Рішення № 17268261, 30.05.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 17/20430.05.11 За позовом відкритого акціонерного товариства «Донбасенерго»

Додержавного підприємства «Вугілля Україна»

Про стягнення 19917,96 грн.

Суддя Удалова О.Г.

Представники сторін:

від позивача ОСОБА_1 (за дов.)

від відповідача не зявились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Відкрите акціонерне товариство «Донбасенерго»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства «Вугілля України»про стягнення 19917,96 грн. збитків, понесених позивачем у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків за договором № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010 р..

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2011 р. порушено провадження у справі № 17/204 та призначено її до розгляду на 16.05.2011 р..

У зв'язку з перебуванням судді Удалової О.Г. на лікарняному, з метою уникнення затягування розгляду справи, згідно зі ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України розпорядженням голови господарського суду міста Києві від 16.05.2011 р. справу № 17/204 було передано для розгляду судді Гавриловській І.О.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.05.2011 р. розгляд справи було відкладено на 30.05.2011 р., у зв?язку з неявкою представників відповідача та неподанням витребуваних доказів.

У зв'язку з виходом з лікарняного судді Удалової О.Г., з метою уникнення затягування розгляду справи, згідно зі ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України розпорядженням голови господарського суду міста Києві від 30.05.2011 р. справу № 17/204 було передано для розгляду судді Удалової О.Г.

Відповідач у судове засідання не зявився, відзив на позов, письмових заперечень по суті спору та клопотань про відкладення розгляду справи не подав, про час та місце розгляду справи сторони були повідомлені належним чином.

За таких обставин, суд вважає за можливе на підставі ст. 75 ГПК України розглянути справу у відсутності відповідача за наявними матеріалами.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01.02.2007 р. між відкритим акціонерним товариством «Донбасенерго» (покупцем) та державним підприємством «Вугілля України»(постачальником) укладено договір постачання вугілля № 04-ЕН/08 (далі - Договір).

Відповідно до умов Договору відповідач зобовязаний поставити вугільну продукцію (далі - вугілля) в асортименті, за реквізитами та якісними характеристиками, приведеними в даному Договорі, а позивач зобовязався прийняти вугілля та оплатити його вартість на умовах, встановлених Договором.

Пунктом 2.1 Договору встановлено, що вугілля постачається залізничним транспортом у відкритих напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення), згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів «Інкотермс»в редакції 2000 року та за реквізитами покупця, вказаними в додатках до Договору. Мінімальна норма відвантаження 4 напіввагони.

Партія вугілля відвантажується після відбору обєднаної проби (згідно з ДСТУ 4096-2002), що засвідчується відповідним актом (згідно з п. 6.4 ДСТУ 4083-2002). За результатами лабораторних випробувань обєднаної проби оформляється посвідчення про якість вугілля в партії (п. 2.2 Договору).

Пунктами 3.1 та 4.1 Договору встановлено, що приймання вугілля по кількості та якості здійснюється відповідно до вимог Інструкції «Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості», затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 та від 25.04.1966р. № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ГОСТ 113764 «Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикеты. Правила прийомки по качеству», ДСТУ 4083-2002 «Вугілля камяне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови», ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, камяне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробування», ДСТУ 3472-96 «Вугілля буре, камяне та антрацит»(класифікація), Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 р. № 457 та нормативно-правових актів, виданих відповідно до Статуту залізниць України.

Відповідно до пункту 4.4 Договору приймання партії вугілля за якістю у покупця здійснюється відповідно до даних хімічного аналізу атестованої хімічної лабораторії вантажоодержувача.

За змістом пункту 4.5 Договору фактичні значення показників якості вугілля в партії для розрахунків за поставками визначаються на підставі посвідчення про якість в партії і результатів приймання вугілля за якістю у покупця таким чином: якщо різниця між показниками Аd, Wtr посвідчення якості та результатами хімлабораторії вантажоотримувача менша за встановлену допустиму похибку випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 - за посвідченням про якість; якщо різниця між показниками Аd, Wrt посвідчення якості та результатами хімлабораторії вантажоотримувача більша за встановлену допустиму похибку випробування згідно з ДСТУ 4096-2002 за результатами приймання вугілля за якістю у покупця.

Згідно з пунктом 4.8 Договору, якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії вантажоотримувача, відрізняються від посвідчень якості на величину більше верхнього значення допустимої похибки випробування, вантажоодержувач протягом 24 години з моменту отримання результатів, зобов?язаний викликати вантажовідправника та постачальника для проведення спільного опробування вугілля. У разі неприбуття представника вантажовідправника протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення, до розрахунку приймаються показники якості визначені лабораторією вантажоотримувача.

Згідно з пунктом 4.9 Договору у випадку постачання вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений цим договором в п. 3.1, що буде підтверджено у порядку, передбаченим пунктом 4.8 договору, покупець має право відмовитися від прийняття та оплати такого вугілля або прийняти його зі знижками, передбаченими пунктом 5.2 Договору.

Розділом 4 Договору встановлено загальний порядок приймання вугілля за кількістю та якістю.

Пунктами 3.1 та 5.1 Договору встановлено граничнодопустимі критерії якості вугілля, зокрема по зольності та волозі.

Пунктом 6.4 Договору встановлено, що за постачання неякісного вугілля, вугілля пошарово завантаженого в вагони з домішками продукції інших класів чи сортів, або вугілля, асортимент якого не відповідає вимогам Договору, постачальник несе відповідальність перед покупцем у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупця, пов?язаних з постачанням такого вугілля, а саме: витрати по транспортуванню вугілля до вантажоотримувача, переадресації вагонів, плата за використання вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, по вивантаженню вагонів, витрати по складуванню, зберіганню, реалізації вугілля та інше.

