Рішення № 17267118, 09.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 10/16409.06.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бліцфарм»

про стягнення 122482,16 грн.

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Белаш Л.П.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 52 від 23.03.2011 року);

від відповідача: Дерлеменко О.В. (керівник).

В судовому засіданні 9 червня 2011 року було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «БаДМ»(позивач) звернулося до суду з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бліцфарм»(відповідач) заборгованості в сумі 122482,16 грн. з них основного боргу 73687,69 грн., пені 2591,44 грн., 30% штрафу 44512,60 грн. та 10% річних 1690,43 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобовязання за договором поставки № 6227 від 19 травня 2010 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив оплату вартості поставленого йому товару, внаслідок чого у останнього утворилась заборгованість перед позивачем.

Під час перебування справи в суді позивач уточнив (зменшив) позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 111982,15 грн. з них основного боргу 63187,69 грн., пені 2591,44 грн., 30% штрафу 44512,60 грн. та 10% річних 1690,43 грн. Уточнення позовних вимог обґрунтовані тим, що відповідач сплатив на користь позивача кошти з основного боргу за договором в сумі 10500,00 грн.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що заявлені позовні вимоги визнає частково, зокрема, в частині основного боргу в розмірі 63163,04 грн., пені 2591,44 грн. та 10% річних 1690,43 грн., в частині ж стягнення 30% штрафу в сумі 44512,60 грн. заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову в цій частині.

Ухвалою від 22.04.2011р. прийнята до розгляду позовна заява та порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 23.05.2011р. Ухвалою від 23.05.2011р. розгляд справи, у звязку з неявкою представників відповідача було відкладено до 9.06.2011р.

В судовому засіданні 9.06.2011р. представник відповідача подав клопотання про зупинення провадження по справі. Клопотання вмотивовано тим, що предмет спору справи 55/251 стосується визнання недійсним умов договору поставки № 6227 від 19 травня 2010 року в частині штрафних санкцій ТОВ «Бліцфарм»за прострочку виконання грошового зобовязання та безпосередньо пов'язаний із справою 10/164.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Дослідивши подане представником клопотання про зупинення провадження по справі суд дійшов висновку про відсутність підстав для зупинення провадження по справі 10/164 до розгляду справи 55/251, оскільки не вбачає наявності підстав для неможливості розгляду справи 10/164 по суті.

Розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

19 травня 2010 року між позивачем (надалі Постачальник або Продавець) та відповідачем (далі по тексту Покупець або Отримувач) (разом - сторони), було укладено договір поставки № 6227 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця лікарські препарати та засоби, засоби гігієни та догляду за хворими, лікувальну косметику та інші форми медичного асортименту (надалі - товар), а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його на умовах Договору.

Пунктом 1.3 Договору поставки передбачено, що кількість товару, що поставляється за договором, визначається Покупцем при замовленні товару та зазначається у видаткових накладних на товар, який поставляється. Усі видаткові накладні є невід'ємними складовими Договору.

Позивач зазначає, а з матеріалів справи вбачається, що протягом липня-серпня 2010 року Продавець передав товар, що підтверджується видатковими накладними (належним чином засвідчені копії видаткових накладних містяться в матеріалах справи), а Покупець прийняв зазначений у відповідних накладних товар, що підтверджується підписом та відбитком печатки Отримувача.

Позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за поставлений йому Продавцем товар, що підтверджується банківськими виписками (копії виписок в справі), внаслідок чого відповідач має заборгованість за Договором в розмірі 63187,69 грн. (розрахунок суми основного боргу міститься в матеріалах справи).

8 червня 2011 року між сторонами був складний акт звірки розрахунків з якого вбачається, що заборгованість Покупця перед Постачальником за Договором становить: 63163,04 грн. (копія акту міститься в матеріалах справи).

У своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що станом на 11.01.2011р. заборгованість Покупця перед Продавцем за Договором становила 73 687,69 грн., однак, до моменту подання позовної заяви відповідач сплатив на користь позивача грошові кошти в сумі 10500,00 грн., а тому сума заборгованості за Договором на момент подачі позову становить - 63163,04 грн.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Частиною 1 статті 665 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 2 ст. 692 ЦК України передбачено, що Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 3.2 Договору встановлено, що загальна сума Договору (у тому числі ПДВ) складає загальну вартість товару, поставленого відповідно до умов договору, і визначається шляхом складення сум товарних партій визначених у видаткових накладних.

Згідно з п.п. 6.3, 6.4 Договору передбачено, що Покупець здійснює оплату вартості поставленого товару у національній валюті України шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний (розрахунковий) рахунок Постачальника. Днем здійснення платежу вважається день, в який сума, що підлягає сплаті, надійшла на поточний (розрахунковий) рахунок Постачальника. Оплата Покупцем товару за Договором здійснюється шляхом попередньої оплати або з відстроченням платежу.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Так, судом встановлено, що на Покупець частково сплачував грошові кошти на користь Продавця за поставлений останнім товар, що підтверджується банківськими виписками, однак, в повному обсязі коштів за поставлений товар відповідач позивачу не перерахував, у звязку з чим у Покупця утворилась заборгованість за Договором перед Продавцем.

На час розгляду справи заборгованість за Договором поставки в розмірі 63187,69 грн. Покупцем на рахунок Продавця не проведена, що підтверджується довідкою № 103 від 8.06.2011р. (копія довідки в справі).

Зважаючи на викладене, враховуючі подані позивачем уточнення до позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором в розмірі 63187,69 грн. є обґрунтованими.

При цьому, суд зазначає, що визнана відповідачем у своєму відзиві на позовну заяву сума основного боргу в розмірі 63163,04 грн. є необґрунтованою, оскільки, різниця між сумою заборгованості в розмірі 73 687,69 грн. та сплаченою відповідачем сумою коштів в розмірі 10500,00 грн., про що, між іншим, позивачем не заперечується, становить - 63187,69 грн., а не - 63163,04 грн., як вказує відповідач у своєму відзиві, тобто 73 687,69 грн. 10500,00 грн. = 63187,69 грн.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У відповідності до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 7.2. Договору поставки встановлено, що у випадку порушення строку оплати поставленого товару Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період прострочення, від суми простроченого платежу, за кожний день прострочення.

З урахуванням викладеного, зважаючи на відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, за порушення відповідачем зобовязання за Договором щодо оплати товару, стягненню з останнього на користь позивача підлягає пеня в розмірі 2591,44 грн.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 7.3 Договору встановлено, що Покупець сплачує Постачальнику суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також десяти процентів річних від простроченої суми в порядку ст. 625 ЦК України.

Так, дослідивши матеріали справи, враховуючи відсутність в матеріалах справи контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача, на підставі ст. 625 ЦК України, 10% річних в сумі 1690,43 грн.

Крім нарахованих на підставі Договору пені, 10% річних позивач просить суд стягнути з відповідача також 30% штрафу від вартості поставленого та неоплаченого у строк товару, що становить - 44512,60 грн. (п. 7.2 Договору).

З відповідними вимогами позивача відповідач не погоджувався та у своєму відзиві на позовну заяву зазначив, що позивач двічі нарахував штрафну санкцію на одну й ту ж суму заборгованості.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 30% штрафу в сумі 44512,60 грн. є необґрунтованими виходячи з наступного.

Частиною 2 статті 63 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Положеннями п. 7.2. Договору встановлено, що при простроченні оплати поставленого товару на двадцять календарних днів Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику штраф у розмірі 30% від вартості поставленого та неоплаченого у строк товару.

При цьому, пунктом 7.3 Договору встановлено, що Покупець сплачує Постачальнику суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, а також 10% річних від простроченої суми в порядку ст. 625 ЦК України.

Таким чином, нарахування позивачем штрафу в розмірі 30% від вартості поставленого та неоплаченого у строк товару, по суті вже є нарахованими останнім, на підставі ст. 625 ЦК України, 10% річних за неналежне виконання відповідачем грошового зобовязання за Договором зі сплати поставленого та неоплаченого у строк товару.

Таким чином, задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 30% річних 44512,60 грн. призведе до подвійного притягнення до відповідальності останнього за одне й те саме порушення, у звязку з чим, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 67 469,56 грн. з них основного боргу 63187,69 грн., пені 2591,44 грн. та 10% річних 1690,43 грн.

Судові витрати позивача пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 827,05 грн. (683,09 грн. державного мита та 143,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бліцфарм»(ідентифікаційний код: 37018041, адреса: 02068, м. Київ, Дарницький район, вул. Анни Ахматової, будинок, 48, квартира 29, р/р 26003300082233 в ПАТ «Форум»МФО 322948 або будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БаДМ»(ідентифікаційний код: 31816235, адреса: 49005, м. Дніпропетровськ, Жовтневий район, вул. Панікахи, 2, р/р 26008105114001 в КБ «ПриватБанк», МФО 305299) грошові кошти: основного боргу 63187,69 грн. (шістдесят три тисячі сто вісімдесят сім гривень 69 копійок), пені - 2591,44 грн. (дві тисячі пятсот девяносто одну гривню 44 копійки), 10% річних 1690,43 грн. (одна тисяча шістсот девяносто гривень 43 копійки) та судові витрати: державного мита 683,09 грн. (шістсот вісімдесят девять гривень 09 копійок) і витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу 143,96 грн. (сто сорок три гривні 96 копійок). Видати наказ.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 15.06.2011р.