Вирок № 17236868, 06.06.2011, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.06.2011 Справа №1-90/11

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі колегії суддів:

головуючогосудді Базана Л.Т.

суддівБерегуляка Ф.Г., Дзюбановського Ю.І.

при секретаріСеник В.Г.

з участю прокурораГульовської О.Г.

представника потерпілоїОСОБА_1

потерпілихОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

захисникаОСОБА_10

перекладачаОСОБА_11

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі кримінальну справу про обвинувачення

ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Астраханка Мелітопольського району Запорізької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, непрацюючого, одруженого, жителя АДРЕСА_1, раніше судимого:

1).16 січня 1998 року Хмельницьким міським судом Хмельницької області за ч.2 ст.229-6 КК України (в редакції 1960 року) на 2 роки позбавлення волі, на підставі ст.46 КК України (в редакції 1960 року) виконання вироку відстрочене на 2 роки зі сплатою штрафу 170 грн.;

2). 24 січня 2000 року Мелітопольським районним судом Запорізької області за ч.2, ч.3 ст.140, ч.3 ст.81, ч.1, ч.2 ст.229-6, ч.2 ст.86 КК України на підставі ст.42 КК України (в редакції 1960 року) за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покарань остаточно визначено 9 років позбавлення волі з конфіскацією майна, на підставі ст.14 КК України (в редакції 1960 року) застосовано примусове лікування від наркоманії

3). 12 червня 2000 року - Мелітопольським міським судом Запорізької області за ч.1 ст.142 КК України (в редакції 1960 року) на 3 роки позбавлення волі, згідно ч.3 ст.42 КК України (в редакції 1960 року) шляхом часткового складання призначених покарань за цим вироком і вироком від 24 січня 2000 року остаточно визначено 9 років 6 місяців позбавлення волі;

4). 27 лютого 2002 року - Мелітопольським районним судом Запорізької області за ч.2 ст.309 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі, згідно ч.3 ст.42 КК України (в редакції 1960 року) до покарання за цим вироком повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 24 січня 2000 року і остаточно визначено до відбування 9 років 1 місяць позбавлення волі, звільненого 19 липня 2007 року згідно постанови Запорізького районного суду Запорізької області від 11 липня 2007 року умовно-достроково на невідбутий строк 1 рік 7 місяців 26 днів;

5). 22 вересня 2009 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч.2 ст.309 КК України на 3 роки позбавлення волі,

- за ч.3 ст.187 КК України,

В С Т А Н О В И Л А :

01 січня 2009 року близько 3 год. у підсудного ОСОБА_12 разом ОСОБА_13, які перебували біля будинку АДРЕСА_2 виник злочинний намір, направлений на вчинення розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, реалізовуючи який вони 01 січня 2009 року близько 3 год. проникли в приміщення вищевказаного будинку, де погрожуючи застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоровя, що виразилося у погрозі ножами та сокирою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та застосовуючи насильство, небезпечне для життя та здоровя потерпілого ОСОБА_7, що виразилося у нанесенні ОСОБА_12 йому двох ударів обухом сокири в потиличну ділянку голови, внаслідок чого ОСОБА_7 було спричинено синець потиличної ділянки та закриту черепно-мозкову травму струс головного мозку, що відносяться до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя, відкрито викрали у: ОСОБА_2 мобільний телефон «Sony Ericsson W610i»вартістю 900 грн. із карткою памяті на 2Гб, вартістю 70 грн. та гроші в сумі 400 грн., а всього майна на загальну суму 1370 грн.; ОСОБА_3 мобільний телефон «Sony Ericsson К800і»вартістю 1300 грн. із карткою памяті на 2Гб, вартістю 160 грн. та гроші в сумі 100 грн., а всього майна на загальну суму 1560 грн.; ОСОБА_4 мобільні телефони «Nokia N70»із карткою памяті на 1Гб, вартістю 1592, 1 грн. та «Nokia 1110і»вартістю 250 грн., а також гроші в сумі 260 грн., а всього майна на загальну суму 2102,1 грн.; ОСОБА_5 мобільний телефон «Samsung E840»вартістю 800 грн.; ОСОБА_6 мобільні телефони «Sony Ericsson W910i»із карткою памяті на 1Гб, вартістю 1261, 95 грн. та «Nokia»вартістю 700 грн., золоті сережки вагою 4г, 585 проби, вартістю 1100 грн., золоті сережки вагою 2г, 585 проби, вартістю 700 грн., а також гроші в сумі 50 грн., а всього майна на загальну суму 3811, 95 грн. та ОСОБА_7 мобільний телефон «Nokia 1110і»вартістю 150 грн., а також гроші в сумі 184 грн., а всього майна на загальну суму 334 грн.

Із викраденим майном ОСОБА_12 разом з ОСОБА_13 (якого засуджено за вчинення даного злочину вироком Тернопільського міськрайонного суду від 28 квітня 2010 року) з місця вчинення злочину втекли, викравши у потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 майна на загальну суму 9978, 05 грн.

