Рішення № 17287650, 14.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 55/10014.06.11 Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Іванова О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)

до Приватного підприємства “Продмарт”, м. Київ

про: стягнення 4155640,00 грн.

за участю уповноважених представників:

від прокуратури Кісловська Ю.С. посвідч. № 150

від Позивача ОСОБА_1 (049-05/834-11 від 15.02.11р.);

від Відповідача ОСОБА_2 (дов. № б/н від 18.05.2011р.)

СУТЬ СПРАВИ:

Заступник прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) (далі Позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного підприємства «Продмарт», м.Київ (далі Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 4155 640,00грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань за Договором № 251 від13.05.2010р. пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Києва.

В судовому засіданні 21.04.2011р. від Позивача надійшли додаткові документи по справі, а саме: копія Витягу з ЄДРПОУ станом на 08.04.2011р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, копію Довідки АА № 277643 з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Позивача та копію Свідоцтва про державну реєстрацію Позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.04.2011р. розгляд справи було відкладено на 20.05.2011р.

20.05.2011р. від Відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи, надав довідку про існування заборгованості по сплаті пайових внесків згідно договору № 251 від 13.05.2008р. складає 2303680,00 грн.

В судовому засіданні 20.05.2011р. було оголошено перерву до 07.06.2011р. на підставі ст..77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 07.06.2011р. від Відповідача надійшов відзив на позов відповідно до якого заперечив проти позовних вимог у повному обсязі.

Свої заперечення Відповідач обґрунтовує тим, що Позивачем надано розрахунок позовних вимог, з якого не вбачається, за який саме період з зазначенням дати взято індекс інфляції, що не дає можливості Відповідачу здійснити контр розрахунок. Крім того, Відповідач зазначає, що Позивачем нарахована пеня є більше граничних розмірів, встановлених чинним законодавством.

Крім того, Відповідач надав для залучення до матеріалів справи копію листа Позивача Відповідачу від 12.05.2009р., копію Листа Верховного суду України від 03.04.97р. № 62-97р., докази направлення відзиву Позивачу та прокурору.

В судовому засіданні 07.06.2011р. від Позивача надійшов Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 18.02.2011р. підписаний з боку Позивача.

В судовому засіданні 07.06.2011р. оголошено перерву до 14.06.2011р. на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

14.06.2011р. від Прокуратури надійшли письмові обґрунтування поважності причин пропущення строку позовної давності по стягненню пені, копія листа Головного управління економіки та інвестицій № 049-05/755-11 від 10.02.2011р. з додатком, копія листа Прокуратури від 14.02.2011р.

14.06.2011р. від Прокуратури міста Києва надійшла заява про зменшення позовних вимог, відповідно до якого Позивач просить стягнути основний борг у розмірі 3635800,00 грн. та пені у розмірі 519830,00 грн.

Позовні вимоги розглядаються з урахуванням їх зменшення на підставі ст..22 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 14.06.2011р. від Позивача надійшов розрахунок заборгованості по сплаті пайового внеску згідно договору № 251 від 13.05.2008р. станом на 18.02.2011р.

В судове засідання 14.06.2011р. зявились представники Позивача, підтримали позовні вимоги з урахування зменшення та просили задовольнити їх в повному обсязі.

В судовому засіданні 14.06.2011р. Відповідач заперечив проти позовних вимог, заперечив проти стягнення пені, контр розрахунку не надав.

Клопотання щодо фіксації судового процесу сторонами не заявлялось, у звязку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази, суд

ВСТАНОВИВ:

13.05.2008 між Головним управлінням економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (позивач), Приватним підприємством «Продмарт»(забудовник, відповідач), укладено договір пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста Києва №251 (надалі договір).

Умовами договору №251 від 13.05.2008 сторони погодили, що забудовник (відповідач) сплачує пайову участь (внески) на створення соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (далі - пайовий внесок) у зв'язку із будівництвом малоповерхових житлових будинків з обєктами соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури (загальною площею житлових будинків 44524,83 тис.кв.м) громадського центру (в тому числі крамниці 112,24 кв.м., ресторану на 40 місць 337,27 кв.м., кімнати короткотривалого перебування дітей 88,26 кв.м., спортзалу 148,88 кв.м., читальний зал 113,99 кв.м., більярдної 92,54 кв.м., танцювальний зал 262,50 кв.м) адміністративно-господарського блоку (в тому числі пункту прийому пральні та хімчистки 25,10 кв.м., аптека 12,00кв.м., адміністративних приміщень 250,70 кв.м.) та відкритої автостоянки на 144 маш/місць (плоша 3600,00 кв.м) по вул.Лісозахисній,17 у Оболонського районі міста Києва.(п. 1.1 Договору), розмір пайового внеску, згідно з розрахунками 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 та 8 від 06.05.2008 становить 9228, 52 грн. (п.1.2 Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору, Забудовник сплачує пайовий внесок в сумі, вказаній у п. 2.1 Договору у строк з червня по грудень 2008 року рівними частками щомісячно, але не пізніше 28 числа на бюджетний рахунок цільового фонду спеціального фонду міського бюджету за наступними реквізитами: Одержувач: ГУ ДКУ у м.Києві; Банк Одержувача: ГУ ДКУ у м.Києві; МФО: 820019; Код ЄДРПОУ: 24262621; р/р: 31517932700001.

Згідно п. 3.10 Договору, оплата здійснюється на підставі рахунку, який видається забудовнику, за його письмовим зверненням до Головного управління економіки та інвестицій, не пізніше ніж за 3 дні до здійснення платежу.

