Рішення № 17269546, 17.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/15917.06.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Тойс»

доПриватного підприємства «Гроссмейстер»

простягнення 36002,96 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - дов. № 49 від 15.03.2011 року;

від відповідача: не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфа Тойс»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного підприємства «Гроссмейстер»про стягнення 26830,84 грн. основного боргу, 7760,82 грн. пені, 633,31 грн. інфляційних втрат та 778,00 грн. 3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору купівлі продажу № 28-04/2003 від 28 квітня 2010 року не розрахувався в повному обсязі за поставлений товар, внаслідок чого у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в сумі 26830,84 грн.

Ухвалою від 10.05.2011 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 27.05.2011 року.

В судовому засіданні 27.05.2011 року представник позивача подав документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 27.05.2011 року не зявився, вимоги ухвали суду про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 27.05.2011 року розгляд справи було відкладено на 17.06.2011 року.

Представник позивача в судовому засіданні 17.06.2011 року позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

В судове засідання 17.06.2011 року представник відповідача не зявився, вимоги попередніх ухвал суду не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Крім того, позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд в порядку забезпечення позову накласти арешт на банківські рахунки та майно відповідача в обсязі достатньому для сплати суми заборгованості, пені, річних, а також судових витрат.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Разом з тим, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що грошові кошти, які є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю на момент виконання рішення. При цьому в заяві про вжиття заходів забезпечення позову має міститись мотивований висновок про те, як невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006 №01-8/2776 "Про деякі питання практики забезпечення позову" у випадку звернення до суду з клопотанням про забезпечення позову заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог передбачених ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову.

За таких обставин, проаналізувавши вищезазначену заяву та заслухавши пояснення представника позивача, суд визнав заяву позивача такою, що не підлягає задоволенню, оскільки позивачем не обґрунтовано належним чином те, що невжиття заходів до забезпечення позову ускладнить чи зробить неможливим виконання рішення суду, а також не надано суду належних доказів того, що грошові кошти можуть зникнути, зменшитись або передатись іншим особам.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 17.06.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28 квітня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа Тойс» (далі продавець, позивач) та Приватним підприємством «Гроссмейстер»(далі покупець, відповідач) був укладений договір купівлі продажу № 28-04/2003 (далі Договір), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що відповідно до даного Договору продавець продає, а покупець купує на нижчевказаних умовах товари народного споживання (далі - товар).

Відповідно до пункту 2.1 Договору загальна кількість, ціни й асортимент товару зазначені у накладних, що додаються до Договору і є його невідємною частиною.

Згідно з пунктом 3.6 Договору право власності на товар переходить від продавця до покупця в момент прийому передачі товару (партії товару).

Пунктом 4.1 Договору сторони узгодили, що ціна товару зазначена у накладних, відповідно до кожної партії товару, прикладених до даного Договору.

Відповідно до пункту 5.2 Договору покупець оплачує товар шляхом перерахування на розрахунковий рахунок продавця в термін 40 календарних днів з моменту отримання товару.

На виконання умов Договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 43248,36 грн., що засвідчується видатковою накладною № Рбн-0000649 від 29 квітня 2010 року.

В свою чергу, відповідач 03.12.2010 року повернув товар на суму 2117,52 грн. та частково розрахувався, у звязку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість в сумі 26830,84 грн.

15 березня 2011 року позивач направив на адресу відповідача претензію № 33 відповідно до якої просив сплатити грошові кошти за поставлений товар, що засвідчується курєрською накладною від 15.03.2011 року, проте відповідач залишив вищезазначену вимогу без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 26830,84 грн.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, нормативно до документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 26830,84 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 7.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець виплачує постачальнику пеню у розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день затримки платежу.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 7.2 Договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 7760,82 грн. за період з 09.06.2010 року по 09.12.2010 року.

Відповідно до частини 6 статті 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням пунктів 5.2 та 7.2 Договору, здійснених поставок, проплат, повернення товару, а також з урахуванням обмеження нарахування пені подвійною обліковою ставкою НБУ, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 2565,55 грн., перерахунок якої здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 778,00 грн. за період з 09.06.2010 року по 29.04.2011 року та 633,31 грн. інфляційних втрат за період з 13.07.2010 року по 01.12.2010 року та за період з 09.12.2010 року по 29.04.2011 року.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням умов Договору, прострочення по сплаті грошового зобовязання, дати виникнення прострочення, здійснених поставок, проплат та повернення товару, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, а позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 777,98 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Гроссмейстер»(місцезнаходження: 03035, м. Київ, Соломянський р н, вул. Кудряшова, буд. 5 прим. 145 А, код ЄДРПОУ 33829639) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа Тойс»(місцезнаходження: 02192, м. Київ, вул. Малишка, 3В; фактична адреса: 02660, м. Київ, вул. Червоноткацька, 42 Б, код ЄДРПОУ 31924536) 26 830 (двадцять шість тисяч вісімсот тридцять) грн. 84 коп. - основного боргу, 2 565 (дві тисячі пятсот шістдесят пять) грн. 55 коп. пені, 633 (шістсот тридцять три) грн. 31 коп. інфляційних втрат, 777 (сімсот сімдесят сім) грн. 98 коп. 3% річних, 308 (триста вісім) грн. 08 коп. - державного мита та 201 (двісті одну) грн. 94 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Спичак О.М.

Дата підписання рішення

20.06.2011 року