Постанова № 17224985, 07.07.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.07.2011 № 41/37

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Андрієнка В.В.

суддів: Вербицької О.В.

Буравльова С.І.

позивача: ОСОБА_1., довіреність № 87 від 01.04.11р.,

відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 81 від 19.07.10р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу-

Публічного акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк»

на рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2011 р.

у справі-№ 41/37 (суддя Спичак О.М.)

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень»

до Публічного акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк»

про стягнення 262771,86 доларів США

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство «Європейський банк розвитку та заощаджень» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк» про стягнення 200000,00 дол. США боргу по кредиту, 42589,04 дол. США боргу по відсотках, 624,52 дол. США пені за несвоєчасне повернення процентів за кредитом за період з 20.08.2010 року по 31.03.2011 року, 17654,79 дол. США 3% річних за несвоєчасне повернення відсотків за кредитом.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.04.2011 р. у справі № 41/37 позов задоволено частково, а саме вирішено стягнути з Публічного акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк» на користь Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень» 200 000,00 дол. США боргу по кредиту, 42 589,04 дол. США боргу по відсотках, 17 654,79 дол. США 3% річних за несвоєчасне повернення відсотків за кредитом, 1903,51 дол. США - 3% річних за несвоєчасне повернення відсотків за кредитом, 2621,47 дол. США державного мита та 235,44 дол. США витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Публічне акціонерне товариство «Аграрний комерційний банк» не погодилось з вказаним рішенням господарського суду м. Києва та подало на нього апеляційну скаргу, в якій просило суд апеляційної інстанції скасувати рішення та відмовити у задоволенні позову повністю.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми процесуального та матеріального права.

Зокрема відповідач стверджує про те, що позовні вимоги позивача є безпідставними, оскільки зобовязання відповідача за кредитним договором припинилися у звязку із зарахуванням зустрічних однорідних вимог.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2011 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 09.06.2011 року.

Позивач в своєму письмовому запереченні від 08.06.2011 року проти апеляційної скарги заперечував та просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення господарського суду м. Києва без змін.

09.06.2011 року у судовому засідання оголошено перерву до 07.07.2011 року.

07.07.2011 року через відділ документального забезпечення КАГС від представника відповідача - Публічного акціонерного товариства «Аграрний комерційний банк» надійшло письмове клопотання про повернення помилково сплаченого державного мита у сумі 1313,86 грн. відповідно до платіжного доручення №561074 від 27.04.2011 року.

Відповідно до ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.93 р. № 7-93 “Про державне мито” судом задоволено заявлене клопотання.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, письмові заперечення на апеляційну скаргу, заслухавши усні пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів встановила наступне.

20.02.2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Обєднаний комерційний банк», правонаступником якого є Позивач, та Відкритим акціонерним товариством «Аграрний комерційний банк», правонаступником якого є Відповідач, був укладений Договір 190МВК/0207 про надання міжбанківського кредиту, відповідно до пункту 1.1. якого позивач надає відповідачу тимчасово вільні валютні кошти в сумі 200000,00 дол. США на термін з 20 лютого 2007 року по 22 травня 2007 року під 8% річних.

Відповідно до пунктів 1.2. та 1.3. цього Договору метою кредитування є ведення статутної діяльності. У процесі користування тимчасово вільними валютними коштами позичальник зобовязується дотримуватися принципів кредитування: терміновості, зворотності, цільового використання, забезпеченості. Згідно з п. 2.1 цього Договору банк зобовязався надати тимчасово вільні валютні кошти (далі кредит) у сумі 200000,00 доларів США на протязі одного банківського дня 20 лютого 2007 року по зазначених в Договорі реквізитах. Відповідно до п. 2.4 Договору позичальник зобовязався забезпечити своєчасне та повне погашення наданого кредиту у встановлений банком термін, тобто до 22 травня 2007 року. Крім того, пунктом 2.5. Договору узгоджено графік погашення процентів за користування кредитом.

Додатковою угодою № 1118МВК/0807 від 22 серпня 2007 року до Договору 190МВК/0207 про надання міжбанківського кредиту від 20 лютого 2007 року було внесено зміни, якими змінено строк виплати кредиту та відсотків за користування ним.

