Рішення № 17268251, 17.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 22/31017.06.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Європласт»

до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»

про стягнення несплаченого страхового відшкодування, штрафних санкцій

Суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивачаОСОБА_1 (довіреність від 21.01.2011р.);

від відповідача ОСОБА_2 (довіреність № 0312 від 16.05.2011р.);

В судовому засіданні 17.06.2011р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення суду.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Європласт»(надалі ТОВ «Європласт», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(надалі ПАТ СК «ПЗУ Україна», відповідач) 48567, 43 грн. страхового відшкодування, 2176, 17 грн. пені, 1658, 84 грн. інфляційних та 318, 65 грн. 3% річних, а всього 52721, 09 грн..

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірністю відмови відповідача у виплаті страхового відшкодування та невизнані подій, які відбулись 04.11.2009р., 14.01.2010р. із застрахованим транспортним засобом, страховими випадками. У звязку з цим позивач вважає наявними підстави для стягнення в судовому порядку належного йому страхового відшкодування із нарахуванням штрафних санкцій.

Відповідачем позову не визнано, у відзиві на позов відповідач просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що, події заявлені позивачем в заявах про здійснення страхової виплати не визнані страховими.

Провадження у справі зупинялось у звязку із призначенням судової комплексної автотехнічної, автотоварознавчої експертизи та було поновлено ухвалою від 01.06.2011р..

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

30 вересня 2009р. між ВАТ СК «ПЗУ Україна» та ТОВ «Європласт»укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів серії Kit № 012064 на страхування за яким прийняті транспортні засоби згідно з додатком № 1 до договору, у якому зокрема зазначені: автомобіль DAF, державний номер НОМЕР_1 та причеп «Т-АХ-О Т-Racer 180», державний номер НОМЕР_2 (п. 5 договору).

Згідно загальних умов страхування визначених у п. 7 Особливих умов страхування по договору від 30.09.2009р. видом страхування обрано добровільне страхування наземного транспортного засобу (КАСКО) за переліком страхових ризиків: а) «АК ДТП»- «АВТОКАСКО дорожньо-транспортна подія», б) «АК НЗ» - «АВТОКАСКО незаконне заволодіння», в) «АК ІВП»- «АВТОКАСКО інші випадкові події».

В силу частини 2 статті 8 Закону України «Про страхування»страховим випадком визнається подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику.

05.11.2009р. позивач повідомив відповідача про отримані 04.11.2009р. пошкодження застрахованим транспортним засобом (державний номер НОМЕР_2), а саме бокове зміщення рами причепу після переїзду через залізничний переїзд, щодо чого подав заяву встановленої форми - про настання страхового випадку по договору Авто КАСКО (заява залучена до матеріалів справи арк. справи 29-33; 148-152 (копії надані відповідачем)).

14.01.2010р. страховику подано заяву про настання страхового випадку (аркуш справи 156-160) та надано пояснення щодо отриманих пошкоджень автомобілем DAF, державний номер НОМЕР_1, які свідчать про настання події, яка може бути визнана страховим випадком, а саме наявність розбитої протитуманної фари та двох сколів на лобовому склі.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування», страховик бере на себе зобов'язання здійснити страхову виплату страхувальнику у разі настання страхового випадку.

Листами за вих. 727-31 від 18.02.2010р., № 675-31 від 16.02.2010р. відповідач, з посиланням на положення п. 2.1.26, п. 4.1.9 п. 4.1 договору страхування повідомив про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування.

Відмову у виплаті страхового відшкодування за заявленими страховими випадками з підстав зазначених відповідачем, суд вважає необґрунтованою та такою що не ґрунтується на положеннях укладеного між сторонами договору, виходячи з наступного.

Договір страхування укладений між сторонами зумовлює виникнення цивільно-правових відносин, порядок здійснення яких визначається Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування»та іншими нормативно-правовими актами, що регулюють такий вид відносин.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про страхування»договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальникові, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується з статтею 354 Господарського кодексу України та статтею 979 Цивільного кодексу України, якими визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно загальних умов страхування (п. 2.1.26) по договору укладеному з відповідачем, страховим випадком є передбачена договором страхування подія (ризик, визначений обраною страхувальником Програмою страхування та зазначений в Особливих умовах страхування договору), що відбулася в період дії договору, та з настанням якої виникає обовязок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику (вигодонабувачу, застрахованим особам) на умовах договору.

