Рішення № 17287538, 21.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 50/199-23/26921.06.11 За позовомприватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Українські вертольоти»

до відкритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Енергополіс»

провизнання договору недійсним та стягнення 9487311,72 грн.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Представники:

позивачаначальник юридичного відділу ОСОБА_1. (довіреність №21/1 від 14.02.2011року); юрист ОСОБА_3. (довіреність від 11.04.2011 року)

відповідачаначальник управління страхування Муковська О.Ю.(довіреність №902-11/67 від 20.06.2011 року); представник ОСОБА_2. (довіреність №902-11/063 від 08.06.2011 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ: Приватне акціонерне товариство «Українські вертольоти»(стара назва закрите акціонерне товариство «Українські вертольоти») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до відкритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Енергополіс») про визнання договору обовязкового страхування повітряних суден №501-07/04 від 14.02.2007 року недійсним та стягнення 9487311,72 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2010 року порушено провадження у справі №50/199 та призначено її розгляд на 19.04.2010 року.

Рішенням господарського суду міста Києва у справі №50/199 від 10.11.10 року у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського господарського апеляційного суду від 15.02.2011 року рішення господарського суду міста Києва від 10.11.10 року у справі №50/199 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду від 25.05.2011 року рішення судів першої та апеляційної інстанцій у справі №50/199 скасовані, справу направлено на новий розгляд судом першої інстанції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2011 року справу №50/199 прийнято до провадження та присвоєно новий номер 50/199-23/269.

Представники сторін у судовому засіданні підтримали свої правові позиції, викладені відповідно у позові та відзиві на позовну заяву.

Судом відмовлено у прийнятті заяви Позивача про зміну позовних вимог, оскільки її задоволення призведе до одночасної зміни предмету та підстави позову.

Суд відмовив у задоволенні клопотання Відповідача про відкладення розгляду справи для належної підготовки представника, оскільки справа слухається судами різних інстанцій більше року і Відповідач мав достатньо часу для підготовки та подання необхідних доказів.

З тих же мотивів суд також відмовив у задоволенні клопотання Позивача про витребовування доказів. Крім того, типові документи, на витребовуванні яких наполягав Позивач не мають суттєвого значення для вирішення справи по суті.

Судом задоволено клопотання про зміну назви Позивача - закритого акціонерного товариства «Авіакомпанія «Українські вертольоти» на приватне акціонерне товариство «Авіакомпанія «Українські вертольоти»у звязку з його реорганізацією.

У судовому засіданні 21.06.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем укладено 14.02.2007 року договір обовязкового страхування повітряних суден № 501-07/04.

З урахуванням додатків №1, 1/1, 1/2 ,1/3, 2, 2/1, 2/2,2/3 ,2/4, 2/5, 2/6 ,2/7 ,2/8 ,3 , 3/1 ,3/2 ,3/3, 4, 4/1, 4/2, 4/3, 5, 5/1, 5/2, 5/3, 5/4, 5/5, 5/6, 6, 6/1, 6/2, 6/3, 6/4, 6/5, 6/6, 7, 7/1, 7/2, 7/3, 7/4, 8, 8/1 ,8/2, 8/3, 9, 9/1 ,9/2 , 9/3 ,9/4 ,9/5 ,9/6 ,9/7 ,9/8, 10, 10/1, 10/2, 10/3, 11, 11/1, 11/2, 11/3, 12, 12/1, 12/2, 12/3, 14, 14/1.14/2. 14/3.15, додаткових угод №1-№12, №14-№44 до укладеного сторонами у справі договору обовязкового страхування №501-07/04 Відповідач прийняв під страховий захист 14 повітряних суден: вертоліт Мі-8 МТВ бортовий номер UR-CCQ; вертоліт Мі-8 МТВ бортовий номер UR-CCN; вертоліт Мі-8 МТВ бортовий номер UR-CDE; вертоліт Мі-8 МТВ бортовий номер UR-CDG; вертоліт Мі-8 МТВ бортовий номер UR-CCM; вертоліт Мі-8 МТВ бортовий номер UR-CDF; вертоліт Мі-8 МТВ бортовий номер UR-CDO; вертоліт Мі-8 МТВ бортовий номер UR-CCO; вертоліт Мі-8 МТВ бортовий номер UR-CDD; вертоліт Мі-8 МТВ бортовий номер UR-CDH; вертоліт Мі-8 МТВ бортовий номер UR-CDK; вертоліт Мі-8 МТВ бортовий номер UR-CDL; вертоліт Мі-8 МТВ бортовий номер UR-CHB та вертоліт Мі-8 МТВ бортовий номер UR-CYC.

