Постанова № 1726073, 12.03.2008, Харківський окружний адміністративний суд

Справа № 2а-1234/08

(2а-4213/07)

УКРАЇНА

Харківський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2008 року, м. Харків                                                           

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: П'янової Я.В.

При секретарі: Маймуліної А.В.

За участю представників сторін:

Позивача: Зелінський С.А.

Відповідача: Окрушко А.В.

Прокурора: не прибув.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву ТОВ „Реал-Бізнес” до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

                                                                       ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10 жовтня 2007 року справа за позовною заявою ТОВ „Реал-Бізнес” до ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 18.04.05 р. № 0000272301/2 про визначення ТОВ „Реал-Бізнес” податку на додану вартість у сумі 406653 грн. та штрафних (фінансових) санкцій у сумі 203326,5 грн. та визнання недійсним податкового повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 02.06.2005 р. № 0000272301/2 про визначення ТОВ „Реал-Бізнес” від штрафних (фінансових) санкцій у сумі 853378 грн. передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду по даній адміністративній справі було відкрито провадження.

Позивач, ТОВ „Реал-Бізнес”, просить визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІуДзержинському районім. Харкова № 0000272301/3 від 05.07.05 р. про визначення податкового зобов’язання по ПДВ в сумі 406653,0 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 1056704,5 грн. як необґрунтоване, посилаючись на Закон України „Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів”.

Відповідач,  ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова, надав заперечення на позов, в якому позовні вимоги не визнає, посилаючись на результати перевірки, просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що підприємство позивача є платником податків і взятона облік в ДПІ Дзержинського району м. Харкова 09.07.02 р., отримало свідоцтво платника ПДВ від 01.08.02 р.

Відповідачем була проведена плановадокументальнаперевіркапідприємства позивача з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.03 р. по 30.09.04 р., про що складений акт перевірки № 13/23-1/32031637 від 04.01.2005р.

В акті перевірки вказано, що у період, що перевірявся, підприємство реалізовувало дизпаливо ВАТ „Північний ГКЗ” (код 0019102, м. Кривий Ріг). При цьому податкові зобов’язання нараховувались за наслідками податкового періоду, на який припадає отримання продавцем коштів, тобто по касовому методу, керуючись положеннями ст. З Закону України „Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів”. Оскільки підприємство- покупець не є сільськогосподарським товаровиробником, перевіряючими зроблений висновок про наявність порушень з боку позивача приписів п.п.7.3.1 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, що спричинило заниження податкових зобов’язань по ПДВ на загальну суму 406653,0 грн., в т.ч. заниження суми податкових зобов’язань за жовтень 2003 р. на 692117,0 грн., січень 2004 р. на  203386,0 грн., квітень 2004 р. на 196615,0 грн., травень 2004 р. на 614638,0 грн. та завищення сум податкових зобов’язань за листопад 2003 р. на 181889,0 грн., грудень 2003 р. на 865,0 грн., лютий 2004 р.на 283075,0 грн., березень 2004 р. на 55559,0 грн., червень 2004 р. на 769575,0 грн., липень 2004 р. на 9140,0 грн.

На підставі висновків вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000272301/0 від 05.01.2005 р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 1706756,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1706756,00 грн.

Позивачем вказане повідомлення-рішення було оскаржено в апеляційному порядку.

Рішенням ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова №2344/10/25-007 від 17.02.2005 р. скаргу ТОВ «Реал-Бізнес» залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №0000272301/0 від 05.01.2005 р. без змін, у зв'язку з чим відповідачем складено податкове повідомлення-рішення №0000272301/1 від 23.02.2005 р.

Рішенням ДПА у Харківській області від 08.04.2005 р. №1419/10/25-010 податкове повідомлення - рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 05.01.2005 р. за 30000272301/0 скасовано в частині визначення ТОВ «Реал - Бізнес» суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1300103 грн. та в цій частині рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 17.02.2005р. № 2344/10/25-007, прийняте за результатами розгляду первинної скарги, в іншій частині зазначені рішення залишені без змін.

За результатами розгляду скарги відповідачем складено податкове повідомлення-рішення №0000272301/2 від 18.04.2005 р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 406653 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 203326,50 грн.

