Рішення № 17267217, 14.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/12314.06.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Клімасан Україна»

До 1) Відкритого акціонерного товариства «ВІННІФРУТ»;

2) Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ Компані»

про стягнення 4613532, 70 грн.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Представники:

Від позивача ОСОБА_1 по довіреності б/н від 01.02.2010р.

Від відповідача-1 не з?явився

Від відповідача-2 не з?явився

В засіданні приймали участь

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Клімасан Україна»про стягнення солідарно з Відкритого акціонерного товариства «ВІННІФРУТ»та з Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ Компані»заборгованості за договором поставки, пені, відсотків за комерційним кредитом в сумі 3514324,20 грн. заборгованості за поставлений товар, 732805,64 грн. пені, 366402, 82 грн. відсотків за користування комерційним кредитом, а всього 4613532,70 грн., а з Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ Компані»- в межах 20000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2011р. порушено провадження у справі № 36/123, розгляд справи призначено на 18.04.2011р.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні 18.04.2011р. позовні вимоги визнав частково, в сумі 2437149,34 грн., з урахуванням курсу євро 7,27 грн.

Представник відповідача-2 в судовому засіданні проти позову заперечував із підстав, викладених письмовому відзиві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.04.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 23.05.2011р.

В судовому засіданні 23.05.2011р. представник позивача надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої просить стягнути солідарно з Відкритого акціонерного товариства «ВІННІФРУТ»та з Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ Компані»основний борг в сумі 4258811,47 грн., 564330,33 грн. пені, 366402, 82 грн. відсотків за користування комерційним кредитом, а з Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ Компані»- в межах 20000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.05.2011р., на підставі ст. ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України, строк вирішення спору продовжено, розгляд справи відкладено на 06.06.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2011р., на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладено на 14.06.2011р.

До початку розгляду справи 10.06.2011р. від відповідача-1 - Відкритого акціонерного товариства «ВІННІФРУТ», надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв?язку з неможливістю повноважного представника ОСОБА_2 взяти участь у судовому засіданні у зв?язку з відпусткою.

Представник позивача в судовому засіданні 14.06.2011р. проти задоволення клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи заперечував, посилаючись на те, що відповідач недобросовісно користується наданими йому процесуальними правами.

Розглянувши клопотання представника відповідача-1 про відкладення розгляду справи та заслухавши думку представника позивача, суд вважає, що зазначене клопотання задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Громадяни можуть вести свої справи в господарському суді особисто або через представників, повноваження яких підтверджується нотаріально посвідченою довіреністю.

З огляду на викладене, відповідач-1 не позбавлений права направити в судове засідання іншого представника, надавши йому відповідну довіреність.

Крім того, при відмові в задоволенні клопотання відповідача-1 про відкладення розгляду справи судом було враховано, що розгляд справи за клопотанням представника відповідача уже відкладався. Крім того, відповідачем до клопотання від 10.06.2011р. за № 160 не надано жодних належних доказів того, що повноважний представник відповідача дійсно перебуває у відпустці.

Також до початку розгляду справи 10.06.2011р. від відповідача-1 - Відкритого акціонерного товариства «ВІННІФРУТ», надійшло клопотання про призначення судової економічної експертизи, оскільки відповідач-1 вважає, що наведені позивачем розрахунки не відповідають умовам договору та первинній бухгалтерській документації.

Представник позивача в судовому засіданні 14.06.2011р. проти задоволення зазначеного клопотання заперечував.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд відмовляє в задоволенні клопотання відповідача-1 про призначення судової економічної експертизи з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Господарського процесуального кодексу України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Судова експертиза, згідно з п. 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006р. № 01-8/2651 «Про деякі питання призначення судових експертиз», повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Суд приходить до висновку, що клопотання відповідача-1 про призначення судової економічної експертизи задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні 14.06.2011р. представник позивача позовні вимоги повністю підтримав.

