посади директора товариства ОСОБА_4 з 15.06.2010 р., призначення на посаду директора товариства ОСОБА_5 з ІНФОРМАЦІЯ_1 р., призначення відповідальним за реєстрацію зміни директора товариства ОСОБА_5 згідно з діючим законодавством України.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 р., за наслідками розгляду апеляційної скарги учасника Відповідача фізичної особи ОСОБА_3 , рішення господарського суду Харківської області від 27 вересня 2010 року по справі № 63/262-10 залишено без змін.

Вищим господарським судом України 23 лютого 2011 року винесено постанову про часткове задоволення касаційної скарги ОСОБА_3, скасування рішення господарського суду Харківської області від 27.09.2010 р. по справі № 63/262-10 та постанови Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2010р., справу № 63/262-10 передано на новий розгляд до господарського суду Харківської області.

Постановою Вищого господарського суду України від 23 лютого 2011 року надано вказівки господарському суду під час нового розгляду справи встановити відповідність рішень загальних зборів учасників Відповідача від 15.06.2010 р. вимогам діючого законодавства, зясувати субєктний склад сторін та залучити у певному процесуальному статусі осіб, на права та обовязки яких може вплинути прийняте рішення.

16 червня 2011 року через канцелярію господарського суду Харківської області представником ОСОБА_3 було надано клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, ОСОБА_3 (61089, м. Харків, вул. Депутатська, 23).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17 червня 2011 року задоволено вказану заяву і залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні Відповідача ОСОБА_3 (надалі Третя особа).

17 червня 2011 року ухвалою суду по справі задоволено клопотання Позивача та зобовязано Департамент державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб підприємців Виконавчого комітету Харківської міської ради (61068, м. Харків, пр. Московський, 96-А) надати оригінал протоколу № 13 загальних зборів учасників Відповідача від 15 червня 2010 року уповноваженому представнику Позивача для передання до суду.

На виконання ухвали суду від 17 червня 2011 року директором Департаменту державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб підприємців виконавчого комітету Харківської міської ради Щербиною Л.М. надано відповідь від 20.06.2011 р. вих. № 766/10-11 про виїмку 18.11.2010 р. старшим помічником прокурора міста Харкова Дозорець Р.С. реєстраційної справи Відповідача та надано до суду копії постанови від 16.11.2010 р. про здійснення виїмки та протоколу виїмки від 18.11.2010 р. На час розгляду справи господарським судом реєстраційну справу Відповідача до Департаменту державної реєстрації юридичних осіб і фізичних осіб підприємців виконавчого комітету Харківської міської ради не повернуто.

Від Позивача через канцелярію господарського суду Харківської області надійшло клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи за копіями протоколу № 13 загальних зборів учасників Відповідача від 15 червня 2010р. по справі № 63/262-10, проведення якої Позивач просить доручити експертам Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (61200, м. Харків, вул. Ярославська, 1/29).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20 червня 2011 року задоволено клопотання Позивача та призначено судову почеркознавчу експертизу, проведення якої доручено експертам Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області.

На вирішення експертам були поставлені такі запитання: (1) чи проводився монтаж підписів від імені ОСОБА_2 з текстами в оригіналі Протоколу № 13 загальних зборів учасників Відповідача від 15 червня 2010р.; (2) чи виконаний підпис, зображення якого міститься в копії Протоколу № 13 загальних зборів учасників Відповідача від 15 червня 2010р. біля слів «ОСОБА_2 (секретар зборів)», від імені Позивача самим Позивачем чи іншою особою.

30.06.2011 р. через канцелярію господарського суду Харківської області надійшов висновок експерта № 247 від 08.07.2011р., складений головним експертом сектору техніко-криміналістичного забезпечення роботи органів внутрішніх справ м. Харкова Науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області полковником міліції Хливняк О.М. (свідоцтво № 4177, видано ЕКК МВС України 18.05.2000р., свідоцтво про підтвердження кваліфікації судового експерта № 334 від 24.05.2010р.).

