Рішення № 17284235, 16.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/18216.06.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльська виробниччо комерційна фірма «Істр»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо комерційна фірма «ФІКО»

про стягнення 353363,00 грн.

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Белаш Л.П.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1. (довіреність від 25.05.2011р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 04/11 від 24.05.2011).

В судовому засіданні 16 червня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльська виробниччо комерційна фірма «Істр»(надалі позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо комерційна фірма «ФІКО»(надалі - відповідач) заборгованості по оплаті вартості поставленого товару на загальну суму 353363,000 грн., в тому числі основний борг у сумі 240200,00 грн., пеня у сумі 1411,00 грн. та штраф в сумі 111752,00 грн. В ході розгляду справи позивачем надано доповнення до позовної заяви, за якою він просить стягнути з відповідача 292170,36 грн., в тому числі основний борг у сумі 169200,00 грн., пеня у сумі 4446,36 грн. та штраф в сумі 118524,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач своїх обовязків за договором не виконав, вартість поставленого товару у строки визначені договором не оплатив.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому проти суми основної заборгованості не заперечував, зазначив про завищення позивачем суми штрафу.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.04.2011 прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 26.05.2011. В судовому засіданні 26.05.2011 оголошено перерву до 16.06.2011.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

09 лютого 2011 року між позивачем (Продавець) та відповідачем (Покупець) було укладено Договір купівлі продажу № 17 (надалі Договір), у відповідності до умов якого позивач зобовязався передати у власність відповідача товар, згідно накладних, заявок, затверджених відповідачем.

У відповідності до п. 1.2 Договору ціна, кількість, асортимент товару обумовлюється сторонами завчасно, вказується в накладних, які є невідємною частиною договору.

Позивач 10.02.2011 у відповідності до умов Договору поставив відповідачу товар на суму 282200,00 грн., що підтверджується видатковою накладною № ИС-0000031 від 10.02.2011. Товар був прийнятий відповідачем, що підтверджено підписом представника по довіреності № 36 від 10.02.2011 у видатковій накладній (належним чином засвідчена копія видаткової накладної та довіреності містяться в матеріалах справи).

У відповідності до п. 4.2 Договору відповідач здійснює безготівковий розрахунок за поставлений товар протягом 7 календарних днів з дати його поставки. Дата поставки вказана у відвантажувальній накладній.

Відповідачем станом на 30.03.2011 було здійснено часткову оплату вартості поставленого товару на суму 42000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача, наявними в матеріалах справи. Однак як свідчать матеріали справи, до подання позовної заяви (26.04.2011) відповідач оплатив позивачу ще 21000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками по рахунку позивача від 07.04.2011, 11.04.2011, 13.04.2011, 15.04.2011. Після подання позовної заяви відповідачем сплачено додатково 50000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 29.04.2011, 11.05.2011, 19.05.2011, 20.05.2011, 23.05.2011, 26.05.2011, 27.05.2011, 03.06.2011. Таким чином всього відповідачем було сплачено позивачу за поставлений товар 113000,00 грн. Решту вартості поставленого товару на суму 169200,00 грн. відповідачем не сплачено.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частини 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідач свої зобовязання за договором щодо оплати вартості поставленого позивачем товару виконав неналежним чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 169200,00 грн.

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 5.2 Договору визначено, що за несвоєчасну оплату кожної партії товару відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі 0,5% від суми неоплаченого товару, а також штраф в розмірі 10 грн. з кожної тисячі гривень своєчасно несплаченого товару за кожний день.

Згідно із ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

З урахуванням викладеного, а також зважаючи відсутність контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобовязання за Договором щодо оплати вартості отриманого товару, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 4446,36 грн.

Згідно із ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Відповідно до ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

З урахуванням зазначених норм, враховуючи розмір стягненої пені, а також зважаючи на великий ступінь виконання відповідачем зобовязання за Договором (виконано 40% зобовязання) суд приходить до висновку про необхідність зменшення суми штрафу до суми, що дорівнює 11852,40 грн. А тому стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума штрафу в розмірі 11 852,40 грн.

За таких обставин, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення 169200,00 грн. основного боргу, 4446,36 грн. пені та 11852,40 грн. штрафу.

Зважаючи на те, що до подання позову відповідачем було сплачено позивачу 63000,00 грн. а заборгованість відповідача складала 219200,00 грн., судові витрати позивача пропорційно цій сумі, а саме 2192,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33,49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо комерційна фірма «ФІК»(ідентифікаційний код 19260637, адреса: 03065, м. Київ, бул. Івана Лепсе, 57/38, кв. 125, р/р 260001284593 в АТ «Укрексімбанк», м. Київ, МФО 322313, або будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізмаїльська виробниччо комерційна фірма «Істр»(ідентифікаційний код 02971185, адреса: 68610, Одеська область, м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, буд. 56, р/р 260003147601 у Ізмаїльській філії АБ «Південний», МФО 328890) основний борг в сумі 169200,00 (сто шістдесят девять тисяч двісті гривень) грн., пеню в сумі 4446,36 (чотири тисячі чотириста сорок шість гривень 36 копійок) грн., штраф в розмірі 11852,40 (одинадцять тисяч вісімсот пятдесят дві гривні 40 копійок) грн., державне мито в сумі 2192,00 (дві тисячі сто девяносто дві гривні) грн. та 236,00 (двісті тридцять шість гривень) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та в строки, встановлені ст.ст. 91, 93 ГПК України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 17.06.2011р