Рішення № 17287970, 21.07.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" липня 2011 р.Справа № 35/17-1913-2011 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "УНІВЕРСАЛЬНА" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес"

про стягнення 28604,20грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: не з'явився;

Від відповідача: ОСОБА_1, довіреність від 25.12.09р.;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "УНІВЕРСАЛЬНА", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес", згідно якої просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 28604,20грн., а саме: прострочені лізингові платежі у розмірі 26200грн., пеню за прострочення сплати лізингових платежів у розмірі 2404,20грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.05.11р. порушено провадження у справі №35/17-1913-2011.

Поряд з цим, 09.06.11р. позивач подав заяву(вх.№18710/2011) в порядку ст.ст. 66,67 ГПК України, у відповідності до якої просить суд вжити заходів до забезпечення позову, шляхом накладення арешту на грошові суми на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" в межах ціни позову.

Розглянувши зазначену заяву суд встановив, що відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Отже, заява про вжиття заходів до забезпечення позову повинна бути обґрунтована з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень у виконанні судового рішення.

Господарський суд повинен оцінити, наскільки конкретний захід, який пропонується вжити, повязаний з предметом позову, співрозмірний позовній вимозі і яким чином цей захід забезпечуватиме фактичну реалізацію мети його вжиття.

Тому відповідна ухвала господарського суду в обовязковому порядку повинна містити дані, на підставі яких можна зробити висновок про те, що невжиття того чи іншого заходу до забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання в подальшому рішення господарського суду.

Однак, позивачем не надано до суду жодного доказу в підтвердження обставин, викладених у заяві про забезпечення позову, що є підставою для відхилення зазначеної заяви.

04.07.11р. позивач надіслав на адресу суду заяву (вх.№21225/2011), згідно якої просить суд розглядати справу за відсутності представника позивача. Судом заява розглянута та задоволена.

За клопотанням відповідача, ухвалою господарського суду Одеської області від 05.07.11р. строк вирішення спору по справі №35/17-1913-2011 було продовжено до 02.08.11р., в порядку ст. 69 ГПК України.

Відповідач проти позову заперечує, та просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву(вх.№21429/2011 від 05.07.11р.).

19.07.11р. позивач надіслав на адресу суду заперечення на відзив(вх.№23345/2011 від 19.07.11р.), згідно якого просить суд розглянути справу за відсутності представника позивача, та задовольнити позов повністю.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

14.04.06р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "УНІВЕРСАЛЬНА" (Лізингодавець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" (Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу №5/0406/2-Е, згідно умов якого Лізингодавець зобовязався придбати на замовлення Лізингоодержувача майно: 1(один) новий середній міський автобус «Богдан»А-144.3, виробництва ВАТ”Черкаський автобус”, Україна, м. Черкаси(Предмет лізингу), вказане у Лізинговій заявці, та передати його Лізингоодержувачу, а останній зобовязався прийняти Предмет лізингу у виключне платне користування терміном на пять років з дати підписання обома сторонами акту приймання-передачі Предмета лізингу.

За актом приймання-передачі предмету лізингу від 21.04.06р. відповідачу було передано автобус «Богдан»А-144.3.

Згідно п. 10.1. договору цей договір вступає в силу з моменту його укладення та діє до моменту повного виконання сторонами зобовязань за цим договором.

Пунктом 3.3 договору лізингу передбачено, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та щомісячних лізингових платежів, які Лізингоодержувач зобов'язаний сплачувати в розмірі і строки згідно графіку лізингових платежів(Додаток №2).

Відповідно до п. 8.3.2. договору фінансового лізингу за прострочення терміну сплати лізингового платежу сплачує пеню в розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, незалежно від терміну тривання порушення. Сплата пені не звільняє від виконання відповідного зобовязання.

В підтвердження виконання зобовязань за договором фінансового лізингу №5/0406/2-Е від 14.04.2006р. позивач надав суду підписаний обома сторонами акт звірки розрахунків станом на 31.12.10р., з якого вбачається що за відповідачем рахується заборгованість у розмірі 26200грн.

