Постанова № 1726138, 06.03.2008, Харківський окружний адміністративний суд

                                                                         Справа № 2а-240/08

                                                                                                                      (2а-1795/07)         

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2008 року, м. Харків                                                           

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: П'янової Я.В.

При секретарі: Маймуліної А.В.

За участю представників сторін:

Позивача: Ніколаєвський Д.С.

Відповідача: Свидло Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративний позов ТОВ „СГ Консалт” до ДПІ у Київському районі м. Харкова про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень, -

                                                                       ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ „СГ Консалт”, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ДПІ у Київському районі м. Харкова, в якому з урахуванням уточнень позовних вимог просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в Київському районі м. Харкова №0000022303/2 від 23.05.07 р. та № 0000022303/3 від 07.08.2007 р.

Відповідач, ДПІ у Київському районі м. Харкова, надав суду заперечення на позов, в яких виклав свою позицію щодо обставин справи та просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судовому засіданні в обґрунтування позову вказав, що за результатами виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.05.2005 р. по 30.09.06 р. було складено акт №290/23-5/33479070 від 29.01.2007 р. На підставі зазначеного акту була визначена сума податкових зобов'язань платника податків у розмірі 31759,00 грн. і застосовані штрафні санкції в розмірі 7805,40 грн. 12.02.2007 р., після чого позивачу направлено податкове повідомлення-рішення №0000022303/0 від 09.02.07 р. З висновками акту перевірки позивач не погодився, та звернувся до відповідача зі скаргою №20 від  22.02.07 р. (вх. ДПІ Київського району м. Харкова №4616 від 22.02.2007 р.). Дана скарга була розглянута відповідачем, та за результатами такого розгляду було ухвалене рішення №3392/10/25-010 від 13.03.2007 р., яким у задоволенні скарги позивачеві було відмовлено.

21.03.07 р. позивач звернувся з повторною скаргою №39 до ДПА в Харківській області. Додатково позивач зазначив, що з отриманого ним рішення №6517/10/25-010 неможливо було зрозуміти яким саме чином були відкориговані розрахунки податкових зобов’язань та штрафних санкцій платника податків. Після розгляду повторної скарги позивача в ДПА в Харківській області відповідачем було винесено рішення №6517/10/25-010 «Про внесення змін у рішення за результатами розгляду скарги». Даним рішенням відповідач зменшив суму раніше нарахованого ним податкового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 13603,2 грн., у тому числі податок у сумі 11334,5 грн. і штрафні санкції в сумі 2268,7 грн.

За результатами розгляду повторної скарги ДПА в Харківській області в її задоволенні позивачеві було відмовлено. В своєму рішенні №1719/10/25-103 від 18.05.07 р. ДПА в Харківській області вказує, що відповідно до п.п.4.2.3. п.4.2. ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами й державними цільовими фондами» обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, що було здійснено контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом  4.2.2. цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків.

25.05.07 р. позивач звернувся до ДПА України з повторною скаргою №65. Рішенням ДПА України за результатами розгляду повторної скарги №7169/6/25-0115 від 26.07.07 р. у задоволенні вимог позивача скасувати податкові повідомлення-рішення відмовлено.

Представник відповідача в судовому засіданні пояснив, що перевіркою правильності визначення суми амортизаційних відрахувань встановлено завищення підприємством суми амортизаційних відрахувань, нараховану на основні фонди 2 групи за 3 квартали 2006 року у розмірі 80069 грн., в т.ч. за півріччя 2006 року у розмірі 26847 грн., в порушення п.п. 8.6.1. п.8.6. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Також дане порушення призвело до завищення підприємством скоригованих валових витрат по рядку 06 Декларації за 3 квартали 2006 року, у т.ч. по рядку 05 «Коригування валових витрат», у тому числі по рядку 05.2. Декларації у розмірі 31297 грн., у т.ч. за півріччя 2006 року у сумі 31297 грн.

На підставі наданих на перевірку документів (у т.ч. вантажно-митних декларацій) встановлено, що у періоді з 16.05.2005 року по 30.09.2005 року позивач здійснював придбання основних фондів, у тому числі бувших у використанні.

У періоді з 16.05.2005 року по 30.09.2005 року для розрахунку амортизації основних фондів групи 2 підприємством застосовувалась норма амортизації – 10 відсотків.

Відповідно до п.3.1. ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» об’єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду на суму амортизаційних відрахувань.

Згідно з п.8.3.1. п.8.3. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями сума амортизаційних відрахувань звітного періоду визначається як сума амортизаційних відрахувань, нарахованих для кожного із календарних кварталів, що входять до такого звітного періоду.

