Рішення № 17223616, 12.07.2011, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" липня 2011 р.Справа № 15/95-10-2692 Господарський суд Одеської області у складі

судді Петрова В.С.

При секретарі Діасамідзе А.Д.

За участю представників:

від позивача (заявника) Іванова Ю.О.

від відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 23.07.2010 р. у порядку ст. 112 Господарського процесуального кодексу України по справі № 15/95-10-2692 за позовом Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Альбатрос-інвест” про стягнення 2303837,08 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2010 р. Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі Одеської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк” звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Альбатрос-інвест” про стягнення 2 303837,08 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 21.06.2010 р. порушено провадження у справі № 15/95-10-2692 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Рішенням господарського суду Одеської області від 23.07.2010 р. по справі № 15/95-10-2692 було відмовлено у задоволенні позову Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі Одеської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Альбатрос-інвест” про стягнення 2303837,08 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У травні 2011 р. Публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк” звернулось до господарського суду Одеської області із заявою про перегляд рішення господарського суду Одеської області від 23.07.2010 р. у справі № 15/95-10-2692 за нововиявленими обставинами, посилаючись на наступне.

16.06.2010 р. АКБ „Укрсоцбанк”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк”, звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Альбатрос-інвест” про стягнення заборгованості в сумі 2 303 837,08 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

23.07.2010 р. господарським судом Одеської області було прийнято рішення про відмову у задоволенні позовної заяви АКБ „Укрсоцбанк”, правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк”, до ТОВ „Альбатрос-інвест” про стягнення заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Вказане рішення вмотивовано тим, що відповідно до рішення господарського суду Одеської області від 14.04.2010 р. по справі № 16/7-10-221 було визнано недійсним п. 2.5. договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 2006/30 від 27.03.2006 р., вказаний кредитний договір було розірвано, а іпотечний договір від 28.03.2006 р. реєстровий № 782, укладений між банком та відповідачем в забезпечення виконання відповідачем зобовязань за вказаним кредитним договором, визнано припиненим.

Проте, як зазначає заявник, постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2010 р. рішення господарського суду Одеської області від 14.04.2010 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03.06.2010 р. було скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи господарським судом Одеської області було прийнято рішення від 14.02.2011 р. про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ „Альбатрос-інвест” до банку. При цьому заявник вказує, що вказане рішення було оскаржено ТОВ „Альбатрос-інвест” до суду апеляційної інстанції, однак апеляційна скарга товариства була залишена без задоволення постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 р., а рішення господарського суду Одеської області від 14.02.2011 р. було залишено в силі.

Відтак, заявник зазначає, що на даний час судове рішення по справі № 16/7-10/221, яке стало підставою для ухвалення рішення від 23.07.2010 р. по справі № 15/95-10-2692, скасовано, що в свою чергу є підставою для перегляду рішення суду у даній справі за нововиявленими обставинами.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.05.2011 р. у справі № 15/95-10-2692 заяву Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” про перегляд за нововиявленими обставинами рішення суду від 23.07.2010 р. прийнято до провадження судді Петрова В.С. та розгляд заяви призначено в засіданні суду.

При цьому, як встановлено судом, банком було змінено назву з Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” на Публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк”, про що зазначено в установчих документах банку, у звязку з чим судом була змінена назва позивача у даній справі з Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” на Публічне акціонерне товариство „Укрсоцбанк”.

Відповідач проти заяви про перегляд рішення суду у даній справі за нововиявленими обставинами заперечує, про що зазначено у відзиві на заяву (а.с. 1 т. 2). При цьому у вказаному відзиві відповідач просив суд зупинити провадження у даній справі до розгляду по суті справи № 6/204-09-6111 за позовом банку до ТОВ „Альбатрос-інвест” про стягнення 2253 092,27 грн.

