Рішення № 17222309, 14.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 30/12614.06.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Акріс ЛТД»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета дитинства»

Про стягнення 10748,09 грн.

Суддя Ващенко Т.М.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1 представник за довіреністю № б/н від 10.06.11.

Від відповідача не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія «Акріс ЛТД»звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета дитинства»про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за Договором № 1/100409/к від 10.04.09. в розмірі 10748,09 грн. (9810,17 грн. основний борг, 937,92 грн. 3% річних).

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем умов Договору в частині своєчасної оплати товару, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета дитинства»виникла заборгованість перед позивачем.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.04.11. порушено провадження у справі № 5023/2227/11, розгляд справи було призначено на 18.04.11. о 10-50.

В судовому засіданні 18.04.11. Господарський суд Харківської області встановив, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, юридичною адресою відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета дитинства»станом на 31.03.11. є: 02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, б. 2-Б.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 18.04.11., справу № 5023/2227/11 передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

Справу № 5023/2227/11 передано судді Ващенко Т.М. для розгляду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.11. суддею Ващенко Т.М. прийнято справу № 5023/2227/11 до свого провадження та присвоєно їй номер «№ 30/126»; розгляд справи було призначено на 24.05.11. о 10-00.

Представники сторін в судове засідання 24.05.11. не зявились, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 06.05.11. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, про час і місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/126 було відкладено на 02.06.11. о 11-30.

02.06.11. представник позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва подав повідомлення, відповідно до якого зазначає, що представник позивача був відсутній в судовому засіданні 24.05.11. в звязку з участю в іншому судовому процесі.

Представник відповідача в судове засідання 02.06.11. не зявився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва від 24.05.11. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.06.11. на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи № 30/126 було відкладено на 14.06.11. о 12-30.

14.06.11. представником позивача через відділ діловодства Господарського суду міста Києва було подано письмові пояснення по справі.

В судовому засіданні 14.06.11. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 14.06.11. не зявився, вимоги ухвал Господарського суду міста Києва від 06.05.11., 24.05.11. та від 02.06.11. у справі № 30/126 не виконав, письмового відзиву на позов та контррозрахунку суми позову не надав, заяв та клопотань не надав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (Розяснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення відповідача до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

За результатами дослідження доказів, наявних в матеріалах справи, суд у нарадчій кімнаті, у відповідності до ст. ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, ухвалив рішення у справі № 30/126.

Розглянувши подані матеріали справи, та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку. Зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

10.04.09. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Акріс ЛТД»(далі Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Планета дитинства»(далі Покупець) було укладено Договір № 1/100409/к, відповідно до умов якого (п. 1.1) Продавець передає у власність Покупця товари народного споживання (далі Товар), а Покупець приймає Товар і оплачує його в порядку і на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. 1.2 Договору, поставка Товару здійснюється окремими партіями протягом терміну дії цього Договору. Періоди поставки, найменування, асортимент і кількість партії Товару, що підлягає поставці, визначаються заявками Покупця у відповідності до статті 2 цього Договору, які складають його невід'ємну частину, іменованими далі «Заявка». Право власності на Товар переходить від Продавця до Покупця з моменту підписання Покупцем або особою, уповноваженою Покупцем (вантажоодержувачем) товарної накладної на фактично поставлений Продавцем Товар.

Відповідно до письмових пояснень позивача, Заявки на постачання товару здійснювались в електронному вигляді через мережу Інтернет, шляхом надсилання на адресу продавця від відповідача відповідної заявки.

Згідно п. 2.1 Договору, асортимент і кількість Товару визначаються Покупцем самостійно із числа Товару, зазначеного в погодженій Сторонами Специфікації, що є невд'ємною частиною цього Договору. Специфікація повинна містити необхідну інформацію про Товар, що поставляється Продавцем: найменування, артикул виробника, штрих код, одиниця виміру, обсяг одиниці Товару, мінімальна кількість Товару в партії, ціна Товару без ПДВ і із ПДВ, особливі умови (примітки).

Як вбачається з письмових пояснень позивача, Специфікація, передбачена п. 2.1 Договору, сторонами не підписувалась, а вартість Товару погоджувалась сторонами.

Не пізніше 5 робочих днів від дня одержання Заявки Продавець зобов'язується передати Покупцеві Товар по відповідних товаросупроводжувальних документах (накладним) (далі накладні), при цьому асортименти і кількість Товару, зазначені в накладних, повинні суворо відповідати узгодженій Заявці.

Пунктом 4.2.5 Договору встановлено обовязок Покупця оплатити Товар відповідно до умов Договору і додаткових угод до нього.

Пунктом 6.1 Договору сторонами погоджено, що Покупець зобов'язується оплатити Продавцеві вартість Товару за цінами, зазначеними у Специфікації, погодженої Сторонами після реалізації 3-м особам кожні 14 днів.

В матеріалах справи містяться належним чином завірені копії накладних, підписаних між сторонами та скріплені їх печатками, що підтверджує виконання Продавцем свого обовязку за Договором перед Покупцем.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було частково оплачено переданий йому Товар, що підтверджується виписками по особовому рахунку позивача.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач за переданий Товар не розрахувався, в звязку з чим у нього виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія «Акріс ЛТД»в розмірі 9810,17 грн.

