Рішення № 17221739, 14.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  23/203 14.06.11

За позовом публічного акціонерного товариства «Київгаз»

до комунального підприємства «Київпастранс»

про стягнення 11 200, 99 грн.

Суддя  Кирилюк  Т.Ю.

Представники сторін:

від позивача: юрисконсульт ОСОБА_1 (довіреність № Д-22/11 від 05.04.2011 року)

від відповідача: представник ОСОБА_2 (довіреність №  06-5/100 від 07.04.2011 року) ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство «Київгаз»звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з комунального підприємства «Київпастранс»11 200, 99 грн., із них: 5 872, 32 грн. –сума осевого боргу, 1 860, 03 грн. –інфляційні втрати, 451, 82 грн. –3 % річних, 3 016, 82 грн. –пеня.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що Відповідач неналежним чином здійснює розрахунки за виконані відповідно до договору № Т-1031/03-39-04 від 13.03.2008 року роботи.

13.05.2011 року ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 23/203 та призначено її до розгляду на 31.05.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва 31.05.2011 року у зв’язку з відсутністю  у судовому засіданні представника Позивача, розгляд справи відкладено до 14.06.2011 року.

Представник Позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача у відзиві на підставі статті 22 Господарського процесуального кодексу України позов в частині стягнення основного боргу у розмірі 5 872, 32 грн. визнав повністю, проти стягнення 3 % річних та інфляційних втрат заперечив у зв’язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині, крім того, щодо стягнення пені просив суд застосувати строки позовної давності на підставі статті 267 Цивільного кодексу України.

Судом у відповідності з вимогами статті 811 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 14.06.2011 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників Позивача та Відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Позивачем та Відповідачем 13.03.2008 року було укладено договір на технічне обслуговування об’єктів газопостачання № Т-1031/03-39-04, відповідно до умов якого Позивач прийняв зобов’язання по технічному обслуговуванню та поточному ремонту газового обладнання.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Пунктом 3.2 договору підряду № Т-1031/03-39-04 від 13.03.2008 року встановлено, що вартість послуг по річному обслуговуванню складає 10 355, 37 грн.

У період з другого кварталу 2008 року по четвертий квартал 2008 року Позивачем було надано послуги з технічного обслуговування газового обладнання на загальну суму  8 839, 61 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних робіт.

Відповідно до пункту 3.4 договору № Т-1031/03-39-04 від 13.03.2008 року Відповідач проводить оплату за надані послуги згідно акту виконаних робіт в десятиденний термін з дня його підписання.

Відповідач частково оплатив надані послуги, заборгованість на момент розгляду спору становить 5 872, 32 грн., яку Відповідач визнав, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно статті 173 Господарського кодексу України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями  525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Оскільки факт надання послуг підтверджено відповідними актами, встановлений строк остаточного розрахунку сплинув, а доказів повної оплати наданих послуг суду не надано, позовна вимога про стягнення з Відповідача  основного боргу у розмірі 5 872, 32 грн. підлягає задоволенню.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов’язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов’язання. Пунктом 2 статті 614 Цивільного кодексу України обов’язок доведення відсутності своєї вини покладено на особу, яка порушила господарське зобов’язання. Відповідачем не надано суду будь-яких пояснень та підтверджень того, що неналежне виконання господарського зобов’язання сталось не з його вини.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до позовної  заяви Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у розмірі 3 016, 82 грн. за несвоєчасне виконання  Відповідачем своїх зобов’язань щодо здійснення оплати виконаних робіт.

Пунктом 5.4 договору № Т-1031/03-39-04 від 13.03.2008 року встановлено, що за несвоєчасну оплату за надані послуги згідно актів виконаних робіт Відповідач сплачує Позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від несплаченої суми за кожен день затримки платежу.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідач заперечив проти задоволення  позовних вимог  щодо  стягнення з  нього пені та наполягає  на застосуванні наслідків спливу позовної давності.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 3.4 договору № Т-1031/03-39-04 від 13.03.2008 року Відповідач проводить оплату за надані послуги згідно акту виконаних робіт в десятиденний термін з дня його підписання.

Відповідно до статті 258 Цивільного кодексу України до  вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

Таким чином, строк позовної  давності щодо стягнення пені з Відповідача згідно договору року № Т-1031/03-39-04 від 13.03.2008 року сплинув у грудні 2009 року.

Згідно пунктів 3, 4 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, оскільки строк позовної давності щодо вимоги Позивача про стягнення з Відповідача  пені сплинув та Відповідачем заявлено відповідне письмове клопотання про застосування судом наслідків позовної давності до винесення судового рішення, суд відмовляє у задоволення зазначеної позовної вимоги.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позовних вимог, суд встановив, що вимоги Позивача в частині стягнення інфляційних втрат у розмірі 1 860, 03 грн. (за період з 03.07.2008 року по 08.12.2008 року) та 3 % річних у розмірі 451, 82 грн. (за період з 04.07.2008 року по 20.04.2011 року) є обґрунтованими та підлягають задоволенню у заявленому розмірі.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені публічним акціонерним товариством «Київгаз»вимоги документально підтверджені, а отже такі, що підлягають частковому задоволенню .

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, з Відповідача на користь Позивача стягуються понесені Позивачем витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.         

2. Стягнути з комунального підприємства «Київпастранс»(04070, м. Київ, Набережне шосе, 2, ідентифікаційний код 31725604) на користь публічного акціонерного товариства «Київгаз»(01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-б, ідентифікаційний код 03346331) основний борг у розмірі 5 872 (п’ять тисяч вісімсот сімдесят дві) грн. 32 коп., 1 860 (одна тисяча вісімсот шістдесят) грн. 03 коп. –інфляційні втрати, 451 (чотириста п’ятдесят одна) грн. 82 коп. –3 % річних, 74 (сімдесят чотири) грн. 53 коп. - державного мита та 172 (сто сімдесят дві) грн. 44 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити.

4. Видати наказ.

Суддя                                                                                            Кирилюк Т.Ю.

Повне рішення складено: 15.06 .2011 року.