Рішення № 17287648, 16.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/12816.06.11 За позовомПублічного акціонерного товариства «Банк Форум» доВідкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Національний стандарт»

прозвернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності Суддя Шевченко Е.О. Представники: Від позивача: ОСОБА_1. представник (дов. 10/00-98 від 07.06.2011р.) Від відповідача ОСОБА_2 - представник (дов. №03/11 від 24.01.2011р.)

ОСОБА_3 представник (дов. №06/11 від 01.02.2011р.)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Банк Форум»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання права власності на предмет іпотеки нежитлову будівлю (літ. «А») загальною площею 1487,20 кв. м., розташовану за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе 47, в рахунок погашення заборгованості Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Національний стандарт»в розмірі 15770000, 00 грн. за договором кредитної лінії №1 від 12.06.2007р.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем зобовязань по договору кредитної лінії №1 від 12.06.2007р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.05.2011р. було порушено провадження у справі та призначено розгляд на 20.05.2011р.

В судове засідання 20.05.2011р. відповідач не зявився. Через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, з огляду на неможливість прибуття в судове засідання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.05.2011р. розгляд справи було відкладено на 02.06.2011р.

Відповідач, згідно відзиву, проти задоволення позову заперечує та посилається на те, що чинним законодавством України, яке регулює процедуру ліквідації банків, не передбачено такого способу відчуження його активів, як визнання права власності кредитора на майно банку. Окрім того відповідач ставить під сумнів ціну предмета іпотеки, вказуючи на можливість набуття прав на предмет іпотеки лише за його заставною ціною, визначеною в договорі іпотеки.

Справа слухалась з оголошеними в судових засіданнях перервами 02.06.2011р. та 09.06.2011р. на підставі ст. 77 ГПК України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши їх пояснення, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.06.2007р. між Акціонерним комерційним банком «Форум», правонаступником всіх прав та обовязків якого є Публічне акціонерне товариство «Банк Форум», та Відкритим акціонерним товариством Комерційний банк «Національний Стандарт» укладено договір кредитної лінії №1, відповідно до п.1.1 якого, позивач зобовязався надати відповідачу, а останній належним чином використовувати та повернути в передбачувані договором строки кредит в розмірі 73000000,00 (сімдесят три мільйони) гривень. Умовами договору встановлено, що кредит надається відповідачу у вигляді кредитної лінії окремими частинами (траншами) з остаточним терміном повернення не пізніше 13 червня 2017р.

Пунктом 1.5.1.1. кредитного договору встановлено, що відсоткова ставка за користування кредитом встановлюється в залежності від строку траншу відповідно до відсоткових ставок, діючих на міжбанківському кредитному ринку, та визначається додатковою угодою, яка укладається при наданні кожного траншу в межах кредитної лінії.

Додатковою угодою №1 від 12 червня 2007 року позивач надав відповідачу кредит в сумі 73000000,00 гривень з графіком повернення, зазначеним в угоді.

Пунктом 2 додаткової угоди було встановлено, що за користування кредитом встановлюються відсотки з 14.06.07р. по 19.07.07р. в розмірі 17,9% та з 20.07.07р. по 13.06.17р. 16% річних.

Згідно додаткової угоди №2 від 14.01.2008р. до кредитного договору зменшено суму кредиту до 63 000000 (шістдесят три мільйони) гривень.

Додатковою угодою №3 від 14.02.2008р. змінено графік погашення позичальником кредиту та встановлено його наступним чином: 25.11.2008р. 30000000,00 грн. та 25.02.2009р. - 33000000,00 грн.

25 листопада 2008р. між сторонами було укладено додаткову угоду №4, за умовами якої термін повернення позики відповідачем було скорочено до 25 лютого 2009р. та встановлено, що з 24.12.2008р. по 25.02.2009р. відповідач сплачує за користування кредитом 21 % річних.

Позивачем зобовязання за кредитним договором виконано належним чином, шляхом здійснення видачі кредитних коштів в сумі 63000000,00 грн. на визначених договором умовах.

Однак, відповідач належним чином договірних зобовязань за кредитним договором не виконав.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, аналогічну норму містить ст.193 ГК України.

Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Внаслідок неналежного виконання відповідачем зобовязань за кредитним договором, у останнього виникла перед позивачем заборгованість.

Постановою правління Національного Банку України №490 від 19 серпня 2009р. було відкликано банківську ліцензію відповідача та ініційовано процедуру ліквідації.

28 серпня 2009 року в газеті «Урядовий Курєр»№ 156 було опубліковано оголошення про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації відповідача.

21.09.2009 року позивач звернувся до відповідача з заявою про визнання його кредитором на суму 78435 467,07 грн.

Ліквідатором відповідача було повідомлено, що вимоги позивача акцептовані на суму 78240125,59 грн. та віднесені до 7-ої черги.

14 грудня 2009р. позивачем було направлено на адресу відповідача заперечення, щодо розміру акцептованої ліквідатором суми, та наголошено про неврахування наявного у відповідача майна, яке перебуває в іпотеці у позивача на підставі договору іпотеки.

