Постанова № 17081470, 06.07.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2011 № 16/465

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Лобаня О.І.

суддів:

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 06.07.2011 року

розглянувши апеляційну скаргу обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Дмитрівська 45» на рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2011 року,

у справі № 16/465 (суддя Ярмак О.М.)

за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до обєднання співвласників багатоквартирного будинку « Дмитрівська 45»

про спонукання вчинити певні дії

та за зустрічним позовом обєднання співвласників багатоквартирного будинку

«Дмитрівська 45»

до фізичної особи підприємця ОСОБА_1

про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 01.02.2011 року відмовлено у задоволенні первісного позову ФОП ОСОБА_1 до ОСББ «Дмитрівська 45» про спонукання вчинити певні дії.

За зустрічним позовом ОСББ «Дмитрівська 45» до ФОП ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину в частині вимог про звільнення нежитлового приміщення та стягнення 42397,68 грн. боргу по орендній платі, інфляційних нарахувань в сумі 85006,45 грн. та 19395,68 грн. провадження у справі припинено. В частині позовних вимог про стягнення 12000 грн. боргу по орендній платі, пені в сумі 3923,95 грн., інфляційних в сумі 37163,40 грн. та річних в сумі 15367, 95 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 01.02.2011 року ОСББ «Дмитрівська 45» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Ухвалою апеляційного господарського суду від 23.03.2011 року апеляційну скаргу повернуто скаржнику на підставі п. 3 ч. 1 ст. 97 ГПК в звязку з несплатою державного мита у встановлених порядку і розмірах.

ОСББ «Дмитрівська 45» після усунення обставин, що зумовили повернення апеляційної скарги, повторно звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить зазначене рішення господарського суду міста Києва скасувати в частині припинення провадження по справі по зустрічній позовній заяві та в частині відмови у позові про стягнення боргу, просить прийняти нове рішення, яким на застосування наслідків недійсності нікчемного правочину стягнути з ФОП ОСОБА_1 на користь ОСББ «Дмитрівська 45» 54397 грн. орендної плати, 3923,95 пені, інфляційних нарахувань в сумі 122169,85 грн. та 34763 грн. трьох відсотків річних. Крім того, скаржник просив відновити строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2011 року.

Ухвалами апеляційного господарського суду від 10.05.2011 року відновлено скаржнику строк для подання апеляційної скарги, скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

В запереченні на апеляційну скаргу, ФОП ОСОБА_1 вважає апеляційну скаргу безпідставною та необґрунтованою, а рішення місцевого господарського суду законним та обґрунтованим. Просила апеляційний господарський суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду залишити без змін. Крім того, позивач за первісним позовом просив витребувати у відповідача за первісним позовом для огляду оригінали правовстановлюючих документів на нежитлове приміщення площею 31,7м2, яке було предметом договору оренди від 03.09.2007 року.

У судових засіданнях 30.05.2011 року, 29.06.2011 року та 06.07.2011 року представник ОСББ «Дмитрівська 45», апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі з доводами викладеними в ній та просив задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати в частині припинення провадження по справі по зустрічній позовній заяві та в частині відмови у позові про стягнення боргу, просить прийняти нове рішення, яким зустрічний позов задовольнити в повному обсязі.

Представник ФОП ОСОБА_1 в судовому засіданні 29.06.2011 року заперечив проти задоволення апеляційної скарги вважає її безпідставною та необґрунтованою. Просив апеляційний господарський суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також, просив витребувати у ОСББ «Дмитрівська 45» оригінали правовстановлюючих документів на нежитлове приміщення площею 31,7м2, яке було предметом договору оренди від 03.09.2007 року.

Представник ФОП ОСОБА_1 в судові засідання 30.05.2011 року та 06.07.2011 не зявлялися та про місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином про причини неявки суд не повідомляли.

