Вирок № 17236173, 08.04.2011, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Справа №1-125/2011 р.

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2011 року

Тернопільській міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого Ломакіна В.Є.

за участю секретаря Свірської І.Б.

прокурораЖижури Л.О.

захисниківОСОБА_1, ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в м.Тернополі справу про обвинувачення :

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м.Тернополя, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, на утриманні неповнолітня дитина, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

за ч.2 ст.186 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця м.Тернополя, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

за ч.2 ст.187 КК України,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, уродженця м.Тернополя, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, неодруженого, непрацюючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого,

за ч.2 ст.187 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Підсудні ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 13 січня 2010 року о 23 год. 30 хв., знаходячись на зупинці громадського транспорту біля магазину «Універсам», на проспекті Злуки в м. Тернополі, підійшли до ОСОБА_7, та за попередньою змовою з метою відкрито викрасти його майно, без застосування насильства, підсудний ОСОБА_4 відвів потерпілого ОСОБА_7 за торговий кіоск, що на зупинці громадського транспорту «Універсам»на проспекті Злуки м. Тернополя.

Після цього, підсудні ОСОБА_5 та ОСОБА_6 обійшли вказаний кіоск з іншого боку та підійшли ззаду до потерпілого ОСОБА_7 Далі підсудний ОСОБА_5, виходячи за межі попереднього зговору з метою відкрито викрасти чуже майно, застосував до ОСОБА_7 насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, що виразилось в нанесенні йому удару рукою в спину від чого останній впав, і коли потерпілий знаходився на землі, підсудний ОСОБА_5 наніс йому удар ногою в спину, чим спричинив ОСОБА_7 фізичний біль.

Крім цього, підсудний ОСОБА_6, скориставшись тим, що потерпілий ОСОБА_7 лежав на землі, внаслідок застосування насильства до нього ОСОБА_5, підійшов до потерпілого, з метою відкрито викрасти його майно, обшукав його кишені та викрав гроші в сумі 160 гривень і мобільний телефон торгової марки «Моторола С-115», вартість якого становить 150 грн., із стартовим пакетом мобільного оператора «Київстар», вартістю 25 гривень, на рахунку якого було 3 гривні.

