Постанова № 17286129, 29.06.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" червня 2011 р. Справа № 5023/2408/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Здоровко Л.М., суддя Плахов О.В. , суддя Шутенко І.А.

при секретарі Міракові Г.А.,

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1(дов. № 128/10 від 13.12.2010 р.);

відповідача ОСОБА_2 ( дов. 38-4055/391 від 27.10.2010 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу КП «Харківські теплові мережі»(вх. № 2234 Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 10.05.2011 р. по справі № 5023/2408/11

за позовом ДК «Газ України»НК «Нафтогаз України», м. Київ

до КП «Харківські теплові мережі», м. Харків

про стягнення 53757337,26 грн., -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 51304514,88грн. боргу за поставлений природний газ, 1668416,33грн. пені, 461740,63грн. інфляційних та 322665,42грн. 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином свої зобовязання за договором про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-1205 БО-32 від 14.10.2010 р., внаслідок чого виникла заборгованість, яка до цього часу не сплачена.

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.05.2011 р. по справі № 5023/2408/11 клопотання відповідача про зменшення розміру стягуваної пені задоволено частково. Зменшено розмір стягуваної пені на 50%. Позов задоволено частково. Стягнуто з КП «Харківські теплові мережі»на користь ДК «Газ України»НК «Нафтогаз України»51304514,88 грн. основного боргу, 461740,63 грн. інфляційних витрат, 322665,42 грн. 3% річних, 834208,16 грн. пені, витрати по сплаті державного мита у сумі 25500,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 236,00 грн. В частині стягнення 28996919,00 грн. основного боргу провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ГПК України. В решті позовних вимог відмовлено.

Відповідач, КП «Харківські теплові мережі», не погоджуючись з рішенням господарського суду Харківської області від 10.05.2011 р. по справі № 5023/2408/11, подав апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення суду першої інстанції змінити, зменшивши суму пені на 87,4 %, стягнувши її у розмірі 210220,45 грн. замість 834208,16 грн. Тобто зменшити розмір пені на 623987,71 грн.

В апеляційній скарзі зазначено, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарським судом першої інстанції не повно досліджені обставини справи, а саме: не прийняв до уваги значний розмір заборгованості споживачів теплової енергії перед КП «Харківські теплові мережі»; положень Закону України «Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги»; тяжкий фінансовий стан підприємства.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому виклав заперечення на доводи апеляційної скарги і просить відхилити апеляційну скаргу, а рішення господарського суду залишити без змін, як законне та обґрунтоване.

В судовому засіданні представник апелянта (відповідача) підтримав вимоги апеляційної скарги в повному обсязі, представник позивача заперечував проти неї.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши повноту встановлених судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, їх юридичну силу та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши пояснення представника відповідача, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

14.10.2010р. між сторонами укладено договір про закупівлю природного газу за державні кошти № 06/10-1205 БО-32.

Відповідно до умов договору позивач зобовязався поставити відповідачу імпортований природний газ, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити природний газ на умовах даного договору.

У відповідності до п. 4.1 Договору, розрахунки проводяться шляхом поетапної оплати у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу проводиться не пізніше 10 числа місяця поставки;

- подальші оплати проводяться плановими платежами по 33% від вартості запланованих місячних обсягів постачання газу до 20 та 30(31) місяця поставки.

Остаточний розрахунок за фактично спожиті обсяги газу здійснюється на підставі акта приймання-передачі газу до 20 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Позивач свої зобовязання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного Договору передав відповідачу протягом жовтня - грудня 2010 року природний газ на загальну суму 118109435,01грн., що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками, які долучені до матеріалів справи.

Однак, відповідач не виконав належним чином свої договірні зобовязання, лише частково оплатив поставлений позивачем природний газ у сумі 66804920,13грн., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 51304514,88грн.

Зазначена сума заборгованості підтверджується належними розрахунковими документами та не заперечується відповідачем.

Зважаючи на це, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає правомірним рішення господарського суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача суми основного боргу.

Ст. 526 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За таких обставин, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом правомірно та обґрунтовано.

П.7.3.1. Договору сторони передбачили, що у разі порушення покупцем (відповідачем) умов п.4.1. (порядок здійснення оплати) цього Договору, відповідач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення платежу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив розрахунок пені, який відповідає умовам Договору та Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань”.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Крім того, ст. 233 ГК України передбачено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу; якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що господарським судом першої інстанції обґрунтовано прийнято до уваги ті обставини, що підприємство відповідача знаходиться у скрутному фінансовому стані, враховано статус відповідача, який використовує придбаний газ виключно для вироблення теплової енергії для потреб населення, бюджетних установ та організацій, а також ступінь виконання боржником зобовязань за договором.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт стверджує, що заборгованість виникла внаслідок невиконання своїх зобовязань населення перед КП «Харківські теплові мережі», а також посилається на Закон України «Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги».

Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону, у звязку з невиконанням державою зобовязань по виплаті заробітної плати, пенсій, стипендій, інших грошових виплат населенню тимчасово забороняється нараховувати по розрахунках з 01.10.1996 р. та стягувати з громадян України пеню за несвоєчасне внесення квартирної плати та за житлово-комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія, водовідведення, утримання і експлуатація житла та при будинкових територій, сміттєзбирання, ліфтове господарство).

Отже, з аналізу наведеної норми Закону можна зробити висновок про те, що ця заборона не стосується грошових зобовязань між господарюючими субєктами.

Як вбачається з матеріалів справи, пеня нарахована відповідачу на заборгованість, яка виникла в наслідок несвоєчасної оплати за поставлений природний газ згідно договору № 06/10-1205 БО-32, укладеного між ДК «Газ України»та КП «Харківські теплові мережі». Отже цей договір укладений між двома юридичними особами, тому посилання апелянта на норми Закону України «Про тимчасову заборону стягнення пені з громадян України за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги»є неправомірними.

Посилання апелянта на важкий фінансовий стан підприємства судова колегія також вважає безпідставним, оскільки ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Ст. 218 ГК України встановлює, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення в сфері господарської діяльності. В цій же статті зазначено, що відсутність у боржника необхідних коштів не є обставинами, з якими закон повязує звільнення від відповідальності за невиконання зобовязання.

Крім того, судова колегія Харківського апеляційного господарського суду зазначає, що господарським судом першої інстанції прийняті до уваги та оцінені обставини, з якими закон повязує право суду на зменшення належного до сплати розміру штрафних санкцій та частково задоволено клопотання відповідача і зменшено розмір пені на 50%.

Ст. 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Отже тяжке фінансове становище не є підставою з якою закон повязує звільнення від відповідальності за порушення зобовязання.

Ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Апелянтом обставини, викладені в апеляційній скарзі не доведені.

Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що обставини, на які посилається апелянт, в розумінні закону не є винятковими обставинами, які призвели до порушення ним грошового зобовязання, заперечення, викладені в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення господарський суд Харківської області забезпечив дотримання вимог чинного законодавства щодо всебічного, повного та обєктивного дослідження усіх фактичних обставин справи, дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що підстави для його скасування відсутні. Обставини та заперечення, викладені в апеляційній скарзі не знайшли підтвердження в матеріалах справи, тому вона залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, ч. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.05.2011 р. по справі № 5023/2408/11 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Здоровко Л.М.

Суддя Плахов О.В.

Суддя Шутенко І.А.