Одночасно з цим, 20 лютого 2007 року між Відкритим акціонерним товариством «Обєднаний комерційний банк», правонаступником якого є позивач, та Відкритим акціонерним товариством «Аграрний комерційний банк», правонаступником якого є Відповідач був укладений Договір №190МВК/0207/Z застави майнових прав на міжбанківський кредит, відповідно до пункту 1.1. якого його сторони погодили, що цей Договір забезпечує вимоги заставодержателя, що витікають із Договору про надання міжбанківського кредиту №190МВК/0207 від 22.02.2007 року, укладеного між заставодержателем та заставодавцем, за умовами якого заставодавець зобовязався перед заставодержателем повернути міжбанківський кредит в розмірі 200000,00 дол. США до 22.05.2007 року, сплатити проценти за його користування.

Крім того, відповідно до пункту 1.2. цього Договору в забезпечення виконання зобовязань, вказаних у п. 1.1. цього ж Договору заставодавець на умовах, передбачених цим Договором передає у заставу заставодержателю свої майнові права на міжбанківський кредит згідно Договору про надання міжбанківського кредиту №2002 SW13 від 22.02.2007 року, укладеного між заставодавцем та заставодержателем, що полягають у праві заставодавця вимагати повернення міжбанківського кредиту в сумі 1010000,00 грн., сплати процентів за кредит, а також штрафних санкцій. Боржником згідно Договору про надання міжбанківського кредиту №2002 SW13 від 22.02.2007 року є Позивач.

У подальшому до цього Договору неодноразово укладалися Додаткові угоди, якими сторони змінювали його істотні та інші умови.

Спір у справі виник у звязку із тим, що на думку позивача має місце факт виконання Відповідачем не в повному обсязі зобовязань за Договором про надання міжбанківського кредиту №190МВК/0207 від 22.02.2007 року щодо оплати заборгованості по кредиту та відсотках, у звязку із чим позивач просив суд стягнути з відповідача 200 000,00 дол. США боргу по кредиту, 42 589,04 дол. США боргу по відсотках, 624,52 дол. США пені за несвоєчасне повернення процентів за кредитом за період з 20.08.2010 року по 31.03.2011 року, 17 654,79 дол. США 3% річних за несвоєчасне повернення відсотків за кредитом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень» не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, 20.02.2007 року між сторонами було укладено договір № 190МБК/0207 про надання міжбанківського кредиту (надалі - Кредитний договір 1), за яким Позивач надав Відповідачу кредит в сумі 200 000,00 (двісті тисяч) доларів США зі строком повернення по 22 лютого 2008 року.

Крім того 20.02.2007 року між цими ж сторонами був укладений договір про надання міжбанківського кредиту № 2002-SW13 (надалі - Кредитний договір 2), відповідно до умов якого Відповідач надав Позивачу кредит в 1 010 000,00 (один мільйон десять тисяч) гривень (тобто 200 000,00 доларів США - за діючим на той день валютнім курсом) зі строком повернення до 20 лютого 2008 року.

Згідно Додаткової угоди до № 3-2208- SW7 до Кредитного договору 2 та Додаткової угоди № 611МВК/0507 Кредитного договору 1 строк виконання зобов'язань, а саме термін повернення кредиту настав 22.02.2008 року.

Як встановлено судом, відповідачем на адресу позивача була надіслана Заява про зарахування зустрічних однорідних вимог № 388/20-3821-03 від 22.02.2008 року за Договором про надання міжбанківського кредиту №190МВК/0207 від 20.02.2007 року.

Постановою Правління Національного банку України «Про відкликання банківської ліцензії та ініціювання процедури ліквідації Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень» №39 від 22 лютого 2008 року було відкликано з 25.02.2008 року банківську ліцензію та ініційовано процедуру ліквідації ВАТ «Європейський банк розвитку та заощаджень».

Колегія суддів відзначає, що початок процедури ліквідації свідчить лише про відкликання банківської ліцензії, однак не означає припинення ВАТ «ЄБРЗ» як юридичної особи, якій відповідно до чинного законодавства притаманні певні права та обов'язки саме як юридичній особі.

