Постанова № 17270765, 14.07.2011, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2011 року Справа № 5005/2712/2011

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач)

суддів: Герасименко І.М., Кузнецової І.Л.,

секретар судового засідання Ганноченко А.О.,

за участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1 представник, довіреність №1557 від 28.09.2010р.;

від відповідача:ОСОБА_2 представник, довіреність №б/н від 17.09.2010р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_3 на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2011р. у справі №5005/2712/2011

за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м.Дніпропетровськ

до товариства з обмеженою відповідальністю торгівельної групи “СТІЛБЕЙ”, м.Дніпропетровськ

про стягнення неустойки, штрафу та збитків в розмірі 523 651, 20 грн.

В С Т А Н О В И В:

У січні 2011 року фізична особа підприємець ОСОБА_3 (далі підприємець ОСОБА_3) звернулась до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю торгівельної групи “СТІЛБЕЙ” (далі ТОВ ТГ “СТІЛБЕЙ”) про стягнення 100000, 00 грн. збитків, 226145, 20 грн. неустойки, 17326, 00 грн. штрафу та судових витрат по справі.

05.04.2011р. заявою про збільшення позовних вимог підприємець ОСОБА_3 просила суд стягнути з ТОВ ТГ “СТІЛБЕЙ” на її користь 160000, 00 грн. збитків, 346325, 20 грн. неустойки, 17326, 00 грн. штрафу та судові витрати по справі (а.с.54).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2011р. у справі №5005/2712/2011 (суддя Ліпинський О.В.) позов задоволено частково: стягнуто з ТОВ ТГ “СТІЛБЕЙ” на користь підприємця ОСОБА_3 241652, 24 грн. неустойки, 17326, 00 грн. штрафу, 2 589, 78 грн. витрат по сплаті державного мита, 116, 71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, підприємець ОСОБА_3 звернулась до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2011р. по справі №5005/2712/2011 в частині відмови у стягненні неустойки за весь час невиконання відповідачем обовязку повернути приміщення у розмірі 104672, 96 грн. та збитків у виді неотриманого доходу у розмірі 160000, 00 грн. та постановити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що господарським судом безпідставно з посиланням на ст. 232 Господарського кодексу України обмежено строк, за який стягується неустойка, терміном у шість місяців; аналіз ст. 785 Цивільного кодексу України дає змогу зробити висновок, що “неустойка у подвійному розмірі” є за своєю природою не штрафна санкція, а збільшений розмір плати за користування найманою річчю; судом неправомірно відмовлено в стягненні з відповідача збитків у виді неотриманого доходу; судом до спірних правовідносин застосовано загальну норму матеріального права, а не спеціальну, як того вимагає ч.2 ст. 4 Цивільного кодексу України; в ч.2 ст. 773 Цивільного кодексу України, яка є спеціальною порівняно з застосованою судом, зазначено, що у випадку порушення наймачем умов договору, наймодавець має право на відшкодування збитків; підстави нарахування та розмір збитків у виді неотриманого доходу повністю доведені позивачем.

В відзиві на апеляційну скаргу ТОВ ТГ “СТІЛБЕЙ” зазначає, що ніяких збитків у вигляді неотриманого доходу позивач не зазнав, вина відповідача відсутня, а господарський суд не зазначив в своєму рішенні ще й інші мотиви відмови у позові про стягнення збитків у вигляді неотриманого доходу, тому просить змінити мотивувальну частину рішення господарського суду Дніпропетровської області по даній справі.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

14.07.2009р. між підприємцем ОСОБА_3 (орендар) і ТОВ ТГ “СТІЛБЕЙ” (суборендар) був укладений договір суборенди №Ф-1, за умовами якого орендар зобовязується передати суборендареві у строкове володіння та користування, а суборендар зобовязується прийняти у строкове володіння та користування нежитлове приміщення, що визначене у цьому договорі (м. Дніпропетровськ, вул. Фучика, 12б/1, загальною площею 199,9 кв.м.) та зобовязується сплачувати орендарю орендну плату.

Пунктом 5.1 договору з урахуванням додаткової угоди №1 від 14.07.2009р. встановлено, що розмір орендної плати в місяць 20030, 00 грн. без ПДВ. Розмір орендної плати у вересні, жовтні, листопаді 2009 року складає 18000, 00 грн. без ПДВ.

