Рішення № 17269022, 15.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 13/468-50/8015.06.11

За позовом Київського комунального об"єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд"

до акціонерного товариства закритого типу "Укрмашпром"

про стягнення штрафних санкцій та повернення авансу на придбання матеріалів 200 636,85 грн.

Суддя Головатюк Л.Д.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_1. (дов. від 07.04.2011 №12)

Від відповідача: ОСОБА_2.(дов. від 11.04.2011)

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення штрафних санкцій та повернення авансу на придбання матеріалів в розмірі 200 636,85 грн.

23.09.2010 ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі №13/468.

В ході розгляду справи судом було встановлено, що п. 11.5 Договору по виконання робіт (підряду) № 86/2009 року від 23.06.2009, укладеного між Київським державним комунальним об'єднанням зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" та акціонерним товариством закритого типу "Укрмашпром", сторони визначили, що всі спори, розбіжності, вимоги та претензії, які виникають при виконанні зазначеного Договору чи у звязку з ним, підлягають остаточному вирішенню в Постійно діючому Третейському суді при Всеукраїнській громадській організації “Ліга юридичного захисту інтересів споживачів” згідно з його Регламентом.

Згідно п.1 ч.1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо сторони уклали угоду про передачу даного спору на вирішення третейського суду.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 03.11.2010(суддя Курдельчук І.Д.) провадження у справі № 13/468 припинено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду м. Києва від 13.12.2010 по справі № 13/468 апеляційну скаргу Київського комунального об"єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд" задоволено, ухвалу господарського суду м. Києва від 03.11.2010 у справі № 13/468 скасовано, матеріали справи № 13/468 передано на розгляд господарського суду м. Києва.

Згідно з автоматизованим розподілом справ в господарському суді м. Києва справу № 13/468 передано судді Головатюку Л.Д. на розгляд, який ухвалою від 31.01.2011 призначив дану справу до розгляду на 16.02.2011.

Постановою Вищого господарського суду України від 22.03.2011 касаційну скаргу акціонерного товариства закритого типу "Укрмашпром" залишено без задоволення, постанову Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2010 у справі №13/468 залишено без змін.

Згідно з резолюцією керівництва господарського суду м. Києва справу № 13/468-50/80 передано судді Головатюку Л.Д. для подальшого розгляду.

Розгляд справи було призначено на 18.05.2011.

Представник відповідача у судове засідання 18.05.2011 не з"явився, всіх витребуваних доказів суду не надав, але через канцелярію суду подав клопотання, у якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату. Суд дане клопотання задовольнив.

У судове засідання 18.05.2011 з"явився представник позивача та надав пояснення по справі.

Розгляд справи було призначено на 15.06.2011.

У судове засідання 15.06.2011 з"явилися представники позивача та відповідача і надали пояснення по справі.

Представник відповідача подав суду письмові пояснення, в яких зазначив наступне:

Сума основного боргу АТЗТ «Укрмашпром»перед КО «Київзеленбуд»190398 (сто дев'яносто тисяч триста дев'яносто вісім) грн. 24 коп. станом день розгляду справи частково погашена зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Відповідно до заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог від 06.06.2011 № 7, на підставі статті 601 Цивільного кодексу України, погашено заборгованість Київського комунального об'єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд»перед акціонерним товариством закритого типу «Укрмашпром»за надані послуги відповідального зберігання у листопаді та грудні 2009 року за Договором зберігання № 38/2009 від 26 травня 2009 року на суму 172458 (сто сімдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят вісім) грн. 96 коп. і частково погашено заборгованість Акціонерного товариства закритого типу «Укрмашпром»перед Київським комунальним об'єднанням зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд»за Договором на виконання робіт (підряду) № 64/2009 від 25 червня 2009 року на суму 172458 (сто сімдесят дві тисячі чотириста п'ятдесят вісім) грн. 96 коп.

Таким чином, відповідач робить висновок, що залишок основного боргу АТЗТ «Укрмашпром»перед КО «Київзеленбуд»за Договором на виконання робіт (підряду) № 64/2009 від 25 червня 2009 року на сьогоднішній день складає 17939 (сімнадцять тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) грн. 28 коп. і саме на цю суму відповідач визнає суму основного боргу.

Представник позивача заперечив проти пояснень відповідача та зазначив, що ніякого зарахування зустрічних позовних вимог не було, наявність боргу у позивача перед відповідачем нічим не підтверджено, заборгованість не доведена і у відповідача перед позивачем станом на день розгляду справи існує основна заборгованість у сумі 190398,24 грн. Позивач просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення проти позову, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.06.2009 між Київським комунальним об'єднанням зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста «Київзеленбуд»(далі - КО «Київзеленбуд», позивач) та акціонерним товариством закритого типу «Укрмашпром»(далі - АТЗТ «Укрмашпром», відповідач) було укладено договір № 64/2009 на виконання робіт (підряду) на об'єкті «Капітальний ремонт в парку «Молодіжний»(далі - договір).

Відповідно до п. 2.1. договору відповідач зобов'язувався на свій ризик, власними силами і залученими силами та засобами виконати роботи на об'єкті «Капітальний ремонт в парку «Молодіжний»у відповідності до затвердженої кошторисної документації та умов цього договору (далі - Роботи).

Пункт 4.1 договору передбачає, що роботи за цим договором виконуються згідно з затвердженим календарним планом виконання робіт (додаток 3). Строк виконання робіт становить 20 (робочих) днів з моменту отримання заявки. Заявка вважається отриманою після перерахування суми авансу Підряднику згідно пункту 5.1 договору.