Сума амортизаційних відрахувань кварталу, щодо якого проводяться розрахунки визначаються шляхом застосування норм амортизації, визначених п.8.6. статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу.

Норми амортизаційних відрахувань, зазначені у статті 8 для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 01 січня 2004 року у зв’язку з придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3,  а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів. Амортизація витрат, понесених (нарахованих) платником податку у зв’язку з придбанням, спорудженням та поліпшенням основних фондів груп 1, 2 і 3 до 01 січня 2004 року здійснюється за нормами амортизації, що діяли до 01 січня 2004 року. При цьому для цілей податкового обліку платники податку зобов’язані вести окремий облік витрат, понесених у зв’язку з придбанням, спорудженням та/або поліпшенням основних фондів, що здійснюються після 01 січня 2004 року, згідно із Законом України №1957-IV від 01.07.2004 р. «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»».

Законом України «Про державний бюджет України на 2004 рік» від 27.11.2003 р. №1344 та Законом України №1957-IV від 01.07.2004 р. «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»» встановлено порядок нарахування податкової амортизації витрат на придбання та виготовлення основних фондів залежно від року, в якому такі витрати понесені.

Пунктом 45 ст.80 Закону №1344 у 2004 році нові норми амортизації поширюються лише на:

- Амортизацію витрат, понесених платником податку після 01.01.2004 року у зв’язку з придбанням (виготовленням) нових основних фондів груп 1, 2, 3, які використовуються у виробничій діяльності платника податку і раніше не експлуатувалися;

- Витрати на поліпшення зазначених новопридбаних (виготовлених) основних фондів, понесених платником податку після  01.01.2004 року.

Водночас, пунктом 1 Перехідних положень Закону №1957, зокрема, визначено, що норми амортизаційних відрахувань, зазначені у статті 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» для основних фондів груп 1, 2, 3 застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 01.01.2004 р. у зв’язку з придбанням або спорудженням основних фондів груп 1, 2, 3, а також витрати на поліпшення таких нових основних фондів.

Таким чином, відповідач робить висновок про те, що якщо у зв’язку з придбанням або спорудженням основних фондів (якщо такі об’єкти основних фондів були новими, тобто не експлуатувалися станом на 01.01.2004 року) витрати фактично понесені після 01.01.2004 року, щодо таких витрат застосовуються норми, зазначені у п.8.6.1. п.8.6. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» із змінами та доповненнями і, відповідно, про те, що нарахування амортизаційних відрахувань на основні засоби, які були в експлуатації слід проводити за нормою 6,25 відсотків до балансової вартості груп основних фондів на початок такого розрахункового кварталу, оскільки основні засоби були в експлуатації.

Також відповідач зазначив про те, що ним, рішенням №6517/10/25-010 від 17.05.07 р. було внесено зміни до рішення від 13.03.07 року №3392/10/25-010 про результати розгляду первинної скарги, а саме: скасовано податкове повідомлення-рішення в частині визнання податкового зобов’язання з податку на прибуток у загальному розмірі 13603,2 грн. (в тому числі податок у розмірі 11334,5 грн. та штрафні санкції у розмірі 2268,7 грн.), які складаються із донарахованих перевіркою:

- 3916 грн. 75 коп. податку на прибуток за рахунок зменшення валових витрат за 3 квартали 2006 року на суму 15666 грн. 81 коп.

- 7400 грн. 25 коп. податку на прибуток за рахунок зменшення амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби 2005 року випуску.

- 17 грн. 45 коп. податку на прибуток за рахунок допущення помилки при визначенні податкового зобов’язання.

Відповідач зазначає, що відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право подати уточнюючий розрахунок, та, крім того, відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. №2181-III зі змінами та доповненнями, податкове зобов’язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації вважається узгодженим з дня подання такої декларації, а позивач на час розгляду справи у суді не надав уточнюючого розрахунку.

Проти задоволення позову представник відповідача заперечував.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з таких причин.

Згідно з п.п.8.6.1. п.8.6. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» норми амортизації встановлюються у відсотках до балансової вартості кожної із груп основних фондів на початок звітного (податкового) періоду в наступному розмірі (розраховуючи на податковий квартал):

група 1 -  2 відсотки;

група 2 - 10 відсотків;

група 3 -  6 відсотків;

група 4 - 15 відсотків.

