Постанова № 17081469, 06.07.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.07.2011                                                                                           № 37/66

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Лобаня О.І.

суддів:           

за участю представників сторін відповідно до протоколу судового засідання від 06.07.2011 року

розглянувши апеляційну скаргу приватного підприємства «Керам Коте Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2011 року

у справі           № 37/66 (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом           товариства з обмеженою відповідальністю «Дім на Димитрова»

до           приватного підприємства «Керам Коте Україна»

про стягнення 7509,81 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2011 року позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дім на Димитрова» до приватного підприємства «Керам Коте Україна» про стягнення 7509,81 грн. задоволено повністю.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 20.04.2011 року приватне підприємство «Керам Коте Україна» звернулося до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить зазначене рішення господарського суду міста Києва скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити в повному обсязі.

Ухвалою апеляційного господарського суду від 23.05.2011 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду.

У судових засіданнях 22.06.2011 року, 29.06.2011 року та 06.07.2011 року представники ПП «Керам Коте Україна», свою апеляційну скаргу підтримали в повному обсязі з доводами викладеними в ній та просили задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у позові ТОВ «Дім на Димитрова» повністю.

Представник ТОВ «Дім на Димитрова» заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вважає її безпідставною та необґрунтованою. Просив апеляційний господарський суд залишити без змін рішення місцевого господарського суду а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.08.2009 року між ПП «Керам Коте Україна» (орендар) та ТОВ «Дім на Димитрова» (орендодавець) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 681 А/09. Відповідно до умов договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення (приміщення), що знаходиться за адресою: Україна, м. Київ, вул.Димитрова, 14-Б, загальною площею 17,20 кв.м., що розташоване на першому поверсі будинку для розміщення ділового офісу орендаря.

Відповідно до п.1.5 договору термін оренди починає перебіг з моменту передачі приміщення орендарю за актом приймання-передачі у відповідності до п. 2.3 даного договору та закінчується виключно у випадку дострокового припинення оренди, дата акту вважається останнім днем оренди. У відповідності до п. 1.6 вищевказаного договору, вартість приміщення, що передається в оренду, складає 137402,20 грн. з урахуванням індексації відповідно до чинного законодавства України. Згідно з п. 1.7 договору, орендодавець володіє приміщенням на підставі свідоцтва про право власності на нежиле приміщення НБ № 010006200, виданого 28.10.2002 року Головним управлінням з питань майна КМДА, та зареєстрованого КББТІ 31.10.2002 року під номером 2077-п в реєстрову книгу № 14 п-294.

Відповідно до п. п. 2.1 та 2.2 договору, прийом-передача приміщення здійснюється уповноваженими представниками сторін. Передача приміщення повинна бути здійснена у відповідності до умов договору в термін до 01.09.2009 року. Передача приміщення орендодавцем в оренду орендарю оформляється актом прийому-передачі приміщення.

Пунктом 3.1 договору визначено розмір щомісячної орендної плати за користування 1 кв. м. загальної площі приміщення, який складає 103,85 грн., крім того ПДВ 20 % 20,77 грн., що разом становить 124,62 грн. Орендна плата нараховується з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення згідно умов цього договору. Орендна плата сплачується орендарем щомісяця на підставі рахунків, виставлених орендодавцем, не пізніше 10 (десятого) числа поточного місяця.

Згідно з п. 3.2 договору за послуги управління приміщенням, які надаються орендодавцем, орендар щомісячно сплачує плату за управління приміщенням, яка складає 16,79 грн., крім того ПДВ 20 % 3,36 грн., що разом становить 20,15 грн. за 1кв.м. загальної площі приміщення, що орендується. Плата за управління приміщенням нараховується з дати підписання сторонами акту приймання-передачі приміщення згідно умов цього договору. Плата за управління приміщенням сплачується орендарем щомісячно на підставі рахунків, виставлених орендодавцем, окремо від орендної плати, в строки передбачені для сплати орендної плати.

Відповідно до п. 3.3 договору, розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування місячної орендної плати за поточний місяць на індекс інфляції за попередній місяць. Пунктом 3.4. договору встановлено, що у разі дострокового припинення дії договору за ініціативою орендаря, оплачена наперед орендна плата та плата за управління приміщенням не повертаються, та можуть бути використані на погашення заборгованості орендаря, також на відшкодування завданих збитків та понесеної шкоди, погашення пені та/чи інших штрафних санкцій згідно чинного законодавства України.

У відповідності до п. 3.5 договору, орендар в межах частки орендаря, визначеної нижче у цьому пункті, компенсує орендодавцю витрати на оплату житлово-комунальних послуг та експлуатаційні витрати, понесені орендодавцем протягом строку оренди з метою обслуговування та експлуатації будинку.

