Рішення № 17287023, 13.07.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12.07.11р.Справа № 5005/3796/2011

За позовом Прокурора Красногвардійського району м. Дніпропетровська в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство залізничного транспорту",

м. Дніпропетровськ

про внесення змін до договору

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство залізничного транспорту", м. Дніпропетровськ

до Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

про розірвання договору оренди земельної ділянки від 20.03.2002р.

Суддя Рудь І.А.

Представники:

від прокурора: Бойко А.В., посв. № 135 від 08.07.08р.;

від позивача: ОСОБА_1., довір. № 7/11-458 від 12.04.11р.;

від відповідача: ОСОБА_2, довір. від 22.06.10р.

СУТЬ СПОРУ:

Прокурор Красногвардійського району м. Дніпропетровська звернувся до господарського суду з позовом в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, в якому просить змінити п. 3.2. договору оренди земельної ділянки від 20.03.2002р. укладеного між виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю „Підприємство залізничного транспорту”, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстром № 3002 від 20.03.2002 року та зареєстрованого у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 01.04.2002р. за № 1814 виклавши його в такій редакції: "3.2. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється податковим кодексом України та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011 року № 216/8 у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України".

Позовні вимоги обґрунтовані фактом внесення змін до чинного законодавства щодо розмірів орендної плати відносно земель державної та комунальної власності.

Відповідач позов не визнав та в порядку ст. 60 ГПК України 12.04.11р. звернувся до господарського суду із зустрічним позовом, в якому просить суд в задоволенні первісного позову відмовити в повному обсязі, розірвати договір оренди земельної ділянки від 20.03.02р., укладеного між Дніпропетровською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Підприємство залізничного транспорту”, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського територіального округу ОСОБА_3, зареєстрованого у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 01.04.2002р. за № 1814.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовує тим, що 22.10.09р. відповідно до договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського територіального округу ОСОБА_4, зареєстрованого в реєстрі за № 4719, ТОВ "Підприємство залізничного транспорту" були продані всі будівлі та споруди, розташовані на спірній земельній ділянці, у звязку із чим позивач за зустрічним позовом відмовився від права користування земельною ділянкою, про що повідомив відповідача за зустрічним позовом заявою від 18.11.09р. про вилучення земельної ділянки із користування і передачу її новому власнику. Вважає, що наведене є підставою для розірвання спірного договору оренди.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.11р. зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство залізничного транспорту” прийнятий до спільного розгляду з первісним.

Позивач за первісним позовом зустрічні позовні вимоги не визнав, у поясненнях від 21.06.11р. зазначив, що з урахуванням положень ст.654 ЦК України спірний договір був укладений в письмовій формі і нотаріально посвідчений, а тому і повинен бути розірваний у такій самій формі; частиною 5 статті 32 Закону України “Про оренду землі” встановлено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди; Дніпропетровська міська рада, як розпорядник земель має виключне право приймати рішення стосовно розірвання договорів оренди земельних ділянок, і розірвання договору без відповідного рішення ради є порушенням наведених прав позивача за первісним позовом. Просив в задоволенні зустрічного позову відмовити.

У судовому засіданні оголошувалася перерва з 21.06.11р. по 12.07.11р., згідно ст. 77 Господарського процесуального кодексу України

В порядку ст.85 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін та прокурора, дослідивши надані докази, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Дніпропетровською міською радою (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Підприємство залізничного транспорту” (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки від 20.03.02р. загальною площею 1 9167 га, що розташована за адресою: м. Дніпропетровськ, Красногвардійський район, вул. Героїв Сталінграду, 122.

Земельна ділянка надається до 20.12.2026р. (п. 2.1 Договору).

Сума орендної плати за користування земельною ділянкою на термін дії договору складає 1106327 грн. 52 коп. (п. 3.1 Договору).

Згідно з п. 3.2. зазначеного Договору, орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується у грошовій формі в розмірі земельного податку, вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового звіту щомісячно (до 15 числа наступного місяця) і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року.

Розмір земельного податку переглядається у разі законодавчої зміни ставок земельного податку.

Умовами п. 8.1 та 8.2 Договору сторони передбачили, що зміна умов договору оренди можлива за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди щодо умов договору та інші спори вирішуються в судовому порядку.

03.06.08р. Верховною радою України прийнято Закон України № 309-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", який набрав чинності 04.06.08р. Зазначеним Законом частини 4 та 5 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" викладено у такій редакції: "річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю"; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю". Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків від їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурсних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині".

20.05.2009р. Дніпропетровська міська рада направила на адресу відповідача вимогу про приведення договору оренди землі до вимог законодавства, але відповідних змін до цього часу в договір внесено не було.

Прокурор вважає, що орендна плата, передбачена умовами договору оренди земельної ділянки не відповідає вимогам Податкового кодексу України, яким внесені зміни щодо розміру орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, що і є причиною спору.

22.10.09р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство залізничного транспорту" та Закритим акціонерним товариством „Дніпрометалсервіс” укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського територіального округу ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за № 4719, відповідно до умов якого ТОВ "Підприємство залізничного транспорту" були продані всі будівлі та споруди, розташовані на земельній ділянці за адресою: м. Дніпропетровськ, вул.. Героїв Сталінграду, 122..

Як зазначає відповідач за первісним позовом, у звязку із укладанням вказаного вище договору купівлі-продажу, він фактично позбавлений своїх прав як землекористувач, на підставі чого він звернувся до Дніпропетровської міської ради із заявою, посвідченою приватним нотаріусом Дніпропетровського міського територіального округу ОСОБА_4 18.11.2009р. про вилучення земельної ділянки площею 1,9167га із користування та передачу її новому власнику майна.