Допитаний як підсудний ОСОБА_12 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України не визнав та вказав, що розбою не вчиняв. Показав, що він 26-27 грудня 2008 року приїхав з м.Львова у м.Тернопіль, де мав передати лист родичам по проханню свого знайомого на прізвище ОСОБА_15, з яким вони познайомились у м.Львові. Прийшовши на АДРЕСА_2 він зустрівся з ОСОБА_14, в якої розпитував про вищевказаного знайомого. В подальшому він, зустрівшись з ОСОБА_13, який був братом ОСОБА_15, передав останньому від нього лист. Далі він залишився проживати у ОСОБА_14 на декілька днів, де проживав до 31 грудня 2008 року. В цей час він допомагав господині, а саме ОСОБА_14 по господарству, спілкувався з її сином ОСОБА_3. 31 грудня 2008 року близько 09 год. ранку він, ОСОБА_12 на попутному вантажному транспорті, який їхав в м.Бердянськ Запорізької області направився до місця свого проживання, де в м.Мелітополь Запорізької області приїхав в період з 13 до 15 год. 01 січня 2009 року та зайшов в гості до свого знайомого ОСОБА_16, з яким та з ОСОБА_17 його матірю проводив далі цей день. Саме ОСОБА_16 та ОСОБА_17 бачили його в м.Мелітополі 01 січня 2009 року близько 15 год. Заявлені потерпілими цивільні позови не визнав.

Незважаючи на невизнання підсудним ОСОБА_12 своєї вини у скоєнні інкримінованого йому злочину, його вина повністю доводиться зібраними в процесі досудового слідства та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Показаннями потерпілого ОСОБА_7, який в судовому засіданні показав, що в кінці грудня 2008 року вони, а саме він та його друзі підшуковували квартиру для святкування Нового 2009 Року. Він наприкінці грудня 2008 року прийшов на АДРЕСА_2, де домовився із господинею про святкування там Нового Року. В цей час коли вони обговорювали як саме буде проходити святкування і скільки людей буде на святкуванні був присутній ОСОБА_12, який це все теж чув. Приїхавши на святкування по вказаній адресі 31 грудня 2008 року вони почали готуватися до нього. Під час святкування Нового Року в даній квартирі близько 3 год., де крім нього там також перебували ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_19, який спав в іншій кімнаті, вони, тобто він та ОСОБА_6 хотіли вийти на вулицю. В цей час ОСОБА_6 відкрила двері і до квартири зайшли двоє чоловіків, а саме ОСОБА_12 разом з ОСОБА_13, в яких в руках, а саме в ОСОБА_12 була сокира, а в ОСОБА_13 два ножі. В подальшому ОСОБА_12 приставив йому сокиру лезом до горла і вони разом зайшли в кімнату. Далі вони погрожуючи застосуванням вказаних ножів та сокири, а ОСОБА_12 завдавши при цьому йому два удари обухом сокири в область потилиці, наказали віддати їм все їхнє майно. Виконуючи вказану вимогу вони віддали ОСОБА_12 та ОСОБА_13 мобільні телефони, гроші та золоті вироби, а особисто він віддав їм свій мобільний телефон та гроші. Забравши вказане майно ОСОБА_12 разом з ОСОБА_13 пішли звідти, сказавши при цьому, що повернуться. Через деякий час вони викликали по телефону працівників міліції. Також повідомив, що 31 грудня 2008 року близько 22 год. до них заходив чоловік на імя ОСОБА_20, який сказав, що проживав там раніше і привітав їх з наступаючим святом і більше він до них не заходив, жодних злочинних дій відносно них не вчиняв. Впізнав ОСОБА_12, оскільки запамятав його по рисах обличчя. Цивільний позов, поданий на досудовому слідстві на суму 4000 грн. підтримав повністю.

Вказані обставини щодо участі ОСОБА_12 у вчиненні злочину доводяться також протоколом очної ставки між потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_12 від 27 травня 2010 року, під час якої потерпілий впізнав ОСОБА_12 як особу, яка разом з іншим хлопцем 01 січня 2009 року в АДРЕСА_2 близько 3 год. вчинили напад на нього та його друзів і саме даний чоловік бив його обухом сокири по потилиці.

(т.2, а.с.137-138)

Показаннями потерпілого ОСОБА_2, який в судовому засіданні показав аналогічне, що і потерпілий ОСОБА_7, вказавши, що саме ОСОБА_12 разом з ОСОБА_13 01 січня 2009 року в АДРЕСА_2 погрожуючи застосуванням ножів і сокири йому та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а ОСОБА_12 завдавши при цьому ОСОБА_7 удари обухом сокири в область потилиці, наказали віддати їм все майно, виконуючи яку вони віддали ОСОБА_12 та ОСОБА_13 мобільні телефони, гроші та золоті вироби, він віддав їм свій мобільний телефон з карткою памяті та гроші. Забравши вказане майно ОСОБА_12 разом з ОСОБА_13 пішли звідти, сказавши при цьому, що повернуться. Через деякий час вони по телефону викликали працівників міліції. Крім цього повідомив, що ОСОБА_12 говорив на ламаному суржику, називаючи ОСОБА_13 «ОСОБА_13», а також впізнав ОСОБА_12 по татуюванні на безіменному пальці у виді «хреста». Щодо пояснень, які були надані ним безпосередньо після злочину, то давав їх в стані шоку, а тому вони частково не відповідають дійсності. Цивільний позов, поданий на досудовому слідстві на суму 1870 грн. підтримав повністю.