До житлово-комунальних послуг належать: електропостачання, теплопостачання, водопостачання та каналізація, вивіз сміття, снігу, дезінфекція, дератизація. До експлуатаційних витрат належать: охорона, обслуговування пожежної сигналізації.

Витрати орендодавця на оплату житлово-комунальних послуг та експлуатаційних витрат компенсуються орендарем на підставі рахунків орендодавця, виставлених у відповідності з рахунками підприємств та осіб, що надають по відношенню до будинку зазначені послуги, пропорційно частці орендаря, яка виражається у процентному співвідношенні площу приміщення, яку займає орендар, до площі будинку, що підлягає здачі в оренду, та складає 4,1819 %. Компенсація повинна бути здійснена протягом 5 (п’яти) банківських днів з моменту виставлення орендодавцем рахунку.

Згідно з п. 3.9 договору, усі платежі за умовами договору здійснюються сторонами в національній валюті України, у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунки сторін, вказані у розділі 12 даного договору. Датою здійснення платежу вважається дата зарахування коштів на рахунок одержувача.

На виконання вищевказаних умов договору позивачем було передано відповідачу в строкове платне користування приміщення загальною площею 17,20кв.м. Вказаний факт підтверджується актом приймання-передачі від 01.09.2009 року.

Крім того, на виконання вищезазначених умов договору № 681 А/09 від 31.08.2009 року позивачем також були виставлені рахунки-фактури, а саме : № СФ-0000059 від 20.10.2009 року на суму 220,33 грн., № СФ-0000070 від 27.11.2009 року на суму 227,35грн., № СФ-0000085 від 28.12.2009 року на суму 499,82 грн., № СФ-0000002 від 28.01.2010 року на суму 673,02 грн., № СФ-0000012 від 22.02.2010 року на суму 825,25грн., № СФ-0000024 від 16.03.2010 року на суму 561,72 грн., № СФ-0000035 від 19.04.2010 року на суму 582,44 грн., № СФ-0000046 від 17.05.10 року на суму 277,88грн., № СФ-0000057 від 14.06.2010 року на суму 290,00 грн., № СФ-0000070 від 19.07.2010 року на суму 262,91 грн., № СФ-0000074 від 11.08.2010 року на суму 268,67грн., № СФ-0000096 від 31.08.2010 року на суму 284,38 грн., № СФ-0000040 від 31.08.2009 року на суму 346,55 грн., № СФ-0000048 від 29.09.2009 р. на суму 345,92грн., № СФ-0000064 від 30.10.2009 року на суму 348,61 грн., № СФ-0000075 від 25.11.2009 року на суму 351,71 грн., № СФ-0000081 від 22.12.2009 року на суму 355,63 грн., № СФ-0000008 від 25.01.2010 року на суму 358,93 грн., № СФ-0000018 від 26.02.10 року на суму 365,33 грн., № СФ-0000029 від 24.03.2010 року на суму 372,35 грн., № СФ-0000040 від 27.04.2010 року на суму 375,65 грн., № СФ-0000051 від 01.06.2010 року на суму 374,62 грн., № СФ-0000062 від 23.06.2010 року на суму 372,35грн., № СФ-0000080 від 02.08.2010 року на суму 370,90 грн., № СФ-0000039 від 31.08.2009 року на суму 2143,46 грн., № СФ-0000047 від 29.09.2009 року на суму 2139,13 грн., № СФ-0000063 від 30.10.2009 року на суму 2156,26 грн., № СФ-0000074 від 25.11.2009 року на суму 2175,66 грн., № СФ-0000080 від 22.12.2009 року на суму 2199,60 грн., № СФ-0000007 від 25.01.2010 року на суму 2219,42 грн., № СФ-0000017 від 26.02.2010 року на суму 2259,46 грн., № СФ-0000028 від 24.03.2010 року на суму 2302,39 грн., № СФ-0000039 від 27.04.2010 року на суму 2323,03 грн., № СФ-0000050 від 01.06.2010 року на суму 2316,01 грн., № СФ-0000061 від 23.06.2010 року на суму 2302,19 грн. та № СФ-0000079 від 02.08.2010 року на суму 2292,90 грн.

Однак, порушуючи умови договору щодо оплати орендної плати, плати за управління приміщенням та компенсації житлово-комунальних послуг і експлуатаційних витрат, відповідач взяті на себе зобов’язання виконав частково у зв’язку з чим станом на 10.02.2011 року за ним виникла заборгованість в розмірі 6154,30 грн., з яких, 4595,09 грн. – орендна плата, 745,25 грн. – борг за управління приміщенням, 815,96 грн. – борг по сплаті (компенсації) за житлово-комунальні послуги і експлуатаційні витрати).