Відповідно до висновку експерта № 247 від 08.07.2011р. за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи встановлено, що ознак застосування попередньої підготовки та монтажу при відтворенні підписів в першому та другому примірниках (копіях) протоколу № 13 загальних зборів учасників Відповідача від 15.06.2010р. не виявлено. Експерт також дійшов висновку, що підпис від імені ОСОБА_2 в першому та другому примірниках (копіях) протоколу № 13 загальних зборів учасників Відповідача від 15.06.2010р. виконаний не ОСОБА_2, а іншою особою. Експертом встановлено, що підписи в досліджуваному документі виконані з наслідуванням справжнього підпису ОСОБА_2

Представник Позивача у судовому засіданні підтримує заявлені позовні вимоги та просить суд задовольнити їх у повному обсязі. Також просить суд задовольнити клопотання надане 27.09.2010 р., в якому він просить суд у випадку задоволення позовних вимог в день набрання законної сили даним судовим рішенням надіслати його державним реєстраторам Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Харківської міської ради (61068, м. Харків, пр. Московський, 96А) для внесення запису про скасування за даним судовим рішенням реєстраційної дії № 14801070011011565 від 29.06.2010 р.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, причин не зявлення суд не повідомив. Про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи в судове засідання не зявився, причин не зявлення суд не повідомив. Про розгляд справи був повідомлений належним чином.

Судом виконано процесуальний обов'язок щодо повідомлення учасників процесу про дату, час та місце розгляду справи відповідно до вимог пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75 (з подальшими змінами), а тому суд вважає можливим розглядати справу за наявними в ній матеріалами, як це передбачено статтею 75 Господарського процесуального кодексу України.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.97 № 02 - 5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Відповідно до статуту Відповідача в новій редакції, зареєстрованій 25.12.2009 р. державним реєстратором Департаменту реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців виконавчого комітету Харківської міської ради за номером запису 14801050008011565, з урахуванням змін № 1 до статуту ТОВ Відповідача, які були зареєстровані 31.03.2010 р. за номером запису 14801050009011565, та витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 18.04.2011 р. засновниками (учасниками) товариства на час ухвалення оспорюваного рішення були громадяни України: ОСОБА_3 (індекс 61089, АДРЕСА_2), розмір внеску до статутного фонду 1771009,00 грн., що становить 50% статутного капіталу; ОСОБА_2 (індекс 61045, АДРЕСА_1), розмір внеску до статутного фонду 340000,00 грн., що становить 9,60 % статутного капіталу; ОСОБА_4 (індекс 61045, АДРЕСА_1), розмір внеску до статутного фонду 1431009,00 грн., що становить 40,40 % статутного капіталу.

Загальний розмір статутного фонду (статутного капіталу) Відповідача 3542018,00 грн., сплачено 3542018,00 грн., дата закінчення його формування 05.03.2010р.

Тобто, на час прийняття оспорюваного рішення загальними зборами учасників Відповідача, Позивач, Третя особа, ОСОБА_4 були учасниками (засновниками) Відповідача. На час розгляду спору судом Позивач та Третя особа також є засновниками Відповідача, а ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р. що підтверджується свідоцтвом про смерть.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників, повністю, всесторонньо, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, оцінивши надані сторонами докази та надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог учасників судового процесу, користуючись принципом обєктивної істини, принципами добросовісності, розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 12, ч.5 ст. 16 ГПК України справи у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що повязані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, підвідомчі господарському суду та розглядаються за місцезнаходженням господарського товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб підприємців.

Згідно п. 4 ст. 12 ГПК України, справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів підвідомчі господарським судам.

При цьому, справи у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що повязані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням господарського товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (ч. 6 ст. 16 ГПК України).

Закон також наголошує на тому, що являють собою корпоративні права. Так, стаття 167 Господарського кодексу України від 16 січня 2003 року N 436-IV (надалі ГК України) містить легальне визначення корпоративних прав, відповідно до якої останні це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами. Таке визначення корпоративних прав знаходить своє відбиття й у ч. 1 п. 8 ст. 2 Закону України «Про акціонерні товариства» від 17 вересня 2008 року N 514-VI (надалі Закон про АТ).