Проте, за результатами розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до вирішення справи № 6/204-09-6111 суд, порадившись на місці, ухвалив відмовити у задоволенні вказаного клопотання з огляду на те, що відповідач не навів жодних доводів в обґрунтування свого клопотання про зупинення провадження у справі та не вказав в чому полягає неможливість розгляду даної справи. Більш того, відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували взаємоповязаність даної справи зі справою № 6/204-09-6111. Так, зі змісту доданої відповідачем до відзиву на заяву копії ухвали суду від 07.12.2009 р. про порушення провадження у справі № 6/204-09-6111 не випливає взаємоповязаність вказаних справ.

Заслухавши пояснення представника позивача (заявника), розглянувши та дослідивши матеріали справи і заяви, зясувавши всі фактичні обставини справи, господарський суд зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення господарського суду Одеської області від 23.07.2010 р. по справі № 15/95-10-2692 обґрунтоване наступним.

27.03.2006 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк” (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Альбатрос-інвест” (позичальник) був укладений договір № 2006/30 про надання невідновлювальної кредитної лінії, за умовами якого кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами.

Відповідно до п. 1.1.1 вказаного договору надання кредиту здійснюється окремими частинами (траншами) зі сплатою 12% річних та комісій у розмірі та в порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до договору, що є невід'ємною складовою частиною цього договору в межах максимального ліміту заборгованості до 980000 дол. США.

До того ж 28.03.2006 р. між АКБ соціального розвитку “Укрсоцбанк” (іпотекодержатель) та ТОВ “Альбатрос-інвест” (іпотекодавець) укладено іпотечний договір, за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку іпотекодержателю у якості забезпечення виконання іпотекодавцем зобов'язань за договором про надання невідновлювальної кредитної лінії (основне зобов'язання) нерухоме майно: будівлі головного корпусу, що складаються в цілому з будівель літ. „А2”, „Б1, „В3”, загальною площею 10375,4 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 22-А, та належать іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва на право власності серії САА № 101599, виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради від 04.11.2004 р.

Між тим, як було зясовано судом, на початку 2010 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Альбатрос-інвест” звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі Одеської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк” про визнання недійсним пункту 2.5. договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 2006/30 від 27 березня 2006 року, укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю “Альбатрос-інвест” і Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк”; про розірвання договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 2006/30 від 27 березня 2006 року та визнання припиненим іпотечного договору від 28.03.2006 року про іпотеку нерухомого майна будівлі головного корпусу, які складаються в цілому з будівель літ. “А2”, “Б1”, “В3“ загальною площею 10375,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 22-А, та належать ТОВ “Альбатрос-інвест” на праві власності, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1., зареєстрованого в реєстрі за № 37.

Так, рішенням господарського суду Одеської області від 14 квітня 2010 р. у справі № 16/7-10-221, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 03.06.2010 р., позов ТОВ „Альбатрос-інвест” задоволено, а саме:

-визнано недійсним пункт 2.5 договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 2006/30 від 27.03.2006 р., укладеного між товариством з обмеженою відповідальністю „Альбатрос-інвест” та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі Одеської обласної філії акціонерно-комерційного банку „Укрсоцбанк”;

-розірвано договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 2006/30 від 27.03.2006 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Альбатрос-інвест” та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі Одеської обласної філії акціонерно-комерційного банку „Укрсоцбанк”;

-визнано припиненим іпотечний договір від 28.03.2006 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Альбатрос-інвест” та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі Одеської обласної філії акціонерно-комерційного банку „Укрсоцбанк” щодо нерухомого майна будівлі головного корпусу, що складається в цілому з будівель літ. “А2”, “Б1”, “В3”, загальною площею 10375,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 22-А, що належать товариству з обмеженою відповідальністю „Альбатрос-інвест” на праві власності.