Пункт 2 додаткової угоди № 1 від 17.09.2009 до договору, передбачає, що сума авансу складає 190398,24 (сто дев'яносто тисяч триста дев'яносто вісім тисяч грн. 24 коп.).

Як вбачається з матеріалів справи, 30.12.2009 на виконання умов Договору КО «Київзеленбуд»здійснило відповідачу переказ авансової суми в розмірі 190398,24 (сто дев'яносто тисяч триста дев'яносто вісім тисяч грн. 24 коп.) у повному обсязі. Даний факт підтверджується випискою з рахунку, платіжним дорученням № 665 від 29.12.2009 та актом звірки розрахунків між позивачем та відповідачем станом на 31.12.2009, що підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Таким чином, термін виконання робіт за Договором становить з 31.12.2009 по 03.02.2010.

Судом встановлено, що в порушення умов договору відповідачем роботи у обумовлений договором строк не були виконані.

Позивач 19.05.2010 направив на адресу відповідача претензію №1 щодо стягнення штрафних санкцій та повернення авансу на придбання матеріалів згідно договору.

Пересилання пошти згідно даних УДППЗ «Укрпошта»становить 5 днів.

Таким чином, відповідач зобов'язаний був повернути грошові кошти, сплачені позивачем як аванс за договором у розмірі 190398,24 (сто дев'яносто тисяч триста дев'яносто вісім тисяч грн. 24 коп.) у строк до 01.06.2010.

Внаслідок укладення договору між сторонами згідно ст. 11 ЦК України, виникли цивільні права та обовязки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення ГК України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 ЦК України визначено поняття договору, яким є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором. Зміст договору становлять умови (пункти) визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦКУ) Відповідно до ст.629 ЦКУ договір є обов'язковим до виконання сторонами, а отже умови договору, укладеного між сторонами є юридично обов'язковими.

Згідно ст. 173 ГК України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Відповідно до частини сьомої зазначеної статті не допускаються одностороння відмова від виконання зобовязань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобовязання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

У відповідності до ст.ст. 202, 203, 205, 206 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України відповідно до яких зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно умов ч.1 ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.173 Господарського кодексу України один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

У відповідності до ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

На підставі ст. 3 ЦК України, яка закріплює свободу договору, сторони мають право як врегулювати у договорі свої відносини, які не врегульовані цими актами, так і відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобовязаний виконати всій обовязок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше встановлено договором або законом, не випливає із суті зобовязання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов”язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обовязковим для виконання сторонами.

Стаття 627 ЦК України вказує, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов”язків є, зокрема, договори та інші правочини.

В ст. 328 ЦК України сказано, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави регулюється Главою 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України набувач зобов”язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відповідач не заперечував проти перерахування йому коштів позивачем у розмірі 190398,24 грн. та не заперечував факту невиконання взятих на себе зобовязань за договором.

Отже, суд вважає, що факт наявності основного боргу у відповідача перед позивачем в сумі 190398,24 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем спростований, а відтак, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 190398,24 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач користувався коштами позивача безпідставно, оскільки взятих на себе зобовязань щодо виконання робіт не виконав, отже позивач має право вимагати від відповідача сплати штрафних санкцій за користування чужими грошовими коштами.

Статтею 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, частина 1 статті 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила статті 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Згідно розрахунку позивача, три відсотки річних становлять 1533,61 грн.

Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобовязання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 1533,61 грн. - три проценти річних від простроченої суми за увесь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Крім того позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 8705,00 грн.

Відповідно до п. 9.5. договору за порушення строків завершення виконання робіт, підрядник сплачує замовнику за кожен прострочений день пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який стягується пеня.

Відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно із ст. 599 Цивільного Кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.4 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача пеня в сумі 8705,00 грн.

Згідно зі ст. 601 ЦК України Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Відповідно до частини третьої статті 203 ГК України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Отже, заява однієї сторони про зарахування зустрічної однорідної вимоги є одностороннім правочином, який має наслідком припинення зобов'язань. Якщо друга сторона вважає, що заява першої сторони є нікчемним правочином, а відтак не припиняє зобов'язання (наприклад, за відсутністю зобов'язання другої сторони або в разі недопустимості зарахування зустрічних вимог згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 203 ГК України, статтею 602 ЦК України), то друга сторона вправі звернутися до суду з позовом про примусове виконання зобов'язання першою стороною в натурі або про застосування інших способів захисту, встановлених законом. Даної думки додержується Вищий господарський суд України у своїй постанові від 22.07.2004 № 15-03/186.

Відповідач не довів належним чином наявність у позивача перед ним заборгованості, а тому суд не приймає заяву відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог до позивача.

Відповідно до ст. ст. 43, 33, 34 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, з відповідача на користь позивача стягуються понесені позивачем витрати по сплаті держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно задоволеним позовним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, ст.ст. 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з акціонерного товариства закритого типу "Укрмашпром"(03067, м. Київ, вул. Гарматна, 8, код ЄДРПОУ 25389708) на користь Київського комунального об"єднання зеленого будівництва та експлуатації зелених насаджень міста "Київзеленбуд"(04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 23, код ЄДРПОУ 03362123) основний борг в розмірі 190398(сто девяносто тисяч триста девяносто вісім) грн. 24 коп., три відсотки річних в розмірі 1533 (одна тисяча пятсот тридцять три) грн. 61 коп., пеню в розмірі 8705(вісім тисяч сімсот пять) грн. 00 коп., державне мито в сумі 2 016 (дві тисячі шістнадцять) грн. 88 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржене в порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

5. Копію рішення розіслати сторонам.

Суддя Головатюк Л.Д.

Дата підписання рішення 20.06.2011