Як зазначалося вище ТОВ «Дім на Димитрова» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з ПП «Керам Коте Україна» 6154,30 грн. основного боргу, 883,54 грн. інфляційних нарахувань, 87,54 грн. трьох процентів річних та 384,43 грн. пені. Рішенням господарського суду міста Києва від 20.04.2011 року позов задоволено повністю.

Колегія суддів апеляційного господарського суду, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи та докази, подані до апеляційної інстанції, проаналізувавши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга ПП «Керам Коте Україна» підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2011 року у справі № 37/66 частковому скасуванню в частині стягнення 883,54 грн. інфляційних нарахувань, 87,54 грн. трьох відсотків річних та 384,43 грн. пені з прийняттям нового рішення.

Частиною 1 ст. 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно з ч. 1 ст. 759 ЦКУкраїни встановлено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Статтею 286 ГК України встановлено, що орендна плата – це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до п. п. 1, 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар за користування об’єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Відповідно до статті 626 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання – відповідно до вимог що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення – зобов’язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового оборогу та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов’язковим до виконання сторонами. Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивач взяті на себе зобов’язання виконав належним чином, зауважень щодо отриманого в оренду приміщення за договором № 681 А/09 від 31.08.2009 року від відповідача не надходило, тоді як відповідач у визначений цим договором строк орендну плату сплатив лише частково.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач проти обставин, викладених позивачем, заперечив та вказав, що враховуючи тяжке фінансове становище, викликане економічною кризою в каїні, не маючи змоги забезпечити вчасну орендну плату, ПП «Керам Коте Україна» звернулося до позивача з письмовою заявою про вивіз майна. Отримавши дозвіл, відповідач звільнив приміщення 25.06.2010 року, при цьому за червень 2010 року ним були сплачені орендні платежі. Також відповідач пояснив, що заперечень щодо звільнення ним приміщення і дострокового розірвання договору зі сторони позивача не надходило, рахунок за липень 2010 р. не виставлявся і це було розцінено скаржником як згоду дострокового припинення дії договору № 681 А/09 від 31.08.2009 року.

Крім того, як встановлено апеляційним господарським судом під час розгляду справи у суду першої інстанції, відповідач посилався на отримання рахунків по оплаті орендних платежів з порушенням строків їх виставлення та ненадання податкових накладних за спірний період. Зокрема, рахунки на оплату відповідач отримав лише 14.09.2010 року, до цього часу вказані рахунки до скаржника не надходило. До того ж, апеляційним господарським судом встановлено що зазначені вище рахунки направлялися позивачем на іншу адресу відповідача, ніж ту, за якою знаходиться відповідач і яка вказана у договорі оренди.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Частиною 1 ст. 188 ГК України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У відповідності до ст. 654 ЦКУкраїни зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно з пп. 8.3 договору № 681 А/09 від 31.08.2009 року, строк дії договору може бути припинений за згодою сторін за умови сплати орендарем всіх рахунків, виставлених орендодавцем, відповідно до умов договору. Сторона, яка ініціює дострокове розірвання (припинення) договору оренди, повідомляє про це іншу сторону за 3 (три) місяці до бажаної дати припинення строку дії договору оренди. Строк оренди може бути скорочений лише за взаємною згодою сторін за винятком випадків зазначених у п. п. 8.1 та 8.2 договору та з урахуванням інших умов договору.

Отже, як правильно вказав суд першої інстанції, оскільки договір не було розірвано за погодженням сторін, сторони не врегулювали можливість одностороннього порядку розірвання договору, а також його не розірвано і у судовому порядку, останній продовжував діяти до 31.08.2010 року, а отже відповідач зобов’язаний належним чином виконувати свої зобов’язання, передбачені цим договором, зокрема й щодо сплати орендних платежів.

Пунктом 8.8 договору № 681 А/09 від 31.08.2009 року визначено, що припинення дії договору з будь-яких причин, у тому числі у випадку дострокового розірвання за згодою сторін, не звільняє сторони від виконання зобов’язань, що виникли на підставі договору у період його дії.

Як під час розгляду справи у суді першої інстанції, так і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції відповідачем не надано суду доказів направлення вимоги про припинення дії договору та звільнення ним орендованого приміщення. Зокрема відповідачем не надано підписаного акта приймання-передачі про звільнення орендованого приміщення. Такий акт в матеріалах справи відсутній. За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що позивачем правомірно нараховано відповідачу орендну плату за спірний період в сумі 6154,30грн., яка судом першої інстанції стягнута на його користь. Судова колегія в цій частині погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що суд правомірно стягнув з відповідача вказану суму заборгованості.