При цьому, як вбачається зі змісту вказаного рішення суду від 14.04.2010 р., договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 2006/30 від 27 березня 2006 року судом розірвано у звязку з істотною зміною обставин відповідно до вимог статті 652 ЦК України, в свою чергу у звязку з розірванням кредитного договору з огляду на приписи ст.ст. 3, 17 Закону України „Про іпотеку” від 05.06.2003 р. судом було визнано припиненим іпотечний договір від 28.03.2006 р. Також суд дійшов висновку про те, що зміст договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 2006/30 від 27.03.2006 року в частині встановлення обовязку позичальника сплачувати проценти за користування кредитом в валюті кредиту, тобто в доларах США, суперечить приписам Декрету КМ України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю”, Законів України “Про Національний банк України”, “Про банки і банківську діяльність”, тому пункт 2.5 договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 2006/30 підлягає визнанню недійсним. При цьому судом було встановлено, що на виконання договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 2006/30 банком шляхом оплати розрахункових документів позичальника (ТОВ „Альбатрос-інвест”) з позичкового рахунку було надано кредитних коштів у розмірі 980000 доларів США. Проте, на момент вирішення спору по справі № 16/7-10-221 в суді першої інстанції ТОВ „Альбатрос-інвест” було повернуто банку 741400 доларів США, у звязку з чим заборгованість позивача за кредитним договором складає 238600 доларів США.

Між тим саме вказану суму заборгованості в розмірі 238600 доларів США, встановлену господарським судом при вирішенні справи № 16/7-10-221, позивач просив стягнути з відповідача у гривневому еквіваленті, що складає 1889950,60 грн. за курсом НБУ станом на 08.06.2010 року (1 долар США = 7,9210 грн.), шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, як вбачається з розрахунку суми позову, на вказану суму заборгованості позивачем нараховано пеню за несвоєчасне погашення кредиту за період з 01.01.2010 р. по 07.06.2010 р. в розмірі 21467,37 доларів США на підставі п. 4.2 договору кредиту.

Однак, з огляду на те, що рішенням суду від 14.04.2010 р. по справі № 16/7-10-221 іпотечний договір від 28.03.2006 р., укладений між сторонами по справі, визнано припиненим, в рішенні суду по даній справі № 15/95-10-2962 суд дійшов до висновку про безпідставність позовних вимог банку в частині щодо стягнення з відповідача шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки заборгованості за процентами в сумі 22032,71 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08.06.2010 року складає 174521,09 грн., та за комісією в сумі 7135,33 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08.06.2010 року складає 56518,95 грн., а також по пені за несвоєчасне погашення комісії в сумі 440,38 доларів США та по пені за несвоєчасне погашення відсотків в сумі 1176,00 доларів США.

Крім того, з огляду на те, що рішенням суду від 14.04.2010 р. було визнано недійсним п. 2.5 договору кредиту, який визначено порядок сплати процентів за кредитом, суд дійшов до висновку про відсутність у відповідача обовязку щодо сплати відсотків за користування кредитом у звязку з визнанням договору кредиту в цій частині недійсним.

Більш того, в рішенні суду вказано про необґрунтованість вимог позивача про стягнення нарахованих відсотків та пені за несвоєчасне погашення кредиту, відсотків і комісії після набрання рішенням господарського суду у справі № 16/7-10-221.

Відтак, враховуючи усе вищенаведене, судом було встановлено, що позовні вимоги банку є необґрунтованими та не відповідають вимогам чинного законодавства і матеріалам справи, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 112 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами. Підставами для перегляду судових рішень господарського суду за нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;

3) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;

4) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;

5) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Так, нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, що у встановленому порядку спростовують факти, які було покладено в основу судового рішення.

До нововиявлених обставин відносяться матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Необхідними ознаками нововиявлених обставин є, по-перше, їх наявність на час розгляду справи, по-друге, те, що ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

Як зясовано судом, Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі Одеської обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просив скасувати рішення та постанову господарських судів по справі № 16/7-10-221 .

Так, постановою Вищого господарського суду України від 18.10.2010 р. по справі № 16/7-10-221 касаційну скаргу Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі Одеської обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” у справі № 16/7-10-221 задоволено частково, рішення господарського суду Одеської області від 14 квітня 2010 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 03 червня 2010 року у справі №16/7-10-221 скасовано, а справу № 16/7-10-221 передано до господарського суду Одеської області на новий розгляд в іншому складі суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.11.2010 р. справу 16/7-10-221 прийнято до провадження, справі присвоєно № 15-16/7-10-221 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В ході нового розгляду справи № 15-16/7-10-221 позивачем було подано до суду заяву про зміну предмету позову, згідно якої позивач просив суд:

- визнати недійсним договір про надання невідновлювальної кредитної лінії № 2006/30 від 27.03.2006 р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю „Альбатрос-інвест” і Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк”;

- визнати недійсним іпотечний договір від 28.03.2006 р. про іпотеку нерухомого майна будівлі головного корпусу, що складається в цілому з будівель літ. „А2”, „Б1”, „В3” загальною площею 10375,4 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 22-А та належать ТОВ "Альбатрос-інвест" на праві власності, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1. і зареєстрований в реєстрі за № 37.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.01.2011 р. по справі № 15-16/7-10-221 змінені позовні вимоги ТОВ „Альбатрос-інвест” судом прийнято до розгляду.

Рішенням господарського суду Одеської області по справі № 15-16/7-10-221 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Альбатрос-інвест” до Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" в особі Одеської обласної філії Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку "Укрсоцбанк" про визнання договору про надання невідновлювальної кредитної лінії недійсним, про повернення сторін вказаного договору в первісний стан та визнання недійсним іпотечного договору було відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.04.2011 р. рішення господарського суду Одеської області від 04 лютого 2011 року у справі № 15-16/7-10-211 залишено без змін.

Отже, враховуючи те, рішення господарського суду Одеської області від 14.04.2010 р. у справі № 16/7-10-211, на підставі якого господарським судом було прийнято рішення у даній справі № 15/95-10-2692 про відмову у задоволенні позову Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі Одеської обласної філії АКБ „Укрсоцбанк” про стягнення з ТОВ „Альбатрос-інвест” 2 303837,08 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, було скасовано та в ході нового розгляду справи було відмовлено у задоволенні вимог ТОВ „Альбатрос-інвест” про визнання недійсним договору про надання невідновлювальної кредитної лінії, про повернення сторін вказаного договору в первісний стан та визнання недійсним іпотечного договору, суд доходить до висновку про наявність нововиявлених обставин, що зазначені в п. 4 ст. 112 ГПК України, на які посилається банк у своїй заяві.

Відповідно до п. 3.6 роз'яснень президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002 р. N 04-5/563 "Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами" результат перегляду повинен випливати з оцінки доказів, зібраних у справі, і встановлення господарським судом на основі цієї оцінки наявності або відсутності нововиявлених обставин, визначення їх істотності для правильного вирішення спору або розгляду справи про банкрутство. Господарський суд вправі змінити або скасувати судове рішення за нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини впливають на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.

При цьому нововиявлені обставини мають бути належним чином засвідчені. Так, підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами може бути скасування рішення чи вироку суду, які у відповідності до ст. 35 ГПК України були обовязкові для господарського суду щодо фактів або певних подій і покладені ним в основу судового рішення.

Законом не передбачено здійснення перегляду судового рішення у повному обсязі, отже господарський суд вправі переглянути рішення за нововиявленими обставинами лише в тих межах, в яких ці обставини впливають на суть рішення.

Так, відповідно до ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

З огляду на вищенаведене, факт дійсності договору про надання невідновлювальної кредитної лінії № 2006/30 від 27.03.2006 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Альбатрос-інвест” і Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк”, та факт чинності іпотечного договору від 28.03.2006 р. щодо нерухомого майна будівель головного корпусу, що складається в цілому з будівель літ. „А2”, „Б1”, „В3” загальною площею 10375,4 кв.м, які розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 22-а та належать ТОВ "Альбатрос-інвест" на праві власності, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1. і зареєстрований в реєстрі за № 37, є доведеним та не підлягає доказуванню. В свою чергу такі обставини спростовують ті факти, що були покладено в основу рішення господарського суду Одеської області від 23.07.2010 р. у справі № 15/95-10-2692, яким було відмовлено у задоволенні позовних вимог банку про стягнення з ТОВ "Альбатрос-інвест" заборгованості в сумі 2303837,08 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відтак, приймаючи до уваги вищенаведене, суд доходить висновку, що рішення господарського суду Одеської області від 23.07.2010 р. у справі № 15/95-10-2992 не відповідає фактичним обставинам справи, тому підлягає скасуванню.