Рішенням ДПА у Харківській області від 23.05.2005 р. №2048/10/25-10 внесено зміни до рішення за результатами розгляду скарги платника податку та прийнято рішення про скасування податкового повідомлення-рішення від 05.01.2005р. за №0000272301/0 в частині визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальному розмірі 1950154,50 грн., в тому числі податок у розмірі 1300103 грн. та штрафні санкції у розмірі 650051,50 грн.

З урахуванням внесених змін відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення № 000272301/2 від 02.06.05 р. про визначення суми податкового зобов’язання по ПДВ у вигляді застосування фінансових санкцій в розмірі 853378,0 грн. в порядку п. 17.1.3 та п. 17.1.6 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”. Таким чином, загальна сума застосованих санкцій дорівнює 1056704,5 грн.

Рішенням ДПА України від 22.05.2005 р. №5768/6/25-1015 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0000272301/0 від 05.01.2005 р. із змінами внесеними в нього за результатами розгляду скарг - без змін.

Відповідачем на підставі Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій складено та направлено позивачу податкове повідомлення-рішення №0000272301/3 від 05.07.2005р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 406653,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції сумі 1056704,50 грн.

Позивач у позові та представник в судовому засіданні наполягають на тому, що преамбула Закону України „Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно-мастильних матеріалів” не встановлює прав та обов’язків суб’єктів правовідносин, а тому не може визначати кола осіб, які повинні керуватися положеннями цього Закону. Посилаючись на Методичні рекомендації щодо розробленняпроектів законів та дотримання вимог нормопроектної техніки, схвалені постановою колегії Міністерства юстиції України № 41 від 21.11.00 р., позивач вказує на те, що правові норми (статті) вказаного Закону не обмежуютьколо платників, які повинні застосовувати касовий метод при здійсненні операцій з дизельним пальним, сільськогосподарськими виробниками, а тому цей метод можуть застосовувати всі платники податків.

Суд зазначає, що застосовує законодавство, яке було чинним на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно зі ст. З Закону України "Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно - мастильних матеріалів" від 02.03.2000р. №1521-ІІІ податкові зобов'язання з податку на додану вартість, що виникають у зв'язку з продажем товарів, визначених у статтях 1 та 2 цього Закону, нараховуються за наслідками податкового періоду, на який припадає отримання продавцем коштів або інших видів компенсацій вартості таких товарів від покупця. При цьому право на збільшення податкового кредиту платників податку на додану вартість -покупців таких товарів виникає у податковий період, на який припадає здійснення оплати коштами або шляхом надання інших видів компенсацій їх вартості.

За змістом ст. 4 зазначеного Закону вказувалось, що, починаючи з 01.06.2000р. операції з продажу або інших видів відчуження, зокрема, важких дистилятів (дизельного пального), оподатковуються податками, зборами (обов'язковими платежами) за правилами, визначеними відповідними законами з питань оподаткування, незалежно від форм або методів поставки (продажу) або форм розрахунків (включаючи попередню оплату), здійснених до зазначеної дати.

Згідно зі ст. 1 Закону України від 21.09.2000 №1962-111 "Про внесення змін у деякі закони України щодо оподаткування операцій по виготовленню та продажу нафти сирої та деяких паливно - мастильних матеріалів" з 01.10.2000р. стаття 4 Закону від 02.03.2000р. №1521-ІІІ була виключена. Таким чином, по операціям з визначеними цим законом товарами, в т.ч. дизельним пальним, касовий метод врахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ почав застосовуватися безстроково.

Позивач у перевіреному періоді здійснював операції з дизельним пальним, яке має код за ГС  2710 00 690, що підтверджується сертифікатами відповідності, наданими суду. Ці операції здійснені позивачем у межах строку, визначеного Законом  України “Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно –мастильних матеріалів” з урахуванням Закону України  “Про внесення змін у деякі закони України щодо оподаткування операцій по виготовленню та продажу нафти сирої та деяких паливно –мастильних матеріалів” від 21.09.2000 №1962-ІІІ. Тобто операції здійснені у межах періоду застосування касового методу, встановленого вказаним Законом.