З місця вчинення злочину підсудні ОСОБА_4, ОСОБА_6 та ОСОБА_5 втекли, чим заподіяли потерпілому ОСОБА_7 шкоду на загальну суму 338 гривень.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого злочину визнав повністю і показав, що 13 січня 2010 року приблизно о 23 год. він разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_5 знаходилися на зупинці громадського транспорту «Універсам», що на проспекті Злуки м. Тернополя. В цей час біля газетного кіоску, що неподалік вказаної зупинки, вони побачили потерпілого ОСОБА_7, який перебував у нетверезому стані, лице його було побите, в крові. Тоді ОСОБА_5 запропонував йому та ОСОБА_6 пограбувати ОСОБА_7, а саме викрасти в нього майно та гроші. Він і ОСОБА_6 погодилися на пропозицію ОСОБА_5 Тоді він підійшов до ОСОБА_7 та відвів його за кіоск. Коли він завів ОСОБА_7 за кіоск, який знаходиться біля зупинки громадського транспорту «Універсам», то ОСОБА_5 та ОСОБА_6 зайшли з другої сторони кіоску. В цей час, коли вони підійшли до нього та ОСОБА_7, він тримав ОСОБА_7 за руку, а ОСОБА_5 наніс удар ОСОБА_7, рукою в спину. Від нанесеного удару ОСОБА_7 впав на землю. Коли потерпілий падав, то він його підтримував. Потім ОСОБА_5 копнув потерпілого в спину. Після чого ОСОБА_6 почав обшукувати ОСОБА_7 кишені та щось витягнув звідти. Тоді ОСОБА_6 сказав, щоб вони втікали, так як їде патрульний автомобіль міліції, також ОСОБА_6 сказав, що він у ОСОБА_7 забрав мобільний телефон, але викине його, бо він дешевий, що в подальшому і зробив. Після того він і ОСОБА_5 пішли в сторону вул.Тарнавського, 3 в м. Тернополі, а ОСОБА_6 побіг в сторону проспекту Злуки. Він з ОСОБА_5 зупинилися біля будинку № 3 по вул. Тарнавського в очікуванні ОСОБА_6, який так і не прийшов. Тоді він запропонував ОСОБА_5 пошукати мобільний телефон, який викинув ОСОБА_6, на що ОСОБА_5 відмовився, і він пішов один, щоб знайти мобільний телефон. Приблизно 15 хв. він оглядав місце, де ОСОБА_6 викинув мобільний, який викрав у ОСОБА_7 і почув, що грає мелодія у мобільному телефоні. Далі він підійшов і забрав даний мобільний телефон марки «Моторола С 115», який потім вимкнув і залишив його собі. У вчиненому щиро розкаюється, просить його суворо не карати, обіцяє в подальшому злочинів не вчиняти.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_5 визнав свою вину у вчиненні відкритого викрадення чужого майна грабіж, вчиненого за попередньою групою осіб. Винним у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєнаний із насильством, небезпечним для життя та здоровя особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, не визнав. Зі змісту його показань вбачається, що 13 січня 2010 року приблизно о 23 год. він разом з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 знаходилися на зупинці громадського транспорту «Універсам», що на проспекті Злуки м. Тернополя. В цей час біля газетного кіоску, що неподалік вказаної зупинки, вони побачили потерпілого ОСОБА_7, який перебував у нетверезому стані, лице його було побите, в крові. Тоді у нього виник намір пограбувати ОСОБА_7 і він запропонував ОСОБА_6 та ОСОБА_4 викрасти майно потерпілого. ОСОБА_4 і ОСОБА_6 погодилися на його пропозицію. Далі ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_7 і відвів його за кіоск, який знаходився на зупинці громадського транспорту. В цей час він та ОСОБА_6 зайшли з другої сторони кіоску. Потім він підійшов до потерпілого, який стояв до нього спиною і вдарив його ліктем в спину від чого останній впав на землю і він ще раз копнув його ногою в спину. Коли ОСОБА_7 знаходився на землі, то ОСОБА_6 нахилився до нього і почав обшукувати кишені потерпілого. Весь цей час ОСОБА_4 стояв поряд і ніяких дій не виконував. Потім ОСОБА_6 показав мобільний телефон, який викрав у потерпілого, та крикнув, щоб вони втікали, бо наближається патрульний автомобіль міліції. Коли вона втікали, то ОСОБА_6 викинув, викрадений у потерпілого мобільний телефон. Після цього він та ОСОБА_4 забігли в двір будинку №3 по вул.Тарнавського в м.Тернополі для того, щоб почекати ОСОБА_6, який побіг в іншому напрямку. Через якийсь час ОСОБА_4 йому сказав, що потрібно повернутися і забрати, викрадений ОСОБА_6 мобільний телефон, який останній викинув, на що він відмовився. Тоді ОСОБА_4 пішов шукати вказаний телефон, і повернувшись через декілька хвилин, показав йому телефон потерпілого, який залишив собі. Відносно того, що у потерпілого зникли гроші йому нічого не відомо.

У вчиненому щиро розкаюється, визнає свою участь у вчиненні відкритого викрадення майна потерпілого, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, вчиненого за попередньою змовою з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Щодо застосування до потерпілого насильства, яке є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого заперечує, оскільки він не наносив ОСОБА_7 ударів в голову, у нього ОСОБА_4 та ОСОБА_6 був намір на пограбування потерпілого без застосування насильства, сам потерпілий перед їхньою зустріччю був побитий, лице його було в крові. Просить суд, суворо його не карати та не позбавляти волі, обіцяє в подальшому злочинів не вчиняти.

