Рішення № 17223072, 16.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 7/47816.06.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс 1"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем"

про визнання відсутності права та стягнення 32 707 803, 83 грн.

Судді (головуючий) Якименко М.М. Ломака В.С. Ягічева Н.І.

Представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1. довіреність № 142/10 від 27.10.2010;

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність б/н від 25.10.2010; ОСОБА_3. - довіреність б/н від 25.10.2010, Черепанов В.О. генеральний директор;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Технополіс 1" звернулося в Господарський суд м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем"про визнання відсутності права, стягнення 32 707 803,83 грн. та із заявою про забезпечення позову.

Позовні вимоги мотивані тим, що 03.12.2007 між ТОВ "Технополіс 1" та ТОВ "Боедем" було укладено договір оренди нежитлового приміщення № 03-12/07-1.

Згідно з п.п. 1.1. вказаного договору сторони визначили, що Орендодавець (ТОВ "Боедем") передає, а Орендар (ТОВ "Технополіс 1") приймає в орендне користування частину нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Кільцева 4, загальною площею: 4610, 4 кв.м, що складається з приміщення, що розташоване на 1 поверсі загальною площею 25,6 кв.м. та приміщення, що розташоване на 2 поверсі загальною площею 4584, 8 кв.м.

Пунктом 4.1.Договору сторони погодили, що орендна плата становить 141,40 грн. за 1 кв. м орендованої площі. Загальна сума складає 651910, 56 грн. Місячна орендна плата, починаючи з другого місяця, розраховується з урахуванням індексу інфляції.

ТОВ "Боедем" було заявлено, що воно є правонаступником Українсько-Німецького СП "Боедем", а тому приміщення, що передаються в оренду ТОВ "Технополіс 1" загальною площею: 4610, 4 кв.м. належить відповідачу на законних підставах.

Таким чином, під час, укладення договору Оренди та подальше використання орендованих приміщень ТОВ "Технополіс 1" виходило з того, що орендовані приміщення знаходяться у Орендодавця на достатньо правових підставах для передачі їх в оренду.

В період з 03.12.2007 по 14.09.2010 позивачем було сплачено на користь відповідача орендну плату за зобовязаннями по договору оренди № 03-12/07-1 від 03 грудня 2007 року загальною сумою 23459476, 45 грн.

В подальшому, позивач вказує на те, що з листа прокуратури Київської області йому стало відомо, що відповідач не є власником нежитлових приміщень, які були передані в оренду.

Таким чином, позивач вважає, що безпідставно перераховував на користь позивача грошові кошти, при цьому відповідач отримував та зберігав вказані кошти без достатньої на те правової підстави.

За таких обставин, позивач просить суд визнати відсутність у ТОВ "Боедем" права на вчинення будь-яких дій направлених на реалізацію права власності на вищенаведені нежитлові приміщення, та стягнення безпідставно одержаних грошових коштів у розмірі 32 707 803,83 грн. з яких: 23459476, 45 грн. - безпідставно одержаних коштів, 3768262, 13 грн. індексу інфляції, 1044976, 16 грн. 3% річних, 4435 089,09 грн. за користування чужими грошовими коштами та стягнути судові витрати 25500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Ухвалою від 05.11.2010 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 15.11.2010.

Ухвалою від 05.11.2010 частково задоволено заяву позивача про забезпечення позову.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем" звернулося в Київський апеляційний господарський судз апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду м.Києва від 05.11.2010 про забезпечення позову.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2010 ухвалу Господарського суду м. Києва від 05.11.2010 про вжиття заходів забезпечення позову скасовано.

Постановою Вищого господарського суду м. Києва від 12.01.2011 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.12.2010, ухвалу Господарського суду м. Києва від 05.11.2010 про вжиття заходів забезпечення позову залишено без змін.

У відповідності до вимог ст. 77 ГПК України розгляд справи неодноразово відкладався.

Розпорядженням Голови Господарського суду м. Києва №12/159-16/144 від 03.02.2011 справу № 7/478 доручено здійснити колегіально у наступному складі суддів: головуючий суддя Якименко М.М., судді Хрипун О.О., Ягічева Н.І.

Ухвалою суду від 07.02.2011 розгляд справи було призначено на 28.02.2010.

28.02.2010 розгляд справи не відбувся, оскільки суддя Ягічева Н.І. знаходилася на лікарняному, що унеможливлювало слухання справи.

Ухвалою суду від 21.03.2011 справу призначено до розгляду на 04.04.2011.

04.04.2011 розгляд справи було відкладено на 18.04.2011 у звязку з необхідністю витребувати додаткові докази по справі.

18.04.2011 заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, господарський суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи, у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів по справі на 12.05.2011.

12.05.2011 розгляд справи не відбувся у звязку призначенням судді Хрипуна О.О. суддею Вищого господарського суду України.

Розпорядженням Голови господарського суду м. Києва здійснено заміну судді Хрипуна О.О. на Ломаку В.С.

26.05.2011 судом направлявся запит Комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації прав власності на обєкти нерухомого майна щодо надання витягу з Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно щодо особи, за якою зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Кільцева 4.

06.06.2011 судом отримано відповідь на запит згідно якої право власності на нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Кільцева 4 належить НВО "Електронмаш", відповідь долучено до матеріалів справи.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на те, що є належним Орендодавцем за Договором оренди нежитлового приміщення № 03-12/07-1 від 03.12.2007, оскільки відповідач існує не внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) Українсько-Німецького спільного підприємства "Боедем", а шляхом зміни назви товариства, що не породжувало припинення юридичною особи.

У відповідності до п. 15 Постанови КМУ, ТОВ "Боедем" провело перереєстрацію суб'єкту підприємницької діяльності, у зв'язку зі зміною назви та отримало Свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкту юридичної особи під назвою Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем" виданого Ленінградською райдержадміністрацією м. Києва 31.03.1998 за реєстраційним номером № 162. Дата внесення змін до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій 02.04.1998р.

Згідно довідки від 24.11.2010 № 21-10/6574 Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві зазначено, що Спільне Українсько-німецьке підприємство "Боедем" (ідентифікаційний код 14308121) відповідно до реєстраційних дій від 31.03.1998 було перейменовано на Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем" (код ЄДРПОУ 14308121).

Таким чином, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки він є власником орендованого відповідачем приміщення.

16.06.2011 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечили та надали додаткові письмові пояснення на позовну заяву та докази на підтвердження заперечень.

Крім того, 16.06.2010 через канцелярію суду відповідачем було подано зустрічну позовну заяву, яка була повернута без розгляду на підставі п.п. 4, 10 ч.1 ст. 63 ГПК України.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 16.06.2011 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

03.12.2007 року між ТОВ "Технополіс 1" та ТОВ "Боедем" укладено договір оренди нежитлового приміщення № 03-12/07-1 (далі по тексту рішення - Договір), згідно умов якого сторони визначили, що Орендодавець (ТОВ "Боедем") передає, а Орендар (ТОВ "Технополіс 1") приймає в орендне користування частину нежитлової будівлі, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Велика Кільцева 4, загальною площею: 4610, 4 кв.м, що складається з приміщення, що розташоване на 1 поверсі загальною площею 25,6 кв.м. та приміщення, що розташоване на 2 поверсі загальною площею 4584, 8 кв.м. (п.п. 1.1. Договору).

Сторони дійшли згоди, що орендна плата становить 141,40 грн. за 1 кв. м орендованої площі. Загальна сума складає 65 1910, 56 грн. Місячна орендна плата, починаючи з другого місяця, розраховується з урахуванням індексу інфляції (п. 4.1.Договору).

У відповідності до 5.1.3 Договору Орендодавець заявив, що на дату набрання чинності Договору він є належним чином уповноважений, відповідно до чинного законодавства України, на передачу Орендареві права на користування приміщеннями на умовах цього Договору.

Судом встановлено, що на виконання п. 5.1.1. Договору Орендодавець пред'явив Орендарю документи, які підтверджують його право власності на приміщення, а також повноваження, необхідні на укладення цього договору.

За час дії Договору, а саме починаючи з 03.12.2007 року по 14.09.2010 року позивачем було сплачено на користь відповідача орендну плату за зобов'язаннями по договору оренди № 03-12/07-1 від 03 грудня 2007 року загальною сумою 23 459 476, 45 грн., що не заперечується відповідачем.

За результатами перевірки Прокуратурою Київської області зроблено висновок, що відповідач не є законним власником нежитлових приміщень загальною площею 10220,8 кв.м., що розташовані у м. Києві по вул. Велика Окружна, 4, у звязку з чим позивач звернувся з даним позовом до суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не є правонаступником Українсько-німецького спільного підприємства "Боедем", оскільки після виходу з учасників УНСП "Боедем" виробничого обєднання "Електронмаш", воно мало бути ліквідовано. Крім того, зборами учасників УНСП "Боедем" не приймалося рішення про реорганізацію у ТОВ "Боедем" та про передачу ТОВ "Боедем" права власності на нежитлове приміщення, яке зареєстроване у місті Києві по вул. Велика Окружна, 4, та знаходиться на території України Києво-Святошинського району Київської області, с. Петропалівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 4, загальною площею 10220,8 кв.м.

В запереченнях на позовну заяву відповідач вказує, що є належним орендодавцем, оскільки існує не внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення) Українсько-Німецького спільного підприємства "Боедем", а шляхом зміни назви товариства, що не породжувало припинення юридичною особи.