Згідно до п. 6 Постанови пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» усі спори між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, повязані зі здійсненням ними корпоративних прав та виконанням обовязків учасника господарського товариства, на підставі пункту 4 частини першої статті 12 ГПК підвідомчі (підсудні) господарським судам незалежно від субєктного складу учасників спору. А за п. 10 цієї ж постанови судам при вирішенні корпоративних спорів необхідно звернути увагу на неможливість застосування таких способів захисту прав та законних інтересів осіб, не передбачених чинним законодавством, зокрема статтею 16 ЦК та статтею 20 ГК, та не випливають із положень законодавства.

Відповідно до п. 1.4. Рекомендацій вищого господарського суду України від 28.12.2007 N 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» зазначено, що як випливає зі змісту пункту 1 частини четвертої статті 12 ГПК, до корпоративних спорів належать спори між учасниками (акціонерами) господарського товариства з приводу створення, припинення товариства та управління його діяльністю.

Статтею 15 Цивільного кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV (надалі- ЦК України) закріплено право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також права на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, передбачений чинним законодавством (ч. 1 ст. 16 ЦК України). В свою чергу відповідно до ст. 20 ГК України, як спеціального закону по відношенню до ЦК України, кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст. 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Юридична особа може бути створена шляхом обєднання осіб та (або) майна (ст. 80 ЦК України). Юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом обєднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі (ст. 83 ЦК України). Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність (ст. 84 ЦК України) з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи. Кореспондуючі норми з цього приводу також визначені ст. 55 та іншими нормами ГК України.

Учасники господарського товариства мають право, за ст. 116 ЦК України, у порядку, встановленому установчим документом товариства та законом: 1) брати участь в управлінні товариством у порядку, визначеному в установчому документі, крім випадків, встановлених законом; 2) брати участь у розподілі прибутку товариства і одержувати його частину (дивіденди); 3) вийти у встановленому порядку з товариства; 4) здійснити відчуження часток у статутному (складеному) капіталі товариства, цінних паперів, що засвідчують участь у товаристві, у порядку, встановленому законом; 5) одержувати інформацію про діяльність товариства у порядку, встановленому установчим документом. Учасники господарського товариства можуть також мати інші права, встановлені установчим документом товариства та законом. Майже тотожними за змістом є й положення ст. 88 ГК України і ст. 10 Закону та ст. 25 Закону про АТ відносно прав акціонерів власників акцій.

Відповідно до ст. 117 ЦК України учасники господарського товариства зобовязані: 1) додержуватися установчого документа товариства та виконувати рішення загальних зборів; 2) виконувати свої зобовязання перед товариством, у тому числі ті, що повязані з майновою участю, а також робити вклади (оплачувати акції) у розмірі, в порядку та засобами, що передбачені установчим документом; 3) не розголошувати комерційну таємницю та конфіденційну інформацію про діяльність товариства. Учасники господарського товариства можуть також мати інші обовязки, встановлені установчим документом товариства та законом.

Відповідно до п. 4 Постанови пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» при вирішенні питання про те, чи є спір, що виник між господарським товариством та посадовими особами товариства, які входять до складу виконавчого органу товариства або наглядової ради товариства, трудовим чи корпоративним, судам необхідно керуватися положеннями глави XV Кодексу законів про працю України (далі КЗпП). Відповідно до статті 3 КЗпП до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Згідно з частиною четвертою статті 65 ГК у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), у якому визначаються строк найму, права, обовязки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. За частиною шостою статті 65 ГК керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом), відповідно до закону. Спори, повязані з оскарженням членами виконавчих органів товариства, а також членами наглядової ради товариства, які уклали з товариствами трудові договори, рішень відповідних органів товариства про звільнення (усунення, відсторонення, відкликання) їх з посади, розглядаються в порядку цивільного судочинства як трудові спори. Судам необхідно звернути увагу на те, що у цьому разі позивач звертається до суду за захистом своїх трудових прав як найманого працівника, а не акціонера (учасника) господарського товариства. Способом захисту порушених або оспорюваних прав у таких категоріях спорів є позов про поновлення на посаді, зобовязання усунути перешкоди у виконанні посадових обовязків тощо відповідної посадової особи господарського товариства, а не позов про визнання недійсним відповідного рішення загальних зборів акціонерів (учасників) товариства чи наглядової ради товариства. У порядку цивільного судочинства слід розглядати і спори між учасником (засновником, акціонером) господарського товариства та товариством, що виникають не з корпоративних, а з трудових відносин посадових осіб товариства, якщо однією зі сторін, які беруть участь у справі, є фізична особа.