Згідно ч. 3 ст. 203 ГК України та ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Тобто, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

1)бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим). Як вбачається з аналізу кредитних відносин на міжбанківському ринку, що були описані вище, саме така ситуація і має місце у відносинах між ВАТ «ЄБРЗ» та ПАТ «Агрокомбанк», оскільки кожна з сторін, була кредитором за одним зобов'язанням та боржником - за іншим зобов'язанням; 2)бути однорідними (зокрема, грошовими). Правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги. Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (як, то з різних договорів); 3)строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Наявні взаємні зобов'язання сторін у справі по Кредитним договорам 1-2 повністю відповідали вимогам ч. З ст. 203 ГКУ та ст. 601 ЦКУ.

Колегія суддів відзначає, що направляючи Заяву про зарахування однорідних зустрічних вимог № 388/20-3821-03 від 22.02.2008 року та провівши таке зарахування у своєму балансі 22.02.2008 року - тобто до 25 лютого 2008 року - дати початку процедури ліквідації Позивача та відкликання банківської ліцензії останнього, про яку Національний банк повідомив листом №44-212/218 від 26 лютого 2008 року - ПАТ «Агрокомбанк» діяв відповідно до приписів чинного законодавства.

Отже, проведений взаємозалік однорідних зустрічних вимог повністю відповідав вимогам чинного законодавства та мав наслідком належне виконання взаємних зобов'язань Позивача та Відповідача, що зумовило їх припинення.

За своєю правовою природою зарахування є одностороннім правочином.

Аналогічної позиції дотримується також Вищий господарський суд України, який зазначає, що за правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін (постанова Вищого господарського суду України від 22.07.2004 р. N 15-03/186), і до нього, як до одностороннього правочину, застосовуються положення ст. 202 ЦКУ.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦКУ зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Заява про зарахування однорідних зустрічних вимог №388/20-3821-03 від 22.02.2008 року була вчинена відповідно до вимог чинного законодавства і щодо її змісту не має жодних зауважень з боку Позивача.

Відповідно до ст. 602 ЦКУ не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відтак, випадки недопустимості зарахування зустрічних однорідних вимог в процесі ліквідації, передбачені ст. 602 ЦКУ, за даних обставин відсутні.

З огляду на викладене судова колегія дійшла до висновку про те, що у позивача відсутні правові підстави для звернення до суду із позовом про стягнення з відповідача заборгованості за Договором 190МВК/0207 про надання міжбанківського кредиту від 20.02.2007 р. В позові належить відмовити повністю.

За таких обставин рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2011 р. у справі № 41/37 підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень».

Керуючись статтями 33, 34, 35, 49, 80, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2011 р. у справі № 41/37 скасувати в частині задоволення позовних вимог Відкритого акціонерного товариства «Європейський банк розвитку та заощаджень» та прийняти нове рішення.

2. В позові відмовити повністю.

3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Європейський банк розвитку та заощаджень”(місцезнаходження: 95000, Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, Залізничний р н, вул. Карла Лібкнехта, буд. 5, код ЄДРПОУ 20685262) на користь Публічного акціонерного товариства “Аграрний комерційний банк” (місцезнаходження: 03150, м. Київ, Голосіївський р н, вул. Димитрова, буд. 9А, код ЄДРПОУ 21570492) 1313,86 дол. США що станом на момент прийняття постанови еквівалентно згідно офіційного курсу НБУ 10471,46 грн.

4. Повернути Публічному акціонерному товариству “Аграрний комерційний банк” (місцезнаходження: 03150, м. Київ, Голосіївський рн, вул. Димитрова, буд. 9А, код ЄДРПОУ 21570492) з Державного бюджету України державне мито в сумі 1313,86 грн., яке перераховано платіжним дорученням № 561074 від 27.04.2011 року (оригінал якого знаходиться в матеріалах справи).

5. Доручити господарському суду видати накази на виконання даної постанови.

6. Матеріали справи № 41/37 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і її може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий суддяАндрієнко В.В.

СуддіВербицька О.В.

Буравльов С.І.

20.07.11 (відправлено)