Рішення № 17268464, 08.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 61/24308.06.11 За позовом Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний» до Державного підприємства «Розрахунковий центр Міністерства транспорту та звязку України»

про стягнення 5838013 грн. 70 коп.

Суддя Івченко А.М.

Представники Позивача:ОСОБА_1. дов. № 05-18/5 від 23.02.2011; Відповідача:ОСОБА_2. - дов. № б\н від 08.06.2011

У судовому засіданні 08.06.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний»до Державного підприємства «Розрахунковий центр Міністерства транспорту та звязку України»про стягнення 5838013 грн. 70 коп. із них: 5000 000 грн. 00 коп. сума основного боргу; 635000 грн. 00 коп. інфляційні втрати; 203013 грн. 70 коп. 3 % річних. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2011 порушено провадження у справі № 61/243, розгляд справи призначено на 08.06.2011 о 15:30 год.

У судовому засіданні 20.05.2011 представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача заперечив проти позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, але проти задоволення позовних вимог в частині стягнення основного боргу не заперечив.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протокол судового засідання, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 29.05.2009 між Державним підприємством «Морський торговельний порт «Южний»та Державним підприємством «Розрахунковий центр Міністерства транспорту та звязку України»було укладено договір № УП-341 про надання безвідсоткової поворотної позики.

Відповідно до умов якого позивач зобовязувався подати відповідачу безвідсоткову поворотну грошову позику, а відповідач зобовязався повернути її в порядку і на умовах, встановлених цим Договором.

Відповідно до п. 2.1 Договору Позика надається у розмірі 5 000000 грн.

Відповідно до п. 5.1 Договору встановлено, що Позичальник повертає Позику в повному обсязі в строк до 31.12.2009 року.

Платіжним дорученням № 3183 від 02.06.2009 позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача поворотну грошову Позику у розмірі 5 000000 грн. 00 коп.

23.12.2009 позивач звернувся до відповідача з вимогою № 8169/01/105/09 щодо повернення Позики, а 20.01.2010 з відповідною претензією № 413/01/13/10.

В силу ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

Проте, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства станом на дату подання позову відповідач своїх зобовязань не виконав.

В силу ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За таких обставин позовні вимоги про стягнення основного боргу в розмірі 5 000000 грн. 00 коп. підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача 635 000 грн. 00 коп. інфляційних втрат та 203013 грн. 70 коп. 3 % річних.

Відповідно до п. 6.1. Договору передбачена відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання своїх зобовязань за Договором відповідно до вимог чинного законодавства України.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку в банку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобовязання, якщо навіть у цьому немає його провини, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобовязання.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, суд прийшов до висновку, що вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 635000 грн. 00 коп. та 3 % річних у розмірі 203 013 грн. 70 коп. визнаються судом обгрунтованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного та керуючись, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Державного підприємства «Розрахунковий центр Міністерства транспорту та звязку України»(03135, м. Київ, пр.-т Перемоги, 14, каб. 2402; код 36051259) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення, на користь Державного підприємства «Морський торговельний порт «Южний»(65481, м. Южне, Одеська область; код 04704790) 5 000 000 (пять мільйонів) грн. 00 коп. сума основного боргу; 635 000 (шістсот тридцять пять тисяч) грн. 00 коп. інфляційні втрати; 203013 (двісті три тисячі тринадцять) грн. 70 коп. 3 % річних, 25 500 (двадцять пять тисяч пятсот) 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.М. Івченко Дата підписання рішення 14.06.2011