Представники відповідачів в судове засідання не зявилися, хоча були належним чином повідомлені про час та місце проведення засідання суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.09.1997р. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

На підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клімасан Україна» (далі продавець, позивач) та Відкритим акціонерним товариством «ВІННІФРУТ»(далі покупець, відповідач-1) 27.12.2007р. було укладено договір поставки № 07/34, за умовами якого позивач зобов?язався передати, а відповідач-1 прийняти та оплатити торгові морозильні ларі класу «А»модель 4С, комплектований компресором, зі стальним конденсатором, фреон 134 А, на колесах та із замком та чотирьохкольоровим логотипом. Умовами поставки є умови DDP, точка поставки 22400, Вінницька область, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45, згідно ІНКОТЕРМС 2000. Поставка здійснюється партіями.

Кількість товару, який підлягає поставці в кожній партії, його загальна вартість та конкретні умови оплати та строки поставки були погоджені сторонами у додатках до договору № 07/34 від 27.12.2007р. № 1 від 10.02.2008р., № 2 від 13.03.2008р., № 3 від 17.03.2008р., № 4 від 15.04.2008р.

За видатковою накладною № РН-0000047 від 14.04.2008р. позивач передав відповідачу товар на загальну суму 1175406,12 грн., № РН-0000048 від 14.04.2008р. 783604,08 грн., № РН-0000076 від 12.06.2008р. 1959010,20 грн., № РН-0000087 від 26.06.2008р. 1959010,20 грн.

Факт отримання відповідачем-1 товару за вказаними накладними підтверджується підписом його представника на вказаних накладних та довіреностями на отримання матеріальних цінностей.

Порядок розрахунків відповідача-1 з позивачем врегульовано розділом 4 договору поставки, а також відповідним додатком.

Так, сторони передбачили (п. 4.1.1 договору), що передоплата в розмірі 10% від загальної вартості товару, визначеної в кожному окремому додатку до договору, повинна бути здійснена протягом 10 днів з дати підписання відповідного додатку на поставку товару.

Відповідно до п. 4.1.2 договору 90% загальної вартості товару, визначеної в додатках до договору, повинні бути сплачені покупцем сорока двома щомісячними рівними платежами з 7 по 48 календарний місяць з дати поставки товару згідно з відповідним Додатком. При цьому кожний щомісячний платіж повинен бути здійснений відповідачем-1 не пізніше останнього робочого дня у відповідному календарному місяці.

Товари, згідно з п. 4.2 договору, підлягають оплаті в гривні відповідно до офіційного обмінного курсу НБУ Євро до української гривні, встановленого на дату підписання даного договору, а саме 7,27 гривень за 1 Євро.

Також сторонами було підписано зміни до договору поставки № 2 від 27.03.2008р., № 3 від 27.06.2008р., № 4 від 29.09.2008р., № 5 від 29.12.2008р., якими обмінний курс змінювався, і згідно останніх змін становить 10,78 гривень за один Євро.

Відповідно до договору поруки № 89, укладеного 25.08.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Клімасан Україна»і Товариством з обмеженою відповідальністю «АБВ Компані»(далі поручитель, відповідач-2), відповідач-2 поручився на солідарних засадах за виконання відповідачем-1 на користь позивача грошового зобов'язання з договору поставки № 07/34 на суму 74 114 Євро. Зазначеним договором поруки відповідальність відповідача-2 встановлена в сумі 20000,00 грн.

Поручитель зобов'язався гасити заборгованість відповідача-1 в строки, встановлені згідно вказаного договору поставки і додатків до нього. Строк чинності поруки встановлено в один рік і шість місяців з дати його підписання сторонами.

Відповідач-1 розрахувався за своїми зобов'язаннями частково, і його заборгованість перед позивачем складає 4258811,47 грн.

Оцінюючи подані позивачем та відповідачами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача є такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Нормами статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим до виконання сторонами.