Згідно ст. 114 Господарського процесуального кодексу України у разі скасування судового рішення за результатами його перегляду за нововиявленими обставинами справа розглядається господарським судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Між тим, як було встановлено судом, 27.03.2006 р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку “Укрсоцбанк” (кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Альбатрос-інвест” (позичальник) був укладений договір № 2006/30 про надання невідновлювальної кредитної лінії, за умовами якого кредитор зобов'язався надати позичальнику грошові кошти у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, на умовах, визначених цим договором та додатковими угодами.

Відповідно до п. 1.1.1 договору надання кредиту здійснюється окремими частинами (траншами) зі сплатою 12% річних та комісій у розмірі та в порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до договору, що є невід'ємною складовою частиною цього договору в межах максимального ліміту заборгованості до 980000 дол. США з наступним порядком надання траншів кредиту: до 01.04.2006 р. - 20000 дол. США; до 01.07.2006 р. - 960000 дол. США. Погашення траншів кредиту здійснюється в наступному порядку: з січня 2007 р. по березень 2007 р. - 20000 дол. США щомісячно; з квітня 2007 р. по грудень 2008 р. - 40000 дол. США щомісячно; з січня 2009 р. по лютий 2009 р. 30000 дол. США; березень 2009 р. - 20000 дол. США з кінцевим терміном погашення всіх траншів кредиту 26.03.2009 р. на умовах, визначених цим договором.

Згідно п. 1.2 договору кредит надається позичальнику для проведення ремонтних робіт у нежитловому приміщенні, розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 22-А.

У відповідності з п. 2.1 договору ви дача траншів кредиту на цілі, визначені 1.2 цього договору, проводиться шляхом оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку № 20735660618891 в Одеській обласній філії АКБ „Укрсоцбанк” в межах траншів, визначених п. 1.1.1 цього договору.

Моментом (днем) надання траншу кредиту вважається день оплати розрахункових документів позичальника з позичкового рахунку в сумі відповідного траншу кредиту (п. 2.2 договору).

Моментом (днем) повернення траншу кредиту вважається день зарахування на позичковий рахунок кредитора суми траншу кредиту (п. 2.3 договору).

Згідно п. 2.4 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно в останній робочий день поточного місяця за період з останнього робочого дня попереднього місяця по день, що передує останньому робочому дню поточного місяця, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі.

Відповідно до п. 2.5 договору сплата процентів за користування кредитом здійснюється у валюті кредиту щомісячно до 5 числа місяця, наступного за місяцем, за який нараховані проценти, а також в день повернення заборгованості за кредитом в повній сумі на рахунок № 20780660618891 в Одеській обласній філії АКБ „Укрсоцбанк”.

Нарахування та сплата процентів за користування кредитом здійснюється за фактичну кількість днів користування кредитом в періоді (факт/360). При розрахунку процентів враховується день надання та не враховується день погашення кредиту (п. 2.6 договору).

Згідно п. 2.8 договору сплата комісій здійснюється в порядку та в терміни, обумовлені Тарифами.

П. 1.3 вказаного договору передбачено, що в якості забезпечення позичальником виконання своїх зобовязань щодо повернення кредиту, сплати нарахованих процентів, комісій, можливих штрафних санкцій, а також інших витрат на здійснення забезпеченої заставою вимоги кредитор укладає з позичальником нотаріально посвідчений іпотечний договір наступної іпотеки нежитлового приміщення загальною площею 10375,4 кв.м, що належить позичальнику, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 22-А, вартістю предмету іпотеки 18291700,00 грн.

У відповідності з п. 3.1.1 договору кредиту кредитор зобовязаний протягом одного робочого дня від дати набрання чинності договором, визначеним п. 1.3 цього договору, за умови виконання позичальником п.п. 3.3.1, 3.3.3., 3.3.4 цього договору, відкрити позичальнику в Одеській обласній АКБ „Укрсоцбанк” позичковий рахунок, вказаний в п. 2.1 цього договору і сплачувати з нього розрахункові документи позичальника в порядку, визначеному цим договором.