Допитаний в судовому засіданні підсудний ОСОБА_6 винним у вчиненні нападу з метою заволодіння чужим майном, поєнаний із насильством, небезпечним для життя та здоровя особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, не визнав. Зі змісту його показань вбачається, що 13 січня 2010 року приблизно о 23 год. він разом з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 знаходилися на зупинці громадського транспорту «Універсам», що на проспекті Злуки м. Тернополя. В цей час біля газетного кіоску, що неподалік вказаної зупинки, вони побачили потерпілого ОСОБА_7, який перебував у нетверезому стані, на голові у нього була кров і сорочка також була в крові. Потерпілий ходив по зупинці, розмовляв по телефону, у нього з рук все падало, зокрема, гроші. Тоді ОСОБА_5 запропонував йому та ОСОБА_4 пограбувати ОСОБА_7 Він вирішив, що можливо у потерпілого випадуть гроші, які він зможе підняти для того, щоб в подальшому витратити їх на придбання пива. Після цього, ОСОБА_4 підійшов до ОСОБА_7 та відвів його за кіоск. Він та ОСОБА_5 зайшли з другої сторони кіоску. В цей час ОСОБА_5 вдарив ОСОБА_7 ззаду рукою в спину від чого потерпілий впав. Коли він підійшов до потерпілого, який знаходився на землі, то ОСОБА_5 передав йому мобільний телефон. Після того, як він взяв даний телефон, то побачив патрульний автомобіль міліції і викинув телефон потерпілого. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 побігли у невідомому напрямку, а він залишився на зупинці громадського транспорту. Коли приїхало дві машини патрульно-постової служби, то працівники міліції разом з потерпілим підходили до нього, однак ОСОБА_7 не вказав на нього, як на особу, яка брала участь в пограбуванні.

Підсудний ОСОБА_6 в судовому засіданні категорично ствердив, що жодних дій щодо викрадення майна потерпілого не вчиняв, тілесних ушкоджень ОСОБА_7 не завдавав також зазначив, що ні він, ні ОСОБА_4, ні ОСОБА_5 ударів потерпілому в голову не наносили, у останнього перед тим, як він прийшов на зупинку була розбита голова, на чолі, обличчі - кров. Крім того підсудний ОСОБА_6 показав, що на досудовому слідстві до нього застосовувались незаконні методи ведення слідства, зокрема, працівниками міліції було нанесено тілесні ушкодження з приводу чого він звертався в заклад охорони здоровя.

Винність підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 у вчинені злочину, крім їх показів в суді підтверджується наступними зібраними та перевіреними в судовому засіданні доказами.

Показами допитаного в судовому засіданні потерпілого ОСОБА_7, який показав, що 13 січня 2010 року він з своїми знайомими святкували Старий Новий рік у барі «Молодіжному», по вул. 15 Квітня м. Тернополя, де вживали спиртні напої. Приблизно о 22 год. 30 хв. він разом з своїми товаришами, а саме ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 прізвищ їх не знає, на таксі їхали додому. На зупинці громадського транспорту біля магазину «Універсам»вони вийшли з таксі. ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ОСОБА_10 пішли в перед, а він залишився позаду і розмовляв по мобільному телефоні з своєю дружиною. Він був в стані алкогольного сп'яніння, але усвідомлював свої дії. Коли він знаходився на зупинці, то помітив підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, які сиділи на лавці. Потім ОСОБА_4 підійшов до нього взяв його за руку і повів за кіоск, який знаходився неподалік зупинки громадського транспорту. Коли вони зайшли за кіоск, то з другої сторони кіоску прийшли ОСОБА_5 та ОСОБА_6, які знаходилися позаду нього. В цей час він відчув чимось удар ззаду по голові. Від удару він впав на землю, під час падіння його підтримав ОСОБА_4 і поклав на землю. Коли він знаходився на землі, то ОСОБА_6 почав його обшукувати по кишенях, а ОСОБА_4 та ОСОБА_5 стояли неподалік, в цей час він відчув удар ногою в спину. Під час того незнайомі у нього викрали мобільний телефон «Моторола С 115» чорного кольору, вартість якого 250 грн. з стартовим пакетом «Київстар», вартістю 25 грн. на рахунку знаходились кошти 3 грн. та з лівої кишені джинсів викрали гроші в сумі 160 грн. Після того підсудні втекли. Потім він встав і підійшов до зупинки, де його було виявлено працівниками міліції, яким він повідомив, що отримав тілесні ушкодження, зокрема, вдарився головою, внаслідок падіння. Про пограбування він працівникам міліції нічого не розповідав, оскільки хотів сам знайти і розібратися з підсудними.