Показаннями потерпілого ОСОБА_3, який в судовому засіданні показав аналогічне, що і потерпілі ОСОБА_7 та ОСОБА_2, вказавши саме на ОСОБА_12 як на особу, яка разом з ОСОБА_13 01 січня 2009 року в АДРЕСА_2 погрожуючи застосуванням ножів та сокири йому та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а ОСОБА_12 завдавши при цьому ОСОБА_7 удари обухом сокири в область потилиці, наказали віддати їм все майно, а саме гроші та мобільні телефони, виконуючи яку вони віддали ОСОБА_12 та ОСОБА_13 мобільні телефони, гроші, а ОСОБА_6 золоті вироби, він віддав їм свій мобільний телефон з карткою памяті та гроші. Забравши вказане майно, ОСОБА_12 разом з ОСОБА_13 пішли звідти, сказавши при цьому, що повернуться. Через деякий час вони по телефону викликали працівників міліції. Цивільний позов, поданий на досудовому слідстві на суму 1560 грн. підтримав повністю.

Показаннями потерпілого ОСОБА_4 який в судовому засіданні показав аналогічне, що і потерпілі ОСОБА_7, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вказавши саме на ОСОБА_12 як на особу, яка разом з ОСОБА_13 01 січня 2009 року в АДРЕСА_2 погрожуючи застосуванням ножів та сокири йому та ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а ОСОБА_12 завдавши при цьому ОСОБА_7 два удари обухом сокири в область потилиці, наказали віддати їм все майно, а саме гроші та мобільні телефони, виконуючи яку вони віддали ОСОБА_12 та ОСОБА_13 мобільні телефони, гроші, а ОСОБА_6 золоті вироби, він віддав їм два свої мобільні телефон з карткою памяті та гроші. Забравши вказане майно, ОСОБА_12 разом з ОСОБА_13 пішли звідти, сказавши при цьому, що повернуться. Через деякий час вони по телефону викликали працівників міліції. Що стосується пояснень, які він надавав безпосередньо після вчинення злочину, то вони не відповідають дійсності, оскільки чоловік на імя ОСОБА_20 злочину відносно них не вчиняв. Цивільний позов, поданий на досудовому слідстві на суму 2310 грн. підтримав повністю.

Вказані обставини щодо участі ОСОБА_12 у вчиненні злочину доводяться також протоколом очної ставки між потерпілим ОСОБА_4 та ОСОБА_12 від 02 червня 2010 року, під час якої потерпілий впізнав ОСОБА_12 як особу схожу на ту, яка разом з іншим хлопцем 01 січня 2009 року в АДРЕСА_2 близько 3 год. вчинили напад на нього та його друзів.

(т.2, а.с.146-147)

Показаннями потерпілої ОСОБА_6, яка в судовому засіданні показала аналогічне, що і інші потерпілі, вказавши, що саме ОСОБА_12 разом з ОСОБА_13 01 січня 2009 року в АДРЕСА_2 погрожуючи застосуванням ножів та сокири їй та іншим потерпілим, а ОСОБА_12 завдавши при цьому ОСОБА_7 удари обухом сокири в область потилиці, наказали віддати їм все майно, а саме гроші та мобільні телефони, виконуючи яку вони віддали ОСОБА_12 та ОСОБА_13 мобільні телефони, гроші, а вона - золоті вироби, два мобільні телефони з карткою памяті та гроші. Забравши вказане майно ОСОБА_12 разом з ОСОБА_13 пішли звідти, сказавши при цьому, що повернуться. Через деякий час вони по телефону викликали працівників міліції. Також вказала, що першопочаткові пояснення, які вона давала 01 січня 2009 року частково не відповідають дійсності, оскільки вона була в стані шоку. Крім цього повідомила, що чоловік на імя ОСОБА_20 заходив перед Новим Роком і не вчиняв злочину щодо них. Цивільний позов, поданий на досудовому слідстві на суму 5050 грн. підтримала повністю.

Вказані обставини щодо участі ОСОБА_12 у вчиненні злочину доводяться також протоколом очної ставки між потерпілою ОСОБА_6 та ОСОБА_12 від 30 квітня 2010 року, під час якої потерпіла підтвердила свої показання та впізнала ОСОБА_12 як особу, яка разом з ОСОБА_13 01 січня 2009 року в АДРЕСА_2 близько 3 год. вчинили напад на неї та її друзів і викрали їхнє майно, а ОСОБА_12 також бив обухом сокири по потилиці ОСОБА_7

(т.2, а.с.121-124)

Показаннями потерпілого ОСОБА_5, який в судовому засіданні показав аналогічне, що і інші потерпілі, вказавши, що впізнає ОСОБА_12 по характерним рисам обличчя як особу, яка схожа на ту, що разом з ОСОБА_13 01 січня 2009 року в АДРЕСА_2 близько 3 год. погрожуючи застосуванням ножів та сокири йому та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, а особа, яка схожа на ОСОБА_12 завдавши при цьому ОСОБА_7 удари обухом сокири в область потилиці, наказали віддати їм все майно, виконуючи яку, вони віддали мобільні телефони, гроші та золоті вироби, він віддав їм свій мобільний телефон. Стверджує, що на даний час вказати, що це був саме ОСОБА_12 не може, оскільки з моменту вчинення злочину минуло багато часу. Забравши вказане майно особа схожа на ОСОБА_12 разом з ОСОБА_13 пішли звідти, сказавши при цьому, що повернуться. Через деякий час він по телефону викликав працівників міліції. Крім цього, вказав, що особа, яка схожа на ОСОБА_12 розмовляла під час вчинення злочину російською мовою. Цивільний позов, поданий на досудовому слідстві на суму 1300 грн. підтримав повністю.

Показаннями потерпілої ОСОБА_9, яка в судовому засіданні показала аналогічне, що і інші потерпілі, вказавши, що впізнає ОСОБА_12 як особу, яка візуально схожа на ту, що разом з ОСОБА_13 01 січня 2009 року в АДРЕСА_2 близько 3 год. погрожуючи застосуванням ножів та сокири їй та іншим потерпілим, а особа, яка схожа на ОСОБА_12 завдавши при цьому ОСОБА_7 удари обухом сокири в область потилиці, наказали віддати їм все майно, виконуючи яку, вони віддали мобільні телефони, гроші та золоті вироби. Стверджує, що на даний час вказати, що це був саме ОСОБА_12 не може, оскільки з моменту вчинення злочину минуло багато часу. Забравши вказане майно особа схожа на ОСОБА_12 разом з ОСОБА_13 пішли звідти, сказавши при цьому, що повернуться. Через деякий час вони викликали по телефону працівників міліції. Крім цього, вказала, що особа, яка схожа на ОСОБА_12 розмовляла під час вчинення злочину російською мовою і на даний час впізнає його голос.

Показаннями потерпілої ОСОБА_8, яка в судовому засіданні показала аналогічне, що і інші потерпілі. При цьому чітко вказати на ОСОБА_12 як на особу, що разом з ОСОБА_13 01 січня 2009 року в АДРЕСА_2 близько 3 год. погрожуючи застосуванням ножів та сокири їй та іншим потерпілим пограбували їх, не змогла, оскільки минуло багато часу, проте не виключила можливості того, що це був саме він.

Показаннями свідка ОСОБА_14, яка в судовому засіданні показала, що 28 грудня 2008 року ОСОБА_12 прийшов до місця її проживання, що в АДРЕСА_2, де розшукував матір ОСОБА_13, якій мав передати лист від її сина, оскільки вона там раніше проживала. Вона йому повідомила, що на даний час матір ОСОБА_13 там не проживає. Пізніше туди прийшов ОСОБА_13, який розмовляв з ОСОБА_12 Порозмовлявши з ОСОБА_14 ОСОБА_12 попросився проживати у неї, на що вона йому відмовила, проте її син ОСОБА_3 поселив ОСОБА_12 в кімнату без її дозволу і тоді вона погодилася на його тимчасове проживання там. Перед Новим Роком вона подала оголошення в газету про те, що здає кімнату. Наприкінці грудня 2008 року прийшов хлопець на імя ОСОБА_7 по оголошенню щодо кімнати, на що вони домовились про оренду і ОСОБА_7 сказав їй, що їх на святкуванні буде 7 чоловік, що чув і ОСОБА_12, який допомагав їй. ОСОБА_12 був до 30 грудня 2008 року і більше вона його не бачила. Син ОСОБА_3 сказав, що ОСОБА_12 знайшов матір ОСОБА_13, з якою і буде зустрічати Новий Рік. 31 грудня 2008 року близько 22 год. 30 хв. до неї в гості приходив її знайомий ОСОБА_20, який раніше проживав у ОСОБА_14 в АДРЕСА_2 і тоді заходив до кімнати, де святкували потерпілі і пішов звідти близько 23 год. Під час святкування Нового Року вона разом із другим своїм сином ОСОБА_5 перебувала у будинку поруч і бачила як в кімнату, де було святкування ходили люди. Пізніше вона дізналася, що там було вчинено злочин. Крім цього, вказала що ОСОБА_20 не був знайомий з ОСОБА_13

Показаннями свідка ОСОБА_19, який в судовому засіданні показав, що 31 грудня 2008 року він разом з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в АДРЕСА_2 святкували Новий 2009 Рік. Після опівночі, він пішов спати в іншу кімнату, а розбудив його ОСОБА_5 і ОСОБА_7, які в подальшому розповіли про те, що їх пограбували двоє осіб.

Фактичні обставини вчинення ОСОБА_12 інкримінованого йому злочину обєктивно стверджуються також і іншими доказами по справі:

-протоколом предявлення фотокарток осіб для впізнання, згідно якого ОСОБА_6 серед предявлених для впізнання фотографій осіб впізнала ОСОБА_12, як особу, яка разом з іншим хлопцем 01 січня 2009 року в АДРЕСА_2 нанесла ОСОБА_7 два удари обухом сокири по потилиці та викрала їхнє майно;

(т.2, а.с. 1-3)

-протоколом предявлення фотокарток осіб для впізнання, згідно якого ОСОБА_2 серед предявлених для впізнання фотографій осіб впізнав ОСОБА_12, як особу, яка 01 січня 2009 року в АДРЕСА_2 викрала їхнє майно;

(т.2, а.с. 7-9)

-протоколом предявлення фотокарток осіб для впізнання, згідно якого ОСОБА_8 серед предявлених для впізнання фотографій осіб впізнала ОСОБА_12, як особу, яка 01 січня 2009 року в АДРЕСА_2 нанесла ОСОБА_7 два удари обухом сокири по потилиці та викрала їхнє майно;

(т.2, а.с. 4-6)

-протоколом предявлення фотокарток осіб для впізнання, згідно якого ОСОБА_9 серед предявлених для впізнання фотографій осіб впізнала ОСОБА_12, як особу, яка 01 січня 2009 року в АДРЕСА_2 нанесла ОСОБА_7 два удари обухом сокири по потилиці та викрала їхнє майно;

(т.2, а.с. 13-15)