Враховуючи викладене, заслухавши думку представника ОСББ «Дмитрівська 45», колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ст. 75 ГПК України вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки ФОП ОСОБА_1 про дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Участь представників позивача за первісним позовом у судовому засіданні 06.07.2011 року, судом обовязковою не визнавалась, клопотань про відкладення розгляду справи не надходило. Витребувані апеляційним господарським судом у ОСББ «Дмитрівська 45» оригінали правовстановлюючих документів на нежитлове приміщення площею 31,7м2, яке було предметом договору оренди від 03.09.2007 року суду не надано. Копія статуту ОСББ «Дмитрівська 45» належним чином не завірена. Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст. 102 ГПК України суд апеляційної інстанції обмежений строком розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.09.2007 року між позивачем за первісним позовом та відповідачем за первісним позовом був укладений договір оренди нежитлового приміщення для розміщення центру обслуговування мешканців будинку, відповідно до умов якого відповідач (орендодавець) передає, а позивач (орендар) приймає в тимчасове користування нежитлове приміщення за адресою: АДРЕСА_1 на першому поверсі, загальною площею 31,7 м2 з санвузлом. Згідно п.2.1 договору сторони визначили, що термін оренди складає 10 (десять) років з моменту прийняття приміщення, що орендується, за актом приймання, до 03.09.2017 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 793 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Згідно зі ст. 794 Цивільного кодексу України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, зазначений договір оренди від 03.09.2007 року нотаріально посвідчений не був.

Крім того з матеріалів справи вбачається, що рішенням господарського суду міста Києва від 15.10.2009 року по справі № 6/504 за позовом ФОП ОСОБА_1 до ОСББ «Дмитрівська 45» про визнання договору оренди від 03.09.2007 року дійсним відповідно до ст. 220 Цивільного кодексу України в позові було відмовлено.

Також, рішенням господарського суду міста Києва у справі № 11/229 від 11.05.2010 року за позовом ОСББ «Дмитрівська 45» до ФОП ОСОБА_1 про зобовязання звільнити нежитлові приміщення позов задоволено, та встановлено, оскільки договір оренди нотаріально посвідчений не був, і у задоволенні позову орендаря про визнання цього договору дійсним відмовлено, в силу ч. 1 ст. 220 Цивільного кодексу України договір оренди від 03.09.2007 року є нікчемним. Нікчемність договору виключає можливість виникнення за таким договором прав та обовязків у сторін спору.

Як вірно вказав суд першої інстанції, в силу положень ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Вказані рішення господарського суду набрали законної сили і є чинними на час розгляду даної справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся з позовом про зобовязання відповідача вчинити певні дії щодо документального підтвердження передачі позивачем та отримання відповідачем у користування приміщення площею 31,7 м2 та приміщень загального користування ОСББ (приміщень керуючого бухгалтера та охорони, вхідної групи, холу, тамбуру та коридорів 1-го поверху будинку) за адресою: АДРЕСА_1, перший поверх з обовязковим посвідченням їх фактичного стану на момент передачі-отримання, тобто з переліком виконаних в них позивачем невідємних поліпшень, а також підготовчих робіт та використаних матеріалів та підписати акт прийому-передачі приміщення площею 31,87 м2 та приміщень загального користування ОСББ з переліком виконаних в них позивачем невідємних поліпшень згідно форми, наданої позивачем; зобовязання відповідача вчинити певні дії та підписати акт прийому-передачі виконаних позивачем робіт по усуненню недоліків приміщення площею 31,7 м2 та приміщень загального користування ОСББ.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач ухиляється від документального посвідчення приймання приміщень площею 31,7 м2 та інших приміщень від позивача. Крім того, позивач за первісним позовом посилається на те, що судом було визнано договір нікчемним та зобовязано позивача звільнити нежитлове приміщення загальною площею 31,7 м2.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 27.07.2010 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №20753902, в якій зобовязано позивача виконати в добровільному порядку рішення господарського суду міста Києва та звільнити нежитлове приміщення.

Позивач зазначає, що нежитлове приміщення було звільнено від майна позивача без вимоги державного виконавця ще 17.07.2009 року та не використовується за цільовим призначенням внаслідок відключення приміщення відповідачем від електроживлення та недопущення позивача у приміщення. В спірному приміщенні площею 31,7 м2 та в приміщеннях загального користування згідно умов договору від 03.09.2007 року та за ініціативою відповідача позивачем за власні кошти з використанням своїх будівельних матеріалів виконано роботи по усуненню недоліків приміщень, вказаних в акті приймання-передачі від 03.09.2007 року. Відповідач ухиляється від документального посвідчення приймання приміщень з посвідченням невідємних поліпшень.