Потерпілий ОСОБА_7 просить суд, суворо не карати підсудних, не позбавляти їх волі. Цивільний позов на суму 188 гривень має намір заявити до підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в порядку цивільного судочинства.

Показаннями, допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_11, який показав, що працює в постовій службі Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області, так 13 січня 2010 року він разом із водієм ОСОБА_12 заступили на чергування по охороні громадського порядку. Біля 23 год., коли проїжджали біля зупинки громадського транспорту „Універсам” по проспекті Злуки м.Тернополя, то побачили потерпілого ОСОБА_7, який був в нетверезому стані, від нього було чути різкий запах алкоголю, а також на обличчі останнього була кров. Потерпілий повідомив, що його побили. При обстеженні зупинки та прилеглої території ним та ОСОБА_12 нікого не було виявлено. Згодом приїхали інші працівники міліції, які доставили потерпілого ОСОБА_7 на МВМ-1 Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області для зясування обставин.

Оголошеними в судовому засіданні показаннями свідка ОСОБА_12, які є аналогічними до показань свідка ОСОБА_11

(а.с.159-160);

Заявою потерпілого ОСОБА_7 від 01 квітня 2010 року про застосування до нього невідомими особами фізичного насильства у виді нанесення удару твердим предметом по голові та викрадення особистих речей 13 січня 2010 року.

(а.с.24);

Протоколом відтворення обставин та обстановки події від 22 червня 2010 року, з ОСОБА_4, під час якого останній розповів та вказав на обставини вчиненого злочину на місці.

Як вбачається з даного протоколу відтворення обставин та обстановки події і таблицею ілюстрацій до нього, підсудний ОСОБА_4 підтримав свої показання, які давав на досудовому та судовому слідстві, вказавши з точністю на дії підсудних, які кожен з них виконував. Зокрема, щодо нанесення удару підсудним ОСОБА_5 потерпілому ззаду (куди саме, не бачив), в результаті чого, коли останній падав ОСОБА_4 підтримував його під час падіння.

(а.с.150-157);

Протоколом добровільної видачі мобільного телефону торгової марки «Моторола С 115»ОСОБА_4 (а.с. 42);

Протоколом очної ставки між ОСОБА_7 та ОСОБА_6, у якому потерпілий підтримав свої показання, які давав на досудовому слідстві, а ОСОБА_6 заперечив щодо нанесення ним потерпілому будь-яких ударів, вказавши що удар наносив ззаду ОСОБА_5 в плече, до зустрічі з ними у потерпілого була кров на обличчі, ніяких речей він у останнього не брав.

(а.с. 144-146);

Протоколом очної ставки між ОСОБА_4 та ОСОБА_6, у якому ОСОБА_4 підтримав свої показання, які давав на досудовому слідстві, а ОСОБА_6 частково заперечив, вказавши, що не обшукував потерпілого, мобільний телефон йому передав ОСОБА_5

(а.с. 147-148);

Протоколом очної ставки між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, з якого вбачається, що ОСОБА_5 підтримав свої показання та вказав на ОСОБА_6, що саме він обшукував потерпілого, у якого викрав мобільний телефон, на що ОСОБА_6 заперечив та показав, на ОСОБА_5, як на особу, яка передала йому, викрадений у ОСОБА_7 мобільний телефон.

(а.с. 142-143);

Висновком експерта № 6-308/10 від 19 травня 2010 року, згідно якого залишкова вартість мобільного телефону „Моторола С115” становить 150 грн.

Згідно оголошених показань в якості свідка експерта ОСОБА_13, останній уточнив, що під час проведення ним товарознавчої експертизи було допущено технічну описку в моделі досліджуваного телефону. Висновок є достовірний і досліджувався саме телефон марки „Моторола С-115”, а не „Моторола С-155”, що підтверджується вказаним у висновку ІМЕІ НОМЕР_1.