-протоколом предявлення фотокарток осіб для впізнання, згідно якого ОСОБА_3 серед предявлених для впізнання фотографій осіб впізнав ОСОБА_12, як особу, яка 01 січня 2009 року в АДРЕСА_2 погрожуючи та застосовуючи відносно ОСОБА_7 сокиру викрала їхнє майно;

(т.2, а.с. 170-171)

-протоколом огляду місця події від 01 січня 2009 року, згідно якого було оглянуто місце вчинення злочину, а саме кімнату в будинку АДРЕСА_2;

(т.1, а.с. 55-60)

-заявами потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, в яких вони просять притягнути до кримінальної відповідальності невідомих осіб, які 01 січня 2009 року погрожуючи фізичною розправою відкрито викрали в них належне їм майно та гроші;

(т.1, а.с. 61, 68, 77, 81, 88, 92)

-висновком судово-товарознавчої експертизи №6-62/09 від 22 січня 2009 року, згідно якого станом на 01 січня 2009 року залишкова вартість мобільного телефону марки «Nokia N70»становить 1261, 95 грн., а мобільного телефону «Sony Ericsson W910i»становить 1592, 1 грн.

(т.1, а.с. 197-207)

-висновком судово-медичної експертизи №186 від 13 лютого 2009 року, згідно якого у неповнолітнього ОСОБА_7 при зверненні 04 січня 2009 року за медичною допомогою в поліклініку за місцем проживання та судово-медичному обстеженні 05 січня 2009 року було виявлено синець потиличної ділянки. Крім цього, у нього за період амбулаторного спостереження була відмічена деяка обєктивна неврологічна симптоматика, що властива для закритої черепно-мозкової травми струсу головного мозку. Така травма голови, з огляду на вид та морфологічні властивості, утворилася від дії тупого предмету, не виключено в зазначений у постанові термін (01 січня 2009 року). За ступенем тяжкості описана вище травма голови відноситься до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя.

(т.1, а.с. 215-218)

Таким чином, колегія суддів критично оцінює показання підсудного ОСОБА_12 щодо його непричетності до вчинення злочину, оскільки вони повністю спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, які є послідовними та взаємодоповнюючими, а показання підсудного спрямованими на уникнення кримінальної відповідальності за скоєний злочин.

Зокрема, показання підсудного спростовуються показаннями допитаних в судовому засіданні потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які в судовому засіданні впізнали, а потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_5 вказали на характерні ознаки особи ОСОБА_12, як особи, яка разом із ОСОБА_13 01 січня 2009 року в АДРЕСА_2 погрожуючи застосуванням ножів та сокири їм та ОСОБА_8, а також завдавши при цьому ОСОБА_7 удари обухом сокири в область потилиці, наказали віддати їм все майно, виконуючи яку вони віддали ОСОБА_12 та ОСОБА_13 мобільні телефони, гроші та золоті вироби.

Крім цього, на особу ОСОБА_12 вказали потерпілі ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_2 під час предявлення фотокарток осіб для впізнання.

Колегія суддів критично ставиться до показань підсудного, в яких він вказує, що йому не було відомо про святкування потерпілими Нового Року в АДРЕСА_2 та про кількість осіб, які повинні були святкувати, оскільки вказані його посилання спростовуються показаннями свідка ОСОБА_14, яка в судовому засіданні вказала, що тільки вона, її син та ОСОБА_12 чули і знали про це і що ОСОБА_12 перебував біля неї, коли приходив ОСОБА_7 домовлятися про оренду кімнати. Це також підтверджується і показаннями потерпілих ОСОБА_5, ОСОБА_2 ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_7 та ОСОБА_3, які в судовому засіданні ствердили, що зайшовши в кімнату саме ОСОБА_12 запитав чого їх є восьмеро, а не семеро і хто серед них лишній.

З цих же підстав колегія суддів критично відноситься до показань допитаного в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_13, який показав, що приблизно за тиждень - два перед 31 грудня 2008 року до нього приїхав ОСОБА_12, який привіз лист від його брата. Пробувши в м.Тернополі ОСОБА_12 близько обіду 31 грудня 2008 року поїхав звідси. А він, ОСОБА_13, залишився в м.Тернополі, де прогулюючись по вулиці, познайомився з особою на імя «ОСОБА_2», віком 38-39 років, якому запропонував пограбувати молодих людей на АДРЕСА_2, оскільки знав зі слів одного із синів ОСОБА_14, що там буде святкування, на що він погодився і вони пішли туди. Про кількість людей він «ОСОБА_2»не повідомляв. На вулиці «ОСОБА_2»біля будинку взяв сокиру. Після цього, вони пішли святкувати Новий Рік на АДРЕСА_3, де ОСОБА_13 знімав квартиру. В подальшому близько 2-3 год. 01 січня 2009 року вони повернулися на АДРЕСА_2. ОСОБА_13 мав при собі два ножі. Підійшовши до дверей вони постукали, двері відкрив молодий чоловік, якого «ОСОБА_2» схопив та вдарив сокирою в спину. Вони зайшли всередину, і «ОСОБА_2»пригрозивши сказав нікому не рухатись. При цьому, молодого чоловіка посадив на крісло, а ОСОБА_13 наказав їм викласти всі цінні речі на стіл. Виконавши дану вимогу, він позбирав ці речі і вони пішли звідти. На наступний день вони поїхали в м.Хмельницький, де розійшлись і більше не бачились. Коли його затримали, то він зізнався у вчиненні злочину, проте спочатку вказував на особу на імя «ОСОБА_2», але його працівники міліції примусили під фізичним та психологічним тиском вказати на ОСОБА_12