Крім того, позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу з проханням сплатити існуючу заборгованість в розмірі 9810,17 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ст. 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 36 Господарського процесуального кодексу України, письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Як визначено ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України зазначено, що кожна сторона повинна вжити заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За своєю правовою природою Договір № 1/100409/к від 10.04.09. є договором поставки.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов'язків продавця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Оскільки відповідач борг у повному обсязі та у встановлений строк не сплатив, він порушив умови Договору.

Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, господарський суд приходить до висновку, що позов в частині стягнення основного боргу нормативно та документально доведений, та підлягає задоволенню, внаслідок чого з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Акріс ЛТД»підлягає стягненню 9810,17 грн. заборгованості за переданий Товар.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача 937,92 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Розмір процентів річних визначається сторонами в договорі. Якщо сторони в договорі не передбачили сплату процентів річних та їх розмір, підлягають сплаті три проценти річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Акріс ЛТД»на те, що пунктом 6.1 Договору не зазначено, що 14 днів відраховуються саме з моменту реалізації Товару третім особам, судом не беруться до уваги, оскільки:

Пунктом 6.1 Договору сторонами погоджено, що Покупець зобов'язується оплатити Продавцеві вартість Товару за цінами, зазначеними у Специфікації, погодженої Сторонами після реалізації 3-м особам кожні 14 днів.

Належних доказів реалізації Товару відповідачем третім особам із зазначенням дати такої реалізації позивачем не надано, таким чином, у суду відсутня можливість встановити момент, з якого у відповідача наступило прострочення заборгованості, та, як наслідок, вірно визначити періоди для нарахування 3% річних.

Судом не спростовуються твердження позивача в своїх письмових поясненнях поданих 14.06.11. про те, що відповідач здобувши право власності зобовязаний сплатити за товар, а щодо посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Акріс ЛТД»на ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України при розрахунку розміру 3% річних, суд відзначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Зазначена умова відповідно до положень ЦК не є істотною, оскільки зобов'язання і без визначеного строку (терміну) виконання будуть дійсними, але є важливою для визначення того часу, коли боржник має виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти запропоноване виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання (ст. ст. 610, 612 ЦК).

За правилами Господарського кодексу (ч. 3 ст. 180) строк зобов'язання відноситься до істотних умов господарського договору та обов'язково має бути зазначений в договорі під загрозою визнання його неукладеним.

Строк (термін) виконання зобов'язання може бути визначений подією, що має неминуче настати. В такому випадку зобов'язання підлягає виконанню з настанням цієї події або протягом певного періоду (через певний період) після настання такої події. Подія, яка може бути мірилом визначення строку, має бути такою, що неминуче настане. Якщо в договорі вказується подія, яка може настати, а може і ні, ми маємо справу із зобов'язанням під умовою, і настання такої події буде не стільки терміном виконання, скільки умовою виникнення зобов'язання в цілому.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Цивільно-правові зобов'язання можуть бути і без визначеного строку виконання, або цей строк визначається моментом пред'явлення вимог. В такому випадку кредитор має право вимагати виконання зобов'язання, а боржник відповідно виконати зобов'язання в будь-який час. Загальним правилом виконання такого зобов'язання є правило, що боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги. Тобто пред'явлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обов'язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням. Це правило є важливим, оскільки боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду тільки на восьмий день після пред'явлення вимоги. Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків.

Як вже відзначалося судом, в матеріалах справи міститься вимога № б/н б/д позивача до відповідача з проханням сплатити існуючу заборгованість в розмірі 9810,17 грн.

Наявний в матеріалах справи фіскальний чек датований 11.03.11. містить позначку «чек анульовано», а отже, не може бути належним доказом направлення вимоги Покупцю.

Щодо наявного в матеріалах справи опису вкладення документів для направлення на адресу ТОВ «Планета дитинства»вимоги, суд відзначає наступне.

Як вбачається із зазначеного опису вкладення, вимога була направлена на адресу: 61168, м. Харків, вул. Героїв Праці, 9, а відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 776780 Серія АЕ та як встановлено Господарським судом Харківської області, юридичною адресою відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета дитинства»є: 02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, б. 2-Б.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Акріс ЛТД»937,92 грн. 3 % річних.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Але, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не надано суду жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених у позовній заяві.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Акріс ЛТД»задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Планета дитинства»(02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, б. 2-Б; код ЄДРПОУ 36371113) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Акріс ЛТД»(04053, м. Київ, вул. Гоголівська, б. 37/2, кв. 51; код ЄДРПОУ 13707994) 9810 (девять тисяч вісімсот десять) грн. 17 коп. основного боргу, 98 (девяносто вісім) грн. 10 коп. - державного мита, 215 (двісті п'ятнадцять) грн. 40 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 937 (девятсот тридцять сім) грн. 92 коп. 3 % річних в позові відмовити.

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Т.М. Ващенко

Повне рішення складено 15.06.11.