Відповідно до приписів ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач-1 отриманий від позивача товар оплатив не в повному обсязі, і станом на день розгляду справи його заборгованість перед позивачем складає 374236,51 Євро, що становить 4258811,47 грн.

Заперечення відповідача-1 щодо курсу евро, який має застосовуватись до взаєморозрахунків сторін судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Договором поставки № 07/34 від 27.12.2007р. (пункт 3.1) передбачено, що ціна за одиницю товару складає гривневий еквівалент 344 Євро за офіційним курсом НБУ.

Відповідно до ст. 533 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

При укладенні договору сторони дійшли згоди (пункт 4.2 договору), що товари підлягають оплаті в гривні відповідно до офіційного обмінного курсу НБУ Євро до української гривні, встановленого на дату підписання даного договору, а саме 7,27 гривень за 1 Євро. В разі, якщо офіційний обмінний курс НБУ Євро до української гривні зміниться на більш ніж на 2% від обмінного курсу, встановленого в даному договорі протягом строку дії цього договору покупець буде щоквартально (кожні 3 місяці) уточнювати (змінювати) обмінний курс на підставі офіційного обмінного курсу НБУ і буде сплачувати ціну за товар на підставі уточненого обмінного курсу.

Суд приходить до висновку, що уточнювати обмінний курс Євро до гривні є не правом відповідача-1, а його обов'язком, виконання якого обумовлене зміно. офіційного обмінного курсу НБУ Євро до гривні на більш, ніж 2% протягом дії договору.

Отже, умовами договору № 07/34 від 27.12.2007р. не передбачено укладення нових двосторонніх правочинів між позивачем і відповідачем-1 щодо обмінного курсу. Порядок визначення курсу валюти зобов'язання до валюти виконання зобов'язання не належить до ціни товару, не є істотною умовою договору поставки, а відтак не вимагає укладенння двостороннього правочину між сторонами.

Відповідач-1 свій обов'язок щодо уточнення обмінного курсу з 27.03.2009р. не виконував. Однак невиконання цього обов'язку відповідача-1 не може бути підставою для повернення до курсу, який не відповідає офіційному курсу валюти зобов'язання до валюти виконання зобов'язання. З огляду на невиконання відповідачем-1 своїх обов'язків в частині щоквартального уточнення курсу, для визначення курсу підлягає застосуванню ст. 533 Цивільного кодексу України, а саме курс валюти зобов'язання до валюти виконання зобов'язання встановлено на день платежу.

Цивільний кодекс України (стаття 549) містить поняття неустойки. Так, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав йогоу строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Вимогами статті 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.6 договору встановлено, що у випадку затримання покупцем оплати ціни товару згідно договору і додатків до нього на строк більше семи робочих днів покупець зобов'язаний сплатити продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, чинної у відповідний період, від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Враховуючи, що відповідач-1 припустився прострочки платежу, з нього, на підставі пункту 7.6 договору, підлягає стягненню пеня в сумі 564330,33 грн.

Пеню як один із видів договірної неустойки, яка стягується за кожний день прострочки, необхідно відрізняти від відсотків за користування чужими коштами, що є платою саме за користування чужими коштами, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання. (пункт 9 Роз'ясненням Вищого арбітражного суду Україні № 02-5/293 від 29.04.1994р. зі змінами).

Відповідно до ст. 1057 Цивільного кодексу України відстрочення або розстрочення оплати товарів вважається кредитним зобов'язанням (комерційним кредитом). До комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054-1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання.

У свою чергу, нормами ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Позикодавець, згідно з ст. 1048 Цивільного кодексу України, має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Оскільки відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем-1 договору оплата поставленого товару проводиться із розстроченням, то на суму заборгованості відповідача-1 нараховуються проценти в розмірі облікової ставки НБУ, чинної на відповідний період, з дня, коли відповідач-1 був зобов'язаний оплатити товар, і до дня оплати коштів, а щодо коштів, які не було сплачено - на день подачі позову.

Заперечення відповідача-1 щодо нарахування відсотків за користування комерційним кредитом судом до уваги не приймаються з огляду на наступне.

Як було встановлено судом та не заперечується представниками сторін, у спірних правовідносинах має місце розстрочення оплати ціни товару.

В силу положень ст. 628 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Відповідно до ст. 695 Цивільного кодексу України договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу.

З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідачів 366402,82 грн. процентів за комерційним кредитом є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується позовних вимог до відповідача-2, то вони підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

Порукою, згідно з ч. 2 ст. 553 Цивільного кодексу України, може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Як визначено ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно з ч. 1 ст. 543 Цивільного кодексу України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Позивач у позовній заяві зазначає, що межі відповідальності відповідача-2 встановлені в розмірі 20000,00 грн.

Судом встановлено, що відповідно до п. 4.1 договору поруки № 89, укладеного між позивачем та відповідачем-2 25.08.2010р., поручитель відповідає перед кредитором за виконання боржником в сумі, що дорівнює 1850 Євро, а за курсом, встановленим п. 2.3 даного договору поруки і так само обов?язкового для сторін в цьому випадку, дорівнює 19943,00 грн.

Отже, межі відповідальності відповідача-2 перед позивачем встановлені в розмірі 19943,00 грн., а не 20000,00 грн., як зазначає позивач.

Крім того, при розгляді справи було встановлено, що відповідач-2 частково, в сумі 1850,00 грн., виконав свої зобов?язання перед позивачем як поручитель, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 6 від 02.03.2011р.

Суд приходить до висновку, що, оскільки відповідач-2 сплатив позивачу 1850,00 грн. 02.03.2011р., тобто до порушення провадження у справі, то позивач звернувся до суду з позовом в цій частині безпідставно.

Таким чином, з урахуванням умов договору поруки № 89 від 25.08.2010р. та часткової оплати, здійсненої відповідачем-2, суд приходить до висновку, що відповідальність відповідача-2 як поручителя станом на день розгляду справи встановлена в межах 18093,00 грн.

Витрати, понесені позивачем по сплаті державного мита, та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідачів, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Відкритого акціонерного товариства «ВІННІФРУТ»(22400, Вінницька область, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45, код ЄДРПОУ 30807701) та з Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ Компані»(м. Київ, вул.. Голосіївська, 13, оф. 576, код ЄДРПОУ 35133068) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Клімасан Україна»(03680, м. Київ, пр-т Перемоги, 53, код ЄДРПОУ 32955448) 4258811 (чотири мільйони двісті п?ятдесят вісім тисяч вісімсот одинадцять) грн. 47 коп., 564330 (п?ятсот шістдесят чотири тисячі триста тридцять) грн. 33 коп. пені, 366402 (триста шістдесят шість тисяч чотириста дві) грн. 82 коп. відсотків за користування комерційним кредитом, а з Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ Компані»(м. Київ, вул.. Голосіївська, 13, оф. 576, код ЄДРПОУ 35133068) - в межах 18093 (вісімнадцять тисяч дев?яносто три) грн. 00 коп.

Стягнути солідарно з Відкритого акціонерного товариства «ВІННІФРУТ»(22400, Вінницька область, м. Калинівка, вул. Фрунзе, 45, код ЄДРПОУ 30807701) та з Товариства з обмеженою відповідальністю «АБВ Компані»(м. Київ, вул.. Голосіївська, 13, оф. 576, код ЄДРПОУ 35133068) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Клімасан Україна»(03680, м. Київ, пр-т Перемоги, 53, код ЄДРПОУ 32955448) 25 500 (двадцять п?ять тисяч п?ятсот) грн. 00 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині в позові відмовити.

Після вступу рішення в законну силу видати накази.

Суддя Трофименко Т.Ю.

Повний текст рішення складено 16.06.2011р.