Суд вважає помилковим посиланнявідповідача на те, що основним призначенням Закону України від 21.09.2000р. № 1521 «Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливо-мастильних матеріалів» (зі змінами та доповненнями), як таке, що здійснено внаслідок неправильного розуміння та застосування вказаного закону, оскільки преамбула останнього не містить загальнообов'язкових до виконання норм та не обмежує сферу дії виключно правовідносинами, що виникають за участю сільськогосподарських підприємств.

У преамбулі Закону України “Про тимчасовий порядок оподаткування операцій з виготовлення та продажу нафти сирої та деяких паливно –мастильних матеріалів” зазначено:“Цей закон спрямований на створення умов для безперебійного забезпечення сільськогосподарських товаровиробників паливно –мастильними матеріалами та запобігання збільшення цін на них у період підготовки та проведення весняно –польових робіт у 2000 році”.

Із змісту преамбули вищевказаного Закону видно, що у ній відсутні чіткі положення про регулювання Законом окремих правовідносин та застосування цього Закону (в тому числі, застосування касового методу) окремими категоріями платників податків, зокрема, сільськогосподарськими товаровиробниками та особами, які продають їм паливно –мастильні матеріали. Преамбула лише визначає мету Закону, тобто має декларативний характер. Вона не встановлює прав та обов’язків суб’єктів правовідносин.

У преамбулі вказаного Закону, а також в його інших структурних частинах відсутні положення про регулювання цим Законом правовідносин виключно між постачальниками нафтопродуктів та їх споживачами –сільськогосподарськими підприємствами.

Зазначена у преамбулі Закону мета повинна досягатися за допомогою  встановлених Законом заходів, в тому числі, звільнення імпорту нафтопродуктів та переробки імпортованої сировини на давальницьких умовах від сплати ввізного мита, звільнення продажу або інших видів відчуження важких дистилятів від справляння акцизного збору та збору до Державного інноваційного фонду, надання інших пільг, а також встановлення касового методу визначення дати виникнення податкових зобов’язань та податкового кредиту з ПДВ.

Із змісту Закону випливає, що він регулює правовідносини між всіма суб’єктами ринку нафтопродуктів України, а не тільки між сільськогосподарськими товаровиробниками і особами, які постачають нафтопродукти їм безпосередньо.

Враховуючи зазначене, позивач правомірно визначив дату виникнення податкових зобов’язань за операціями з продажу дизельного пального підприємствам, які не є сільськогосподарськими товаровиробниками, за касовим методом згідно з ст. 3 Закону від 02.03.2000р. №1521-ІІІ, без застосування п.п.7.3.1 п.7.3. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Суд також вважає за необхідне відмітити, що оскарженим податковим повідомленням-рішенням застосовані фінансової санкції на загальну суму 1056704,5 грн. в порядку п.п. 17.1.3 та п.п. 17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Згідно з п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов’язання платника податків за підставами, викладеними у п. 4.2.2 „б” ст. 4 цього Закону, такий платник податків зобов’язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов’язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов’язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п’ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

 З урахуванням приписів даної норми розмір застосованих фінансових санкцій згідно вказаного пункту не може перевищувати суми 203326,5 грн.

Згідно з п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платникподатків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, занаявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розміріп'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше станеоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строкнедоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули

Відповідно доп. 3.1 ст. 3 Закону України „Про податок на додану вартість” об’єктом оподаткування є операції платників податку.

З огляду на наведені норми додаткове застосування фінансових санкцій передбачено лише при наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, відносно посадової особи підприємства або встановлених фактів переоцінених або недооцінених об’єктів оподаткування.

Як встановлено судом і це не спростоване відповідачем, позивач в повному обсязі відображав операції по реалізації ПММ у період, що перевірявся, але керувався законодавством, яке,на думку відповідача, не регулює правовідносини, які мали місце. Тобто, фактично не було переоцінених або недооцінених об’єктів оподаткування.

Також суду не надано доказів наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, відносно посадових осіб підприємства позивача щодо ухилення від сплати податків.

За таких обставин застосування фінансових санкцій на підставі п.п.17.1.6 п.17.1 ст.17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”є безпідставним.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги документально та нормативно обгрунтовані і підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити в повному обсязі.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова № 0000272301/3 від 05.06.2005 р.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова в повному обсязі виготовлена 17 березня 2008р.

Суддя                                                                                                                  Я.В.П'янова