Відповідачем в судовому засіданні не ставилося під сумнів наявність зобовязання за кредитним договором та визнано на суму 78240125,59 грн. на підставі повідомлення ліквідатора про результати розгляду заяви позивача.

Стаття 564 Цивільного кодексу України встановлює, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що 14.06.2007р. в забезпечення виконання зобовязань відповідача за кредитним договором позивачем та відповідачем укладено договір іпотеки (далі - іпотечний договір), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстрований в реєстрі за № 3927, за умовами якого відповідачем, як іпотекодавцем, передано позивачу, як іпотекодержателю, в іпотеку нерухоме майно - нежилу будівлю (літ А) загальною площею 1487,20 (одна тисяча чотириста вісімдесят сім квадратних метрів 20 квадратних сантиметрів), розташовану за адресою: місто Київ, вулиця Фрунзе, буд. 47 (сорок сім).

Зазначена нежитлова будівля належить відповідачеві на підставі рішення Господарського суду Донецької області від 27.02.2007р. у справі №32/55пд і право власності на неї зареєстроване Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на обєкти нерухомого майна 16.03.2007р.

За домовленістю сторін заставна вартість предмету іпотеки склала 20330544,00 грн. Балансова вартість предмету іпотеки становила 11657593,40 грн.

15.06.2007р. до Державного реєстру іпотек було внесено дані про обтяження предмету іпотеки за договором від 14.06.2007р. - нежилої будівлі (літ А) загальною площею 1487,20 кв.м., розташованої за адресою: місто Київ, вулиця Фрунзе, буд. 47.

Пунктом 4.2.1. іпотечного договору іпотекодержателю надано право задовольнити свої вимоги по кредитному договору в повному обсязі.

Умовами іпотечного договору передбачено право позивача на звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання забезпечених іпотекою зобовязань, при цьому звернення стягнення здійснюється на розсуд іпотекодержателя: або за рішенням суду, або за виконавчим написом нотаріуса, або відповідно до застереження про задоволення вимог іпотекодержателя (п.п.5.4. іпотечного договору).

Статтею 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність»передбачено, що майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право за погодженням з ліквідатором здійснити реалізацію заставленого майна у порядку, встановленому чинним законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог повністю або частково.

09 липня 2010 року позивач звернувся до відповідача із відповідною заявою про погодження реалізації предмета іпотеки, для задоволення вимог за його рахунок, проте жодної відповіді від відповідача не надійшло.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України встановлює обовязковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.1 Закону України «Про іпотеку»іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст.33 Закону України «Про іпотеку»у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 37 Закону України «Про іпотеку»іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Отже, до позивача перейшло право власності на предмет іпотеки в силу положень ст. ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку»та договору іпотеки, у звязку із порушенням відповідачем умов кредитного договору.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»суб'єктами оціночної діяльності є:

суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону та

органи державної влади та органи місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності в процесі виконання функцій з управління та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

За незалежною оцінкою субєкта оціночної діяльності ОСОБА_5., який діє на підставі сертифікату субєкта оціночної діяльності №8743/09 від 17.07.2009р., що міститься в матеріалах справи, вартість предмета іпотеки становить 15770000,00 грн.

24 березня 2011р. позивачем було прийнято рішення про задоволення своїх вимог до відповідача за Договором про кредитну лінію №1 від 12.06.07 року у розмірі 15770000,00 грн., шляхом набуття права власності на нежилу будівлю (літ А) загальною площею 1487,20 кв.м., розташовану за адресою: місто Київ, вулиця Фрунзе, буд. 47, на підставі застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, передбаченого розділом 6 іпотечного договору за вартістю, визначеною на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

Оскільки відповідач не визнає права власності позивача та правомірність його набуття, щодо нерухомого майна: нежилу будівлю (літ А), загальною площею 1487,20 кв.м., що розташована за адресою: місто Київ, вулиця Фрунзе, буд. 47, позивач звернувся із позовом про визнання права власності на вказане майно та задоволення у такій спосіб забезпечених іпотекою вимог до відповідача на суму 15770000,00 грн. основного боргу за договором №1 про кредитну лінію від 12 червня 2007р.

Також суд вважає за необхідне зазначити, що Закон України «Про банки і банківську діяльність»було прийнято набагато раніше (дата набрання законом чинності дата його опублікування - Урядовий кур'єр, 2001, 01, 17.01.2001 N 8), ніж набули чинності Закон України "Про іпотеку" (дата прийняття 05.06.2003 року) та новий Цивільний кодекс України (набрання чинності з 01.01.2004 року).

Статтею 2 Закону про іпотеку встановлено, що законодавство про іпотеку базується на Конституції України і складається з Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Земельного кодексу України, цього Закону та інших нормативно-правових актів, а також міжнародних договорів України.