Вказані показання свідка ОСОБА_13 в частині неучасті ОСОБА_12 у вчиненні злочину колегія суддів до уваги не бере, вважає їх надуманими та суперечливими, а приймає до уваги його показання в якості обвинуваченого (т.2, а.с. 84-85) та підсудного (т.2, а.с. 106), згідно яких він детально розповів про обставини вчинення злочину, а саме про те, що він разом із ОСОБА_12 01 січня 2009 року близько 3 год. на АДРЕСА_2 погрожуючи застосуванням ножів та сокири, а ОСОБА_12 завдавши при цьому одному з хлопців удари обухом сокири в область потилиці, викрали їхнє майно, а саме мобільні телефони, гроші та золоті вироби, після чого втекли звідти викинувши ножі та сокиру по дорозі, а в подальшому наступного дня поїхали в м.Хмельницький, де і попрощалися. При цьому, показання ОСОБА_13 щодо вчинення на нього тиску працівниками міліції під час провадження досудового слідства, внаслідок чого він оговорив ОСОБА_12, колегією суддів до уваги також не приймаються, оскільки вони спростовані матеріалами прокурорської перевірки по даному повідомленню, що була проведена в процесі судового слідства, відповідно до яких підтвердження свого не знайшли, а тому за цим повідомленням в порушенні кримінальної справи відмовлено.

Крім цього, суперечливими та неузгодженими є показання як ОСОБА_12 так і допитаного в якості свідка ОСОБА_13 щодо того, що 31 грудня 2008 року ОСОБА_12 з ОСОБА_13 не бачився та поїхав в напрямку Запорізької області того ж дня близько 09 год. 30 хв., оскільки сам ОСОБА_13 в судовому засіданні ствердно вказав про те, що 31 грудня 2008 року він бачив ОСОБА_12 і, що останній поїхав з м.Тернополя близько обіду того ж дня. На дані в судовому засіданні ОСОБА_13 в цій частині показання підсудний проти них не заперечив.

Участь ОСОБА_12 у вчиненні злочину також підтверджується протоколом предявлення фотокарток осіб для впізнання, згідно якого ОСОБА_13 серед предявлених для впізнання фотографій осіб впізнав ОСОБА_12, як чоловіка на імя ОСОБА_12, з яким він 01 січня 2009 року в АДРЕСА_2 відкрито викрали мобільні телефони, гроші та золоті вироби (т.2, а.с. 16-18).

Аналогічне вбачається і з протоколу добровільної видачі від 06 січня 2009 року, під час якої ОСОБА_13 добровільно видав мобільні телефони «Nokia N70»та «Sony Ericsson W910i»і пояснив, що дані телефони він викрав з чоловіком на імя ОСОБА_12 в невідомих хлопців і дівчат в ніч з 31 грудня 2008 року на 01 січня 2009 року в АДРЕСА_2 (т.1, а.с. 115)

Вказаними доказами повністю спростовуються показання ОСОБА_13, які були дані ним в якості свідка щодо вчинення ним злочину разом з особою на імя ОСОБА_2.

Крім цього, показаннями свідка ОСОБА_22 повністю спростовуються показання ОСОБА_12 щодо того, що ОСОБА_22 бачила його 01 січня 2009 року близько 15 год. в м.Мелітополі, де він заходив до неї та ОСОБА_16 в гості. Як вбачається з протоколу допиту ОСОБА_22, ОСОБА_16 є її сином, який в період 2004-2008 років відбував покарання в місцях позбавлення волі, де познайомився з ОСОБА_12 ОСОБА_12 вона бачила востаннє в кінці 2008 року і тоді він поїхав на Західну Україну. Зустріла його знову в післяобідню пору 02 січня 2009 року вдома у ОСОБА_16 При цьому ні ОСОБА_16 ні ОСОБА_12 не розповідали про те, що останній приїхав в м.Мелітополь 01 січня 2009 року (т.3, а.с.185-187).

З цих підстав колегія суддів критично ставиться та не бере до уваги показання свідка ОСОБА_16 відносно того, що він 01 січня 2009 року в першій половині дня бачив ОСОБА_12, оскільки вони є надуманими та неправдивими. При цьому колегія суддів враховує те, що ОСОБА_16 є раніше судимою особою, яка відбувала покарання в місцях позбавлення волі разом з ОСОБА_12, а тому його показання спрямовані на сприяння уникнення ОСОБА_12 кримінальної відповідальності за скоєний злочин (т.3, а.с.183-184).

Що ж стосується показань ОСОБА_12 про те, що потерпілі в своїх першопочаткових поясненнях вказували на суперечливі обставини і що внаслідок цього їхні показання є неправдивими, то колегія суддів вказане до уваги не бере, оскільки пояснення не є доказом у кримінальній справі, та й самі потерпілі в судовому засіданні показали, що даючи пояснення 01 січня 2009 року одразу після вчинення щодо них злочину, були в шоковому стані, а тому могли невірно вказати про обставини події.

Зважаючи на наведене, колегія суддів приймає до уваги показання потерпілих щодо обставин злочину, вважає їх правдивими та такими, що узгоджуються з іншими доказами у справі, а тому підстав для вирішення питання про притягнення до кримінальної відповідальності потерпілих не знаходить.