На виконання умов Договору протягом 2008 року на Старобешевську ТЕС, яка є структурним підрозділом позивача, надійшло 103 вагони вугільної продукції, що підтверджується товаро-транспортними накладними, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Відповідно до актів відбору та оброблення проб, складених з урахуванням вимог Договору, та результатів аналізу контрольної проби, копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали були досліджені в судовому засіданні, при прийманні спірного вугілля за якістю на Старобешевській ТЕС виявлено, що поставлене вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідає умовам Договору.

Для участі у проведенні контрольного випробування спірного вугілля на Старобешевській ТЕС представники відповідача та вантажовідправника повідомлялись позивачем належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та належним чином оформленими актами відбору та оброблення проб.

За результатами приймання спірного вугілля протягом 2008 року складено акти приймання вугілля, підписані уповноваженими працівниками Старобешевській ТЕС та працівниками вантажовідправників, що діяли на підставі довіреностей, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Судом встановлено, що внаслідок поставки позивачу вугілля неналежної якості, останнім були понесені збитки на загальну суму 20780,40 грн., що складаються з плати за користування вагонами, що підтверджується належним чином оформленими, відповідно до умов Договору, актами приймання-передачі вугілля, копії яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали були досліджені в судовому засіданні

На підтвердження проведення платежів з провізної плати з перевезень повернутого вугілля та додаткових зборів та послуг від станції Бурштин Львівської області до станції Іваничі Львівської залізниці в сумі 13399,20 грн. з урахуванням ПДВ, позивач надав суду квитанцію про приймання вантажу № 36408739 від 06.07.2010 р. та довідку № 439 від 17.06.2007 р. ТехПД-4 Львівської залізниці про надані послуги та проведені розрахунки про перевезенні вантажів.

На підтвердження оплати коштів за користування вагонами в сумі 20780,40 грн. з урахуванням ПДВ, позивачем надані відомості плати за користування вагонами державного підприємства «Донецька залізниця»про надані послуги та проведені розрахунки по перевезенню вантажів.

Позивач у 2010 році звертався до відповідача з претензіями № 19-3788 від 21.08.2010 р. та № 19-839 від 26.02.2010 р. про погашення заборгованості за договором № 04-ЕН/08 від 11.07.2007 р. по відшкодуванню затрат по оплаті за користування вагонами, спричинених поставкою неякісного вугілля.

Відповідно до виписки банку 25.06.2009 р. відповідачем частково було сплачено на користь позивача 862,44 грн. в рахунок відшкодування транспортних витрат згідно з виставленими позивачем рахунками, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

На дату вирішення спору в суді заборгованість відповідача щодо оплати збитків, понесених позивачем у звязку з неналежним виконанням відповідачем своїх обовязків за договором № 02-10/1-ЕН від 01.02.2010 р., становить 19917,96 грн..

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.

Статтею 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний субєкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.

Відповідно до приписів статей 526, 610, 611, 623 ЦК України встановлено, що зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. У разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Згідно зі статтею 22 ЦК України збитками є зокрема витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.

Статтями 193, 224, 225 ГК України встановлено, що субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору. учасник господарських відносин, який порушив господарське зобовязання, повинен відшкодувати завдані цим збитки субєкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобовязання другою стороною.

Згідно зі статтями 14, 526 ЦК України між сторонами у справі виникли цивільні права і обовязки (зобовязання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, а одностороння відмова від виконання зобовязання в силу ст. 525 ЦК України не допускається.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором поставки.

Відповідно до п. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання.

Відповідно до статті 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору.

Статтею 268 ГК України визначено, що у разі поставки товарів більш низької якості, ніж вимагається стандартом, технічними умовами чи зразком (еталоном), покупець має право відмовитися від прийняття і оплати товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 173 ГК України, один субєкт господарського зобовязання повинен вчинити певну дію на користь іншого субєкта, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено, як це передбачено ч. 1 ст. 224 ГК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.

Згідно зі статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

До предмету доказування у даній справі відноситься встановлення судом на підставі належних засобів доказування поставки відповідачем вугілля неналежної якості та порушення ним вимог договору щодо якості товару.

Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором. При визначенні не одержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Обовязок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобовязання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до статті 623 Цивільного кодексу України.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків (шкоди), необхідно зясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного звязку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника. При цьому кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобовязання, однак на нього покладено обовязок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобовязання боржником, розміру завданих збитків та прямого причинного звязку між порушенням зобовязання та завданими збитками.

Відсутність своєї вини у порушенні зобовязання доводить особа, яка вчинила таке порушення (ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином зобовязання перед позивачем щодо поставки вугілля належної якості.

Про наявність причинного звязку між протиправними діями відповідача та понесенням збитків позивачем свідчить факт порушення відповідачем договірних зобовязань щодо поставки вугілля належної якості, що призвело до заподіяння збитків позивачу у вигляді понесених витрат.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, вимоги про стягнення збитків за Договором за вказаними вище поставками в сумі 19917,96 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по оплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з державного підприємства «Вугілля України»(01601, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, рахунок 26009316513 в АК Промінвестбанк, м. Київ, МФО 300012, код 32709929) на користь відкритого акціонерного товариства «Донбасенерго»(84601, Донецька обл., м. Горлівка, пр. Леніна, 11, рахунок 2600130010120 у філії Горлівське міське відділення № 2864 ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 394103, код 23343582) 19 917 (девятнадцять тисяч девятсот сімнадцять) грн. 96 коп. збитків, 199 (сто девяносто девять) грн. 18 коп. витрат по оплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Суддя О.Г. Удалова

Рішення підписано 17.06.2011 р.