Згідно до п. 7.3 договору він набирає чинності з дати його укладення та діє до остаточного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань.

Додатковою угодою № 1 від 28.07.2006 р. до договору про надання не відновлювальної кредитної лінії № 2006/30 від 27.03.2006 р. було змінено п. 1.1.1 договору кредиту, якими встановлений порядок надання кредиту.

12 жовтня 2006 року сторонами була укладена додаткова угода № 2 до договору кредиту № 2006/30, якою знов було змінено п. 1.1.1 договору кредиту. Так, згідно п. 1.1.1 договору в редакції додаткової угоди № 2 надання кредиту здійснюється окремими частинами (траншами) зі сплатою 12% річних та комісій у розмірі та в порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до цього договору, що є невід'ємною складовою частиною цього договору (тарифи) в межах максимального ліміту заборгованості до 980000 дол. США з наступним порядком надання траншів кредиту: до 01.07.2006 р. - 120000 дол. США; до 01.10.2006 р. - 544500 дол. США; до 31.12.2006 р. - 315500 дол. США.

12 жовтня 2006 року сторонами була укладена додаткова угода № 2 до договору кредиту № 2006/30, якою знов було змінено п. 1.1.1 договору кредиту. Так, згідно п. 1.1.1 договору в редакції додаткової угоди № 2 надання кредиту здійснюється окремими частинами (траншами) зі сплатою 12% річних та комісій у розмірі та в порядку, визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку 1 до цього договору, що є невід'ємною складовою частиною цього договору (тарифи) в межах максимального ліміту заборгованості до 980000 дол. США з наступним порядком надання траншів кредиту: до 01.07.2006 р. - 120000 дол. США; до 01.10.2006 р. - 544500 дол. США; до 31.12.2006 р. - 315500 дол. США.

В силу частини 1 статті 55 Закону України „Про банки і банківську діяльність” відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про банки і банківську діяльність” банківський кредит - будь-яке зобовязання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.

Відповідно до ч. 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Укладений між позивачем та відповідачем кредитний договір є підставою для виникнення у сторін за цим договором зобов'язань відповідно до ст.ст. 11, 202, 509 ЦК України, і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання його сторонами.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Так, згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому за правилами статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Так, згідно умов кредитного договору № 2006/30 Банк зобов'язався надати відповідачу кредит в межах 980 000,00 доларів США шляхом надання окремими частинами (траншами), а відповідач зобов'язався повернути отримані транші кредиту у строк до 26.03.2009 р. (п. 3.3.8 договору) та сплатити відсотки за користування кредитним коштами у розмірі 12% річних і комісії, передбачені договором (п. 3.3.5 договору).

Як вказує позивач, передбачені п. 3.1.1 договору кредиту зобовязання були виконані позивачем належним чином, а саме відповідачу відкрито позичковий рахунок в Одеській обласній філії АКБ „Укрсоцбанк” та надано суму кредиту відповідно до листів-заявок на кредит/транш.

За статтею 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.

Однак, відповідачем не були виконані умови договору кредиту та не повернуто заборгованість за кредитом у строк до 26.03.2009 року. Так, за твердженнями позивача, неналежне виконання взятих на себе зобов'язань відповідачем призвело до виникнення простроченої заборгованості, яка склала станом на 08.06.2010 року 2303837,08 грн., з якої:

-заборгованість за кредитом - 238600,00 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08.06.2010 року (1 долар США = 7,9210 грн.) складає 1889950,60 грн.; -заборгованість за процентами - 22032,71 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08.06.2010 року складає 174521,09 грн.; -заборгованість за комісією - 7135,33 доларів США, що за курсом НБУ станом на 08.06.2010 року складає 56518,95 грн.; -пеня за невиконання умов договору кредиту - 182846,44 грн.

