Рішення № 17270133, 30.06.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.06.11 Справа № 17/156-10.

За позовом: Прокурора м. Суми в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Сумській області

до відповідачів: 1) Сумської міської ради, м. Суми

2) Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м. Дніпропетровськ

про визнання незаконним та скасування рішення Сумської міської ради та визнання недійсним договору оренди

Суддя Коваленко О.В.

Представникі сторін:

Від позивача не зявився;

Від 1- го відповідача не зявився;

Від 2- го відповідача ОСОБА_3;

Прокурор не зявився;

В судовому засіданні брали участь: секретар судового засідання Саленко Н.М.

Суть спору: відповідно до вимог позовної заяви № 107/4628 вих. 10 від 15.11.2010 року прокурор м. Суми в інтересах держави в особі Головного управління Держкомзему у Сумській області просить суд визнати незаконним та скасувати рішення Сумської міської ради № 2045 МР від 29.10.2008р. «Про припинення та перехід права користування земельними ділянками» в частині п.3 додатку №2 вказаного рішення про надання в оренду підприємцю ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_2, а також просить суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 1152 від 25.03.2009р. по АДРЕСА_2 площею 0,0517 га, укладений між Сумською міською радою від імені територіальної громади міста Суми в особі міського голови Мінаєва Г.М. та Фізичною особою підприємцем ОСОБА_2

В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що земельна ділянка по АДРЕСА_2 була надана в оренду другому відповідачу для розміщення магазину промислових товарів, в порушення вимог чинного законодавства, а саме: без погодження та затвердження в установленому законом порядку містобудівного обґрунтування, внесення відповідних змін до містобудівної документації, а також без обовязкового громадського обговорення. Зазначені порушення вимог законодавства, на думку прокурора, є підставою для визнання незаконним та скасування рішення міської ради та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.

16.12.2010р. представником першого відповідача було подано суду Відзив на позовну заяву від 16.12.2010 року, в якому Сумська міська рада проти позову заперечує, просить суд у його задоволенні відмовити повністю. В обгрунтування своїх заперечень посилається на наявність погодження містобудівного обґрунтування начальником Управління архітектури та містобудування 15.04.2008р.

Крім того, представник першого відповідача зазначив, що громадське обговорення стало обовязковим 16.09.2008р. після внесення відповідних змін до Закону України «Про планування і забудову територій», тому внесені норми не застосовуються до спірних правовідносин, оскільки закон не має зворотної сили в часі, крім випадків коли він скасовує або помякшує відповідальність особи. Крім того, представник першого відповідача зазначив, що даний спір є публічно правовим, оскільки у спірних правовідносинах Сумська міська рада діяла як субєкт владних повноважень, а тому дана справа не підвідомча господарським судам і не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

20.01.2011р. представником другого відповідача було подано суду відзив на позовну заяву № 2 від 19.01.2011 року, у якому другий відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування своїх заперечень представник другого відповідача посилається на наявність містобудівного обґрунтування та всіх необхідних документів при переході права користування на спірну земельну ділянку до ОСОБА_2

Крім того, представником другого відповідача було подано суду Клопотання № 1 від 19.01.2011 року, в якому другий відповідач просить суд припинити провадження по справі в частині позовних вимог про визнання незаконним та скасування рішення Сумської міської ради № 2045-МР від 29.10.20008 року «Про припинення та перехід права користування земельним ділянками» у частині п. 3 додатку № 2 до вказаного рішення на підставі п. 1. ч. 1 ст. 80 ГПК України.

20.01.2011р. представником позивача - Головного управління Держкомзему у Сумській області було подано суду пояснення по суті позовних вимог № 76/05-16 від 12.01.2011 року, відповідно до яких позивач просить суд позов задовольнити повністю.

27.05.2011р. від представника другого відповідача повторно надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що 14.12.2010р. Сумським окружним адміністративним судом було винесено постанову про відмову у задоволенні адміністративного позову у справі №2а6895/10/1870 за позовом прокурора м. Суми до Сумської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про скасування рішення Сумської міської ради №2045 МР від 29.10.2008р. «Про припинення та перехід права користування земельними ділянками» в частині п.3 додатку №2 вказаного рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011р. постанову суду першої інстанції залишено без змін. Таким чином, як вважає представник другого відповідача, зазначеними судовими актами було встановлено відсутність будь-яких порушень чинного законодавства при передач в оренду ФОП ОСОБА_2 земельної ділянки по АДРЕСА_2. А також посилається на ч.2 статті 35 Господарського процесуального кодексу України в якій зазначено, що факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Крім того, 31.05.2011р. представником другого відповідача було подано клопотання від 30.05.2011 року про припинення провадження у справі. В обґрунтування свого клопотання представник другого відповідача посилається на вищезазначені рішення Сумського окружного адміністративного суду та на п.2 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Представники прокуратури, позивача та першого відповідача в судове засідання не зявилися.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши подані докази, суд встановив наступне:

Представником другого відповідача було подано суду клопотання № 1 від 19.01.2011 року про припинення провадження у справі на підставі п.1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки спір про даній справі є, як вважає представник, публічно-правовим та відноситься до компетенції адміністративного суду.

Згідно п.1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарський судах України.

Згідно п.п. 1, 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, а також справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно п.7 ч.1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.1.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011р. «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (надалі постанова Пленуму) господарським судам підвідомчі лише справи у спорах, що виникають із земельних відносин приватноправового характеру, тобто з відносин, врегульованих нормами цивільного або господарського права і пов'язаних із здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності.

У вирішенні питання про те, чи мають земельні відносини приватноправовий характер, слід враховувати таке.

1.2.1. Виходячи з положень статей 13, 14 Конституції України, статей 177, 181, 324, глави 30 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 148 Господарського кодексу України (далі - ГК України), земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава та територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах з метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок.

1.2.2. З положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197, 283 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок.

Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Індивідуальні акти органів держави або місцевого самоврядування, якими реалізовуються волевиявлення держави або територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин і з яких виникають, змінюються, припиняються цивільні права і обов'язки, не належать до правових актів управління, а спори щодо їх оскарження мають приватноправовий характер, тобто справи у них підвідомчі господарським судам.

Також в п. 1.3 зазначеної постанови Пленуму зокрема вказано, що у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають спори про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства.

У даній справі перший відповідач - Сумська міська рада виступає стороною у договірних правовідносинах з фізичною особою - підприємцем з приводу оренди земельної ділянки і ніяких владних повноважень у вказаних договірних правовідносинах не має, оскаржуване рішення міської ради спрямоване на реалізацію волевиявлення територіальної громади як учасника цивільно-правових відносин, не належать до правових актів управління, а тому даний спір має приватноправовий характер є господарським, підвідомчий господарським судам та підсудний господарському суду Сумської області.

Враховуючи вищезазначене, у суду відсутні правові підстави для припинення провадження у справі на підставі п.1 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, тому дане клопотання задоволенню не підлягає.

Представник другого відповідача також звернувся до суду з клопотанням від 30.05.2011 року про припинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутній предмет спору, тому що є рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2010 року № 2а-6895/10/1870 про відмову у задоволенні адміністративного позову про скасування п. 3 додатку № 2 рішення № 2045-МР від 29.10.2008 року «Про припинення та перехід права користування земельними ділянками».

Згідно п.2 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Судом встановлено, що 14.12.2010р. Сумським окружним адміністративним судом було винесено постанову про відмову у задоволенні позову у справі №2а6895/10/1870 за позовом прокурора м. Суми до Сумської міської ради, третя особа ОСОБА_2 про оскарження скасування рішення Сумської міської ради №2045 МР від 29.10.2008р. «Про припинення та перехід права користування земельними ділянками» в частині п.3 додатку №2 вказаного рішення.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29.03.2011р. постанову суду першої інстанції залишено без змін.

Таким чином, постанова Сумського окружного адміністративного суду та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду не є рішеннями господарського суду або органу, що вирішує господарські спори, оскільки до компетенції адміністративних судів не входить розгляд господарських спорів. Тому, у суду відсутні правові підстави для припинення провадження у справі на підставі п.2 ч.1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, а тому дане клопотання задоволенню не підлягає.

Розглядаючи по суті позовні вимоги, судом встановлено, що 02.11.2007 року між ТОВ «АС-Пиво» (продавець) та ОСОБА_2 (покупець) було укладено Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення № 5257, відповідно до умов якого, продавець передав у власність, а покупець набув у власність нежитлове приміщення на умовах цього Договору.

Відповідно до п. 1.2 Договору ОСОБА_2 було продано нежитлове приміщення під номером один, розташоване в місті Суми по вулиці Кооперативній, загальна площа якого становить 49,1 кв.м, розташоване на земельній ділянці площею 0,057 га, яка надана в оренду на підставі рішення Сумської міської ради від 20.07.2005 року № 1331.