Однак, що стосується висновків суду першої інстанції про стягнення з відповідача по вказаному позивачем періоду з 11.08.2010 року по 31.01.2011 року 883,54 грн. інфляційних нарахувань, за період 11.08.2010 року по 10.01.2011 року 87,54 грн. трьох відсотків річних та за період 11.08.2010 року по 11.01.2011 року пені в сумі 384,43 грн., колегія суддів апеляційного господарського суду погодитися не може виходячи з наступного.

Так, судова колегія звертає увагу, що під час розгляду справи в суді першої інстанції місцевим господарським судом не було взято до уваги доводи відповідача про те, що рахунки по оплаті орендних платежів були виставлені з порушенням строків та взагалі зазначені вище рахунки направлялися позивачем на іншу адресу відповідача, ніж ту, за якою знаходиться відповідач і яка вказана у договорі оренди. Судом апеляційної інстанції встановлено, що спірні рахунки відповідач отримав лише 14.09.2010 року.

Відповідно до статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, оскільки відповідач отримав рахунки на оплату орендних платежів лише 14.09.2010 року, колегією суддів апеляційного господарського суду зроблено перерахунок збитків від інфляції та трьох процентів річних. Так, за період з 15.09.2010 року по 31.01.2011 року інфляційні збитки становлять 298.95 грн. та за період з 15.09.2010 року по 10.01.2011 року підлягає стягненню три проценти річних в сумі 51,77 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором, зокрема, сплата неустойки

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п. 7.1.1 договору у випадку прострочення по оплаті платежів за даним договором орендарю нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченої заборгованості за кожен день затримки платежу.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», положеннями якого встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Таким чином, колегією суддів апеляційного господарського суду також зроблено перерахунок пені за період з 15.09.2010 року по 11.01.2011 року. Так, за вказаний період з відповідача підлягає стягненню пеня в сумі 269,77 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно постанови Пленуму Верховного суду України від 18.12.2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 103 ГПК України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право: 1) залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення; 3) скасувати рішення повністю або частково і припинити провадження у справі або залишити позов без розгляду повністю або частково; 4) змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Отже, виходячи з вищевикладеного, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що апеляційну скаргу приватного підприємства «Керам Коте Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2011року слід задовольнити частково. Рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2011 року у справі № 37/66 – скасувати частково в частині стягнення 883,54 грн. інфляційних нарахувань, 87,54 грн. трьох відсотків річних та 384,43 грн. пені. В цій частині прийняти по справі нове рішення, яким позов ТОВ «Дім на Димитрова» до ПП «Керам Коте Україна» про стягнення заборгованості – задовольнити частково. Стягнути з ПП «Керам Коте Україна» на користь ТОВ «Дім на Димитрова» пеню в сумі – 266,81 грн., 298,95 грн. збитків від інфляції та три відсотки річних в сумі – 51,77 грн. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2011 року у справі № 37/66 – залишити без змін.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 49 ГПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене вище та керуючись статтями 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного підприємства «Керам Коте Україна» на рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2011 року у справі № 37/66 – задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2011 року у справі № 37/66 – скасувати частково в частині стягнення 883,54 грн. інфляційних нарахувань, 87,54 грн. трьох відсотків річних та 384,43 грн. пені.

В цій частині прийняти по справі нове рішення, яким позов товариства з обмеженою відповідальністю «Дім на Димитрова» до приватного підприємства «Керам Коте Україна» про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

3. Стягнути з приватного підприємства «Керам Коте Україна» (02099, м. Київ, провулок Волго-Донський, 2-А, кв. 54, код ЄДРПОУ 36272466) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дім на Димитрова» (01021, м. Київ, вул. Інститутська, 28, код ЄДРПОУ 36386643) пеню в сумі – 266,81 грн., 298,95 грн. збитків від інфляції та три відсотки річних в сумі – 51,77 грн.

4. В іншій частині рішення господарського суду міста Києва від 20.04.2011 року у справі № 37/66 – залишити без змін.

5. Стягнути з приватного підприємства «Керам Коте Україна» (02099, м. Київ, провулок Волго-Донський, 2-А, кв. 54, код ЄДРПОУ 36272466) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Дім на Димитрова» (01021, м. Київ, вул. Інститутська, 28, код ЄДРПОУ 36386643) 113,11 грн. держмита за розгляд справи в суді першої інстанції, 56,55 грн. держмита за розгляд справи в суді апеляційної інстанції та 261,71 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

6. Видачу відповідних наказів доручити господарському міста Києва.

7. Матеріали справи № 37/66 повернути до господарського міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді