Рішення № 17270372, 19.07.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2011 р. Справа № 5023/5838/11

вх. № 5838/11

Суддя господарського суду Тихий П.В.

при секретарі судовогозасідання Михайлюк В.Ю.

за участю представників сторін:

ФОП ОСОБА_1 - не з"явився

ТОВ "СІ.В" - не з"явився

Харківська Районна державна адміністрація - не з"явився

Інспекція ДАБК у Харківській області - не з"явився

розглянувши матеріали справи за позовом: ФОП ОСОБА_1, м. Харків до ТОВ "СІ.В", м. Харків про визнання договору дійсним

та зустрічним позовом ТОВ "СІ.В" до ФОП ОСОБА_1 та до Харківської Районної державної адміністрації

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - 2 за зустрічним позовом - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача грошових коштів за договором від 20.12.10р.

Ухвалою суду від 15.07.11 було порушено провадження по справі.

15.07.11 до суду від позивача надійшла уточнена позовна заява, відповідно до якої він просить суд визнати дійсним договір купівлі - продажу від 20.12.10, підписаний між сторонами, яку було прийнято судом до розгляду.

18.07.11 відповідач звернувся до суду з зустрічною позовною заявою (вх. №17598) до Харківської Районної державної адміністрації та до ФОП ОСОБА_1, відповідно до якої просить суд визнати за відповідачем право власності на нежитлову будівлю ангару літ. "Л-1" по АДРЕСА_1, загальною площею 551,1 кв.м. та нежитлову будівлю ангару літ. "М-1" по АДРЕСА_1, загальною площею 739,0 кв.м., яку було прийнято судом до розгляду.

Позивач в судове засідання не з"явився, відзив на зустрічний позов не надав.

Відповідач в судове засідання не з"явився, відзив на позовну заяву позивача не надав.

Відповідач 2 по зустрічному позову в судове засідання не з"явився, відзив на зустрічний позов не надав.

Третя особа в судове засідання не з"явилась, пояснень щодо обставин спору не надала.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення присутніх представників сторін, суд встановив наступне.

Позивач, в обгрунтування своїх вимог, вказує на те, що позивач, на підставі договору купівлі - продажу від "20" грудня 2010 року придбав у відповідача нерухоме майно нежитлову будівлю ангару літ. "Л-1" по АДРЕСА_1, загальною площею 551,1 кв.м. та нежитлову будівлю ангару літ. "М-1" по АДРЕСА_1, загальною площею 739,0 кв.м., а відповідач в порушення умов договору ухиляється від його нотаріального посвідчення.

Згідно частини 4 статті 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або погодженням сторін.

Відповідно до статті 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 335 Цивільного кодексу України право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивач не надав суду доказів фактичного виконання позивачем договірних зобовязань, а саме, здійснення дій, направлених на нотаріальне посвідчення договору, здійснення розрахунку за договором з відповідачем, або доказів того, що відповідач ухиляєвся від виконання договору купівлі - продажу від 20.12.10р.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Стаття 203 ЦК України визначає загальні вимоги, додержання яких с необхідним для чинності правочину зокрема:

1 - зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

2 - особа, яка вчинять правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

3 - волевиявлення учасника правочину мас бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

4 - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

5 - правочин мас бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

6 - правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Спірний договір купівлі - продажу від 15.12.10 було укладено сторонами в простій письмові формі, та в подальшому його не було посвідчено нотаріально, що дає суду підстави прийти до висновку, що данний договір є недійсним.

За таких обставин, суд визнав позовні вимоги ФОП ОСОБА_1 необгрунтованими, такими, що не підтверджуються наданими суду доказами та не підлягають задоволенню.

Дослідивши обставини, викладені в зустрічному позові та нададі до матеріалів справи документи, суд встановив наступне.

Відповідачем за власні кошти виконано будівництво нежитлової будівлі ангару літ. "Л-1" по АДРЕСА_1, загальною площею 551,1 кв.м. та нежитлової будівлі ангару літ. "М-1" по АДРЕСА_1, загальною площею 739,0 кв.м.

Зазначені нежитлові будівлі побудовані відповідачем на земельній ділянці, яка виділена йому на підставі договору оренди від 02.08.10р.

З метою підтвердження можливості подальшої безпечної експлуатації нежитлових будівель відповідачем було замовлено технічний висновок про стан будівельних конструкцій та можливості експлуатації нежитлових спірних будівель.

Відповідно до розділу “Висновки та рекомендації”технічного висновку стан будівельних конструкцій на момент огляду забезпечує несучу здатність, достатню для експлуатації будівлі. Експлуатація не суперечить будівельно технічним, санітарним та протипожежним нормам.

Ст. 319 ЦК України закріплено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-яки дії, які не суперечать закону.

В результаті проведеного будівництва відповідачем було створено новий об'єкт права власності.

Згідно зі ст. 376 ч. 1 ЦК України будівля вважається самочинним будівництвом, якщо вона збудована без належного дозволу чи належно затвердженого проекту.

Виходячи з того, що будівництво спірних приміщень проводилось без отримання належного дозволу на початок будівельних робіт та даний об'єкт не був прийнятий в експлуатацію в установленому порядку, він вважається самочинно збудованим.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зміст права власності становлять три складові (ст. 317 ЦК України): право володіння, користування та розпорядження своїм майном. Володіння майном - це юридично закріплена можливість фактично мати майно, впливати на нього в будь-який момент, здійснювати щодо такого майна свою волю.

Право користування полягає в юридично закріпленій можливості власника використовувати корисні якості майна для себе, мати з цього певний зиск та вигоду. Право розпорядження - це можливість власника установлювати, змінювати та припиняти юридичне існування майна.

Відповідно до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Він має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) цією особою, якщо інше не передбачено договором або законом.

Згідно ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, а відповідно до ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільного права є його визнання. Також, слід зазначити, що підставою для проведення державної реєстрації прав власності на нерухоме майно відповідно до п. 10 додатку № 1 до Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно затвердженого наказом Мін'юсту № 7/5 від 07.02.2002 р. є рішення судів, третейських судів про визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, про встановлення факту права власності на об'єкти нерухомого майна, про передачу безхазяйного нерухомого майна до комунальної власності. Зважаючи на викладене вище, суд, визнав зустрічні позовні вимоги обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 60, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

В позові ФОП ОСОБА_1 до ТОВ "СІ.В" відмовити повністю.

Позов ТОВ "СІ.В" до ФОП ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Позов ТОВ "СІ.В" до Харківської районної державної адміністрації Харківської області задовольнити повністю.

Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю «СІ.В» (Код ЄДРПОУ 35243874, м. Харків, вул. Кооперативна, 22) право власності на нежитлову будівлю ангару літ. «Л-1» по АДРЕСА_1 загальна площа якої складає - 551,1 кв. м., та на нежитлову будівлю ангару літ. «М-1» по АДРЕСА_1 загальна площа якої складає - 739,0 кв. м..

Суддя Тихий П.В.