З урахуванням договору купівлі-продажу від 22.10.2009р. відповідач за первісним позовом добровільно відмовляється від права користування земельною ділянкою і наведене вважає підставою для розірвання спірного договору оренди.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора та представників сторін, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги за первісним позовом підлягають задоволенню, а в задоволенні зустрічних позовних вимог слід відмовити з наступних підстав.

01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України, одночасно з яким втратив чинність Закон України “Про плату за землю”.

Відповідно до положень ст. 274 Податкового кодексу України, ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1% від їх нормативної грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272,273, 276, 278 Кодексу.

Статтею 288 Податкового кодексу України, передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою:

для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється Розділом XIII Кодексу;

для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Розділом XIII Кодексу, та не може перевищувати:

для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки;

для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

02.02.2011 року Дніпропетровська міська рада прийняла рішення №216/8 "Про приведення рішень міської ради та деяких проектів рішень міської ради, які погоджено виконавчим комітетом міської ради, у галузі земельних відносин у відповідність до вимог чинного законодавства", п.1 резолютивної частини якого визначає, що до моменту прийняття міською радою рішення про визначення розміру річної орендної плати за земельні ділянки залежно від їх функціонального використання встановити розмір річної орендної плати за користування земельними ділянками у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України, незалежно від мети використання.

Отже, Договір в частині умов щодо розміру орендної плати не відповідає положенням чинного Податкового кодексу України.

Відповідно до ст. 144 Конституції України рішення прийняті органом місцевого самоуправління є обов'язковими до виконання на певній території.

Відповідно до ст.ст. 651, 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення умов договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом, зокрема, в разі істотної зміни обставин.

Статтею 30 Закону України “Про оренду землі” визначено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін, у разі недосягнення згоди спір вирішується в судовому порядку.

Згідно з ч. 3 ст. 653 Цивільного кодексу України, якщо договір змінюється або розривається в судовому порядку, зобовязання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили, тобто вказані зміни в договір набирають чинності з моменту набрання цим рішенням законної сили.

На підставі вищевикладеного, позовні вимоги прокурора про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки від 20.03.2002р. є обґрунтованим, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно до вимог статті 654 ЦК України зміна або розірвання договору вичиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 188 Господарського кодексу України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір повинна надіслати пропозицію про це другій стороні. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до п. 9.2 Договору право користування земельною ділянкою припиняється шляхом розірвання дійсного договору в таких випадках:

9.2.1 За взаємною згодою сторін;

9.2.2 За ініціативою „Орендодавця” у випадках, передбачених законодавством та цим договором;

9.2.3 Одержання „Орендарем” земельної ділянки у власність;

9.2.4 Ліквідації юридичної особи „Орендаря”;

9.2.5 Примусове вилучення земельної ділянки у порядку, встановленому законами України.

Правочини, що тягнуть перехід права власності на об'єкт нерухомості, водночас є підставою для переходу права на землю, оформлення такого права здійснюється у встановленому законом порядку. Відповідачем не було здійснено розірвання договору за взаємною згодою сторін, а отже переходу прав на землю. Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) не надано належних доказів звернення до Дніпропетровської міської ради з пропозицією про розірвання договору в порядку, встановленому ст. 188 Господарського кодексу України. Надана відповідачем заява від 18.11.2009р. таким доказом бути не може, оскільки не містить пропозиції про зміну або розірвання спірного договору оренди. З урахуванням викладеного, зустрічні позовні вимоги необґрунтовані, не підтверджені належними доказами та задоволенню не підлягають.

Згідно зі статтею 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за первісним позовом та зустрічним позовом покладаються на відповідача (позивача за зустрічним позовом).

Керуючись ст.ст. 4, 32-34, 36, 43, 45, 49, 82-85, 111-28, 116-117 Господарського процесуального кодексу України,-

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити.

Внести зміни до п. 3.2. договору оренди земельної ділянки від 20.03.2002р. укладеного між виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю „Підприємство залізничного транспорту”, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського нотаріального округу ОСОБА_3 за реєстром № 3002 від 20.03.2002 року та зареєстрованого у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 01.04.2002р. за № 1814 виклавши його в такій редакції:

"3.2. Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України та не може бути меншою трикратного розміру земельного податку, що встановлюється податковим кодексом України та відповідно до рішення Дніпропетровської міської ради від 02.02.2011 року № 216/8 у мінімальному розмірі орендної плати, визначеному Податковим кодексом України".

Договір вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство залізничного транспорту” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 122, код ЄДРПОУ 31543808) в доход Державного бюджету України в особі Управління державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного державного казначейства у Дніпропетровській області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7; рахунок № 31118095700005 в УДКУ в Дніпропетровській області, код ЗКПО 24246786, МФО 805012) 102 грн. 00 коп. (сто дві грн. 00 коп.) державного мита.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Підприємство залізничного транспорту” (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 122, МФО 305437, код ЄДРПОУ 31543808) в доход Державного бюджету в особі Управління державного казначейства у Жовтневому районі м. Дніпропетровська Головного державного казначейства у Дніпропетровській області (49027, м. Дніпропетровськ, пл. Шевченка, 7; рахунок № 31217264700005 в УДКУ в Дніпропетровській області, ЗКПО 24246786, МФО 805012, призначення платежу: КБКД 22050003 оплата витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справ у судах) 236 грн. 00 коп. (двісті тридцять шість грн. 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати накази після набрання судовим рішенням законної сили.

У задоволенні зустрічного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяІ.А. Рудь

Рішення підписане -18.07.11р.