Отже, відповідно до цієї норми відносини іпотеки врегульовуються не тільки Законом про іпотеку, а також іншими законами. Тому застосування до іпотечних правовідносин Закону «Про банки і банківську діяльність»не виключається. Разом з цим слід звернути увагу, що положення Закону про іпотеку мають пріоритет над нормами інших актів цивільного законодавства, які регулюють правовідносини іпотеки; зокрема, це прямо закріплено в п. 2 розд. VI (Прикінцеві положення) Закону про іпотеку, де зазначено, що законодавчі та інші нормативно-правові акти, прийняті до набрання чинності цим Законом, застосовуються у частині, що йому не суперечить. Водночас на пріоритеті саме норм Закону про іпотеку щодо врегулювання задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок вартості предмета іпотеки наголошується також в абз. 3 ч. 1 ст. 1 цього Закону, де наводиться визначення поняття іпотеки, як виду забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право у разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку встановленому саме цим Законом.

Отже, на підставі наведеного можна зробити висновок, що положення Закону про іпотеку мають перевагу над положеннями інших законодавчих актів. Інші законодавчі акти можуть застосовуватися до відносин, що виникають у зв'язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки, за умови, якщо вони не суперечать Закону про іпотеку, а лише, встановлюючи певні особливості, доповнюють передбачений ним порядок задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Розглядаючи в цьому контексті особливості застосування та співвідношення норм закону про іпотеку та Закону «Про банки і банківську діяльність»при здійсненні звернення стягнення предмет іпотеки та задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок його вартості, можна стверджувати, що відкликання банківської ліцензії відповідача та ініціювання процедури його ліквідації не є перешкодою для здійснення іпотекодержателем звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб визначений іпотечним договором. Цей висновок підтверджується також і тим, що відповідно до статті 96 Закону майно банку, що є предметом застави, включається до складу ліквідаційної маси, але використовується виключно для позачергового задоволення вимог заставодержателя. Заставодержатель має право за погодженням з ліквідатором здійснити реалізацію заставленого майна у порядку, встановленому чинним законодавством або договором застави, та отримати задоволення своїх вимог повністю або частково. Закон «Про банки і банківську діяльність»разом із Законами про іпотеку та виконавче провадження не містять прямих обмежень щодо здійснення іпотекодержателем звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на нього.

Що стосується заперечень відповідача, стосовно вартості предмета іпотеки, то суд виходить з того, що договір іпотеки було укладено між сторонами 14 червня 2007 року, а саме чотири роки тому. Відповідно до п 1.3. Договору іпотеки, заставна вартість предмету іпотеки була визначена сторонами на дату укладення договору у розмірі 20330544,00 грн., в той час як його балансова вартість становила 11657 593, 40 грн.

Частиною 3 ст. 37 Закону «Про іпотеку»передбачено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності.

При зверненні до суду, Позивачем була визначена вартість предмета іпотеки за незалежною оцінкою субєкта оціночної діяльності станом на 01 березня 2011 року на суму 15770000,00 грн. а тому суд не може погодитися з доводами відповідача, щодо можливості набуття позивачем права власності на предмет іпотеки лише за заставною ціною, оскільки вони не відповідають положенням чинного законодавства.

Виходячи з положень ст. ст. 36, 37 Закону України «Про іпотеку», чинним законодавством не виключається можливість звернення стягнення шляхом набуття права власності на предмет іпотеки за рішенням суду. Таким чином позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України суду подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та звернути стягнення на нерухоме майно - нежилу будівлю (літ А) загальною площею 1487,20 кв.м., що розташована за адресою: місто Київ, вулиця Фрунзе, буд. 47, та визнати за Публічним акціонерним товариством «Банк Форум»право власності на нежилу будівлю (літ А) загальною площею 1487,20 кв.м., що розташована за адресою: місто Київ, вулиця Фрунзе, буд. 47 в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 15770000,00 грн. за Договором про кредитну лінію №1 від 12 червня 2007 року; та стягнути на рахунок позивача суму сплаченого державного мита в розмірі 25 500,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України господарський суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Звернути стягнення на предмет іпотеки - нежилу будівлю (літ. А) загальною площею 1487,20 кв.м., що розташована за адресою: місто Київ, вулиця Фрунзе, буд. 47, в рахунок погашення заборгованості Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Національний стандарт» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 47, код ЄДРПОУ 19020301) перед Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» (02100, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 7 код ЄДРПОУ 21574573) в розмірі 15770000,00 (пятнадцять мільйонів сімсот сімдесят тисяч грн. 00 коп.) грн. за Договором кредитної лінії №1 від 12 червня 2007р. шляхом визнання права власності на предмет іпотеки - нерухоме майно - нежилу будівлю (літ. А) загальною площею 1487,20 кв.м., що розташована за адресою: місто Київ, вулиця Фрунзе, буд. 47 за Публічним акціонерним товариством «Банк Форум» (02100, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 7 код ЄДРПОУ 21574573).ж

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства Комерційний банк «Національний стандарт» (04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 47, код ЄДРПОУ 19020301) на користь Публічного акціонерного товариством "Банк Форум", (02100, м. Київ, бульвар Верховної Ради, 7 код ЄДРПОУ 21574573) суму сплаченого державного мита в розмірі 25 000,00 (двадцять пять тисяч грн. 00 коп.) гривень та 236,00 (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Рішення може бути оскаржене у десятиденний термін в порядку, визначеному законодавством України.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Е.О. Шевченко