В свою чергу, за п. 1.12 Рекомендацій президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 року № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» для розмежування трудових та корпоративних спорів у справах, повязаних з рішеннями про обрання або звільнення, відкликання керівників та інших посадових осіб товариства, господарським судам слід враховувати підстави подання позову. Трудовим є спір, повязаний із застосуванням норм Кодексу законів про працю України та з порушенням права позивача на працю, підставою ж виникнення корпоративного спору є порушення або оспорювання корпоративних прав учасників (акціонерів) господарських товариств, норм ЦК України, Господарського кодексу України (далі ГК України), Закону України «Про господарські товариства», вимог установчих документів господарських товариств.

Недотримання вимог законодавства та установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства є порушенням прав учасників (акціонерів) на управління товариством, а не трудових прав керівника (інших посадових осіб) товариства. Відповідно з позовом про визнання недійсними рішень загальних зборів з цих підстав вправі звертатися учасники (акціонери) господарського товариства. Тому спори про визнання недійсними рішень загальних зборів з підстав порушення порядку їх скликанням та проведення, в тому числі рішень про обрання, звільнення, відкликання тощо керівників та інших посадових осіб господарських товариств, належать до корпоративних спорів і підлягають вирішенню господарськими судами за місцезнаходження господарського товариства.

В свою чергу за п.п. 17-19 Постанови пленуму Верховного суду України від 24.10.2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» вирішуючи питання про те, чи є корпоративним спір, повязаний із визнанням недійсними рішень загальних зборів товариства, судам необхідно враховувати субєктний склад учасників спору та підстави, якими обґрунтовується відповідна вимога. Справи у спорах про визнання недійсними рішень органів управління господарського товариства за позовом особи, яка не є акціонером або учасником товариства, у тому числі таким, що вибув, не належить до спорів, що виникають з корпоративних відносин. Судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обовязковий характер для субєктів цих відносин. У звязку з цим підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути: - порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; - позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; - порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Крім того, у Постанові зазначено, що при розгляді справ судам слід враховувати, що не всі порушення законодавства, допущені під час скликання та проведення загальних зборів господарського товариства, є підставою для визнання недійсними прийнятих на них рішень. Безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у звязку з прямою вказівкою закону є: - прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення (статті 41, 42, 59, 60 Закону про господарські товариства ); - прийняття загальними зборами рішень з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства (частина четверта статті 43 Закону про господарські товариства ); - прийняття загальними зборами рішення про зміну статутного капіталу товариства, якщо не дотримано процедури надання акціонерам (учасникам) відповідної інформації (статті 40, 45 Закону про господарські товариства ), а при вирішенні питання про недійсність рішень загальних зборів у звязку з іншими порушеннями, допущеними під час скликання та проведення загальних зборів, господарський суд повинен оцінити, наскільки ці порушення могли вплинути на прийняття загальними зборами відповідного рішення.

Також, суди мають враховувати, що для визнання недійсним рішення загальних зборів товариства необхідно встановити факт порушення цим рішенням прав та законних інтересів учасника (акціонера) товариства. Якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову. Право на звернення до суду з позовом про визнання недійсними рішень органів управління товариства мають лише ті його акціонери (учасники), які були акціонерами (учасниками) на дату прийняття рішення, що оскаржується.

Судом встановлено, що згідно з витягом з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 18.04.2011р. місцезнаходження Відповідача: Харківська обл., місто Харків, Жовтневий район, вулиця Полтавський шлях, будинок 115, тому дана справа підвідомча і підсудна господарському суду Харківської області.