При цьому слід зазначити, що розмір вказаної суми заборгованості в розмірі 238600 доларів США було встановлено також господарським судом при вирішенні справи № 15-16/7-10-221, під час розгляду якої було встановлено, що ТОВ „Альбатрос-інвест” було повернуто банку лише 741400 доларів США, тоді як загальна сума кредиту склала 980000,00 дол. США. Слід зазначити, що відповідачем не спростовано факт непогашення вказаної заборгованості.

Вищенаведене свідчить про порушення відповідачем прийнятих на себе зобовязань. Так, відмовою повернути отримані кредитні кошти за вищевказаним кредитним договором та сплатити нараховані проценти за користування кредитним коштами і передбачені договором комісії відповідач порушив умови цього договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. В свою чергу вказані обставини є підставою для стягнення суми заборгованості у судовому порядку. Таким чином, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача вказаної заборгованості.

Крім того, як вбачається з розрахунку суми позову, на вказану суму заборгованості позивачем на підставі п. 4.2 договору кредиту нараховано пеню за несвоєчасне погашення кредиту за період з 01.01.2010 р. по 07.06.2010 р. в розмірі 21467,37 доларів США.

До того ж за несвоєчасне погашення відсотків позивачем нараховано відповідачу пеню в розмірі 1176,00 доларів США і пеню за несвоєчасне погашення комісії за ведення кредитної справи в розмірі 440,39 доларів США.

Загальна сума нарахованої пені складає 23083,76 доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 182846,44 грн. за курсом НБУ станом на 08.06.2010 року (1 долар США = 7,9210 грн.).

Ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Разом з тим частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязання (основного зобовязання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобовязання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п. 4.2 договору № 2006/30, у разі прострочення позичальником строків сплати процентів та комісій, а також прострочення строків повернення траншів кредиту, визначених п. 1.1.2, 2.13.3, 3.2.5, 4.4, 5.4 цього договору, позичальник сплачує кредитору пеню у розмірі 1% від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період невиконання зобовязань за вказаним договором.

Відповідно до положень частини 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Враховуючи те, що відповідачем не були належним чином виконані зобовязання за вказаним договором кредиту № 2006/30 щодо повернення позивачу отриманих кредитних коштів, сплати відсотків за користування цими коштами і комісії за ведення кредитної справи, суд вважає, що позивачем нарахована відповідачу пеня в розмірі 182846,44 грн.

За приписами ч. 1 ст. 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Розмір суми заборгованості та відсутність порушень умов договору з боку відповідача як позичальника не спростовано відповідачем. Адже частиною другою статті 22 ГПК України передбачено, що сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання тощо, обґрунтовувати свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ч. 2 ст. 43 ГПК України), якими в силу ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим позивач просить стягнути з відповідача у вищевказану суму заборгованості в розмірі 2303837,08 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки згідно іпотечного договору від 28.03.2006 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю „Альбатрос-інвест” та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк” в особі Одеської обласної філії акціонерно-комерційного банку „Укрсоцбанк” щодо нерухомого майна будівель головного корпусу, що складається в цілому з будівель літ. “А2”, “Б1”, “В3”, загальною площею 10375,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 22-А, та належать товариству з обмеженою відповідальністю „Альбатрос-інвест” на праві власності.

Згідно п. 1.2 іпотечного договору вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 18291700,00 грн., що в еквіваленті складає 3622118,81 дол. США за офіційним курсом НБУ на дату укладення цього договору.

При цьому позивач посилається на п. 4.1 іпотечного договору від 28.03.2006 р., згідно якого у разі невиконання або неналежного виконання позичальником (відповідачем) основного зобовязання (зобовязань за договором невідновлювальної кредитної лінії № 2006/30) іпотекодержатель (позивач) має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно ч. 1 ст. 575 Цивільного кодексу України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Статтею 572 Цивільного кодексу України передбачено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Статтею 589 ЦК України та ст. 20 Закону України від 2 жовтня 1992 року N 2654-XII "Про заставу" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ст. 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ч. 1 ст. 591 Цивільного кодексу України реалізація предмета застави, на який звернене стягнення, провадиться шляхом його продажу з публічних торгів, якщо інше не встановлено договором або законом. Порядок реалізації предмета застави з публічних торгів встановлюється законом.

В силу ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом або договором.