З аналогічних підстав колегія суддів критично оцінює показання ОСОБА_12 щодо як на його думку фальсифікації матеріалів кримінальної справи, оскільки вказане його повідомлення було предметом прокурорської перевірки в процесі судового слідства та свого підтвердження в результаті не знайшло.

Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання про доведеність вини підсудного ОСОБА_12 у вчиненні злочину та кваліфікує його дії за ч.3 ст.187 КК України, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоровя особи, яка зазнала нападу та погрозою застосування такого насильства розбій, вчинений за попередньою змовою групою осіб, особою, яка раніше вчинила розбій, поєднаний із проникненням в житло.

При призначенні покарання підсудному ОСОБА_12, колегія суддів, відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, фактичні обставини справи, особу винного, який своєї вини у скоєнні злочину не визнав, його позитивну характеристику з місця проживання, стан здоровя підсудного, який хворіє СНІДом та рядом інших хвороб і обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. При цьому колегія суддів також враховує і те, що ОСОБА_12 раніше неодноразово судимий, в тому числі і за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, на шлях виправлення та перевиховання не став, а знову вчинив особливо тяжкий умисний корисливий злочин, що свідчить про його схильність до протиправної поведінки, думку потерпілих, більшість з яких просили суворо покарати підсудного.

Зважаючи на наведене, колегія суддів приходить до переконання, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_12 неможливе без його ізоляції від суспільства, а тому вважає, що йому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі на певний строк з конфіскацією майна, оскільки колегія суддів приходить до висновку, що саме таке покарання буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Крім цього, як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_12 згідно вироку Мелітопольського районного суду Запорізької області від 27 лютого 2002 року був засуджений за ч.2 ст.309 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі і на підставі ч.3 ст.42 КК України (в редакції 1960 року) до покарання за цим вироком було повністю приєднано невідбуту частину покарання за вироком від 24 січня 2000 року і остаточно визначено до відбування 9 років 1 місяць позбавлення волі. Постановою Запорізького районного суду Запорізької області від 11 липня 2007 року ОСОБА_12 було звільнено умовно-достроково від відбування покарання за вказаним вироком на невідбутий строк 1 рік 7 місяців 26 днів.

Зважаючи на те, що новий злочин було вчинено до повного відбуття покарання за попереднім вироком, остаточне покарання ОСОБА_12 слід призначити за сукупністю вироків за правилами ст.71 КК України, частково приєднавши до призначеного покарання за цим вироком невідбуту частину покарання за попереднім вироком у виді 1 року позбавлення волі, остаточно визначивши покарання у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.

Разом з тим, ОСОБА_12 засуджений 22 вересня 2009 року Мелітопольським районним судом за ч.2 ст.309 КК України на 3 роки позбавлення волі. Зважаючи на те, що злочин за цим вироком вчинений ОСОБА_12 до постановлення попереднього вироку, остаточне покарання підсудному слід визначити за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за правилами ч.4 ст.70 КК України, зарахувавши в строк відбування покарання частково відбуте покарання за попереднім вироком.

Що ж стосується заявлених на досудовому слідстві та підтриманих в судовому засіданні цивільних позовів потерпілими:

- ОСОБА_6, який вона підтримала в судовому засіданні на суму 5050 грн., то даний позов підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення з підсудного ОСОБА_12 в користь потерпілої ОСОБА_6 2550 грн., з яких 700 грн. вартість мобільного телефону марки «Нокіа», 1100 грн. вартість сережок у вигляді доріжок із золота, вагою 4 г 585 проби, 700 грн. - вартість сережок у вигляді плетенки, вагою 2 г з золота 585 проби, 50 грн. викрадених грошей. В звязку із тим, що мобільний телефон «Sony Ericsson W910i»їй було повернуто - в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

- ОСОБА_7 на суму 4000 грн. необхідно задовольнити повністю шляхом стягнення з підсудного ОСОБА_12 в користь потерпілого ОСОБА_7 вказаної суми, з яких 150 грн. вартість мобільного телефону, 184 грн. викрадених грошей, 666 грн. вартість витрат понесених потерпілим на лікування, 3000 грн. моральної шкоди, оскільки вказаний позов є обгрутнованим та засновується на досліджених в судовому засіданні доказах.

- ОСОБА_2 на суму 1870 грн. слід задовольнити повністю, стягнувши з підсудного ОСОБА_12 в користь потерпілого ОСОБА_2 вказаної суми, з яких 900 грн. вартість мобільного телефону «Соні Еріксон W610», 70 грн. вартість карти памяті 2 Гб, 400 грн. викрадених грошей, 500 грн. моральної шкоди, оскільки вказаний позов є обгрутнованим та засновується на досліджених в судовому засіданні доказах.

- ОСОБА_3 на суму 1560 грн. слід задовольнити повністю, стягнувши з підсудного ОСОБА_12 в користь потерпілого ОСОБА_3 вказаної суми, з яких 1300 грн. вартість мобільного телефону, 160 грн. вартість карти памяті 2Гб, 100 грн. викрадених грошей.

- ОСОБА_4 на суму 2310 грн. слід задовольнити частково, стягнувши з підсудного ОСОБА_12 в користь потерпілого ОСОБА_4 510 грн., з яких 250 гривень вартість мобільного телефону марки «Нокіа», 260 грн. викрадених грошей. В задоволенні решти позовних вимог відмовити, оскільки мобільний телефон марки «Нокіа N70»з картою памяті 1 Гб, вартістю 1800 грн. повернуто потерпілому.