Протоколом № 13 загальних зборів учасників Відповідача від 15 червня 2010 р. оформлено рішення, яким звільнено з посади директора товариства ОСОБА_4 з 15.06.2010р., призначено на посаду директора товариства Третю особу з ІНФОРМАЦІЯ_1 р., призначено відповідальним за реєстрацію зміни директора товариства Третю особу згідно з діючим законодавством України.

В протоколі № 13 загальних зборів учасників Відповідача від 15.06.2010 р. вказано, що на загальних зборах були присутні учасники: Третя особа, 50 % статутного капіталу товариства (1771009,00 грн.), ОСОБА_4, 40,40% статутного капіталу товариства (1431009,00 грн.), Позивач, 9,60 % статутного капіталу товариства (340000,00 грн.), протокол містить підписи від імені Третьої особи як голови зборів та Позивача як секретаря зборів, проте зазначене в протоколі не відповідає фактичним обставинам справи та не ґрунтується на законі виходячи з наступного.

Так, згідно ч. 2 ст. 60 Закону України «Про господарські товариства», п. 2 розділу 22 статуту Відповідача учасники зборів, які беруть участь у зборах, реєструються з зазначенням кількості голосів, яку має кожний учасник, в переліку, який підписується головою та секретарем зборів.

Суд зазначає, що Відповідачем не надано доказів на підтвердження складання переліку, в якому б зареєструвалися і розписалися Позивач та інші учасники Відповідача, щодо проведення його загальних зборів 15.06.2010 р.

Відповідно до п. 2.4. Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» загальні збори учасників товариства є правомочними, якщо на них зареєструвалися учасники, які володіють у сукупності більш як 60 відсотками голосів від загальної кількості голосів.

Судом встановлено, що учасником Відповідача є ОСОБА_3, а не ОСОБА_5, як це зазначено в протоколі № 13 від 15.06.2010р. Саме ОСОБА_3, як учасник ТОВ НВО «Сузіря», залучений до участі у справі в якості Третьої особи на стороні Відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Судом досліджено довідку № 699 від 24.09.2010р. комунального закладу охорони здоровя «Міська клінічна лікарня № 8», з якої вбачається, що о 19 год. 00 хв. 14 червня 2010 р. ОСОБА_4 був переведений з кардіологічного відділення МКЛ № 8, де знаходився на лікуванні, до відділення інтенсивної терапії у звязку з падінням геподинаміки (АТ 70/40 мм рт. ст.).

Починаючи з 11 год. 30 хв. 15.06.2010 р. і до моменту смерті о 10 год. 40 хв. ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ОСОБА_4 був підключений до апарату штучної вентиляції легень. Згідно медичної довідки № 699 від 24.09.2010р. здійснення штучної вентиляції легень не передбачало рівня свідомості хворого у звязку з нейровегетативною блокадою.

ОСОБА_4 помер 16 червня 2010 р., що підтверджується свідоцтвом про смерть.

В протоколі № 13 загальних зборів учасників Відповідача від 15.06.2010 р. відсутній підпис ОСОБА_4 та посилання на оголошення ним своєї думки щодо питань порядку денного, що також свідчить про його відсутність під час проведення загальних зборів та ухвалення рішення.

Позивач в позовній заяві зазначає, що він та ОСОБА_4 не приймали участі в загальних зборах учасників Відповідача 15.06.2010 р., він не підписував протокол № 13 його загальних зборів учасників від 15.06.2010р.

Крім того, як зазначає Позивач, тільки Третя особа, який володіє 50 % статутного капіталу товариства, міг бути присутнім на загальних зборах ТОВ НВО «Сузіря» від 15.06.2010р. при цьому, присутність Третьої особи на загальних зборах учасників Відповідача 15.06.2010 р. не заперечується його представником третьої.

Призначеною у справі судовою почеркознавчою експертизою встановлено, що підпис в протоколі № 13 загальних зборів учасників Відповідача від 15.06.2010 р. виконаний не Позивачем, а іншою особою з наслідуванням її справжньому підпису.

ОСОБА_4 та Позивач не були присутні на загальних зборах учасників Відповідача 15 червня 2010 року, не приймали зазначені в протоколі рішення та не підписували протокол № 13 його загальних зборів учасників від 15.06.2010р.