В порушення умов договору фінансового лізингу №5/0406/2-Е від 14.04.06р., відповідач починаючи з грудня 2010 року постійно прострочує сплату лізингових платежів, у звязку з чим Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "УНІВЕРСАЛЬНА" на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" направлено лист вих.№1376 від 11.04.11р. з проханням погасити прострочену заборгованість.

Зазначений лист залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

21.04.11р. позивач направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" лист-претензію вих.№1402 щодо необхідності сплатити наявну заборгованість у строк до 28.04.11р., який останнім було залишено без відповіді.

У звязку з невиконанням відповідачем взятого на себе зобовязання за договором фінансового лізингу щодо сплати лізингових платежів зумовило звернення Товариство з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "УНІВЕРСАЛЬНА" до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" про стягнення заборгованості у розмірі 28604,20грн., а саме: прострочені лізингові платежі у розмірі 26200грн., пеню за прострочення сплати лізингових платежів у розмірі 2404,20грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

Частинами 1, 2 ст.806 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обовязковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Підставою внесення платежів є договір та Графік сплати лізингових платежів (додаток №2 до договору фінансового лізингу №5/0406/2-Е від 14.04.06р.).

Згідно Закону України „Про лізинг” ч. 4,5,6,7 п.1. ст..10 Лізингодавець має право: вимагати розірвання договору та повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках; стягувати з лізингоодержувача прострочену заборгованість у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; вимагати від лізингоодержувача відшкодування збитків відповідно до закону та договору; вимагати повернення предмета лізингу та виконання грошових зобов'язань за договором сублізингу безпосередньо йому в разі невиконання чи прострочення виконання грошових зобов'язань лізингоодержувачем за договором лізингу.

Частиною 3 п. 2 ст. 11 Закону України „Про лізинг” Лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Слід зазначити, що відповідач припинив перерахування платежів за договором фінансового лізингу починаючи з грудня 2010р., а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача прострочених лізингових платежів у розмірі 26200грн., а саме: 7000грн. щомісячний лізинговий платіж №56 за грудень 2010р.; 6400грн. щомісячний лізинговий платіж №57 за січень 2011р.; 6400грн. щомісячний лізинговий платіж №58 за лютий 2011р.; 6400грн. щомісячний лізинговий платіж №59 за березень 2011р., підлягають задоволенню.

Крім того, заявлені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" пені в розмірі 2404,20грн. станом на 12.05.11р.

Відповідно до ч.1 ст.549, п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки грошової суми, яку боржник повинен сплатити кредиторові у рази порушення ним зобовязання.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

В силу ст.216, ч.1 ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання. Одним з видів господарських санкцій, згідно ч.2 ст.217 цього кодексу є штрафні санкції, до яких віднесені, у т.ч. пеня (ч.1 ст.230 ГК України).

Наданий розрахунок пені, на думку суду, здійснений належним чином, тому судом підлягає задоволенню пеня у розмірі 2404,20грн.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Станом на день розгляду справи відповідач борг не сплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не представив.

Враховуючи вищезазначені обставини справи та перевіривши правильність наданого розрахунку сум заявлених до стягнення, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "УНІВЕРСАЛЬНА" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" про стягнення заборгованості у розмірі 28604,20грн., а саме: прострочені лізингові платежі у розмірі 26200грн., пеню за прострочення сплати лізингових платежів у розмірі 2404,20грн., є підтвердженими матеріалами справи, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті держмита на суму 286грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236грн.

Керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес" (65121, м. Одеса, пр-т. М.Жукова, 32-б; код ЄДРПОУ 30863986) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "УНІВЕРСАЛЬНА" (79013, м. Львів, вул. Єфремова, 32а; код ЄДРПОУ 33951781; р/р 26002345, у філії ПУМБ у м. Львові, МФО 385350) прострочені лізингові платежі у розмірі 26200(двадцять шість тисяч двісті)грн., пеню за прострочення сплати лізингових платежів у розмірі 2404(дві тисячі чотириста чотири)грн.20коп., витрати по сплаті держмита на суму 286(двісті вісімдесят шість)грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на суму 236(двісті тридцять шість)грн.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Суддя Гут С.Ф.

Повний текст рішення складено 22.07.2011р.