Згідно ст. 1 Закону України „Про іпотеку” іпотека вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України „Про іпотеку” за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Згідно ст. 33 Закону України „Про іпотеку” у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною 1 ст. 35 Закону "Про іпотеку" передбачено, що в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 зазначеного Закону в разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Так, за загальним правилом право звернення стягнення на предмет застави виникає у заставодержателя, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано. До того ж право звернення стягнення на заставлене майно належить заставодержателю і тоді, коли забезпечене заставою зобов'язання боржника не виконано третіми особами, за дії яких боржник несе відповідальність (п. 8 Розяснень Вищого Арбітражного суду України від 24.12.1999 р. N 02-5/602 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням Закону України "Про заставу").

Між тим в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували виконання зобовязань за кредитним договором № 2006/30 від 27.03.2006 р. позичальником - відповідачем. Адже, належним виконанням зобовязань є повернення позичальником кредитору (позивачу) кредитних коштів і отримання їх кредитором.

Звернення стягнення на заставлене майно є правом, а не обов'язком заставодержателя. Тому справи зі спорів, пов'язаних з невиконанням боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання (наприклад, за позовами про стягнення відповідних коштів з боржника або поручителя чи гаранта) повинні бути розглянуті по суті незалежно від того, чи реалізував кредитор (заставодержатель) це право (п. 8.5 Розяснень Вищого Арбітражного суду України від 24.12.1999 р. N 02-5/602).

Таким чином, враховуючи вищенаведене, господарський суд вважає цілком обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення суми боргу шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 28.03.2006 р. будівлі головного корпусу, що складається в цілому з будівель літ. “А2”, “Б1”, “В3”, загальною площею 10375,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 22-А, що належать відповідачу на праві власності (свідоцтво про право власності серія САА № 101599, видане 04.11.2004 р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради), оскільки таке право звернення стягнення на предмет іпотеки виникло у позивача у звязку з невиконанням відповідачем умов кредитного договору № 2006/30 від 27.03.2006 р., що було встановлено судом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно положень ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” відповідають фактичним обставинам справи і вимогам чинного законодавства, у звязку з чим підлягають задоволенню.

У звязку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, понесені позивачем, покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.Заяву Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” про перегляд за нововиявленими обставинами рішення господарського суду Одеської області від 23.07.2010 р. у справі № 15/95-10-2693 задовольнити.

2.Рішення господарського суду Одеської області від 23.07.2010 р. у справі № 15/95-10-2693 скасувати.

3. Позовну заяву Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Альбатрос-інвест” про стягнення 2303837,08 грн. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки задовольнити.

4. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Альбатрос-інвест” (65125, м. Одеса, вул. Успенська, 22-А; код ЄДРПОУ 32751462) на користь Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29; код ЄДРПОУ 00039019; п/р 37393131000490 в Одеському відділенні ПАТ „Укрсоцбанк”, МФО 300023) заборгованість в сумі 2303837/два мільйона триста три тисячі вісімсот тридцять сім/грн. 08 коп. шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 28.03.2006 р. (посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_1., реєстровий № 782) будівлі головного корпусу, що складається в цілому з будівель літ. “А2”, “Б1”, “В3”, загальною площею 10375,4 кв.м, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Успенська, 22-А, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю „Альбатрос-інвест” на праві власності (свідоцтво про право власності серія САА № 101599, видане 04.11.2004 р. Виконавчим комітетом Одеської міської ради).

5. СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Альбатрос-інвест” (65125, м. Одеса, вул. Успенська, 22-А; код ЄДРПОУ 32751462) на користь Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” (03150, м. Київ, вул. Ковпака, 29; код ЄДРПОУ 00039019; п/р 37393131000490 в Одеському відділенні ПАТ „Укрсоцбанк”, МФО 300023) витрати по сплаті державного мита у сумі 23038/двадцять три тисячі тридцять вісім/грн. 37 коп.; витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236/двісті тридцять шість/ грн. 00 коп.

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Петров В.С.

Повний текст рішення складено та підписано 18.07.2011 р.