(а.с. 62-65, 313-314);

Тому, з врахуванням уточнень експерта ОСОБА_13, суд, вважає, що висновок товарознавчої експертизи №6-308/10 від 19 травня 2010 року є належно аргументований з наукової точки зору, відповідає фактичним обставинам справи та не викликає сумнівів у його достовірності.

Висновком судово-медичної експертизи №847 від 19 травня 2010 року, яким встановлено, що отримана ОСОБА_7 рана тімяної ділянки голови за ступенем тяжкості належить до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоровя.

Як вказано у даному висновку, зазначена рана виникла від дії тупого предмету. Однак, встановити якісь індивідуальні особливості травмуючого предмету лише за властивостями рубця неможливо. Враховуючи розмір і розташування вищевказаної рани, вона не властива для утворення від удару рукою.

(а.с.77-80);

Протоколом огляду місця події від 22 лютого 2011 року, в якому встановлено, що під час детального огляду території по вул.Злуки в м.Тернополі на зупинці біля супермаркету «Універсам»підозрілих предметів, речей, знарядь злочину, а також предмету, від якого потерпілий отримав рану голови не виявлено.

(а.с.396-397)

Протоколом відтворення обстановки та обставин події від 28 лютого 2011 року з потерпілим ОСОБА_7, в ході якого останній вказав, що 13 січня 2010 року біля зупинки громадського транспорту по вул.Злуки в м.Тернополі, що поряд магазину «Універсам»до нього підійшов ОСОБА_4 і відвів його за кіоск. Потім підійшли ОСОБА_5, який підхопив його за руку своєю рукою, а іншою наніс удар по голові зверху, від чого у потерпілого підкосились ноги і він помітив, як ОСОБА_6 наносить йому удар по голові якимось твердим предметом. Потім він опинився на землі і помітив, як ОСОБА_5 наніс удар ногою йому в задню частину тулуба, а перед тим наніс удар рукою в груди. Після цього, його обшукав ОСОБА_6 А згодом, усі троє зникли з місця події.

(а.с.398-402)

Показання потерпілого відносно того, що йому було нанесено удар якимось предметом по голові не узгоджується з матеріалами справи, зокрема, протоколом огляду місця події, відповідно до якого не встановлено жодного предмету, від якого ОСОБА_7 міг отримати травму голови. Крім цього, в судовому засіданні встановлено, що потерпілий з самого початку досудового слідства давав непослідовні показання, які викликають сумнів у суду відносно тих обставин вчинення злочину, на які вказує ОСОБА_7 Крім цього, суд враховує ту обставину, що потерпілий ОСОБА_7 не зміг пояснити чому його мати ОСОБА_14 15 січня 2010 року звернулася в правоохоронні органи із заявою про втрату мобільного телефону марки «Моторола», а також свої первинні пояснення, у яких він вказував 22 січня 2010 року про те, що перебуваючи в стані алкогольного спяніння 13 січня 2010 року загубив мобільний телефон марки «Моторола», ознак, які б вказували на можливу крадіжку не було.

(а.с.16, 17-18, 21-22).

Крім цього, суд, вважає показання про застосування щодо підсудного ОСОБА_6 незаконних методів слідства непереконливими, оскільки були предметом прокурорської перевірки і свого підтвердження належними та допустимим доказами не знайшли. Зокрема, старшим слідчим прокуратури м.Тернополя 06 вересня 2010 року винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України за відсутністю складу злочину стосовно працівників Тернопільського МВ УМВС України в Тернопільській області, оскільки викладені підсудним ОСОБА_6 факти, не знайшли свого підтвердження.

Прийняте рішення оголошене в судовому засіданні. За таких обставин, суд вважає, що до цих показів підсудного ОСОБА_6 слід віднестись критично і до уваги їх не брати.

Також, суд критично оцінює показання підсудного ОСОБА_6, у яких він заперечив викрадення майна потерпілого, а саме: мобільного телефону марки «Моторола»та грошей в розмірі 160 гривень. Дані показання повністю спростовуються показами підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5, потерпілого, які категорично ствердили, що бачили, як саме ОСОБА_6 обшукував кишені ОСОБА_7, звідки витягнув мобільний телефон. Тому, суд, розцінює вказані показання підсудного, як такі, що дані ОСОБА_6 з метою применшення своєї участі у вчиненні злочину.

На досудовому слідстві підсудні ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_6 незмінно та послідовно стверджували у своїх поясненнях про те, що ніхто з них не наносив будь-яких ударів потерпілому ОСОБА_7 в область голови. Разом з тим вказували на те, що з фізичного насильства потерпілому було завдано лише один удар підсудним ОСОБА_5 ліктем в плече та один удар ногою в спину потерпілому. Умислу на заподіяння насильства, небезпечного для життя та здоровя потерпілого у них не було.

(а.с.29-33, 34-41, 43-46, 88-89, 94-95)

Наведенні показання підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 щодо місця, обставин та обєктивної сторони вчиненого злочину підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.

Органом досудового слідства дії підсудних ОСОБА_5 та ОСОБА_6 кваліфіковано за ч.2 ст.187 КК України як напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоровя особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Враховуючи докази здобуті в судовому засіданні, суд, вважає, що злочинні дії підсудних ОСОБА_5, ОСОБА_6 слід перекваліфікувати на ч.2 ст.186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

В судовому засіданні, як і на досудовому слідстві, підсудні ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, не оспорюючи своєї вини в пограбуванні потерпілого, водночас послідовно доводили, що потерпілий прийшов на зупинку вже із травмованою головою, а саме, на чолі, обличчі, сорочці була кров. Підсудний ОСОБА_5 наніс удар ззаду в спину. Жодного предмету, яким підсудні могли б нанести удар по голові потерпілому досудовим слідством не представлено та не встановлено. Висновок судово-медичної експертизи виключає утворення рани тімяної ділянки голови від удару рукою. Також, одержання даної травми від падіння з висоти власного росту в результаті удару ззаду підсудним ОСОБА_5 виключається, оскільки, як показав підсудний ОСОБА_4 та підтвердив сам потерпілий ОСОБА_7 під час падіння його підтримав ОСОБА_4 і поклав на землю.

Суд, критично ставиться до показань потерпілого ОСОБА_7 про те, що підсудний ОСОБА_6 чи підсудний ОСОБА_5 вдарили його ззаду якимось предметом по голові зверху. Враховуючи давність повідомлення про злочин в правоохоронні органи потерпілим, його непослідовні та плутанні пояснення, а також стан, в якому знаходився потерпілий в момент вчиненого відносно нього злочину алкогольне спяніння, що перешкоджало йому обєктивно і адекватно сприймати реальні події, суд знаходить показання потерпілого в цій частині помилковими і до уваги їх не приймає.

З пояснень підсудних як на досудовому слідстві, так і в судовому засіданні вбачається відсутність у них умислу на заподіяння потерпілому ОСОБА_7 насильства небезпечного для життя чи здоровя потерпілого або погрози застосування такого.

В звязку з викладеним, а також з врахування того, що всі сумніви судом тлумачаться на користь підсудних, суд приходить до висновку про недоведеність обвинувачення, предявленого ОСОБА_5, ОСОБА_6 за ч.2 ст.187 КК України та вважає, що дії підсудних ОСОБА_5, ОСОБА_6 слід перекваліфікувати з ч.2 ст.187 КК України на ч.2 ст.186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднане з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоровя потерпілого, вчинений за попередньою змовою групою осіб.

Суд, вважає, що у судовому засіданні повністю знайшло своє підтвердження вчинення підсудним ОСОБА_4 злочину, зокрема, відкритого викрадення чужого майна грабіж, вчинений за попередньою змовою групою осіб, а тому погоджується із кваліфікацією його дій за ч.2 ст.186 КК України.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_4, суд відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, зокрема, те що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні неповнолітню дитину, позитивно характеризується по місцю проживання, його молодий вік, незадовільний стан здоровя, з приводу чого проходить періодичне лікування в закладах охорони здоровя, конкретні обставини справи, позицію потерпілого, який просить суворо не карати підсудного та не позбавляти волі, обставини, які помякшують покарання, а саме: щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без його ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