Однак, заперечення відповідача спростовуються наступним.

У 1992 році було створено Українсько-німецьке спільне підприємство "Боедем", яке було зареєстроване Міністерством фінансів України, 14.01.1992, реєстраційний номер 440, та перереєстроване Ленінградською районною державною адміністрацією м. Києва 29.12.1993 за реєстраційним номером №0096-1628СП.

Відповідно до статуту Українсько-німецького спільного підприємства "Боедем", підприємство створене Виробничим обєднанням "Електронмаш", радянською (українською) юридичною особою та "Боедем Консалт ГМБХ", юридичною особою ФРН.

З матеріалів справи слідує, що 13.02.1998 відбулись збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", оформлені протоколом №1, якими ухвалено рішення, зокрема, про перереєстрацію УНСП "Боедем" у ТОВ "Боедем" в звязку зі зміною назви, затвердження статуту та установчого договору, а 31.03.1998 Ленінградською районною державною адміністрацією м. Києва було зареєстровано статут ТОВ "Боедем", п. 1.1 ст. 1 якого передбачено, що товариство перереєструється у звязку зі зміною назви та є правонаступником УНСП "Боедем", зареєстрованого Міністерством фінансів України 14.01.1992 реєстраційний номер 440 та перереєстрованого Ленінградською районною державною адміністрацією м. Києва 29.12.1993 року, реєстраційний номер №0096-1628 СП.

Однак, згідно класифікатора організаційно-правових форм господарювання, затвердженого та введеного в дію наказом Держстандарту України від 22 листопада 1994р. №288 (яке діяло на той час) Спільним підприємством визначено підприємство, засноване на базі обєднання майна іноземної юридичної або фізичної особи і субєкта державної форми власності, на яких не поширено дію декрету Кабінету Міністрів України № 24-92 від 31.12.1992 "Про впорядкування діяльності субєктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств".

Вказана норма кореспондується зі ст. 2 Закону України "Про підприємства в Україні", в якій визначено, що спільне підприємство, засноване на базі обєднання майна різних власників (змішана форма власності). У числі засновників спільного підприємства відповідно до законодавства України можуть бути юридичні особи та громадяни України, союзних республік, інших держав.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про господарські товариства" товариство з обмеженою відповідальністю - це товариство, що має статутний фонд, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

Статтею 34 Закону України "Про підприємства в Україні" визначено, що ліквідація і реорганізація (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) підприємства провадяться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства за рішенням власника, а у випадках, передбачених цим Законом, - за рішенням власника та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або арбітражного суду. Реорганізація підприємства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватись також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством. Реорганізація підприємства, яка може призвести до екологічних, демографічних та інших негативних наслідків, що зачіпають інтереси населення території, повинна погоджуватися з відповідною Радою народних депутатів.

Згідно зі статтею 37 ЦК УРСР юридична особа припиняється шляхом ліквідації або реорганізації (злиття, поділу або приєднання).

У відповідності до ст. 15 постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 1994р. № 276 "Про затвердження Положення про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності та про реєстраційний збір за державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності" перереєстрація субєктів підприємницької діяльності проводиться у разі зміни назви, організаційної форми або форми власності субєктів підприємництва в порядку, встановленому для їх реєстрації.

Таким чином, під час виходу фірми Німечинни "Боедер Консалг ГмбХ" зі складу учасників необхідно було розпочати процедуру реорганізації у відповідності до законодавства, яке діяло на той час. Вказані дії проведені не були, зміни до реєстру про перетворення юридичної особи УНСП "Боедем" внесені не були.

У відповідності до ч 4 ст. 34 Закону України «Про підприємства в Україні»підприємство вважається реорганізованим або ліквідованим з моменту виключення його з державного реєстру України.

УНСП "Боедем" не було виключено з державного реєстру України.

Рішення про визнання ТОВ "Боедем"»правонаступником Українсько-німецького спільного підприємства "Боедем" зборами учасників ТОВ "Боедем" не приймалося.

Статтею 19 Закону "Про господарські товариства" (в редакції від 04.04.1995, яка діяла на той час) визначено, що припинення діяльності товариства відбувається шляхом його реорганізації (злиття, приєднання. поділу, виділення, перетворення) або ліквідації з дотриманням вимог антимонопольного законодавства. Реорганізація товариства відбувається за рішенням вищого органу товариства. Реорганізація товариства, що зловживає своїм монопольним становищем на ринку, може здійснюватися також шляхом його примусового поділу в порядку, передбаченому чинним законодавством. При реорганізації товариства вся сукупність прав та обовязків товариства переходить до його правонаступників.

Як вбачається з матеріалів справи, рішення вищого органу УНСП "Боедем" про правонаступництво ТОВ "Боедем" не приймалося.