Виключення та обмеження із страхових випадків наведені у розділі 4 Загальних умов страхування по договору, та згідно з п. 4.1.9, на який посилається відповідач обґрунтовуючи відмову у виплаті страхового відшкодування, відшкодуванню не підлягають збитки, що сталися безпосередньо внаслідок: участі в спортивних змаганнях, тест-драйвах та/або використання транспортного засобу для навчальної їзди та/або використання в якості таксі, а також використання легкових транспортних засобів для внутрішніх перевезень пасажирів на замовлення, та/або передачі транспортного засобу в оренду, лізинг, якщо в особливих умовах страхування цього договору не обумовлено інше.

Як те відзначає відповідач, посилаючись на надані документи по причепу «Т-АХ-О Т-Racer 180», державний номер НОМЕР_2 та автомобілю DAF, державний номер НОМЕР_1 вказані транспортні засоби на момент події були передані в оренду, що підтверджується нотаріально-посвідченим договором оренди від 05.09.2009р., а відтак відсутні підстави для виплати страхового відшкодування по заявлених випадках.

Зазначені обставини суд бере до уваги, однак приймає з цього приводу доводи позивача, які підтверджені матеріалами справи, зокрема щодо перебування транспортного засобу у момент отримання пошкоджень, під керуванням водія ТОВ «Європласт»ОСОБА_3 (обставини встановлені під час розгляду Калінінським районним судом м. Донецька справи про адміністративне правопорушення (постанова суду аркуш справи 42), наказ директора ТОВ «Європласт»№ 18/1-К від 01.07.2008р. аркуш справи 44)).

Укладення договору оренди транспортних засобів від 05.02.2009р. не свідчить про те, що збитки спричинені транспортному засобу сталися безпосередньо внаслідок передачі транспортного засобу в оренду, а використання транспортного засобу його власником не спростовує факту настання страхового випадку пошкодження транспортного засобу у ДТП.

Окрім того, судом враховані заперечення відповідача викладені у відзиві на позов щодо непідтвердження довідкою компетентного органу факту настання події, що може бути кваліфікована як страховий випадок щодо пошкодження фари автомобіля 14.01.2010р., однак з цього приводу суд приймає як належний доказ висновок проведеної у справі судової транспортно-трасологічної та трасологічної експертизи № 9292/10-18 від 04.03.2011р., згідно з яким вітрове (лобове) скло та ліва зовнішня тротитуманна фара автомобіля DAF LF55IV (державний реєстраційний номер НОМЕР_1, ідентифікаційний номер 55GF0L338978») які вказані у рахунку № 34136 від 14.01.2010р. могли бути пошкоджені у межах дорожньо-транспортної пригоди, обставини якої наведені у поясненнях від 14.01.2010р. водія даного автомобіля та у заяві від 14.01.2010р. про настання страхового випадку.

Згідно з висновком № 9293/10-16 від 21.03.2011р. судової автотоварознавчої експертизи матеріальний збиток завданий власникові транспортного засобу DAF, державний номер НОМЕР_1 та причепу «Т-АХ-О Т-Racer 180», державний номер НОМЕР_2 в результаті його пошкодження при дорожньо-транспортній пригоді, що сталась 14.01.2010р. складає 4321, 11 грн., а відтак умови договору, в тому числі п. 11.1.1 Загальних умов страхування по договору, позивачем не порушені.

Так, зокрема відповідно до п. 11.1.1 Загальних умов страхування при виникненні події, що може бути кваліфікована як страховий випадок, у звязку з якою страхувальник /вигодонабувач звертається до страховика з вимогою про виплату страхового відшкодування, страхувальник/вигодонабувач або його довірені особи/водій зобовязані: негайно, але не пізніше 24-ох годин, як тільки страхувальнику/вигодонабувачу або його довіреним особам/водію стане відомо про такі події:

- викликати відповідні компетентні органи (заявити про подію до міліції, пожежної охорони або інших органів, відповідно до їхньої компетенції та з урахуванням особливостей події), висновки яких будуть прийняті страховиком як належні та достатні докази для визначення події як страхового випадку. Дана умова не є обовязковою при пошкодженні: лише фар та/або авто скла транспортного засобу, та/або коли розмір збитку становить до 5000 грн., але не більше одного страхового випадку протягом дії договору, та/або коли страховик визнав за доцільне та здійснив виїзд на місце події свого представника.

