Рішення № 17221708, 07.06.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 57/10507.06.11 За позовомДержавного територіально-галузевого обєднання "Південно-Західна залізниця"

доПублічного акціонерного товариства "Центренерго"

простягнення 107 882,41 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача:ОСОБА_1 (Дов.)

Від відповідача:ОСОБА_2. (Дов.)

У судовому засіданні 07.06.2011р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Державне територіально-галузеве обєднання "Південно-Західна залізниця" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою про стягнення з Відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія" 107882,41 грн. заборгованості за договором № 2036103 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та наданні залізницею послуги від 18.05.2010р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2011р. порушено провадження у справі № 57/105 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 19.04.2011р.

В судовому засіданні 19.04.2011р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 24.05.2011р.

18.05.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої останній просив суд стягнути з Відповідача 15225,00 грн. заборгованості за договором № 2036103 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та наданні залізницею послуги від 18.05.2010р.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст. 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

З огляду на вищевикладене, судом прийнята подана Позивачем заява про зменшення позовних вимог.

24.05.2011р. у судовому засіданні представник Відповідача подав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність заборгованості перед Позивачем в звязку з її оплатою. В якості доказів оплати заборгованості перед Позивачем Відповідач посилається на платіжні доручення № 281 від 18.01.2011р. на суму 46666,67 грн., № 282 від 18.01.2011р. на суму 9333,33 грн. та лист вих. № 13-3170 від 23.05.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.05.2011р. продовжено строк вирішення спору у справі № 57/105.

В судовому засіданні 24.05.2011р. на підставі ст. 77 ГПК України оголошувалась перерва до 07.06.2011р.

06.06.2011р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Позивача надійшли додаткові письмові пояснення по справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.06.2011р. змінено найменування юридичної особи Відповідача з Відкритого акціонерного товариства "Державна енергогенеруюча компанія" на Публічне акціонерне товариство "Центренерго".

07.06.2011р. у судовому засіданні представник Позивача підтримав вимоги, викладені в заяві про зменшення позовних вимог та просив їх задовольнити.

Представник Відповідача у судовому засіданні 07.06.2011р. заперечив проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, а також надав суду лист вих. № 02-05/2708 від 06.06.2011р., в якому Відповідач просив Позивача зарахувати грошові кошти в розмірі 60000,00 грн., сплачені платіжними дорученнями №№ 281, 282 від 18.01.2011р., як погашення заборгованості зі сплати збору за зберігання вантажу у вагонах, додаткових зборів та штрафу по станції Трипілля-Дніпровське.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

18 травня 2010 року між Позивачем та Відповідачем було укладено Договір № 2036103 про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору предметом цього Договору є надання Позивачем (Залізницею) Відповідачу (Вантажовласнику) послуг, повязаних з перевезенням вантажів, та проведенням розрахунків за ці послуги.

Відповідно до п. 2.2.1. Договору Позивач зобовязаний для централізованих розрахунків відкрити Відповідачу особовий рахунок 2036103 і код вантажовідправника, одержувача 3371.

Згідно з п. 2.2.2. Договору Позивач зобовязаний приймати до перевезення та видавати вантажі Відповідача, подавати під навантаження/вивантаження вагони (контейнери) згідно із затвердженими планами і заявками Відповідача та надавати йому додаткові послуги, повязані з перевезенням вантажів, в тому числі за вільними тарифами, перелік яких зазначається в додатку до цього Договору.

У п. 2.2.3. Договору зазначено, що Позивач зобовязаний здійснювати розрахунки безготівкові та готівкою з Відповідачем за перевезення вантажів і надані додаткові послуги згідно з діючими тарифами, вести облік нарахованих і сплачених сум та на вимогу надавати Відповідачу відповідні розрахункові документи через станцію (ЄтехПД) Трипілля-Дніпровське.

Відповідно до п. 2.2.6. Договору Позивач зобовязаний списувати з особового рахунку Відповідача відповідні суми (провізну плату, додаткові збори, плату за користування вагонами і контейнерами, штрафи, пеню) на підставі перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами, контейнерами і т.ін.

У п. 2.4.2. Договору визначено обовязок Відповідача здійснювати попередню оплату за перевезення вантажів та додаткових послуг шляхом перерахування коштів на рахунок єдиного технологічного центру по обробці перевізних документів Позивача.

Послуги Відповідачу за цим Договором надаються за умови наявності коштів на його особовому рахунку (Розділ 3 Договору).

У відповідності до умов Договору Позивачем були надані послуги з перевезення вантажу, який був отриманий Відповідачем без зауважень.

В січні 2011 року Відповідачем було порушене виконання зобовязань за Договором в частині здійснення своєчасного вивантаження вантажів, неочищеного рухомого складу та здійснення своєчасної попередньої оплати за перевезення і додаткові послуги, відповідно до обсягів перевезення вантажів за відповідний період, передбачених п.п. 2.4. (2.4.1, 2.4.2) п. 2 зазначеного Договору.