Відповідно до витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 01.11.2007 року, який міститься в матеріалах справи, нежитлове приміщення, площею 49,1 кв.м, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 належало ТОВ «АС-Пиво» на підставі Договору купівлі-продажу від 25.05.2005 року, зареєстрованого за № 2433 приватним нотаріусом Сумського міського нотаріального округу ОСОБА_5

Відповідно до витягу з рішення Сумської міської ради № 2045-МР від 29.10.2008 року «Про припинення та перехід права користування земельними ділянками» на підставі звернень та наданих документів, що посвідчують купівлю-продаж будівель і споруд або передачу їх іншими способами громадянами, підприємцями, підприємствами, установами і організаціями відповідно до ст. 12, 123, 124, 141, п.12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України , керуючись п.34 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» було надано в оренду земельні ділянки підприємствам, організаціям, установам та підприємцям, згідно додатку № 2.

Відповідно до п. 4 вказаного витягу з рішення підприємства, установи, організації та підприємці протягом трьох місяців з моменту набуття рішенням чинності мали оформити документи, що посвідчують право користування земельними ділянками.

Судом встановлено, що другим відповідачем ФОП ОСОБА_2 було пропущено трьохмісячний строк, відведений для оформлення документів на право користування земельною ділянкою, оскільки він закінчився 29.01.2009 року.

Матеріали справи свідчать, що 25.03.2009 року між Сумською міською радою та ФОП ОСОБА_2 було укладено Договір оренди земельної ділянки № 1152, відповідно до умов якого орендодавець на підставі рішення Сумської міської ради від 29.10.2008 року № 2045-МР «Про припинення та перехід права користування земельними ділянками» надав, а орендар прийняв в оренду земельну ділянку, яка знаходиться в АДРЕСА_2. площа земельної ділянки складає 0,0517 га, на земельній ділянці знаходиться нежитлова споруда.

Вказана земельна ділянка відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови.

Відповідно до Розділу 2 Договору земельна ділянка надається в оренду під розміщеним магазином промислових товарів (землі комерційного використання).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Відповідно до ст. 39 Земельного кодексу України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних і місцевих правил забудови.

Відповідно до ст. ст. 10,26 Закону України «Про планування і забудову територій», в редакції що діяла на момент прийняття рішення, у разі відсутності затвердженої містобудівної документації (детальних планів, проектів забудови або реконструкції кварталів, мікрорайонів) або місцевих правил забудови для будівництва окремого обєкта містобудування на території кварталу існуючої забудови розробляється містобудівне обґрунтування розташування обєкта містобудування в цьому кварталі, яке підлягає затвердженню відповідною радою.

Сумською міською радою не затверджено місцевих правил забудови м.Суми. Відповідно до листа від 08.11.2010 року № 268/11.01-16 Управління архітектури та містобудування вказано, що за генеральним планом м. Суми, земельна ділянка по вул. Кооперативній, надана в оренду ФОП ОСОБА_2, належить до території громадської забудови з чітко визначеними транспортними та пішохідними потоками з урахуванням функціонального зонування території.

Відповідно до п. 2.24 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» для правильного вирішення спору про визнання недійсним договору оренди суттєве значення має зясування правового режиму спірної земельної ділянки та дотримання сторонами порядку передачі її в оренду згідно з вимогами ст. 84, 118, 123, 124 Земельного кодексу України з урахуванням необхідності у певних випадках дотримання порядку її вилучення. З огляду на це судам потрібно встановлювати наявність у відповідної ради повноважень для вирішення питання щодо затвердження проекту відведення і передачі спірної земельної ділянки в оренду, а отже і дійсність укладеного договору, що оспорюється.

З огляду на це, судам необхідно враховувати, що оскільки договір оренди укладається на виконання рішення органу місцевого самоврядування чи виконавчої влади, то без скасування таких рішень у встановленому законом порядку відсутні правові підстави для визнання відповідних договорів недійсними з підстав відсутності повноважень у відповідної місцевої ради чи органу виконавчої влади на затвердження проекту відведення та передачі спірної земельної ділянки в оренду.

Також розглядаючи справи у спорах про визнання недійсними договорів оренди, суди повинні зясовувати питання чинності рішень (розпоряджень), на підставі яких було укладено такі договори (п. 2.26 Постанови Пленуму від 17.05.2011 року).