Як зазначалося вище рішенням господарського суду міста Києва від 01.02.2011 року відмовлено у задоволенні первісного позову ФОП ОСОБА_1 до ОСББ «Дмитрівська 45» про спонукання вчинити певні дії.

За зустрічним позовом ОСББ «Дмитрівська 45» до ФОП ОСОБА_1 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину в частині вимог про звільнення нежитлового приміщення та стягнення 42397,68 грн. боргу по орендній платі, інфляційних нарахувань в сумі 85006,45 грн. та 19395,68 грн. провадження у справі припинено. В частині позовних вимог про стягнення 12000 грн. боргу по орендній платі, пені в сумі 3923,95 грн., інфляційних в сумі 37163,40 грн. та річних в сумі 15367, 95 грн. відмовлено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2011 року у справі № 16/465 частковому скасуванню з прийняттям нового рішення.

Відповідно до ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу субєкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки. Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Як вірно вказав суд першої інстанції, способи захисту прав та інтересів визначені у ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України. Так, ст. 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У ч. 2 цієї норми передбачені способи захисту цивільних прав та інтересів, а саме: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до ст. 20 ГК України держава забезпечує захист прав і законних інтересів субєктів господарювання та споживачів. Кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених субєктів захищаються шляхом визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших субєктів; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів субєктів господарювання; припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обовязку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.

Таким чином, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що обраний позивачем спосіб захисту у вигляді вчинення дій щодо документального підтвердження передачі позивачем та отримання відповідачем приміщень з обовязковим посвідченням їх фактичного стану з переліком виконаних невідємних поліпшень та зобовязання підписати акт згідно форми наданої позивачем у додатку не відповідає способам визначеним чинним законодавством. Як зазначалося вище, договір оренди від 03.07.2007 року є нікчемним, що встановлено рішенням суду у справі № 11/229 від 11.05.2010 року. Інших договірних зобовязань між сторонами не встановлено.

Як вірно вказав суд першої інстанції, відповідно до ч.2 ст.14 ГПК України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обовязковим для неї. Обовязок доказування та подання доказів, відповідно до ст. 33 ГПК України, розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. В даному випадку позивач повинен був довести факт порушення його права відповідачем та надати відповідні докази. Таких доказів, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції позивачем не надано.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає що місцевий господарський суд прийшов до вірного висновку по справі та відмовив у задоволення первісного позову. Судова колегія вважає, що позовні вимоги за первісним позовом про зобовязання відповідача вчинити певні дії є безпідставними, не обґрунтованими належними доказами та задоволенню не підлягають.

Однак, що стосується висновків господарського суду міста Києва по зустрічному позову про припинення провадження у справі за п. 2 ст. 80 ГПК України в частині вимог про звільнення нежитлового приміщення за адресою: 01135, АДРЕСА_1, перший поверх, загальною площею 31,7 м2 з санвузлом, стягнення 42397 грн. боргу по орендній платі, інфляційних нарахувань в сумі 85006,45 грн. та 19395,68 грн., оскільки є рішення господарського суду міста Києва у справі №16/169, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, судова колегія погодитися не може та вважає за необхідне вказати наступне.

Так, як вбачається з матеріалів справи, ОСББ «Дмитрівська 45» звернулося з зустрічним позовом, в якому позивач за зустрічним позовом просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, а саме: звільнити нежитлове приміщення за адресою: 01135, АДРЕСА_1, перший поверх, загальною площею 31,7 м2 з санвузлом, яке орендує позивач за первісним позовом. Крім того, ОСББ «Дмитрівська 45» просило стягнути з ФОП ОСОБА_1 54397 грн. основного боргу за договором оренди нежитлового приміщення від 03.09. 2007 року за період з 05.10.2007 року по 05.12.2010 року, 3923,95 грн. пені, 122169,85 грн. інфляційних втрат та 34763,63 грн. три проценти річних.

Відповідно до п.4 ч.2 ст.54 ГПК України, предмет позову - це зміст позовних вимог. Таким чином, предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відповідно якої суд повинен прийняти рішення. Відповідно до п.5 ч.2 ст.54 ГПК України, підстави позову - це обставини, на яких грунтуються позовні вимоги.

