Рішення № 17223012, 15.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 36/18015.06.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопроект» до Товариства з обмеженою відповідальністю «М ЕНД С ЛОГІСТІК»

про стягнення 3476,45 грн.

          Суддя Трофименко Т.Ю

Представники:

Від позивача не з»явився

Від відповідача не з»явився

Обставини справи:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопроект»про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю « М ЕНД С ЛОГІСТІК»3476,45 грн. із яких: 3049,49 грн. основний борг по орендній платі, 57,67 грн. -3% річних, 191,49 грн. –інфляційні, 229,80 грн. –пеня за прострочку платежу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.05.2011р. порушено провадження у справі № 36/180, розгляд справи призначено на 15.06.2011р.

Представник позивача в судове засідання не з»явився. Через відділ діловодство Господарського суду м. Києва від позивача надійшли витребувані судом документи та заява про розгляду справи за відсутності представника позивача. В даній заяві позивач позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач письмовий відзив на позов не надав, представника в судове засідання 15.06.2011 року не направив, не виконав вимог суду викладених в ухвалі суду від 25.05.2011р. про порушення провадження у справі.

Заяв, клопотань від відповідача на адресу суду не надходило. Про час та місце розгляду справи судом повідомлений належним чином, оскільки ухвала про порушення провадження у справі направлялась на адресу відповідача, що зазначена в позовній заяві та Витягу з ЄДРПОУ.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на адресу визначену за матеріалами справи.

Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву, а також за відсутності представника позивача.

Розглянувши матеріали справи, суд –

ВСТАНОВИВ:

Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України договір - є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків. Цивільні права і обов’язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір - це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. До зобов’язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов'язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який правочин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов’язань.

09 березня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Автопроект»(далі позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «М ЕНД С ЛОГІСТІК»(далі відповідач) було укладено договір оренди нерухомого майна №03/03/10-ОП

У відповідності до умов Договору (п.1.1) позивач передає, а відповідач приймає в строкове та платне користування нерухоме майно, а саме:

складське приміщення площею 200 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Луцьк, вул.. Дубнівська, 16.

відокремлене офісне приміщення площею 27,6 кв.м., що розташоване на другому поверсі корпусу інструмен6тального виробництва за адресою: м. Луцьк, вул.. Дубнівська, 16 (п.3.1 договору)

Договір оренди набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2012р. (п.8.1 договору).

02.09.2010р. між сторонами була підписана додаткова угода №1 до договору №03/03/10-ОП від 09 березня 2010р. про припинення чинності договору та останнім днем оренди є 30 вересня 2010р.

Відповідно до п. 5.1 договору за користування приміщеннями, що орендуються відповідач сплачує щомісячно позивачу орендну плату в розмірі 5987, 20 грн.

Згідно з п. 5.4 Договору відповідач сплачує орендну плату у безготівковому порядку на поточний рахунок позивача до 15 числа поточного місяця на підставі отриманих рахунків.

Крім орендної плати відповідач сплачує позивачу відшкодовує витрати за додаткові послуги - послуги за користування телефоном та Інтернетом, відповідно до тарифів ВАТ «Укртелеком»і рахунків наданих позивачем.

При розгляді справи судом встановлено, що за період липень, серпень 2010р. відповідачу були надані телекомунікаційні послуги на суму 3049,22 грн., що підтверджується відповідними роздруківками телефонних розмов, актами здачі –прийняття робіт та рахунками –фактурами.

Оцінюючи подані позивачем докази та заперечення відповідача за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов’язків.

Договір оренди є одним з видів зобов‘язального майнового найму, правовідносини за яким регламентуються загальними нормами зобов‘язального права та майнового найму.

Якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст. 526 Цивільного кодексу України, де встановлено, що зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З наданих суду доказів вбачається, що відповідачем були порушені договірні зобов’язання в частині повної та своєчасної сплати наданих послуг з користування телефоном та Інтернетом за період з липня 2010р. по серпень 2010р. в сумі 3049, 22 грн.

Станом на дату звернення з позовом до суду та розгляду справи у судовому засіданні сума заборгованості відповідачем погашена не була.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві.

Враховуючи вищенаведені обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по договору №03/03/10-ОП від 09.03.2010р. в сумі 3049,22 грн. є обґрунтованими та є такими, що підлягають задоволенню.

Позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача пені за прострочку платежу в сумі 229,80 грн., 3% річних –57,67 грн. та інфляційних в сумі 191,49 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч.1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч. ст. 218 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторонами в договорі передбачена відповідальність відповідача за прострочення щодо сплати орендних платежів на інших платежів в розмірі облікової ставки НБУ, від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 7.1 договору).

Оскільки відповідачем допущено прострочення оплати по договору оренди суд прийшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 229,80 грн. пені підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних витрат відповідає вимогам чинного законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

В зв’язку з задоволенням позову частково відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва –

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «М ЕНД С ЛОГІСТІК»(код ЄДРПОУ 36136321, 02092, Київ, О.Довбуша, 37) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Автопроект»(43010, м. Луцьк, вул.. Дубнівська, 16, код ЄДРПОУ 20147403) 3049 грн. 49 грн. основного боргу, 229 грн. 80 коп., пені за прострочку платежу, 57 грн. 67 коп. -3% річних, 191 грн. 49 коп. –інфляційні, 102 грн. 00 коп. державного мита та 236 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Т. Ю. Трофименко

Повний текст рішення складено

16.06.2011р.