Статтею 125 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457, (далі - Статут) визначено, що після прибуття вантажу на станцію призначення всю відповідальність перед залізницею несе одержувач.

Відповідно до вимог п. 8 Правил користування вагонами затримка вагонів на станції призначення з причин, які залежать від вантажовласника, оформляється актом загальної форми ГУ-23, який підписується працівниками станції і вантажовласника з зазначенням початку та закінчення затримки вагонів і їх номерів; затримка вагонів на підходах до станції призначення з вини вантажовласника оформляється актом про затримку вагонів форми ГУ-23а із зазначенням початку та закінчення затримки вагонів і їх номерів, які складає станція затримки вагонів.

Затримка вагонів на станції призначення та на підходах до неї із-за неподання їх під вивантаження з вини Відповідача оформлена працівниками Позивача актами, копії яких наявні в матеріалів справи.

Дані акти складені у відповідності до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002р. № 334, та Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. № 113.

Наслідком затримки вагонів на станції призначення та на підходах до неї стало нарахування Відповідачу збору за зберігання вантажу, підставою для нарахування якого, в тому числі при затримці вагонів (контейнерів) на шляху перевезення, стали акти на затримку вагонів з вини Відповідача на станції призначення - Трипілля-Дніпровське, якими засвідчені обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 р. № 334, та Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 р. № 113.

Право Позивача нараховувати збір за зберігання вантажу у вагонах регламентовано ст. 46 Статуту та п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644, у відповідності до яких збір за зберігання вантажу у вагонах нараховується позивачем у разі затримки їх з вини одержувача, який сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) з урахуванням нормативно встановленого п. 5 Правил зберігання вантажів терміну безоплатного зберігання - протягом доби. При затримці термін безоплатного зберігання обчислюється з моменту затримки.

За розрахунком Позивача сума нарахованого збору за зберігання вантажу у вагонах, додаткових зборів та штрафу по станції Трипілля-Дніпровське позивача за січень 2011 року становить 107882,41 грн., що підтверджується накопичувальними картками, належним чином засвідчені копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідач виконав свої зобовязання зі сплати збору за зберігання вантажу у вагонах, додаткових зборів та штрафу по станції Трипілля-Дніпровське позивача за січень 2011 року частково, сплативши Позивачеві суму в розмірі 89586,13 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень від 18.01.2011р. №№ 279, 280, 288, 289.

У звязку з наведеним, Позивач просить суд стягнути з Відповідача 15225,00 грн. - заборгованості за січень 2011 року зі сплати збору за зберігання вантажу у вагонах, додаткових зборів та штрафу по станції Трипілля-Дніпровське.

У Відзиві на позовну заяву Відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на відсутність заборгованості перед Позивачем в звязку з її оплатою.

В якості доказів оплати заборгованості перед Позивачем Відповідач посилається на платіжні доручення № 281 від 18.01.2011р. на суму 46666,67 грн., № 282 від 18.01.2011р. на суму 9333,33 грн. та листи вих. № 13-3170 від 23.05.2011р., № 02-05/2708 від 06.06.2011р.

Проте, дослідивши вищевказані платіжні доручення судом було встановлено, що грошові кошти в розмірі 60000,00 грн. згідно цих доручень були перераховані Відповідачем за повернення 10 вагонів з вугіллям.

Враховуючи вищевикладене, платіжні доручення № 281 від 18.01.2011р. на суму 46666,67 грн., № 282 від 18.01.2011р. на суму 9333,33 грн. підтверджують факт оплати Відповідачем за іншими зобовязаннями перед Позивачем та не можуть бути належними доказами погашення заборгованості зі сплати збору за зберігання вантажу у вагонах, додаткових зборів та штрафу по станції Трипілля-Дніпровське.

Листи Відповідача вих. № 13-3170 від 23.05.2011р. та № 02-05/2708 від 06.06.2011р., в яких останній просив Позивача зарахувати грошові кошти в розмірі 60000,00 грн., сплачені платіжними дорученнями №№ 281, 282 від 18.01.2011р., як погашення заборгованості зі сплати збору за зберігання вантажу у вагонах, додаткових зборів та штрафу по станції Трипілля-Дніпровське, також не приймаються судом в якості належних доказів по справі.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобовязання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, вимога про стягнення з Відповідача 15225,00 грн. основного боргу визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд, всебічно і ґрунтовно дослідивши всі обставини справи з врахуванням наданих доказів прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

В звязку з задоволенням позову, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита в розмірі 152,25 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (юридична адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, буд. 1; поштова адреса: 08711, Київська обл., Обухівський район, смт. Козин, вул. Соловяненко; ідентифікаційний код 22927045; з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення) на користь Державного територіально-галузевого обєднання "Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, буд. 6; ідентифікаційний код 04713033) 15225 (п'ятнадцять тисяч двісті двадцять пять) грн. 00 коп. основного боргу, 152 (сто пятдесят дві) грн. 25 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Гулевець

Дата підписання рішення: 14.06.2011р.