Відповідно до п.3.7 розділу 3 Розяснення президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 року № 02-5/289 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України» з наступними змінами та доповненнями, вказано, що зміна предмета позову означає зміну матеріально-правової вимоги до відповідача. Зміна підстави позову означає зміну обставин, якими позивач обґрунтовує свою вимогу до відповідача.

Так, як вбачається з матеріалів справи, рішення господарського суду міста Києва у справі № 16/169 дійсно було прийнято по спору між тими ж сторонами ОСББ «Дмитрівська-45» та СПД ОСОБА_1 Проте предметом позову по справі №16/169 було стягнення боргу, пені, збільшення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох відсотків річних. Предметом позову по даній справі №16/465 є застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Крім того, підставою позову по справі № 16/169 були ст.ст. 11, 509, 525, 526 ЦК України, ст.ст.173, 193 ГК України, а підставою позову по даній справі № 16/465 є ст.ст.215-217 ЦК України.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції помилково застосував п. 2 ст. 80 ГПК України та припинив провадження в частині зустрічних позовних вимог про звільнення нежитлового приміщення за адресою: 01135, АДРЕСА_1, перший поверх, загальною площею 31,7 м2 з санвузлом, стягнення 42397 грн. боргу по орендній платі, інфляційних нарахувань в сумі 85006,45 грн. та 19395,68 грн. Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану ухвалу про припинення провадження у справі не надав належної оцінки тим доказам, які були подані позивачем за зустрічним позовом та містяться в матеріалах справи. Судова колегія вважає, що господарський суд міста Києва повинен був розглянути подану позовну заяву та прийняти по ній рішення, давши правову оцінку тим доказам, які містяться в матеріалах справи.

Так, розглянувши зустрічну позовну заяву, колегія суддів апеляційного господарського суду прийшла до висновку, що позовні вимоги в частині звільнення нежитлового приміщення за адресою: 01135, АДРЕСА_1, перший поверх, загальною площею 31,7 м2 з санвузлом, стягнення 42397 грн. боргу по орендній платі, інфляційних нарахувань в сумі 85006,45 грн. та 19395,68 грн. задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішеннями господарського суду міста Києва по справі № 11/229 від 11.05.2010 року та по справі № 16/169 від 25.06.2010 року, що вступили в законну силу, встановлено, що договір оренди, укладений 03.09.2007 року ОСББ «Дмитрівська-45» з субєктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1 на оренду нею нежитлового приміщення площею 31,7м2 за адресою АДРЕСА_1, перший поверх, ліве крило, є нікчемним згідно вимог ч. 1 ст. 220 ЦК України, та на цій підставі - недійсним згідно вимог ч. 2 ст. 215 ЦК України, з правовими наслідками, передбаченими ст. 216 ЦК України, яка визначає загальним наслідком недійсності нікчемних правочинів двосторонню реституцію.

Тобто, кожна із сторін зобовязана повернути іншій стороні у натурі все, що вона отримала на виконання цього правочину. А в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у виконаній роботі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. При цьому недійсний правочин не створює жодних юридичних наслідків для сторін крім тих, що повязані з його недійсністю.

Як вже зазначалось, позивач за зустрічним позовом просить стягнути з відповідача за зустрічним позовом орендні платежі за нікчемним та недійсним правочином.

В силу положень ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті ж самі сторони з того ж предмету.

Таким чином, оскільки рішеннями господарського суду міста Києва по справі №16/169 від 25.06.2010 року по спору між тими ж сторонами та з одного і того ж предмету в стягненні боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних за нікчемним договором було відмовлено, судова колегія вважає, що по даній справі № 16/465 зустрічні позовні вимоги в цій частині також задоволенню не підлягають.

За вказаним недійсним та нікчемним правочином від 03.09.2007 року відповідачем за зустрічним позовом були виконані всі його умови, щодо зобовязань по ремонту належних позивачеві приміщень, та сплати орендних та комунальних платежів.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю.

Таким чином, вимоги про стягнення орендної плати є безпідставними, та такими, що не ґрунтуються на законі чи договорі, тому у ОСББ «Дмитрівська-45» відсутні будь-які правові підстави вимагати з ФОП ОСОБА_1 орендні платежі за нікчемним та недійсним договором від 03.09.2007 року.