Відповідно до наявних у матеріалах справи пояснень Відповідача при укладанні та виконанні договору обовязкового страхування №501-07/04 від 14.02.2007 року були застосовані поліси, застереження та індосаменти, які забезпечували надання надійного та якісного страхового захисту відповідно до міжнародних норм та уніфікованих умов страхування обєднаних лондонських страховиків. Документи зазначені в договорах страхування як поліси, застереження та індосаменти визначають умови страхування, порядок виплати страхового відшкодування умови проведення страхових платежів, а також додаткові умови що значно розширюють базовий страховий захист, однією з основних функцій цих документів було чітке, прозоре визначення порядку взаємодії сторін при різних ситуаціях, що могли мати місце під час дії договору.

У той же час, судом встановлено, що текст Спеціальної частини Договору сторонами не підписувався. Належним чином завірені представниками сторін застереження та поліси у сторін відсутні.

Матеріали справи (матеріали відповідного листування сторін) свідчать, що спірний договір припинив свою дію 21.03.2009 року.

З урахуванням вимог статті 981 Цивільного кодексу України суд не приймає до уваги посилання Відповідача на означені вище документи, які не мають підписів та печаток сторін договору.

Відповідно до позовної заяви та пояснень представників Позивача у судових засіданнях при укладенні договору Відповідач свідомо приховав ряд обставин, які стосувались прав та обов'язків, як власне Відповідача за договором, так і Позивача, застосувавши обман. Відповідно до частини другої статті 230 Цивільного кодексу України обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Означені обставини не знайшли підтвердження наявними у матеріалах доказами. Відповідно суд встановив відсутність фактичних підстав для застосування у даному випадку правових приписів статті 230 Цивільного кодексу України.

Крім того Позивач зазначав, що укладений сторонами у справі договір не відповідає умовам типових договорів та спрямований на ухилення Відповідача від виконання своїх зобов'язань, передбачених пунктом 1.2 договору. За твердженням Позивача, при укладанні договору № 501-07/04 від 14.02.2007 року Відповідач не мав жодного наміру виконувати свої обовязки, які полягали у відшкодуванні можливих збитків Позивача у разі настання страхового випадку, що підтверджується наявними порушеннями чинного законодавства, зокрема Закону України «Про страхування»та Порядку і правил проведення обов'язкового авіаційного страхування цивільної авіації, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1535 від 12.10.2002, у тому числі в частині встановлення розміру франшизи та строків виплати страхового відшкодування.

Згідно статті 111-12 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Постановою Вищого господарського суду України від 25.05.2011 року у даній справі визначено, що юридичні факти, які покладено у підставу позову, свідчать про те, що між сторонами є спірні відносини, від характеру яких залежить правова кваліфікація позову. Чинне законодавство не вимагає від позивача обґрунтовувати свої вимоги відповідними нормами права. Суд сам повинен застосовувати відповідні норми до спірних правовідносин.

Статтею 1 Закону України «Про страхування» визначено, що Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до статті 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити іншій стороні або іншій визначеній договором особі грошову суму (страхову виплату).

Частиною вісімнадцятою статті девятої Закону України «Про страхування»визначено, що франшизою є частина збитків страхувальника, яка не відшкодовується страховиком.

Укладеним сторонами у справі договором страхування (з урахуванням додатків та додаткових угод) встановлено, що Відповідач при настанні страхового випадку при перевезенні зброї або військової амуніції застосовує при виплаті франшизу у розмірі 95%.