Прокурор зазначає, що в порушення вимог закону без погодження та затвердження в установленому законом порядку містобудівного обґрунтування, внесення відповідних змін до містобудівної документації, земельна ділянка по АДРЕСА_2 була передана в оренду ФОП ОСОБА_2

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про плануванням і забудову територій», в редакції чинній на момент прийняття рішення, планування окремої земельної ділянки, будівництво на ній будинків і споруд власниками або користувачами здійснюється з урахуванням інтересів власників або користувачів земельних ділянок. Відповідно до п. 4.2 Регіональних правил забудови населених пунктів Сумської області виконавчі органи місцевих рад організовують участь громадян в обговоренні містобудівної документації місцевого рівня. Вищевказане обговорення містобудівної документації оформляється протоколом, в якому відображається громадська думка і який долучається до неї при її погодженні та затвердженні.

Проте, в порушення зазначених вимог, під час проведення попереднього погодження по відведенню даної земельної ділянки, виконавчими органами Сумської міської ради не було забезпечено виконання вимог вказаних актів щодо в рахування інтересів громадськості.

Враховуючи викладене та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що рішення Сумської міської ради № 2045-МР від 29.10.2008 року прийняте з порушенням вимог ст. 39 Земельного кодексу України, ст.ст. 10, 23, 26 Закону України «Про планування і забудову територій», тому позовні вимоги в частині визнання нечинним вищевказаного рішення підлягають задоволенню.

Відповідно до Положення про Державний комітет України із земельних ресурсів, затвердженого Постановою КМУ № 224 від 19.03.2008 року, Державний комітет із земельних ресурсів є центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів, одним із завдань якого є здійснення державного контролю за використанням і охороною земель.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень вищевказаного уповноваженого органу входить в тому числі й контроль за додержанням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання в користування, в тому числі оренду.

Відповідно до ст. 215 ЦК України недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, встановленим ч. 1 ст. 203 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити вимога цього кодексу, іншим актам законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Враховуючи ту обставину, що земельна ділянка по АДРЕСА_2 була передана в оренду ФОП ОСОБА_2 Сумською міської радою на підставі рішення Сумської міської ради № 2045-МР від 29.10.2008 року, яке прийняте з порушенням вимог чинного містобудівного та земельного законодавства, що в свою чергу, порушує інтереси держави у сфері охорони та раціонального використання землі, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання договору оренди № 1152 від 25.03.2009 року недійсним підлягають задоволенню.

Виходячи з приписів ст. ст. 44-49 ГПК України судові витрати по справі стягуються пропорційно з відповідачів по справі в доход бюджету.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати недійсним та скасувати рішення Сумської міської ради № 2045-МР від 29.10.2008 року «Про припинення та перехід права користування земельними ділянками» в частині затвердження п. 3 додатку № 2 до вказаного рішення.

3.Визнати недійсним договір оренди земельної ділянки №1152 від 25.03.2009 року, укладений між Сумською міської радою та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2.

4.У задоволенні клопотання № 1 від 19.01.2011 року представника другого відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про припинення провадження у справі по п.1 ч. 1 ст. 80 ГПК України відмовити.

5.У задоволенні клопотання б/н від 30.05.2011 року представника другого відповідача Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 про припинення провадження у справі по п.2 ч. 1 ст. 80 ГПК України відмовити.

6.Стягнути з Сумської міської ради (40030, м. Суми, пл.. Незалежності, 2, код 23823253) в доход державного бюджету м. Суми (р/р 31112095700002 в УДК в Сумській області, МФО 837013, код ЗКПО 23636315, код 22090200, символ 095) 85 грн. 00 коп. держмита.

7.Стягнути з Сумської міської ради (40030, м. Суми, пл. Незалежності, 2, код 23823253) в доход державного бюджету м. Суми (р/р 31211264700002 в ГУДК в Сумській області, МФО 837013, код ЗКПО 23636315) 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

8. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, інд. номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету м. Суми (р/р 31112095700002 в УДК в Сумській області, МФО 837013, код ЗКПО 23636315, код 22090200, символ 095) 85 грн. 00 коп. держмита.

9. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, інд. номер НОМЕР_1) в доход державного бюджету м. Суми (р/р 31211264700002 в ГУДК в Сумській області, МФО 837013, код ЗКПО 23636315) 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

СУДДЯ О.В. КОВАЛЕНКО

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повний текст рішення підписано 05.07.2011 року.