            Зазначені норми амортизації введені Законом України «Про внесення змін у Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 24.12.2002 р. № 349-IV і відповідно до п.15 Перехідних положень Закону № 349-IV повинні були застосовуватися з 01.01.2004 р. Відповідно до пункту 45 ст.80 Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 р.» від 27.11.2003 р. № 1344-IV (далі - Закон № 1344-IV), дію підвищених норм амортизації було припинено винятково на 2004 р. Так, відповідно до цього пункту підвищені норми амортизації поширюються в 2004 р. тільки на:

   - амортизацію витрат, здійснених платником податку після 01.01.2004 р. у зв'язку із придбанням (виготовленням) нових основних фондів груп 1, 2, 3, які використовуються у виробничій діяльності платника податку й раніше не були в експлуатації;

    - витрати на поліпшення зазначених новопридбаних (виготовлених) основних фондів, понесених платником податку після 01.01.2004 р.

            Також, відповідно до пункту 1 Перехідних положень Закону України від 01.07.2004 р. № 1957-IV "Про внесення змін до Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" норми амортизаційних відрахувань, встановлені в статті 8 Закону для основних фондів груп 1, 2 і 3, застосовуються щодо витрат, понесених (нарахованих) платником податку після 01.01.2004 р., в зв'язку із придбанням або спорудженням нових основних фондів груп 1, 2 і 3, а також витрат на поліпшення таких нових основних фондів.

            Позивач вважає, що відповідач неправомірно застосував законодавчу норму (пункт 45 ст.80 Закону № 1344-IV), термін дії якої обмежений 2004 роком, оскільки відповідно до пункту 4 статті 46 Бюджетного кодексу України №2542-III від 21.06.2001 року - до прийняття закону на поточний бюджетний період податки, збори (обов'язкові платежі) і інші надходження стягуються відповідно до закону про Державний бюджет України на попередній бюджетний період. Таким чином, положення Закону „Про Державний бюджет України на 2004 рік” повинні були застосовуватися відповідачем тільки до прийняття та набрання чинності Законом України „Про Державний бюджет України на 2005 рік”.

Правомірність або неправомірність застосування платником податків 10-ти відсоткової норми амортизації залежить безпосередньо від того, яким чином повинен тлумачитися термін «нові основні фонди», при цьому позивач наполягає на тому, що під «новими» повинні розумітися такі основні фонди, що є новими для цього платника податків, тобто ним не експлуатувалися (не використовувалися у власній господарській діяльності), а відповідач наполягає на тому, що «новими» основними фондами є основні фонди, які взагалі ніколи раніше не експлуатувалися. В той же час відсутня правова норма, яка б дозволила чітко встановити правильність висновків будь-якої із сторін.

Відповідно до п.п.4.4.1. п.4.4. ст.4 Закону України №2181 від 21.12.2000 року у випадку, коли норма закону або іншого нормативно-правового акту, виданого на підставі закону, або коли норми різних законів або різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав і обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органа, рішення приймається на користь платника податків.

З огляду на зазначене,  суд не погоджується з відповідачем щодо порушення позивачем  п.п.8.6.1. п.8.6. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 р. № 334/94-ВР (далі Закон №334/94-ВР), щодо завищення підприємством сум амортизаційних відрахувань за 3 квартали 2006 року., в т.ч. відображених у складі відкорегованих валових видатків.

Відповідно до ст.13 Закону №334/94-ВР будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їхнього походження з України, від здійснення господарської діяльності (у тому числі на рахунки нерезидента, які ведуться в гривнях) обкладаються податком у порядку й по ставках, зазначених цією статтею. Під доходами, що отримані нерезидентом із джерелом їхнього походження з України, варто розуміти, зокрема, і роялті.

Відповідно до п.п.5.4.2 ст.5 Закону до валових витрат включаються витрати, крім тих, що підлягають амортизації, пов'язані з науково-технічним забезпеченням господарської діяльності, на винахідництво й раціоналізацію господарських процесів, проведення дослідно-експериментальних і конструкторських робіт, виготовлення й дослідження моделей і зразків, пов'язаних з основною діяльністю платника податку, виплатою роялті й придбанням нематеріальних активів (крім тих, які підлягають амортизації) для їхнього використання у господарській діяльності платника податку. Норми цього підпункту стосуються видатків на зазначені заходи незалежно від того, чи привели такі заходи до збільшення доходів платника податку.

Підпунктом 11.2.3. п.11.2. ст.11 Закону визначено, що датою збільшення валових витрат платника податку при здійсненні ним операцій зокрема, з нерезидентами, є дата оприбуткування платником податку товарів (а при імпорті - також робіт (послуг), що супроводжують або допоміжних такому імпорту товарів), а для робіт (послуг), - дата їхнього фактичного одержання від таких осіб, незалежно від наявності їхньої оплати (у тому числі часткової або авансової).

При цьому, під фактичним одержанням робіт (послуг) слід розуміти фактичне одержання в користування об'єкта інтелектуальної власності (роялті).

Отже, у випадку, якщо об'єкт інтелектуальної власності вже перебуває в користуванні в платника податку, то роялті включаються до складу його валових витрат у тому звітному періоді, у якому виникає нарахування роялті до виплати в інтересах нерезидента відповідно до договору.

Зазначена позиція підтверджується роз'ясненнями, що були дані ДПА України в листах від 17.03.2004 р. №2000/6/15-1116 і №111/4/15-1114 від 17.03.2004 р.

З огляду на вищезазначене, висновок відповідача про завищення підприємством суми  валових витрат на суму нарахованих в 2-му і 3-му кварталах 2006 р. на користь нерезидента роялті – не відповідає обставинам справи, а тому є невірним.

Внесення змін до рішення від 13.03.07 року №3392/10/25-010 про результати розгляду первинної скарги, а саме - скасування податкового повідомлення-рішення в частині визнання податкового зобов’язання з податку на прибуток у загальному розмірі 13603,2 грн. (в тому числі податок у розмірі 11334,5 грн. та штрафні санкції у розмірі 2268,7 грн.), які складаються із донарахованих перевіркою:

- 3916 грн. 75 коп. податку на прибуток за рахунок зменшення валових витрат за 3 квартали 2006 року на суму 15666 грн. 81 коп.

- 7400 грн. 25 коп. податку на прибуток за рахунок зменшення амортизаційних відрахувань, нарахованих на основні засоби 2005 року випуску.

- 17 грн. 45 коп. податку на прибуток за рахунок допущення помилки при визначенні податкового зобов’язання.

Таким чином, відповідач фактично погодився з доводами позивача про правомірність включення до складу валових витрат сум роялті, нарахованих до виплати на користь нерезидента в періоді, що перевірявся, але при цьому не погодився з доводами позивача, щодо наявності у відповідача обов’язку самостійно виявляти завищення платником податків об’єкту оподаткування, а саме: в цьому випадку врахувати при проведенні перевірки суму роялті (паушального платежу), який позивачем помилково самостійно не було включено до складу валових витрат.

Проти правомірності включення до складу валових витрат суми паушального платежу у розмірі 252000 грн. відповідач не заперечує, посилаючись на те, що таке включення не є обов’язком відповідача, а є правом позивача, яким останній не скористався.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно абзацу «б» п.п. 4.2.2. пункту 4.2. статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» контролюючий орган зобов’язаний самостійно визначити суму податкового зобов’язання платника податків у разі, якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов’язань, заявлених у податкових деклараціях.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року №327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за №925/11205 із змінами і доповненнями, внесеними Наказом Державної податкової адміністрації України від 13 червня 2007 року за №354 затверджено «Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства». Згідно з п.п.2.3.2 п.2.3. вищевказаного Порядку за кожним відображеним в акті фактом порушення податкового законодавства необхідно висвітлити показники, які відображаються суб'єктом господарювання у податковій та іншій звітності, та фактичні показники, виявлені у ході перевірки на підставі первинних документів податкового та бухгалтерського обліку суб'єкта господарювання у розрізі періодів у грошових одиницях, передбачених звітністю.

Наказом ДПА України №225 від 27.04.2006 року затверджено нову редакцію зразків форм актів перевірок та Методичних рекомендацій щодо їх оформлення. Відповідно до затвердженої Наказом форми акту перевірки в п.п.3.1.1. п.3.1. акту перевірки вказується заниження або завищення валового доходу, а в п.п.3.1.2. п.3.1. акту перевірки вказується заниження або завищення загальної суми валових витрат.

Таким чином, висновки відповідача, що при проведенні перевірки він не мав обов’язку враховувати при визначенні податкового зобов’язання платника податків суми валових витрат, які помилково не були включені до складу валових витрат самим платником податків є такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Розмір паушального платежу 50000 доларів США, що відповідає 252000 грн. підтверджується наданою позивачем копією Додатку №1 до Ліцензійного договору №3-Л/17-04-06 від 17.04.2006 р.

У зв’язку з цим, суд дійшов висновку про необґрунтоване виключення зі складу валових витрат суми паушального платежу, що призвело до безпідставного завищення податкових зобов’язань платника податків за відповідний податковий період на 63000 грн. та відповідно відсутності не донарахування з податку на прибуток за відповідний податковий період.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України Харківський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов ТОВ „СГ Консалт” до ДПІ у Київському районі м. Харкова про визнання недійсним податкових повідомлень-рішень задовольнити в повному обсязі.

            Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі №0000022303/2 від 23.05.07 р.,  №0000022303/3 від 07.08.07 р.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

 Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена 11.03.2008 р.

Суддя                                                                                                            Я.В.П'янова