Орендна плата сплачується наперед в безготівковому порядку на поточний рахунок орендаря не пізніше 5 (пятого) числа кожного поточного місяця на поточний місяць (п. 5.2 договору з урахуванням додаткової угоди №2 від 01.02.2010р.).

Термін суборенди складає 10 (десять) місяців з моменту прийняття приміщення за актом приймання-передачі. Цей договір набуває чинності з дати укладення і діє протягом 10 (десяти) місяців з дня підписання акту приймання-передачі, але не менше строку, необхідного для повного виконання сторонами своїх зобовязань за цим договором (п. 4.1, п. 10.1 договору з урахуванням додаткової угоди №2 від 01.02.2010р.).

Позивач направила відповідачу лист №47 від 05.07.2010р. про відмову від договору суборенди №Ф-1 від 14.07.2009р., враховуючи порушення ТОВ ТГ “Стілбей” зобовязань зі сплати орендної плати за квітень-червень 2010р., попередньої оплати за липень 2010р., комунальних і телекомунікаційних послуг.

Листом № 47 від 05.07.2010р. підприємець ОСОБА_3 наполягала на здійсненні відповідачем повернення орендованого майна в термін до 14-00 год. 12.07.2010р.

Таким чином, з урахуванням положень ст. 782 Цивільного кодексу України, договір суборенди №Ф-1 є розірваним з 12.07.2010р.

Згідно ст. 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму (оренди) наймач зобовязаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договору. Якщо наймач не виконує обовязку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Докази повернення обєкта оренди відповідачем відсутні.

В звязку з цим позивачем нарахована до стягнення неустойка у розмірі подвійної орендної плати за час прострочення повернення обєкта оренди з 12.07.2010р. по 31.03.2011р. включно 346325, 20 грн.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про припинення нарахування неустойки за порушення відповідачем зобовязання з повернення орендованого майна 13.01.2011р., тобто, через шість місяців від дня, коли відповідач мав виконати свій обовязок з повернення орендованого майна (13.07.2010р.), та задовольнив позовні вимоги в цій частині в розмірі 241652, 24 грн. за період прострочення повернення орендованого майна з 13.07.2010р. по 13.01.2011р.

Стосовно доводів скаржника щодо безпідставності застосування ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України слід зазначити, що відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Отже, неустойка, передбачена ст. 785 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою є саме штрафною санкцією, на яку розповсюджуються правила застосування, встановлені відповідними положеннями Цивільного і Господарського кодексів України.

За порушення термінів передачі приміщення з оренди відповідно до п. 9.3. договору суборенди №Ф-1 господарським судом стягнуто з відповідача штраф в розмірі 17326, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 232 Господарського кодексу України, якщо за невиконання або неналежне виконання зобов'язання встановлено штрафні санкції, то збитки відшкодовуються в частині, не покритій цими санкціями. Законом або договором можуть бути передбачені випадки, коли: допускається стягнення тільки штрафних санкцій; збитки можуть бути стягнуті у повній сумі понад штрафні санкції; за вибором кредитора можуть бути стягнуті або збитки, або штрафні санкції.

З огляду на те, що законом та договором суборенди №Ф-1 від 14.07.2009р. не передбачено можливість стягнення збитків понад встановлені законом штрафні санкції, а заявлені позивачем збитки, повністю покриті сумою заявленої до стягнення неустойки, господарський суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків в розмірі 160000, 00 грн.

Щодо доводів скаржника в цій частині, то спеціальні норми Господарського кодексу України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами Цивільного кодексу України, які містять відповідне загальне регулювання. Тому правила ч. 1 ст. 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями (залікова неустойка), підлягають переважному застосуванню перед правилами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України, відповідно до якої неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка).

Стосовно зауважень ТОВ ТГ “СТІЛБЕЙ” слід зазначити, що постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 01.03.2011р. у справі №27/208-10 за позовом підприємця ОСОБА_3 до ТОВ ТГ “СТІЛБЕЙ” про стягнення заборгованості та виселення, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 12.04.2011р., встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобовязання за договором щодо своєчасної оплати орендної плати та інших платежів, що стало підставою для відмови орендаря від договору суборенди, в звязку з чим було задоволено позовні вимоги в частині виселення відповідача. Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України наведені обставини не підлягають доведенню під час розгляду даної справи.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_3, м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2011р. у справі №5005/2712/2011 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

Головуючий суддя І.А. Сизько

Суддя І.М. Герасименко

Суддя І.Л. Кузнецова

(Повний текст постанови складено 19.07.2011р.)