Рішення № 17270377, 18.07.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2011 р. Справа № 5023/4096/11

вх. № 4096/11

Суддя господарського суду Буракова А.М.

при секретарі судовогозасідання Чепак А.О.

за участю представників сторін:

прокурора - Шевцова К.В. посв.№ 132 від 02.08.2006 року,

позивача - ОСОБА_1 за дов.№01-37/991 від 01.06.2011 року,

1-й відповідач - ОСОБА_2 за дов.№ 13-08/372 від 15.07.2011 року,

2-й відповідач - ОСОБА_3 за дов. №7 від 14.06.2011 року,

розглянувши справу за позовом Харківського міжрайонного природоохоронного прокурора м. Харків в інтересах держави. в особі Харківської обласної ради м. Харків

до 1. Державного підприємства “Гутянське лісове господарство”, с.Гути ,

2.Товариство з обмеженою відповідальністю "Мурафський мисливець", с. Мурафа

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Харківський природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Харківської обласної ради (позивач) звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідачів Державного підприємства “Гутянське лісове господарство”, с.Гути (1-й відповідач) та до Товариство з обмеженою відповідальністю "Мурафський мисливець", с. Мурафа (2-й відповідач) про визнання недійсним договору про ведення мисливського господарства від 06.02.2009 року. В обґрунтування позовних вимог, прокурор посилається на невідповідність зазначеного договору та додаткової угоди нормам діючого законодавства, з урахуванням чого просить суд задовольнити позов та судові витрати покласти на відповідачів.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27 травня 2011 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 15 червня 2011 року о 11:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 15 червня 2011 року розгляд справи було відкладено на 25 червня 2011 року о 10:15 годині.

У судовому засіданні 25 червня 2011 року було оголошено перерву до 13 липня 2011 року о 11:00 годині.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 липня 2011 року розгляд справи було відкладено на 18 липня 2011 року о 12:30 годині.

До господарського суду Харківської області 06.07.2011 року від прокурора надійшов лист (вх.16930) відповідно до якого просить суд долучити до матеріалів справи копію акту перевірки ведення мисливського господарства ДП “Гутянське лісове господарство”, що складений фахівцями Державної екологічної інспекції в Харківській області 18.04.11 р.

Прокурор у судовому засіданні позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить суд задовольнити позов з підстав викладених у позовній заяві. Надав пояснення по суті справи.

Представник позивача у судовому засіданні позов заявлений прокурором підтримує у повному обсязі та просить суд задовольнити позов. Надав пояснення по суті справи.

Представник 1-го відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує у повному обсязі та просить суд в задоволенні позову відмовити повністю. Надав пояснення по суті справи.

Представник 2-го відповідача у судовому засіданні проти позову заперечує у повному обсязі. Надав пояснення по суті справи.

Враховуючи те, що норми ст.38 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розгляд справи за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

06 лютого 2009 р. між ДП „Гутянське лісове господарство” та ТОВ "Мурафський мисливець", с. Мурафа був укладений договір про ведення мисливського господарства в мисливських угіддях загальною площею 2801 га, розташованих на території Краснокутського та Богодухівського районів, які згідно рішення Харківської обласної ради від 27.07.2004 р. перебувають в постійному користуванні ДП „Гутянський лісгосп”.

Згідно договору, ТОВ "Мурафський мисливець", с. Мурафа надано право на придбання 70% спортивних ліцензій на відстріл диких копитних звірів в межах ліміту добування. Також ДП „Гутянський лісгосп” згідно з п. 2.3. договору, зобовязувалося погоджувати дні та місця полювання з ТОВ "Мурафський мисливець", с. Мурафа.

Прокуратура та Харківська обласна рада вважають, що договір про ведення мисливського господарства суперечить ст. 21, 22 Закону України „Про мисливське господарство та полювання”, згідно якого ведення мисливського господарства здійснюється користувачем мисливських угідь, не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому цим законом порядку. Як зазначає позивач, цей договір не погоджувався з Харківською обласною радою та територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань лісового та мисливського господарства та полювання.

Прокурор в обґрунтування позовних вимог зазначає, що користувачами мисливських угідь здійснюється ведення мисливського господарства. Не допускається користування мисливськими тваринами та ведення мисливського господарства без оформлення відповідних документів у встановленому Законом України „Про мисливське господарство та полювання” порядку. Умови ведення мисливського господарства визначаються у договорі, який укладається між місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання і користувачами мисливських угідь (ч. 1-3 ст. 21 Закону України “Про мисливське господарство та полювання”).

Відповідно до ст. 1 Закону України “Про мисливське господарство та полювання”, ст. 21 Закону України “Про тваринний світ” користувачами мисливських угідь є спеціалізовані мисливські господарства, інші підприємства, установи та організації, в яких створені спеціалізовані підрозділи для ведення мисливського господарства з наданням в їх користування мисливських угідь.

Відповідно до ст. 71 Лісового кодексу України, земельні ділянки лісового фонду для потреб мисливського господарства (мисливські угіддя) надаються в користування відповідно до Закону України “Про тваринний світ”.

Ст. 24 Закону України “Про тваринний світ” визначає, що організація і ведення мисливського господарства, полювання та надання у користування мисливських угідь здійснюються у порядку, встановленому Законом України “Про мисливське господарство та полювання”іншими нормативно-правовими актами.

Мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування обласними радами за поданням місцевого органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі мисливського господарства та полювання, погодженим з обласними державними адміністраціями, місцевими органами спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у галузі охорони навколишнього природного середовища, а також власниками або користувачами земельних ділянок (статті 22 Закону України “Про мисливське господарство та полювання”).

Харківською обласною радою не надавались в користування мисливські угіддя ТОВ "Мурафський мисливець", с. Мурафа.

Рішенням Харківської обласної ради від 27.07.2004 р. “Про надання в користування мисливських угідь”надано в користування мисливські угіддя для ведення мисливського господарства Гутянському держлісгоспу, загальною площею 56789 га в межах Богодухівського та Краснокутського району.

Суд констатує, що відповідно до оскарженого договору ДП “Гутянське лісове господарство”та ТОВ “Мурафський мисливець", с. Мурафа зобов'язуються шляхом об'єднання зусиль діяти в галузі прогресивного ведення мисливського господарства на території загальною площею 2801 га, розташованих в межах Краснокутського та Богодухівського районів на землях Харківської області, які знаходяться в постійному користування ДП “Гутянське лісове господарство”.

Відповідно до умов договору ДП “Гутянське лісове господарство” зобов'язувалося разом з ТОВ “Мурафський мисливець", с. Мурафа (за договором - організація) шляхом об"єднання зусиль, діяти в галузі прогресивного ведення мисливського господарства (п.1.1. Договору) забезпечувати охорону та захист мисливських тварин, відтворення мисливської фауни шляхом дичерозведення, акліматизації і реакліматизації диких тварин, здійснення комплексу заходів спрямованих на покращення стану їх перебування, проведення обліку диких тварин та інших питань з мисливського господарства (пункт 2.1.Договору);

- продавати на мисливський сезон для Товариства 70% ліцензій на відстріл диких копитних звірів в межах ліміту добування даних Угідь (п. 2.3. Договору);

- погоджувати з Товариством дні та місяці полювання . Доводити до відома Організації відомості про кількість ліцензій (у межах 30 відсоткової квоти), які будуть використовуватись підприємством.

В свою чергу Організація, відповідно до Договору, зобов'язувалась:

- для здійснення заходів передбачених договором, до 30 числа останнього місяця кожного кварталу прапорційно вносити на рахунок підприємства грошові кошти. Загальна сума на рік складає 18670,00 грн. Оплата вноситься з урахуванням індексів інфляції (пункт 2.4 Договору);

- проводити полювання на Угіддях (п. 2.4 Договору) та ін.

Суд констатує, що оскаржуваний договір не містить в собі положень, які б вказували на те, що ТОВ “Пархомівське мисливське господарство”отримало по ньому саме право користування мисливськими угіддями, стало їх користувачем. Всі положення оскаржуваного договору свідчать про те, що ТОВ “Мурафський мисливець", с. Мурафа за оскаржуваним договором зобовязувалося сприяти Гутянському держлісгоспу у веденні мисливського господарства, проводити роботи повязані з його веденням, але ніяким чином не набувала права бути безпосереднім користувачем цих угідь.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, а саме, згідно з Актом перевірки ведення мисливського господарства ДП "Гутянське лісове господарство" від 18.04.2011 року, який проведений старшим помічником Харківського міжрайонного природоохоронного прокуратура Гнатушком А.М., головним спеціалістом відділу ООЗЛ, МГ та ОП Харківського облуправління лісового та мисливського господарства Бугло Д.О., ст. державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в Харківській області Шульгою Ю.П. в присутності головного спеціаліста юридичного відділу виконавчого апарату Харківської обласної ради Півцаєвої В.О., мисливствознавця ДП “Гутянське ЛГ” Кравченко СІ., районного мисливствознавця Лобойко В.Л. на виконання доручення прокуратури області, за зверненням голови Харківської обласної ради щодо порушення вимог законодавства ДП "Гутянське ЛГ" при укладенні договорів із ГО "Ареал-8", ТОВ "Сікач", ТОВ "Мисливець", ТОВ "Мисливський дім", та іншими проведена перевірка ведення мисливського господарства, в ході перевірки порушень при проведенні полювань не виявлено, фактів укладення будь яких угод із сторонніми суб'єктами господарювання для цілей не пов'язаних з веденням мисливського господарства не виявлено. Підприємством укладено 9 договорів "про ведення мисливського господарства" з 8 юридичними особами. Під час перевірки діяльності ДП "Гутянське ЛГ " не виявлено фактів укладання будь-яких угод із із сторонніми суб"єктами господарювання для цілей не пов"язаних з веденням мисливського господарства не виявлено. Крім того, під час проведення перевірки не виявлено фактів ведення мисливського господарства юридичними особами з якими укладено договори.

Крім того, слід зазначити, що наказом Державного Комітету лісового господарства України від 12.07.2005р. за № 371 рекомендовано користувачам мисливських угідь “широко практикувати поєднання на договірних умовах матеріальних і фінансових ресурсів юридичних і фізичних осіб для досягнення спільної мети - ефективного ведення мисливського господарства”.

Відповідно ч. 1 ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно до ч. 1 ст. 32 Господарсько процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору; ці дані встановлюються письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів, поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

Згідно ч. 1 ст. 43 Господарсько процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.

На підставі викладеного, враховуючи, що прокурором та позивачем не надано суду доказів в обґрунтування позовних вимог, нормативно не обґрунтовано та не доведено викладені у позовній заяві обставини на які посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не обґрунтовані, тому не підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 38, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Суддя Буракова А.М.

Повний текст рішення по справі 5023/4096/11 складено та підписано 21.07.2011 року.