Крім того, що стосується позовної вимоги про звільнення нежитлового приміщення, судова колегія вважає, що в цій частині позову також слід відмовити, оскільки, з матеріалів справи вбачається, що 27.07.2010 року державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №20753902, в якій зобовязано позивача виконати в добровільному порядку рішення господарського суду міста Києва по справі № 11/229 та звільнити нежитлове приміщення.

Судом встановлено, що нежитлове приміщення було звільнено від майна позивача без вимоги державного виконавця ще 17.07.2009 року та не використовується ним за цільовим призначенням внаслідок відключення приміщення відповідачем від електроживлення та водопостачання. За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Крім того, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови зустрічних позовних вимог про стягнення орендної плати в сумі 12000 грн. за період з квітня 2010 р. по листопад 2010 р. (включно), пені в сумі 3923,95 грн., інфляційних в сумі 37163,40 грн. (122169,85 грн. 85006,45 грн.) та річних в сумі 15367,95 грн., оскільки позивачем за зустрічним позовом заявлені вимоги про стягнення з позивача боргу з орендної плати, пені, інфляційних та річних за договором оренди нежитлового приміщення для розміщення центру обслуговування мешканців будинку від 03.09.2007 року, який визнаний рішенням господарського суду нікчемним.

Отже, враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що зустрічний позов ОСББ «Дмитрівська 45» є необґрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягає задоволенню.

До того ж, як зазначалося вище для повного, всебічного та обєктивного розгляду справи, судом апеляційної інстанції було зобовязано ОСББ «Дмитрівська 45» надати суду для огляду оригінали правовстановлюючих документів на нежитлове приміщення площею 31,7м2, яке було предметом договору оренди від 03.09.2007 року. Однак, вимоги суду скаржником виконані не були, документи не надані. Копія статуту ОСББ «Дмитрівська 45» яка долучена до матеріалів справи, належним чином не завірена.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Дмитрівська 45» на рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2011 року слід задовольнити частково, оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати частково в частині зустрічних позовних вимог про припинення провадження у справі в частині звільнення нежитлового приміщення за адресою: 01135, АДРЕСА_1, перший поверх, загальною площею 31,7 м2 з санвузлом та стягнення 42397 грн. боргу по орендній платі, інфляційних нарахувань в сумі 85006,45 грн. та 19395,68 грн. В цій частині прийняти по справі нове рішення, яким відмовити обєднанню співвласників багатоквартирного будинку «Дмитрівська 45» у задоволенні зустрічної позовної заяви до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про звільнення нежитлового приміщення за адресою: 01135, АДРЕСА_1, перший поверх, загальною площею 31,7 м2 з санвузлом та стягнення 42397 грн. боргу по орендній платі, інфляційних нарахувань в сумі 85006,45 грн. та 19395,68 грн.

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2011 року по справі № 16/465 залишити без змін.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог ст. 49 ГПК України. Оскільки судом відмовлено у задоволенні як первісного позову так і у задоволенні зустрічного позову, судові витрати покладаються на сторін.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу обєднання співвласників багатоквартирного будинку «Дмитрівська 45» на рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2011 року у справі № 16/465 задовольнити частково.

2.Рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2011 року у справі № 16/465 скасувати частково в частині зустрічних позовних вимог про припинення провадження у справі в частині звільнення нежитлового приміщення за адресою: 01135, АДРЕСА_1, перший поверх, загальною площею 31,7 м2 з санвузлом та стягнення 42397 грн. боргу по орендній платі, інфляційних нарахувань в сумі 85006,45 грн. та 19395,68 грн. В цій частині прийняти по справі нове рішення, яким відмовити обєднанню співвласників багатоквартирного будинку «Дмитрівська 45» у задоволенні зустрічної позовної заяви до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 про звільнення нежитлового приміщення за адресою: 01135, АДРЕСА_1, перший поверх, загальною площею 31,7 м2 з санвузлом та стягнення 42397 грн. боргу по орендній платі, інфляційних нарахувань в сумі 85006,45 грн. та 19395,68 грн.

В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2011 року по справі № 16/465 залишити без змін.

3. Матеріали справи № 16/465 повернути до господарського міста Києва.

Головуючий суддя

Судді