Згідно з ст. 8 Закону України "Про підприємництво" для державної реєстрації підприємництва до виконавчого комітету відповідної Ради народних депутатів подаються, зокрема рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції) у випадках, передбачених законом.

Таким чином, суду не надано доказів того, що відповідач є правонаступником всіх прав та обовязків УНСП "Боедем", оскільки фактично на час створення ТОВ "Боедем" існував інший субєкт господарської діяльності УНСП "Боедем", який не був припинений або реорганізований у встановленому законом порядку.

Крім того, постановою Київського апеляційного господарського суду по справі №6/519 від 22.04.2011 визнано:

- відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" права наступництва Українсько-німецького спільного підприємства "Боедем" зареєстрованого Міністерством фінансів України, 14.01.1992, реєстраційний номер 440, та перереєстроване Ленінградською районною державною адміністрацією м. Києва 29.12.1993;

-недійсним п. 1.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем", яким визначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Боедем" є правонаступником Українсько-німецького спільного підприємства "Боедем";

- відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" права власності на нежитлове приміщення, яке розташоване у м. Києві по вул. Велика Окружна, 4, та знаходиться на землях Києво-Святошинського району Київської області, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 4 загальною площею 10220,8 кв.м.

Згідно ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони. Таким чином, у відповідності до ст. 215 ЦК України Договір оренди, укладений між позивачем та відповідачем є нікчемним правочином.

Згідно ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною першою ст. 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 761 ЦК України встановлено, що право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Як вже вище зазначалося, відповідач не є власником орендованих приміщень, за таких обставин останній не мав права передавати приміщення в оренду і вказаний правочин є нікчемним в контексті ст. 215 ЦК України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно перераховано відповідачу грошові кошти в якості орендної плати у розмірі 23 459 476, 45 грн.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Пунктом 3 частини 3 ст. 1212 ЦК України визначено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин, позов в частині стягнення 23459476, 45 грн. безпідставно одержаних коштів, визнається судом таким, що підлягає задоволенню.

Крім того позивач, керуючись статтею 625 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути на свою користь 3768262, 13 грн. індексу інфляції та 1044976, 16 грн. 3% річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Оскільки, матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем грошового зобовязання, з нього, на підставі статті 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню 3768262, 13 грн. індексу інфляції та 1044976, 16 грн. 3 % річних за весь час прострочення платежу, розмір яких визначений за обґрунтованим розрахунком позивача.

Вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків за користування чужими грошовими коштами у розмірі 4435 089,09 грн., розрахованими за обліковою ставкою НБУ, задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

Включення процентів, які передбачено ст. 536 Цивільного кодексу, до глави "Виконання зобов'язання" свідчить про те, що вони не належать ні до пені (ст. 549 Цивільного кодексу, глава "Забезпечення виконання зобов'язань"), ні до процентів як виду цивільно-правової відповідальності (ст. 625 Цивільного кодексу, глава "Правові наслідки порушення зобов'язань. Відповідальність за порушення зобов'язання").

Відповідно до ч. 2 ст. 1214 Цивільного кодексу України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (ст. 536 цього кодексу).

При цьому суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ст. 536 ЦК України розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобовязання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобовязання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Укладеним між сторонами договором не передбачений розмір процентів за користування чужими грошовими коштами.

Таким чином, проценти за користування чужими грошовими коштами нараховані позивачем, в даному випадку не можуть бути стягнуті з відповідача.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення відсотків за користування чужими грошовими коштами не підлягають задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, однак виходячи з того, що розмір судових витрат пропорційно задоволеним вимогам більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (25 500,00 грн.), то з відповідача підлягають стягненню 25 500,00 грн. державного мита.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85, ГПК України, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2.Визнати відсутність у Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" (03180, м. Київ, вул. В.Окружна, 4, код ЄДРПОУ 14308121) права на вчинення будь-яких дій щодо володіння, користування, розпорядження нежитловим приміщенням, яке розташоване у м. Киеві по вул. Велика Окружна, 4 площею 10220,8 кв.м.

3.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Боедем" (03180, м. Київ, вул. В.Окружна, 4, код ЄДРПОУ 14308121) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Технополіс 1" (08130, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Велика кільцева, 4, код ЄДРПОУ 32498133) 23459476 (двадцять три мільйони чотириста пятдесят девять тисяч чотириста сімдесят шість) грн. 45 коп. - безпідставно одержаних коштів, 3768262 (три мільйони сімсот шістдесят вісім тисяч двісті шістдесят дві) грн. 13 коп. індексу інфляції, 1044976 (один мільйон сорок чотири тисячі девятсот сімдесят шість) грн. 16 коп. 3% річних, 25500 (двадцять пять тисяч пятсот) грн. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги (винесення апеляційного подання) протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Судді Якименко М.М. (головуючий)

Ломака В.С. Ягічева Н.І.