Рішення № 17269565, 17.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 52/383-12/11917.05.11 За позовомПублічне акціонерне товариство "Київенерго" в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго”

ДоКомунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація”

Про38548,84 грн.

Суддя Прокопенко Л. В.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 предст. (дов. № До7/2011/04/22-10 від 22.04.2011 р.)

Від відповідачаОСОБА_2. предст. (дов. № 155/1/23-26 від 11.01.2011 р.)

Суть спору:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача про стягнення 35022,73 грн. основного боргу, 1671,49 грн. збитків від інфляції, 570,57 грн. 3% річних, 1284,05 грн. пені, а загалом 38548,84 грн. у звязку з неналежним виконанням останнім зобовязання за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді № 240227 від 06.08.1999 року.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.09.2010 р. позов задоволено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2010 р. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2010 р. залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 31.03.2011 р. Постанова Київського апеляційного господарського суду від 15.12.2010 р. та Рішення Господарського суду міста Києва від 22.09.2010 р. скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до протоколу розподілу справи між суддями від 06.04.2011 р., справу призначено головуючому судді Прокопенко Л. В.

Ухвалою суду від 11.04.2011 р. призначено розгляд справи на 17.05.2011 р., присвоєно справі № 52/383-12/119, зобов'язано сторін надати письмові пояснення по суті справи з урахуванням обставин, викладених у Постанові Вищого господарського суду України від 31.03.2011 р.

В судовому засіданні 17.05.2011 р. представник позивача подав клопотання про заміну позивача Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" на його правонаступника Публічне акціонерне товариство "Київенерго".

Відповідно до ст. 25 ГПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Суд задовольняє клопотання представника позивача.

В судовому засіданні 17.05.2011 р. представник відповідача надав суду докази оплати суми основного боргу - 35022,73 грн., що підтверджується копіями витягів з банку.

В судовому засіданні 17.05.2011 р. оголошено повний текст рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Акціонерною енергопостачальною компанією “Київенерго” в особі Структурного відокремленого підрозділу “Енергозбут Київенерго” (енергопостачальна організація) та Комунальним підприємством “Київжитлоспецексплуатація” (абонент) 06.08.1999 року укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 240227, відповідно до умов якого енергопостачальна організація зобовязується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, а абонент зобовязується своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.1999 року (п. 8.1. договору).

Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (п. 8.4 договору).

Доказів припинення договору в установленому порядку суду не надано.

Згідно з п. 2.2.1. договору енергопостачальна організація зобовязується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію в період опалювального сезону; для гарячого водопостачання протягом року в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору, вартість якої згідно з п. 2.3.1 договору абонент зобовязаний своєчасно сплачувати.

Відповідно до п. 5 додатку № 4 до договору абонент щомісяця з 12 по 15 число самостійно отримує у Районному відділі теплозбуту табуляграму фактичного споживання теплової енергії за попередній період, акт звірки на початок розрахункового періоду (один примірник оформленого акту звірки абонент повертає в РВТ).

Згідно п. 3 додатку № 4 до договору в разі якщо абонент розраховується за показниками приладів обліку: - при перевищені фактичного використання теплової енергії понад заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, ця кількість перевищення самостійно сплачується абонентом не пізніше 28 числа поточного місяця; - у випадку, якщо фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, сальдо розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку.

Однак, взяті на себе зобовязання за договором відповідач не виконував, внаслідок чого за період з 01.10.2009 р. по 01.05.2010 р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка станом на 01.05.2010 р. складає 35022,73 грн.

В судовому засіданні 17.05.2011 р. представник відповідача надав суду докази оплати суми основного боргу - 35022,73 грн., що підтверджується копіями витягів з банку.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обовязки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абз. 2 п. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою ст. 193 ГК України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст. 527 ЦК України боржник зобовязаний виконати всій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності ст. 610 ЦК України порушенням зобовязанням є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

В судовому засіданні 17.05.2011 р. представник відповідача надав суду докази оплати суми основного боргу - 35022,73 грн., що підтверджується копіями витягів з банку.

За таких обставин, відповідно до п.п. 1-1 п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, в частині стягнення з відповідача основного боргу, оскільки відсутній предмет спору.

У відповідності до вимог ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача сума 3% річних складає 570,57 грн., збитків від інфляції 1671,49 грн. (розрахунок в матеріалах справи). Контррозрахунку суми 3% річних та збитків від інфляції відповідачем суду не надано. Розрахунки 3% річних та збитків від інфляції відповідають матеріалам справи та чинному законодавству.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі та збитків від інфляції підлягають задоволенню.

Стосовно стягнення з відповідача пені, то слід зазначити таке.

Статтею 230 ГК України визначено, що порушення зобовязання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Згідно п. 7 додатку № 4 до договору абоненту на суму боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) енергопостачальною організацією нараховується пеня в розмірі 0,5% за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми обумовленої чинним законодавством України.

Позивач нарахував пеню, що 1284,05 грн.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право: зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

В звязку з тяжким фінансовим станом відповідача ( він є комунальним підприємством), суд зменшує розмір пені до 10 грн.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати: державне мито і витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до приписів ст. 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

За таких обставин, керуючись ст. ст. 33, 49, п.п. 1 п. 1 ч. 1 ст. 80, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Замінити позивача Акціонерна енергопостачальна компанія "Київенерго" на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство "Київенерго".

2.Позовні вимоги задовольнити частково.

3.Припинити провадження у справі в частині стягнення з відповідача основного боргу.

4.Стягнути з Комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 51 А, код 26187970) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, вул. І. Франка, 5, код 00131305) 10 (десять) грн. 00 коп. пені, 1671 (одна тисяча шістсот сімдесят одна) грн. 49 коп. збитків від інфляції, 570 (пятсот сімдесят) грн. 57 коп. 3% річних, 385 (триста вісімдесят пять) грн. 49 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

6.Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяЛ.В.Прокопенко