Відповідно до наданих у відзивах на позов пояснень Відповідач вважає, що такий розмір франшизи є обґрунтований, оскільки при перевезенні зброї або військової амуніції зростає вірогідність пошкодження або повної загибелі судна.

Суд не може погодитись з такою точкою зору, оскільки відповідно з текстів самих додатків до укладеного договору вбачається, що експлуатантом повітряних суден є ЗАТ «Українські вертольоти»(пункти 2 додатків до договору), власником - військова частина А0105, а повітряна техніка використовується (у тому числі) і у миротворчих операціях ООН MINUSTAH, UNAMID, UNMIS, ONUCI та MONUSCO, що прямо повязане з перевезенням у тому числі зброї та військової амуніції. Договір не містить прямих застережень або виключень із переліку страхових випадків збитків, які вірогідно можуть виникнути при перевезенні цієї категорії вантажів.

Сам по собі факт встановлення франшизи у розмірі 95% призводить до виплати лише 5% страхового відшкодування, що фактично є меншим ніж встановлений договором страховий тариф (плата за страхування більше 6%).

Договір, яким встановлюється такий розмір франшизи, не відповідає загальним вимогам Закону до договорів страхування (зокрема, статті 1 Закону України «Про страхування»), оскільки фактично унеможливлює відшкодування збитків при настанні страхового випадку. Фактично, ситуація, коли страхувальник зобовязується сплатити при страхуванні платіж, який перевищує суму, яку він сподівається отримати при вірогідному настанні страхової події, є правовою нісенітницею у галузі страхування.

Згідно частини першої статті 21 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг в Україні. Частиною другою статті 27 цього Закону на Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг в Україні покладено здійснення нагляду за наданням фінансових послуг та додержанням законодавства у цій сфері.

З акту Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг в Україні №1360/42/5 від 16.11.2011 року, який відповідно до наведених вище правових норм є належним доказом у справі, вбачається, що при укладені та виконанні договору № 501-07/04 від 14.02.2007 року Відповідачем було допущено чисельні порушення вимог чинного законодавства, у тому числі статей 7 та 16 Закону України «Про страхування», статті 14 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»тощо. Наведені в акті перевірки факти та висновки не спростовані Відповідачем в процесі судового розгляду справи.

Статтею 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення сторонами вимог частин першої-третьої, пятої та шостої статті 203 Цивільного кодексу.

Частиною першою статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства.

Відповідно до частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України у випадку, коли одна з сторін заперечує дійсність вчиненого правочину на підставах, встановленим законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Договір страхування майна, умови якого фактично унеможливлюють отримання страхувальником страхової виплати у випадку настання страхового випадку прямо протирічить вимогам актів законодавства в галузі страхування.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що позовна вимога про визнання недійсним укладеного сторонами у справі договору № 501-07/04 від 14.02.2007 року підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобовязана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Виходячи з наведеного, суд встановлює, що Відповідач зобовязаний повернути Позивачу одержані ним грошові кошти за договором № 501-07/04 від 14.02.2007 року повністю.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на Відповідача у справі повністю, оскільки спір виник з його вини.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Визнати недійсним договір обовязкового страхування повітряних суден № 501-07/04 від 14.02.2007 року, укладений відкритим акціонерним товариством «Акціонерна страхова компанія «Енергополіс»та закритим акціонерним товариством «Авіакомпанія «Українські вертольоти».

3.Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Акціонерна страхова компанія «Енергополіс»(01033, м. Київ, вул. Шота Руставелі, 39-41, ідентифікаційний код 19031693) на користь приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Українські вертольоти»(04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 19/21, ідентифікаційний код 31792885) 3495972,10 грн. (три мільйони чотириста девяносто пять тисяч девятсот сімдесят дві гривні 10 коп.) основного боргу; 25000,00 грн. (двадцять пять тисяч гривень 00 коп.) витрат по сплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.В іншому відмовити.

5.Видати наказ.

Суддя Кирилюк Т.Ю.

Дата підписання 23.06.2011 року