Водночас, суд, вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_4 у період дії іспитового строку, відповідно до ст.76 КК України, на нього слід покласти наступні обовязки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід, до набрання вироком законної сили ОСОБА_4 залишити попередній - підписку про невиїзд із зареєстрованого місця проживання чи перебування.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_5, суд відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, зокрема, те що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання, його молодий вік, конкретні обставини справи, позицію потерпілого, який просить суворо не карати підсудного та не позбавляти волі, обставини, які помякшують покарання, а саме: щире каяття, відсутність обставин, які обтяжують покарання.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без його ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

Водночас, суд, вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_5 у період дії іспитового строку, відповідно до ст.76 КК України, на нього слід покласти наступні обовязки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід, до набрання вироком законної сили ОСОБА_5 залишити попередній - підписку про невиїзд із зареєстрованого місця проживання чи перебування.

Призначаючи покарання підсудному ОСОБА_6, суд відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, зокрема, те що він вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується по місцю проживання, його молодий вік, конкретні обставини справи, позицію потерпілого, який просить суворо не карати підсудного та не позбавляти волі, відсутність обставини, які помякшують та обтяжують покарання.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до переконання, що виправлення та перевиховання підсудного можливе без його ізоляції від суспільства, а тому йому слід призначити покарання в межах санкції статті обвинувачення у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням.

Водночас, суд, вважає, що з метою забезпечення належної поведінки ОСОБА_6 у період дії іспитового строку, відповідно до ст.76 КК України, на нього слід покласти наступні обовязки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід, до набрання вироком законної сили ОСОБА_6 залишити попередній - підписку про невиїзд із зареєстрованого місця проживання чи перебування.

По кримінальній справі слід стягнути судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №6-308/10 від 19 травня 2010 року в розмірі 300,88 грн. (триста гривень вісімдесят вісім копійок) в рівних долях, по 100,29 грн. (сто гривень двадцять девять копійок) з підсудних ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області, оскільки вони виникли у звязку із проведенням експертних досліджень речових доказів.

Речові докази у справі:

- мобільний телефон „Моторола С-155”, який зберігається у потерпілого ОСОБА_7 залишити в розпорядженні ОСОБА_7

Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -

З А С У Д И В:

Визнати винним ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України і призначити йому покарання за цією статтею у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 1 (один) рік і 6 (шість) місяців іспитового строку.

Зобовязати ОСОБА_4, відповідно до вимог ст. 76 КК України в період дії іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід ОСОБА_4, до набрання вироком законної сили, залишити попередній підписку про невиїзд із зареєстрованого місця проживання чи перебування.

Визнати винним ОСОБА_5 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України і призначити йому покарання за цією статтею у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 1 (один) рік і 6 (шість) місяців іспитового строку.

Зобовязати ОСОБА_5, відповідно до вимог ст. 76 КК України в період дії іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід ОСОБА_5, до набрання вироком законної сили, залишити попередній підписку про невиїзд із зареєстрованого місця проживання чи перебування.

Визнати винним ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України і призначити йому покарання за цією статтею у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Відповідно до ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_6 від відбування покарання з випробуванням, встановивши йому 1 (один) рік і 6 (шість) місяців іспитового строку.

Зобовязати ОСОБА_6, відповідно до вимог ст. 76 КК України в період дії іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання, періодично зявлятися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід ОСОБА_6, до набрання вироком законної сили, залишити попередній підписку про невиїзд із зареєстрованого місця проживання чи перебування.

Судові витрати за проведення судово-товарознавчої експертизи №6-308/10 від 19 травня 2010 року в розмірі 300,88 грн. (триста гривень вісімдесят вісім копійок) стягнути в рівних долях, по 100,29 грн. (сто гривень двадцять девять копійок) з засуджених ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 в користь НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області (Банк УДК в Тернопільській області МФО 838012 на р/р 35221003000215, для НДЕКЦ при УМВС України в Тернопільській області, код 24524727).

Речові докази у справі:

- мобільний телефон „Моторола С-155”, який зберігається у потерпілого ОСОБА_7 залишити в розпорядженні ОСОБА_7

На вирок може бути подана апеляція протягом 15 діб з моменту його проголошення до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Головуючий В.Ломакін