Рішення № 17269151, 07.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 4/19907.06.11 За позовомФізичної особи підприємця ОСОБА_1

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпекабудінвест»

Простягнення 26500 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача Пащенко О.О.

Від відповідача не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Безпекабудінвест»21500 грн. заборгованості по орендним платежам, 5000 грн. морального відшкодування за затримку платежу, а всього 26500 грн. заборгованості.

Відповідач Ухвали суду не виконав. Письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог не надав.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду, про час і місце його проведення.

Про поважні причини неявки в судове засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило

Таким чином, відповідно до ст. 75 ГПК України суд розглядає спір за наявними матеріалами у справі

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «АЛЛОНЖ»та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір № А-3 оренди нежилих приміщень.

Відповідно до п.1.1. договору № А-3, орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування нежилі приміщення, площею 705,8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно п. 6.4 договору № А-3, орендар має право передавати орендоване приміщення повністю або частково в суборенду іншим субєктами підприємницької діяльності.

01.02.2010р. між Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Безпекабудінвест»було укладено договір № 6 суборенди нежитлового приміщення.

Відповідно до п.1.1. договору, суборендодавець передає, а суборендар приймає у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, загальною площею 16 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Факт передачі суборендодавцем орендареві нежитлового приміщення площею 16 кв.м., підтверджується актом прийому-передачі орендованих приміщень від 01.02.2010р.

Відповідно до п.2.2. договору місячна орендна плата складає 1500 грн.

Орендний платіж здійснюється відповідно до виставлених суборедодавцем рахунків не пізніше 5 числа місяця, за який здійснюється орендний платіж (п.2.3. договору).

Суду доведено, що Відповідач користується приміщенням, але зобовязання по сплаті орендних платежів за період з 01.02.2010р. по 15.04.2011р. не виконує, внаслідок цього у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 21500 грн.

Відповідно до п.2.7. договору орендна плата за надані в оренду приміщення сплачується суборендарем в безготівковому порядку на розрахунковий рахунок суборендодавця або готівкою в касі суборендодавця.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав:

Згідно ст. 19 Закону України «Про оренду державного і комунального майна»орендар за користування обєктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності, строки внесення орендної плати зазначаються у договорі.

Відповідно до ч.3 ст. 285 Господарського кодексу України орендар зобовязаний своєчасно і в повному обсязі вплачувати орендну плату.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обовязків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обовязковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Договір оренди є одним з видів зобовязального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобовязального права та майнового найму.

Своєчасне внесення орендної плати за користуванням майном є одним з основних обовязків наймача (Орендаря), належне виконання якого вимагається законом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків. Договір є двостороннім, якщо правами та обовязками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Так, 01.02.2010р. між Субєктом підприємницької діяльності фізичною особою ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Безпекабудінвест»було укладено договір № 6 суборенди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого суборендодавець передав, а суборендар прийняв у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, загальною площею 16 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи доведено, що відповідачем не виконано зобовязання за договором в частині своєчасної оплати за отримані послуги в повному обсязі.

Факт наявності боргу у Відповідача за договором суборенди № 6 від 01.02.2010р. за період з лютого по грудень 2010 року у розмірі 21500 грн. Позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 5000 грн. моральної шкоди у розмірі несплаченої суми не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Відповідно до ст.23 Цивільного кодексу України, моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Суду не доведено, що неправомірні дії (бездіяльність) відповідача завдали позивачеві моральні або фізичні страждання.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Виходячи з вищенаведених норм закону, відповідачем належним чином протягом розгляду справи не було надано належних доказів по справі на спростування позовних вимог.

В судовому засіданні, допустимими доказами, які знаходяться в матеріалах справи позивач довів, що його вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Безпекабудінвест»(04080, м. Київ, вул. Хвойки Вікентія, 10, код ЄДРПОУ 35442036) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 21500 (двадцять одну тисячу пятсот) грн. основного боргу, 215 (двісті пятнадцять) грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

В частині стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя І.І.Борисенко

Повне рішення складено: 17.06.2011р.