Рішення № 17287658, 06.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/20806.06.11

За позовом Закарпатського транспортного прокурора в інтересах держави в особі Державного закладу «Відділкова клінічна лікарня станції Ужгород»ДТГО «Львівська залізниця»

до Закритого акціонерного товариства «Акціонерна Страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»

про відшкодування витрат за фактично надані застрахованим особам понадбюджетні послуги в сумі 68374,28грн.

Суддя Грєхова О.А.

За участю представників:

від прокуратури: Лиховид О.С. - посвідчення № 210 від 24.06.2010 року

від позивача: ОСОБА_1. , дов. №210 від 10.05.2011 року

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Акціонерна Страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»витрат за фактично надані застрахованим особам понадбюджетні послуги в сумі 68374,28грн.

Провадження у справі № 53/208 порушено відповідно до ухвали від 20.04.2011 року та призначено розгляд справи на 13.05.2011року.

В судовому засіданні 13.05.201 року у відповідності до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 06.06.2011 року.

В судовому засіданні 06.06.2011 року позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору в судове засіданні 06.06.2011 року не зявився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

За таких обставин, суд розглядає справу відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 06.06.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Засновником державного закладу «Відділкова клінічна лікарня станції Ужгород»ДТГО «Львівська залізниця»є Державна адміністрація залізничного транспорту, яка є органом управління залізничним транспортом загального користування, підвідомчим Міністерству транспорту та зв'язку України. Відповідно до довідки серії АА №056346 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) державний заклад «Відділкова клінічна лікарня станції Ужгород»ДТГО «Львівська залізниця»перебуває в державній власності. Лікарня є неприбутковою організацією і фінансується за рахунок державних коштів.

Відповідно до Статуту лікарня є закладом охорони здоров'я на залізничному транспорті державної власності, відноситься до сфери управління Міністерства транспорту та зв'язку України. Згідно п.2.3.7 Статуту одним з основних напрямків діяльності закладу є надання медичної допомоги на засадах, зумовлених медичним страхуванням.

29.02.2008 року між позивачем - Державним закладом «Відділкова клінічна лікарня станції Ужгород ДТГО «Львівська залізниця»та відповідачем - ЗАТ «АСК «ІнтерТрансПоліс»укладено договір ЛЗ ІТР №НСМД-2008/12 про надання медичної допомоги застрахованим особам.

За вказаним договором заклад надає застрахованим особам швидку та планову стаціонарну медичну допомогу, лікування у стаціонарі та стаціонарі на дому своєчасно та належної якості, а Відповідач зобов'язаний до 15 числа наступного місяця за звітнім періодом відшкодовувати лікарні вартість фактично наданих застрахованій особі додатково до бюджетних продуктів харчування, медикаментів та інших видатків у межах ліміту відповідальності (пп.3.1.1, 4.1 Договору).

Станом на 01.04.2009 року позивачем надано послуги працівникам залізниці згідно Договору № НСМД-2008/12 від 29.02.2008 року на загальну суму 47730,20 грн. Позивач належним чином і в повному обсязі виконав положення Договору, надавши вказані послуги згідно Звітів по добровільному медичному страхуванню залізничників за період з 01.01.2009 року по 31.03.2009 року, про що складено відповідні Акт №№ 1, 2, 3 звірки взаєморозрахунків, які відображають стан розрахунків між сторонами у спірний період.

Проте, ЗАТ «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»умови п. 4.1 вказаного договору не виконує. Внаслідок невиконання своїх зобов'язань передбачених договором позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по відшкодуванню витрат на надання медичної допомоги застрахованим особам в сумі 68374,28 грн., з яких 47730,2 грн. основного боргу, 9848,18 грн. пені, 7875,46 грн. інфляційних витрат та 2920,44 грн. 3% річних.

Згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених законом або договором.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив зобовязання, якщо він не виконав його в строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню заборгованість в сумі 47730,2 грн.

Пунктом 4.5 Договору передбачено, що за прострочення термінів здійснення платежів винна сторона сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочки.

У звязку з чим, позивач просить стягнути з відповідача 9848,18 грн. пені.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок пені, судом встановлено, що пеня всупереч п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахована за період з 01.04.2009 року по 31.12.2010 року, крім того при розрахунку пені не враховано момент настання прострочки сплати у відповідності до 4.1. Договору.

Таким чином, задоволенню підлягає пеня за розрахунком суду за період з 16.04.2009 року по 16.10.2009 року, що складає 5320,94 грн.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні в сумі 7875,46 грн. за період з квітня 2009 року по грудень 2010 року та 2920, 44 грн. 3% річних за 639 днів прострочення.

Згідно ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Дослідивши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що інфляційні підлягають частковому задоволенню за період з 16.04.2009 року по грудень 2010 року як заявлено в позові, і за розрахунком суду складають 7016,34 грн.

Судом встановлено, що 2920,44 грн. 3% річних нараховані позивачем на суму основного боргу з врахуванням інфляційних збитків, що суперечить ст. 625 Цивільного кодексу України, крім того, позивачем не зазначено періоду нарахування річних.

Враховуючи, що 3 % річних нараховані в межах строку від дати прострочення зобовязання та подання позову, за розрахунком суду з відповідача підлягають стягненню річні за заявлені 639 днів прострочення з суми боргу 47730,20 грн., що складає 2745,14 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Сплата державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»(01033, м. Київ, вул. Володимирська, 69, код 31451838) на користь Державного закладу «Відділкова клінічна лікарня станції Ужгород ДТГО «Львівська залізниця»(88009, Закарпатська обл., м. Ужгород, вул. Минайська, 71, код 05391330) 47730,20 грн. основного боргу, 5320,94 грн. пені, 7016,34 грн. інфляційних та 2745,14 грн. 3% річних.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «ІнтерТрансПоліс»(01033, м. Київ, вул. Володимирська, 69, код 31451838) в доход Державного бюджету України 683,74 грн. державного мита та 216,80 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

5. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Грєхова О.А.

Повне рішення складено 23.06.2011