Відповідно до п.3.11. Договору, сума платежу на момент здійснення оплати корегується на індекс інфляції з моменту виникнення зобовязання і до моменту його фактичного виконання.

Як вбачається з п.3.14.Договору, Забудовник має право здійснювати щомісячні платежі зазначені у п. 3.1 Договору будь-якими частинами.

Відповідно до п.4.1.Договору у випадку порушення строків сплати щомісячних платежів пайового внеску забудовник сплачує пеню в розмірі 0,1% від заборгованості пайового внеску, визначеного п. 2.1. цього договору за кожен день прострочення.

На виконання умов Договору, Відповідач перерахував на користь позивача грошові кошти частково у сумі 6924 840,00 грн.

Згідно пункту 5 статті 22 Закону України "Про столицю України - місто-герой Київ" у звязку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України, Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право залучати кошти інвесторів (забудовників) в порядку пайової участі у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста за нормативами, затвердженими Київською міською радою, з метою поліпшення фінансового забезпечення комплексної забудови міста.

Рішенням Київської міської ради від 27.02.2003 №271/431 "Про пайову участь (внески) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва" (в редакції, чинній станом на момент укладання договору) затверджені нормативи для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної, інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва та порядок залучення і використання пайових коштів.

Згідно додатку №1 до вищезазначеного рішення Київської міської ради, а саме пункту 1.1. Нормативів для визначення розмірів пайової участі (внесків) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м. Києва (далі-Нормативи), пайова участь (внесок) інвесторів (забудовників) у створенні соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури міста (надалі - пайова участь) являє собою одноразовий внесок, який інвестор має сплатити до бюджету міста Києва без урахування ПДВ, що діє на дату сплати.

Пайовий одноразовий внесок включає в себе наступні складові: відшкодування витрат бюджету м. Києва на розширене відтворення його ресурсів; плати інвестора за право реалізувати свій проект будівництва (реконструкції) на території столиці.

Пайовий внесок сплачується забудовником на підставі відповідного договору (п. 4.6 Рішення).

Однак, відповідно до пояснень представника позивача та помічника прокурора, відповідач в порушення умов договору №251 від 13.05.2008 в строки та в обсязі, встановлені укладеними між сторонами договором, частину пайового внеску до міського бюджету не вніс, в результаті чого виникла заборгованість, яка за розрахунками позивача з урахуванням індексу інфляції становить 3635 800,00 грн. з урахуванням інфляції.

Згідно пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вищевикладене судом встановлено, що відповідач, в порушення умов укладеного між сторонами договору №251 від 13.05.2008, свої зобовязання по своєчасній сплаті частин пайового внеску до міського бюджету в строк обумовлений договором не виконав, сплативши на користь позивача лише частину пайового внеску в розмірі 6 924 840,00 грн.,00 грн., в наслідок чого заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 3635800,00грн. з урахуванням інфляції.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача суми основного боргу (частини несплаченого пайового внеску) з урахуванням індексу інфляції є обґрунтованою та законною, була доведена позивачем та помічником прокурора належними та допустимими доказами, та такою що підлягає задоволенню в сумі 3635 800,00 грн. (2303 680,00 грн. основний борг та 1332 120,00 грн. індекс інфляції згідно п. 3.11 договору №251 від 13.05.2008).

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п 4.1. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобовязання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобовязань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує самостійно встановленого розміру, передбаченого у п.4.1.Договору, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені у розмірі 519 830,00 грн.

Також заступником прокурора м. Києва у позові заявлено вимогу про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на кошти відповідача, в межах заявленої суми, яке викладене у прохальній частині позовної заяви.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Господарський суд міста Києва дослідивши подані заступником прокурора м. Києва матеріали, враховуючи те, що забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, а також те, що заступником прокурора м. Києва окрім самого клопотання про забезпечення позову викладеного в прохальній частині позову, не надано суду доказів які б обґрунтовували наведені у клопотанні про забезпечення позову припущення прокурора, суд приходить до висновку, що у відомостях, які містяться у поданих заступником прокурора м. Києва матеріалах, відсутні достатні підстави вважати, що невжиття заходів до забезпечення позову у даній справі може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду по даній справі. А тому заявлене заступником прокурора м. Києва у прохальній частині позову клопотання про забезпечення позову не є обґрунтованим і задоволенню не підлягає.

Щодо заперечень Відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься довідка № 53 від 19.05.2011р., підписана директором ПП «Продмарт»Артамоновим П.В., якою підтверджено існування основної заборгованості Відповідача перед Позивачем у розмірі 2303680,00 грн., яка і заявлена Позивачем до стягнення (основний борг за Договором № 251 від 13.05.2008р. без врахування індексу інфляції та пені).

За загальними правилами господарського процесу, відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищевикладене, суд не приймає заперечення Відповідача, як такі, що не підтверджені належними та допустимими доказами, є необґрунтованими та безпідставними.

Державне мито і судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню пропорційно задоволених вимог з Відповідача в дохід державного бюджету України.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Продмарт»на користь Заступника прокурора міста Києва в інтересах держави в особі Головного управління економіки та інвестицій виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) заборгованість по сплаті пайового внеску з урахуванням індексу інфляції у розмірі 3635800,00грн. та 519830,00грн. пені.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Приватного підприємства «Продмарт»в дохід Державного бюджету України витрати по сплаті державного мита в розмірі 25 500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

У судовому засіданні 14.06.2011р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 21.06.2011р.

Суддя Н.І. Ягічева