Рішення № 17287660, 06.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/20006.06.11 За позовом Відкритого акціонерного товариства «Свемон-Захід»

до Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі філії Дирекції первинної мережі

про повернення грошової заборгованості за встановлене та змонтоване обладнання в сумі 103190,51 грн.

Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 представник за довіреністю від 09.07.2010 року

від відповідача: ОСОБА_2 представник за довіреністю № 4572 від 28.07.2008 року

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі філії Дирекції первинної мережі заборгованості за Договором підряду № 18-169-27 від 03.01.2008 року в розмірі 103190,51 грн., з яких 68 742,34 грн. основного боргу, 6842,54 грн. 3% річних, 27605,63 грн. збитків від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.04.2011 року порушено провадження по справі № 53/200, розгляд справи призначено на 13.05.2011 року.

В судове засідання 13.05.2011 року з'явився представник позивача вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі виконав частково.

Незважаючи на належне повідомлення про час і місце засідання у справі відповідач в засідання 13.05.2011 року не з'явився, проте через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався до 06.06.2011 року.

В судовому засіданні 06.06.2011 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та надав додаткові пояснення по суті спору.

Відповідач надав відзив на позов, в якому проти позовних вимог заперечував. В обґрунтування своїх заперечень посилається на необхідність досудового врегулювання спору в претензійному порядку, що з огляду на п. 11.2 Договору є обовязковим.

Відповідач вважає, що позивачем не вжито належних заходів для врегулювання спору, оскільки доданий до Претензії розрахунок є незрозумілим для відповідача. При цьому, відповідач позовні вимоги по суті не заперечив та не спростував.

В судовому засіданні 06.06.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

03.01.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Свемон-Захід»(позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком»в особі філії «Дирекція первинної мережі ВАТ «Укртелеком»(відповідач) укладено Договір підряду № 18-169-27 на реконструкцію зонової первинної мережі зв'язку Волинської області - на реконструкцію СП ВОЛЗ ЦЕЗ К.Каширський.

Договірна ціна на улаштування СП ВОЛЗ в ЦЕЗ К.Каширський по об'єкту «Реконструкція зонової первинної мережі зв'язку Волинської області»узгоджена в Додатку № 2 до зазначеного Договору і становить 94 818,00 грн.

Передбачені умовами Договору роботи виконані позивачем у квітні 2008 року та прийняті відповідачем згідно Актів № 3/2 та № 3/3 від 30.04.2008 року. Оскільки, фактичні витрати підрядника (ВАТ «Свемон-Захід») виявилися меншими від тих, які передбачалися при визначенні ціни договору і становлять 85 620,75 грн., факт зменшення вартості робіт відображено в Актах виконаних робіт, які підписані повноважними представниками сторін та скріплені їх печатками.

17.05.2010 року відповідачем частково сплачено заборгованість у розмірі 16878,41 грн., решта заборгованості залишилась несплаченою і на момент подання позовної заяви заборгованість відповідача складає 68 742,34 грн.

Суд не приймає посилання відповідача на необхідність припинення провадження у справі у звязку з недотриманням позивачем порядку досудового врегулювання спору, оскільки надіслана позивачем Претензія відображала лише суму основного боргу, а відтак розрахунок мав бути зрозумілий відповідачу, враховуючи наявність у останнього Актів виконаних робіт та інших первинних документів, в тому числі про часткову оплату виконаних робіт.

Крім того, п. 11.2 Договору не передбачає обовязкового дотримання досудового порядку врегулювання спору, а надані позивачем докази свідчать про вжиття ним заходів досудового врегулювання спору, які не призвели до оплати відповідачем виконаних робіт в повному обсязі.

Таким чином, заперечення відповідача проти позову свідчать про зловживання останнім своїми процесуальними правами та намагання ухилитись від стягнення суми боргу, при цьому наявність заборгованості в заявленій сумі відповідачем по суті не заперечена та не спростована.

Пунктом 4.8 Договору передбачено, що остаточний розрахунок здійснюється протягом двох місяців після підписання акту прийняття обєкту в експлуатацію Державною комісією.

Як вбачається з наявних у справі доказів, Акт введення обєкту в експлуатацію складено 25.12.2008 року та затверджено 31.12.2008 року. Таким чином, остаточний розрахунок за виконані роботи мав бути проведений до кінця лютого 2009 року і прострочення настає з 01.03.2009 року.

Таким чином, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобовязання з 01.03.2009 року.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобовязання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобовязань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

У звязку з простроченням відповідачем оплати виконаних робіт, позивач просить стягнути 6315,31 грн. річних та 24899,38 грн. інфляційних, що за його розрахунком нараховано за період з травня 2008 року по березень 2011 року.

Відповідно до приписів ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

Оскільки, з огляду на умови п. 4.8 Договору та встановлені судом обставини, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобовязання з 01.03.2009 року, вимога позивача про стягнення річних та інфляційних підлягає частковому задоволенню за період з березня 2009 року по березень 2011 року (як заявлено в позові), що за розрахунком суду складає 15945,12 грн. інфляційних та 4890,67 грн. річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за розрахунком суду.

Витрати по оплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком»в особі філії Дирекції первинної мережі (03110, м. Київ, вул. Соломянська, 3, код 16479714) на користь Відкритого акціонерного товариства «Свемон-Захід»(79056, м. Львів, вул. Бескидська, 33, код 23884450) 68742,34 (шістдесят вісім тисяч сімсот сорок дві) грн. основного боргу, 15945,12 (пятнадцять тисяч девятсот сорок пять) грн. інфляційних, 4890,67 (чотири тисячі вісімсот девяносто) грн. річних, 895,78 (вісімсот девяносто пять) грн. витрат по сплаті державного мита та 204,86 (двісті чотири) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О.А.

Повне рішення складено 23.06.2011