- ОСОБА_5 в розмірі 1300 грн. слід задовольнити повністю, стягнувши з підсудного ОСОБА_12 в користь потерпілого ОСОБА_5 1300 грн., з яких 800 грн. вартість мобільного телефону, 500 грн. моральної шкоди, оскільки вказаний позов є обгрутнованим та засновується на досліджених в судовому засіданні доказах.

Згідно вироку Тернопільського міськрайонного суду від 28 квітня 2010 року з засудженого ОСОБА_13 в користь потерпілого ОСОБА_7 стягнуто 4000 грн., в користь потерпілого ОСОБА_2 - 1870 грн., в користь потерпілого ОСОБА_4 - 510 грн., в користь потерпілої ОСОБА_6 - 2550 грн., в користь потерпілого ОСОБА_5 - 1300 грн. і в користь потерпілого ОСОБА_3 - 1560 грн.

Зважаючи на наведені обставини, колегія суддів вважає, що даний вирок в частині відшкодування завданої злочином шкоди підлягає до солідарного виконання з вироком Тернопільського міськрайонного суду від 28 квітня 2010 року щодо ОСОБА_13

По справі проведена товарознавча експертиза №6-62/09 від 22 січня 2009 року, вартість якої в сумі 300 грн. 48 коп. в рівних долях з врахуванням виконання вироку Тернопільського міськрайонного суду від 28 квітня 2010 року щодо ОСОБА_13 в частині стягнення з нього вартості даної експертизи слід стягнути з ОСОБА_12 в користь НДЕКЦ при УМВСУ в Тернопільській області: код 24524727, банк одержувача УДК в Тернопільській області, МФО 838012, р/р 31256272210463 - призначення платежу: “За проведення товарознавчої експертизи №6-62/09 від 22 січня 2009 року”.

Речові докази у справі мобільні телефони: «Nokia N70», який повернуто потерпілому ОСОБА_4 та «Sony Ericsson W910i», який повернуто потерпілій ОСОБА_6 слід залишити у розпорядженні останніх.

Раніше обраний ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді взяття під варту необхідно залишити без змін.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, колегія суддів -

З А С У Д И Л А:

ОСОБА_12 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст.187 КК України і призначити йому покарання у виді 9 (девяти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового складання покарань частково приєднати до призначеного покарання невідбуту частину покарання за вироком Мелітопольського районного суду Запорізької області від 27 лютого 2002 року у виді 1 року позбавлення волі та остаточно визначити ОСОБА_12 10 років 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна.

На підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим за цим вироком та вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 22 вересня 2009 року остаточно визначити засудженому ОСОБА_12 покарання у виді 10 (десяти) років 6 (шести) місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, зарахувавши в цей строк термін відбування ОСОБА_12 покарання за попереднім вироком з 16 червня 2009 року по 27 квітня 2010 року.

Строк відбування призначеного ОСОБА_12 покарання рахувати з 27 квітня 2010 року.

Цивільні позови потерпілих: ОСОБА_6 - задовольнити частково шляхом стягнення з підсудного ОСОБА_12 в користь потерпілої ОСОБА_6 2550 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовити; ОСОБА_7 - задовольнити повністю шляхом стягнення з підсудного ОСОБА_12 в користь потерпілого ОСОБА_7 4000 грн.; ОСОБА_2 - задовольнити повністю, стягнувши з підсудного ОСОБА_12 в користь потерпілого ОСОБА_2 1870 грн.; ОСОБА_3 на суму 1560 грн. - задовольнити повністю, стягнувши з підсудного ОСОБА_12 в користь потерпілого ОСОБА_3 1560 грн.; ОСОБА_4 на суму 2310 грн. - задовольнити частково, стягнувши з підсудного ОСОБА_12 в користь потерпілого ОСОБА_4 510 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовити; ОСОБА_5 в розмірі 1300 грн. - задовольнити повністю, стягнувши з підсудного ОСОБА_12 в користь потерпілого ОСОБА_5 1300 грн.

Даний вирок в частині відшкодування завданої злочином шкоди виконувати в солідарному порядку з вироком Тернопільського міськрайонного суду від 28 квітня 2010 року щодо ОСОБА_13 в цій його частині.

Стягнути з ОСОБА_12 вартість проведеної у справі товарознавчої експертизи №6-62/09 від 22 січня 2009 року в сумі 300 грн. 48 коп. в рівних долях з врахуванням виконання вироку Тернопільського міськрайонного суду від 28 квітня 2010 року щодо ОСОБА_13 в частині стягнення з нього вартості даної експертизи в користь НДЕКЦ при УМВСУ в Тернопільській області: код 24524727, банк одержувача УДК в Тернопільській області, МФО 838012, р/р 31256272210463 - призначення платежу: “За проведення товарознавчої експертизи №6-62/09 від 22 січня 2009 року”.

Речові докази у справі мобільні телефони: «Nokia N70», який повернуто потерпілому ОСОБА_4 та «Sony Ericsson W910i», який повернуто потерпілій ОСОБА_6 залишити у розпорядженні останніх.

Раніше обраний ОСОБА_12 запобіжний захід у вигляді взяття під варту залишити без змін.

Апеляція на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення, а засудженим, який перебуває під вартою в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.

Головуючий суддяЛ. Т. Базан