Частка ОСОБА_4 в статутному капіталі Відповідача на час прийняття оспорюваного рішення становила 40,40 % що дорівнює 40,40 % голосів, частка Позивача в статутному капіталі Відповідача становила 9,60 %, що дорівнює 9,60 % голосів.

Здійснюючи тлумачення ст. ст. 58, 60 Закону України «Про господарські товариства», можливо дійти висновку про те, що права учасника товариства на участь в управлінні господарським товариством здійснюються шляхом його участі у роботі вищого органу управління та прийняття рішень учасником або його уповноваженим представником.

Згідно ч. 4 ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» учасники мають кількість голосів, пропорційну розміру їх часток у статутному (складеному) капіталі товариства.

Відповідно до п.1 розділу 19 статуту Відповідача вищим органом управління товариством є збори його учасників. Порядок прийняття рішень загальними зборами учасників товариства з обмеженою відповідальністю встановлений ст. 60 Закону України «Про господарські товариства». Збори учасників вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники або їх повноважні представники, що володіють у сукупності більш як 60 % голосів (п. 1 розділу 22 статуту Відповідача, ч.1 ст. 60 Закону України «Про господарські товариства»).

Враховуючи викладене, судом встановлено, що на загальних зборах учасників відповідача 15 червня 2010 року не були присутні учасники, що володіють у сукупності більш ніж 60 відсотками голосів, загальні збори учасників були неповноважними приймати рішення з будь-яких питань діяльності товариства. Рішення, прийняте загальними зборами учасників Відповідача 15 червня 2010 року (протокол № 13) має бути визнано судом недійсним.

Крім того, пунктом 3 розділу 23 статуту Відповідача передбачено, що про проведення зборів учасник повідомляється письмово або усно не менше, ніж за 30 днів до скликання зборів. У повідомленні повинні бути зазначені час і місце проведення зборів, а також порядок денний. Не пізніше, як за 7 днів до скликання зборів учасникам повинна бути надана можливість ознайомитися з документами, розгляд яких віднесений до порядку денного зборів (п. 4 розділу 23 статуту Відповідача).

Зазначене положення статуту кореспондується з приписами ст. 61 Закону України «Про господарські товариства» про те, що про проведення загальних зборів товариства учасники повідомляються передбаченим статутом способом із зазначенням часу і місця проведення зборів та порядку денного не менш як за 30 днів до скликання загальних зборів.

Відповідачем та Третьою собою не надані та в матеріалах справи не містяться докази повідомлення його учасників про проведення зборів 15 червня 2010 р. та порядок денний таких зборів.

Позивач зазначає, а Відповідачем не доведено інше, що повідомлення про проведення загальних зборів учасників, рішення яких оскаржується, він не отримував.

В протоколі № 13 загальних зборів учасників Відповідача від 15 червня 2010р. зазначено, що саме Позивач запропонував призначити на посаду директора товариства Третю особу та надати їй повноваження здійснити дії по реєстрації зміни директора товариства, отже крім останнього виступити ініціатором проведення загальних зборів учасників товариства міг Позивач, яким заперечується ініціювання та проведення загальних зборів учасників Відповідача 15 червня 2010 р., винесення питань на порядок денний таких зборів, повідомлення інших учасників про час та місце проведення загальних зборів.

Відповідачем та Третьою особою не надано, а в матеріалах справи не містяться докази на підтвердження направлення Позивачеві повідомлення та іншим учасникам Відповідача про проведення загальних зборів 15 червня 2010 р. і питань, винесених на порядок денний, реєстрації учасників загальних зборів Відповідача 15.06.2010 р. та складання відповідного переліку, що свідчить про відсутність таких дій з боку Позивача.

Судом встановлено, що Позивач не був ініціатором проведення загальних зборів учасників Відповідача 15 червня 2010 р., не здійснював передбачених законом дій щодо скликання та проведення загальних зборів, зі сторони інших учасників Позивач не був належним чином повідомлений про час, місце та порядок денний загальних зборів, внаслідок зазначеного право Позивача на участь в управлінні та його корпоративні права були порушені.