На вказані положення загальних умов страхування посилається сам відповідач, однак враховуючи, що висновком експертизи підтверджений розмір збитку, зокрема пошкодженням фари 14.01.2010р., який складає 4321, 11 грн. та є меншим 5000 грн., надання страхувальником відповідної довідки компетентного органу щодо вказаної події не є обовязковим.

Згідно ст. 26 Закону України «Про страхування»підставою для відмови страховика у здійсненні страхових виплат або страхового відшкодування є: 1) навмисні дії страхувальника або особи, на користь якої укладено договір страхування, спрямовані на настання страхового випадку…; 2) вчинення страхувальником - фізичною особою або іншою особою, на користь якої укладено договір страхування, умисного злочину, що призвів до страхового випадку; 3) подання страхувальником свідомо неправдивих відомостей про предмет договору страхування або про факт настання страхового випадку; 4) отримання страхувальником повного відшкодування збитків за майновим страхуванням від особи, винної у їх заподіянні; 5) несвоєчасне повідомлення страхувальником про настання страхового випадку без поважних на це причин або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків; 6) інші випадки, передбачені законом. Умовами договору страхування можуть бути передбачені інші підстави для відмови у здійсненні страхових виплат, якщо це не суперечить закону.

Причини відмови у виплаті страхового відшкодування за укладеним договором страхування погоджені у розділі 13 Загальних умов страхування, та при встановлених обставинах справи відсутні.

Статтею 988 Цивільного кодексу України до обов'язків страховика віднесено, зокрема, вжиття заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку; здійснення страхової виплати у строк, встановлений договором, у разі настання страхового випадку.

Прийняття рішення про невизнання страховими випадками заявлених подій що стались 04.11.2009р., 14.01.2010р. з підстав зазначених у листах за вих. 727-31 від 18.02.2010р., № 675-31 від 16.02.2010р. свідчить про порушення відповідачем умов договору та наведених положень закону.

Усі необхідні документи для прийняття рішення про виплату страхового відшкодування були отримані відповідачем, що підтверджено зокрема і наданими самим відповідачем документами, складеним актуалізованим звітом про оцінку вартості матеріального збитку завданого володільцю транспортного засобу № 102/12 від 03.12.2009р. експертної організації, що виконаний за замовленням страхової компанії.

Статтею 9 Закону України «Про страхування» визначено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.

Названою статтею також визначено, що страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

В силу положень Загальних умов по договору страхування (п. 10.2) страховик здійснює виплату страхового відшкодування у строк 30 робочих днів, починаючи з дня одержання письмового повідомлення про настання випадку, що може бути кваліфікований як страховий.

Матеріальний збиток по усуненню пошкоджень транспортного засобу DAF, державний номер НОМЕР_1 та причепу «Т-АХ-О Т-Racer 180», державний номер НОМЕР_2 внаслідок ДТП 04.11.2009р. згідно висновку проведеної у справі судової автотоварознавчої експертизи № 9293/10-16, складає 40 130 грн..

Розмір збитку по страховому випадку 14.01.2010р., підтверджений експертним висновком по сумі 4321, 11 грн..

В силу положень ч. 5, 6 ст. 42 ГПК України, висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу; відхилення господарським судом висновку судового експерта повинно бути мотивованим у рішенні.

Ухвалою суду про призначення експертизи, відповідно до статті 4 Закону України «Про судову експертизу»попереджено експертів про кримінальну відповідальність за статтями 384 та 385 Кримінального кодексу України, жодних належних доказів на спростування висновків проведеної експертизи суду не надано, та відповідно в суду відсутні підстави для відхилення висновків експертизи складених 04.03.2011р. та 21.03.2011р., у звязку з чим з огляду на ст. ст. 34, 36 ГПК України, такий визнається судом належним доказом дійсної суми матеріального збитку.

Враховуючи умови договору (особливі умови страхування) при безумовній франшизі, розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті за договором страхування серії Kit № 012064 від 30.09.2009р. згідно страхових випадків складає 44451, 11 грн. (40 130 грн. + 4321, 11 грн.) та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за поданим позовом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Стаття 20 Закону України «Про страхування» передбачає покладення на страховика майнової відповідальності за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом.

Загальними умовами страхування по договору від 30.09.2009р. (п. 9.4.6) передбачено майнові відповідальність страховика за несвоєчасну сплату страхового відшкодування, шляхом сплати страхувальнику/вигодонабувачу пені за кожний день прострочення платежу, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент прострочення.

Сума пені, що підлягає стягненню з відповідача нарахована позивачем у відношенні суми невиплаченого страхового відшкодування по страховому випадку що стався 04.11.2009р. складає 2067, 50 грн. і вимоги про стягнення вказаної суми пені суд визнає обґрунтованими.

Сума пені, внаслідок несвоєчасної виплати страхового відшкодування по страховому випадку 14.01.2010р. складає 55, 81 грн., розрахунок здійснений судом у відношенні суми збитку в розмірі 4321, 11 грн. підтвердженому висновком експерта (4321, 11 грн. х (2х10,25%) : 365 х 23 (кількість днів прострочення станом на 18.03.2010р. дата на яку здійснено розрахунок позивачем).

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням прострочення сплати страхового відшкодування, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 1580, 63 грн. інфляційних збитків та 3% річних в розмірі 310, 90 грн. за період прострочення виплати:

Нарахування інфляційних збитків та 3% річних у відношенні суми страхового відшкодування за страховим випадком що стався 04.11.2009р. здійснено у розмірі 1498, 53 грн. та 302, 74 грн. та підтверджені розрахунками позивача, що є додатками до позовної заяви.

Інфляційні збитки та 3% річних у відношенні суми страхового відшкодування за страховим випадком що стався 14.01.2010р. визначені наступним розрахунком:

4321, 11 грн. х 101, 9% - 4321, 11 грн. = 82, 10 грн.;

4321, 11 грн. х 3% : 365 х 23 = 8, 16 грн..

З урахуванням наведеного заявлені позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Сума понесених витрат в розмірі 20000 грн., що повязані з оплатою послуг адвоката щодо чого подано заяву позивачем, не підлягає стягненню з відповідача виходячи з наступного.

В абзаці третьому пункту 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.12.2007 № 01-8/973 «Про деякі питання практики застосування у вирішенні спорів окремих норм процесуального права»зазначено, що при визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

Зазначених доказів та обґрунтувань позивачем до матеріалів справи не надано, а заявлена позивачем сума є явно завищеною виходячи з категорії спору, який не є складним, та при врахуванні невиконання вимог суду викладених ще в ухвалі про призначення справи до розгляду (від 26.07.2010р.), що, в свою чергу призвело до затягування вирішення спору через, зокрема, повернення експертом матеріалів справи для надання цих же витребуваних судом та ненаданих позивачем документів, відсутністю доказів належної підготовки при розгляді справи в судовому порядку, виходячи з представлених суду документів та інше.

При цьому, укладення додаткової угоди від 02.08.2010р. до договору про надання адвокатських послуг, у звязку з передачею справи для розгляду до першої інстанції до Господарського суду міста Києва не підтверджує значного збільшення, у звязку з цим, обсягу робіт, оскільки до обовязків адвоката належить надання консультації клієнту у звязку із супроводженням справи, в тому числі і щодо визначення підсудності спору у відповідності з нормами процесуального законодавства при врахуванні усіх обставин. Передача справи для розгляду у відповідності до встановлених процесуальним законом правил підсудності спору не повязана з діями відповідача, та не є ускладненням, що призводить до збільшення обсягу юридичних послуг.

Згідно зі ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом…

Судові витрати позивача про сплату державного мита у сумі 527, 21 грн., 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 6 444 грн. витрати по оплаті судової експертизи, відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 6558, 56 грн..

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»(юрид. адреса: 04053, м. Київ, вул. Артема 40; р/р 26508001334127 в АТ «ОТП Банк»МФО 300528, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 20782312) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Європласт»(83017, м. Донецьк, вул. Краснодонська 58-А, кв. 56, ідент. код 31133085) 44451, 11 грн. (сорок чотири тисячі чотириста пятдесят одну гривню 11 копійок) страхового відшкодування, 2123, 31 грн. (дві тисячі сто двадцять три гривні 31 копійку) пені, 1580, 63 грн. (одну тисячу пятсот вісімдесят гривень 63 копійки) інфляційних збитків, 310, 90 грн. (триста десять гривень 90 копійок) 3% річних, 6558, 56 грн. (шість тисяч пятсот пятдесят вісім гривень 56 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Р.І. Самсін

дата підписання рішення 20.06.2011