Як зазначено вище, згідно п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року № 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів акціонерів (учасників) господарського товариства можуть бути порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства, позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах, порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів.

Таким чином, загальні збори учасників Відповідача є неповноважними у звязку з відсутністю учасників, які володіють у сукупності більш як 60 % голосів. Про відсутність ОСОБА_4 та Позивача на загальних зборах також свідчить відсутність реєстрації учасників перед початком проведення зборів.

Крім того, були порушені вимоги закону щодо скликання та проведення загальних зборів учасників Відповідача 15.06.2010 р. щодо повідомлення учасників про час, місце проведення зазначених зборів та порядку денного.

Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення загальних зборів учасників Відповідача від 15 червня 2010 р. (протокол № 13) про звільнення з посади директора товариства ОСОБА_4 з 15.06.2010р., призначення на посаду директора товариства Тертю особу з 16.06.2010 р., призначення відповідальним за реєстрацію зміни Третю особу згідно з діючим законодавством України, повинно бути визнано недійсним.

Внаслідок визнання недійсним рішення загальних зборів учасників Відповідача від 15.06.2010 р. реєстраційна дія № 14801070011011565 від 29.06.2010 р. щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відомостей про те, що керівником Відповідача і особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені даної юридичної особи без довіреності, є третя особа підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» у разі постановлення судового рішення щодо скасування рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу про внесення змін до установчих документів юридичної особи, або про визнання повністю або частково недійсними змін до установчих документів юридичної особи суд у день набрання законної сили судовим рішенням надсилає його державному реєстратору для внесення запису про судове рішення щодо скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи.

Такий само порядок повинен застосовуватись у випадку скасування (визнання недійсним) іншого рішення засновників (учасників) товариства, яке стало підставою для внесення змін до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Тому у день набрання законної сили судовим рішенням воно повинно бути надіслано державним реєстраторам Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Харківської міської ради (61068, м. Харків, пр. Московський, 96А) для внесення запису про скасування за даним судовим рішенням реєстраційної дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців відомостей про те, що керівником Відповідача і особою, яка має право вчиняти юридичні дії від імені даної юридичної особи без довіреності, є Третя особа.

З врахуванням зазначеного суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України «Про судове рішення» від 29.12.76 №11 із змінами, внесеними постановами Пленуму від 24.04.81 № 4, від 25.12.92 № 13, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних засад і змісту законодавства України. Мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, а також оцінку всіх доказів. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права, на підставі яких визначено права і обов'язки сторін у спірних правовідносинах.

Суд зазначає, що із вказаних приписів норм права, а також із приписів закону вбачається, що при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. При цьому не можна задовольняти позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено. Аналогічні приписи містяться і в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року N 13 «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. За таких обставин, справа розглядається за наявними в ній матеріалами у порядку передбаченому ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ст. 49 ГПК України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито» і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 58, 60 Закону України «Про господарські товариства», ст. ст. 1, 12, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним рішення загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого обєднання «Сузіря» (ІК 31982294) від 15 червня 2010р. (протокол № 13) про звільнення з посади директора товариства ОСОБА_4 з 15.06.2010 р., призначення на посаду директора товариства ОСОБА_5 з ІНФОРМАЦІЯ_1 р., призначення відповідальним за реєстрацію зміни директора товариства ОСОБА_5 згідно з діючим законодавством України.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничого обєднання «Сузіря» (61093, м. Харків, вул. Полтавський шлях, буд. 115; ІК 31982294) на користь ОСОБА_2 (61045, АДРЕСА_1; ІН НОМЕР_1) 85,00 грн. витрат зі сплати державного мита і 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В день набрання рішення законної сили, надіслати його до державного реєстратора Департаменту державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб підприємців Харківської міської ради (61068, м. Харків, пр. Московський, 96А) для внесення запису про скасування за даним судовим рішенням реєстраційної дії № 14801070011011565 від 29.06.2010 р.

Суддя (підпис) Жигалкін І.П.

Повний текст рішення підписаний «20»липня 2011 року

по справі № 5023/3047/11 (н.р. 63/262-10).